Опорний пункт (військова справа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Опо́рний пункт — у військовій справі ділянка місцевості, частина оборонної позиції (району оборони), найбільш насичена вогневими засобами, обладнана в інженерному відношенні і пристосована до кругової оборони. У опорному пункті організовується система вогню, відриваються окопи, які надалі з'єднуються в ділянки траншей, і ходи сполучення, обладнуються вогневі позиції для гармат, танків, протитанкових засобів, укриття для особового складу і матеріальних засобів, командно-спостережний пункт командира взводу (роти), влаштовуються різні загородження.

Види опорних пунктів[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 74. — ISBN 00101-223. (рос.)