Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією
Iran–Saudi Arabia proxy conflict.png
     Іран     Саудівська Аравія     Країни-місця ведення конфлікту
Дата: 11 лютого 1979 – триває
(41 рік, 3 місяці, 9 днів)[1]
Місце: Близький Схід, Центральна Африка та Південна Азія
Результат: Триває
Сторони

Іран Іран

Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією або Холодна війна на Близькому Сході — умовна назва конфлікту між Саудівською Аравією та Іраном, викликаного боротьбою цих країн за домінування в регіоні[9]. Напруженість у відносинах цих країн обумовлено цілим комплексом протиріч між ними в сферах релігії, політики і економіки.

Суперництво між країнами сьогодні — це насамперед політична та економічна боротьба, що загострюється релігійними розбіжностями, адже релігію в регіоні обидві країни використовують для власних геополітичних цілей.[10] Іран є шиїтською ісламською республікою, тоді як Саудівська Аравія бачить себе провідною ісламською сунітською державою.[11]

Опис[ред. | ред. код]

Значну роль у відносинах Саудівської Аравії і Ірану відіграє релігійний чинник. Саудівська Аравія претендує на статус лідера сунітського світу, тоді як Іран — найбільша країна, де офіційно прийнятий іслам шиїтського напряму. Обидві держави посилюють давнє протистояння між цими двома найголовнішими гілками ісламу[12], використовуючи його для досягнення власних політичних цілей.

Початок ірано-саудівського протистояння відносять до 1979 року, коли після повалення прозахідного шаха Мохаммеда Пехлеві в ході Ісламської революції в Ірані була встановлена ​​республіка, на чолі якої стали шиїтські релігійні лідери. Тегеран почав підтримувати збройні шиїтські угруповання і партії за кордоном, що пояснювалося його прагненням створити на Близькому Сході так званий «шиїтський півмісяць» і спробами експорту ісламської революції в інші держави. Опозиційні місцевим режимам шиїтські рухи активізувалися в Саудівській Аравії, Бахрейні, Кувейті. За безпосередньої участі Ірану в охопленому громадянською війною Лівані виникає угруповання Хезболла. Ер-Ріяд, стурбований іранськими діями, постарався зміцнити зв'язки з іншими сунітськими державами, зокрема, створивши Раду співробітництва арабських держав Перської затоки. В ході ірано-іракської війни 1980-1988 років Саудівська Аравія відкрито підтримувала Ірак, надавши Багдаду істотну фінансово-економічну допомогу. Під час «танкерної війни» в Перській затоці траплялися прямі зіткнення саудівських ВПС і військової авіації Ірану[13]. З 1979 року прихильники Ірану почали вести революційну пропаганду в Саудівській Аравії, закликаючи населення країни повстати проти правлячої королівської сім'ї саудитів і «американського панування». Почалися зіткнення між саудівської поліцією і іранськими паломниками. На цьому тлі в 1983 році міністр культури та ісламської орієнтації Ірану Мохаммад Хатамі заявив, що Мекка і Медіна належать всім мусульманам, а хадж є найкращою платформою для політичний дискусій. 31 липня 1987 року, під час хаджу в Мецці, відбулися зіткнення між іранськими паломниками і поліцією Саудівської Аравії, в результаті яких загинуло 402 людини і сотні отримали поранення. Після цього сторони обмінялися вкрай жорсткими заявами, а в 1988 році Саудівська Аравія розірвала дипломатичні відносини з Іраном.[13]

На побутовому та державному рівнях точиться боротьба між двома державами. У 2015 році в Саудівській Аравії під час хаджу через тисняву загинули 460 громадян Ірану; всього загинуло понад 700 паломників. Крім цього, на початку січня 2016 року саудівська влада виконали смертний вирок відносно шиїтського проповідника Німра ан-Німра.[14][15] За цією стратою пішли розгром посольства Саудівської Аравії в Тегерані і напад на генконсульство королівства в іранському місті Мешхеді.[15] Після цього Саудівська Аравія та кілька інших арабських країн оголосили про повторний розрив дипломатичних відносин з Іраном.

Саудівська Аравія вважається головним арабським союзником США в ісламському світі. У свою чергу, після захоплення американських заручників в Ірані в 1979 році американо-іранські відносини різко погіршилися, а в 2002 році президент США Джордж Буш відніс Іран разом з Іраком і КНДР до «осі зла». Хоча відносини Тегерана і Вашингтона в 2015 році покращилися після укладення угоди про «спільний всеосяжний план дій» щодо іранської ядерної програми, Іран і США залишилися противниками.

Саудівська Аравія і Іран є найбільшими виробниками енергоресурсів і постійно конкурують за ринки збуту своїх головних експортних продуктів — нафти і природного газу. Для обох країн надзвичайно важливими є відносини з Китаєм, який став одним з найбільших імпортерів нафти. Китай же зацікавлений у стабільних поставках енергоносіїв, і тому Пекін докладає зусиль для того, щоб встановити міцні відносини з кожним з цих ключових держав в Західній Азії, сприяючи зменшенню напруженості між ними.

В регіональних конфліктах[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poole, Thom (20 жовтня 2017). Iran and Saudi Arabia's great rivalry explained. BBC. Процитовано 23 вересня 2016. 
  2. Daoud, David (March 2015). Meet the Proxies: How Iran Spreads Its Empire through Terrorist Militias. The Tower Magazine (24). Процитовано 18 серпня 2016. 
  3. Mashal, Mujib; Faizi, Fatima (11 November 2017). Iran Sent Them to Syria. Now Afghan Fighters Are a Worry at Home.. The New York Times. Процитовано 4 February 2019. 
  4. Goulka, Jeremiah; Hansell, Lydia; Wilke, Elizabeth; Larson, Judith (2009). The Mujahedin-e Khalq in Iraq: a policy conundrum. RAND Corporation. ISBN 978-0-8330-4701-4. Архів оригіналу за 22 February 2016. Процитовано 8 October 2016. 
  5. Mousavian, Seyed Hosseinurl=https://www.huffingtonpost.com/seyed-hossein-mousavian/iran-nice-terrorism_b_11120386.html (21 July 2016). From Iran to Nice, We Must Confront All Terrorism to End Terrorism. Huffington Post. 
  6. Karami, Arash (2 August 2016). Were Saudis behind Abbas-MEK meeting?. Al-Monitor. Процитовано 18 August 2016. 
  7. Iddon, Paul (28 July 2016). Erbil is not another front in the Saudi-Iran regional proxy war. Rudaw. Процитовано 20 June 2017. 
  8. Dehghanpisheh, Babak (4 September 2016). To Iranian eyes, Kurdish unrest spells Saudi incitement. Reuters. Процитовано 2 November 2017. 
  9. Іран і Саудити. Холодна війна на "гарячому" Сході. 
  10. The Iranian–Saudi Hegemonic Rivalry. Belfer Center for Science and International Affairs (en). Процитовано 2020-02-22. 
  11. Marcus, Jonathan (2019-09-16). Why Saudi Arabia and Iran are bitter rivals. BBC News (en-GB). Процитовано 2020-02-22. 
  12. Війна vs діалог. Як сунітсько-шиїтський конфлікт змінює обличчя мусульманського світу. tyzhden.ua (uk). Процитовано 2019-08-27. 
  13. а б Слободян, Наталія (2016). «Холодна війна» на Близькому Сході: ризики та інтереси України. www.eurointegration.com.ua. Процитовано 2020-01-12. 
  14. Саудівська Аравія розірвала дипломатичні відносини з Іраном. BBC News Україна (uk). Процитовано 2020-01-12. 
  15. а б Ще одна країна відкликала посла в Ірані. ТСН.ua (uk). 2016-01-05. Процитовано 2020-01-12.