Очікує на перевірку

Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією
     Іран     Саудівська Аравія     Країни-місця ведення конфлікту
     Іран     Саудівська Аравія     Країни-місця ведення конфлікту
     Іран     Саудівська Аравія     Країни-місця ведення конфлікту
Дата: 11 лютого[джерело?] 1979 — триває
(45 років, 7 місяців, 27 днів)[1]
Місце: Близький Схід, Центральна Африка та Південна Азія
Результат: Триває
Сторони

Опосередкований конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією або Холодна війна на Близькому Сході — умовна назва конфлікту між Саудівською Аравією та Іраном, викликаного боротьбою цих країн за домінування в регіоні[9]. Напруженість у відносинах двох держав обумовлено цілим комплексом протиріч між ними в сферах релігії, культури, політики і економіки.

Суперництво між країнами сьогодні — це насамперед політична та економічна боротьба, що загострюється релігійними розбіжностями, адже релігію в регіоні обидві країни використовують для власних геополітичних цілей.[10] Іран є шиїтською ісламською республікою, тоді як Саудівська Аравія бачить себе провідною ісламською сунітською державою.[11]

Значну роль у відносинах Саудівської Аравії і Ірану відіграє релігійний чинник. Саудівська Аравія претендує на статус лідера сунітського світу, тоді як Іран — найбільша країна, де офіційно прийнятий іслам шиїтського напряму. Обидві держави посилюють давнє протистояння між цими двома найголовнішими гілками ісламу[12], використовуючи його для досягнення власних політичних цілей.

Початок ірано-саудівського протистояння відносять до 1979 року, коли після повалення прозахідного шаха Мохаммеда Пехлеві в ході Ісламської революції в Ірані була встановлена республіка, на чолі якої стали шиїтські релігійні лідери. Тегеран почав підтримувати збройні шиїтські угруповання і партії за кордоном, що пояснювалося його прагненням створити на Близькому Сході так званий «шиїтський півмісяць» і спробами експорту ісламської революції в інші держави. Опозиційні місцевим режимам шиїтські рухи активізувалися в Саудівській Аравії, Бахрейні, Кувейті. За безпосередньої участі Ірану в охопленому громадянською війною Лівані виникає угруповання Хезболла. Ер-Ріяд, стурбований іранськими діями, постарався зміцнити зв'язки з іншими сунітськими державами, зокрема, створивши Раду співробітництва арабських держав Перської затоки. В ході ірано-іракської війни 1980—1988 років Саудівська Аравія відкрито підтримувала Ірак, надавши Багдаду істотну фінансово-економічну допомогу. Під час «танкерної війни» в Перській затоці траплялися прямі зіткнення саудівських ВПС і військової авіації Ірану[13]. З 1979 року прихильники Ірану почали вести революційну пропаганду в Саудівській Аравії, закликаючи населення країни повстати проти правлячої королівської сім'ї саудитів і «американського панування». Почалися зіткнення між саудівської поліцією і іранськими паломниками. На цьому тлі в 1983 році міністр культури та ісламської орієнтації Ірану Мохаммад Хатамі заявив, що Мекка і Медина належать всім мусульманам, а хадж є найкращою платформою для політичний дискусій. 31 липня 1987 року, під час хаджу в Мецці, відбулися зіткнення між іранськими паломниками і поліцією Саудівської Аравії, в результаті яких загинуло 402 людини і сотні отримали поранення. Після цього сторони обмінялися вкрай жорсткими заявами, а в 1988 році Саудівська Аравія розірвала дипломатичні відносини з Іраном.[13]

На побутовому та державному рівнях точиться боротьба між двома державами. У 2015 році в Саудівській Аравії під час хаджу через тисняву загинули 460 громадян Ірану; всього загинуло понад 700 паломників. Крім цього, на початку січня 2016 року саудівська влада виконали смертний вирок відносно шиїтського проповідника Німра ан-Німра.[14][15] За цією стратою пішли розгром посольства Саудівської Аравії в Тегерані і напад на генконсульство королівства в іранському місті Мешхеді.[15] Після цього Саудівська Аравія та кілька інших арабських країн оголосили про повторний розрив дипломатичних відносин з Іраном.

Саудівська Аравія вважається головним арабським союзником США в ісламському світі. У свою чергу, після захоплення американських заручників в Ірані в 1979 році американо-іранські відносини різко погіршилися, а в 2002 році президент США Джордж Буш відніс Іран разом з Іраком і КНДР до «осі зла». Хоча відносини Тегерана і Вашингтона в 2015 році покращилися після укладення угоди про «спільний всеосяжний план дій» щодо іранської ядерної програми, Іран і США залишилися противниками.

Саудівська Аравія і Іран є найбільшими виробниками енергоресурсів і постійно конкурують за ринки збуту своїх головних експортних продуктів — нафти і природного газу. Для обох країн надзвичайно важливими є відносини з КНР, який став одним з найбільших імпортерів нафти. КНР же зацікавлена у стабільних поставках енергоносіїв, і тому Пекін докладає зусиль для того, щоб встановити міцні відносини з кожним з цих ключових держав в Західній Азії, сприяючи зменшенню напруженості між ними.

В регіональних конфліктах

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Poole, Thom (20 жовтня 2017). Iran and Saudi Arabia's great rivalry explained. BBC. Процитовано 23 вересня 2016.
  2. Daoud, David (March 2015). Meet the Proxies: How Iran Spreads Its Empire through Terrorist Militias. The Tower Magazine. № 24. Процитовано 18 серпня 2016.
  3. Mashal, Mujib; Faizi, Fatima (11 листопада 2017). Iran Sent Them to Syria. Now Afghan Fighters Are a Worry at Home. The New York Times. Процитовано 4 лютого 2019.
  4. Goulka, Jeremiah; Hansell, Lydia; Wilke, Elizabeth; Larson, Judith (2009). The Mujahedin-e Khalq in Iraq: a policy conundrum (PDF). RAND Corporation. ISBN 978-0-8330-4701-4. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.
  5. Mousavian, Seyed Hosseinurl=https://www.huffingtonpost.com/seyed-hossein-mousavian/iran-nice-terrorism_b_11120386.html (21 липня 2016). From Iran to Nice, We Must Confront All Terrorism to End Terrorism. Huffington Post. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  6. Karami, Arash (2 серпня 2016). Were Saudis behind Abbas-MEK meeting?. Al-Monitor. Процитовано 18 серпня 2016.
  7. Iddon, Paul (28 липня 2016). Erbil is not another front in the Saudi-Iran regional proxy war. Rudaw. Процитовано 20 червня 2017.
  8. Dehghanpisheh, Babak (4 вересня 2016). To Iranian eyes, Kurdish unrest spells Saudi incitement. Reuters. Процитовано 2 листопада 2017.
  9. Іран і Саудити. Холодна війна на "гарячому" Сході. Архів оригіналу за 25 квітня 2016.
  10. The Iranian–Saudi Hegemonic Rivalry. Belfer Center for Science and International Affairs (англ.). Процитовано 22 лютого 2020.
  11. Marcus, Jonathan (16 вересня 2019). Why Saudi Arabia and Iran are bitter rivals. BBC News (брит.). Процитовано 22 лютого 2020.
  12. Війна vs діалог. Як сунітсько-шиїтський конфлікт змінює обличчя мусульманського світу. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 27 серпня 2019.
  13. а б Слободян, Наталія (2016). «Холодна війна» на Близькому Сході: ризики та інтереси України. www.eurointegration.com.ua. Процитовано 12 січня 2020.
  14. Саудівська Аравія розірвала дипломатичні відносини з Іраном. BBC News Україна (укр.). Процитовано 12 січня 2020.
  15. а б Ще одна країна відкликала посла в Ірані. ТСН.ua (укр.). 5 січня 2016. Процитовано 12 січня 2020.