Оппенгеймер (фільм)
Оппенгаймер | |
|---|---|
| Oppenheimer | |
.png) Український постер | |
| Жанр | історичний фільм[1], екранізація книгиd[2], біографічний фільм[1], драма і трилер[1] |
| Режисер | Крістофер Нолан |
| Продюсер |
|
| Сценарист | Крістофер Нолан |
| На основі |
|
| У головних ролях |
|
| Оператор | Хойт ван Гойтема |
| Композитор | Людвіг Горанссонd |
| Музика | Людвіг Ґьоранссон |
| Монтаж | Дженніфер Лейм |
| Художник | Рут де Йонгd |
| Кінокомпанія | |
| Дистриб'ютор | Universal Pictures |
| Тривалість | 180 хв.[1][3] |
| Мова | англійська |
| Локалізація | дубляж |
| Країна | |
| Рік | 2023 |
| Дата виходу | |
| Кошторис | 100 млн $ |
| Касові збори | 912.7 млн $[4] |
| IMDb | ID 15398776 |
| oppenheimermovie.com | |
 Оппенгеймер у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
«Оппенгеймер» (англ. Oppenheimer) — біографічний фільм Крістофера Нолана з Кілліаном Мерфі в головній ролі Роберта Оппенгеймера, американського фізика-теоретика, якого називають «батьком атомної бомби» за його роль у «Мангеттенському проєкті» — ініціативі часів Другої світової війни, у рамках якої було розроблено першу ядерну зброю. Фільм спільного виробництва Великої Британії та США заснований за мотивами «Американського Прометея», біографії, написаної Каєм Бердом і Мартіном Шервіном. До акторського складу увійшли Бенні Сафді, Джош Гартнетт, Емілі Блант, Кеннет Брана, Майкл Анґарано, Метт Деймон, Рамі Малек, Роберт Дауні і Флоренс П'ю. Фільм створено у копродукції Universal Pictures, Syncopy Inc. та Atlas Entertainment, а Нолан продюсує стрічку разом з Еммою Томас та Чарльзом Ровеном.
У світовий прокат «Оппенгеймер» вийшов 21 липня 2023 року[5], в Україні — 20 липня, від студії Universal Pictures. Це перший фільм Нолана, який розповсюджується не Warner Bros. з часів «Пам'ятай» (2000). Одночасний його вихід із фільмом Warner Bros. Барбі створив культурний феномен (та мем) "Barbenheimer" (Барбінгеймер), при якому глядачів заохочувано до перегляду обох фільмів послідовно за один візит кінотеатру. Касові збори "Оппенгеймера" досягли понад $668 млн. у світовому прокаті при кошторисі $100 млн., що ставить його на 7 місце найкасовіших фільмів 2023 року, 7 місце найкасовіших фільмів із рейтингом R[6], та є найкасовішим фільмом, події якого стосуються Другої світової війни[7]. Фільм отримав загальне визнання, із окремим відзначенням сценарію, візуальних ефектів та акторської гри.
Сюжет[ред. | ред. код]
У 1926 році 22-річний докторант Роберт Оппенгеймер навчається під керівництвом фізика-експериментатора Патрика Блекетта в Кавендиській лабораторії в Кембриджі. Оппенгеймер тужить за домом і страждає від тривоги, виконуючи обов’язкову лабораторну роботою. Запрошений на лекції Нільс Бор, вражений інтелектом Оппенгеймера, рекомендував йому замість цього вивчати теоретичну фізику в Німеччині, де Оппенгеймер закінчив докторську дисертацію. Пізніше він знайомиться з фізиком-теоретиком Вернером Гейзенбергом на конференції в Швейцарії.
Оппенгеймер повертається до Сполучених Штатів, бажаючи розширити там дослідження квантової фізики. Він починає викладати в Каліфорнійському університеті Берклі та Каліфорнійському технологічному інституті, починаючи з одного студента. Він зустрічає свою майбутню дружину Кетрін «Кітті» Пуенінг, біологиню та колишню комуністку, а також має непостійні романтичні стосунки із Джин Татлок, членом Комуністичної партії США. У 1938 році проґрес нацистської Німеччини в дослідженні ядерного поділу спонукав Оппенгеймера та його колег відтворити отримані результати.
У 1942 році, під час Другої світової війни, генерал армії США Леслі Гроувс залучає Оппенгеймера до керівництва Мангеттенським проєктом із розробки атомної бомби, беручи на себе організаційну частину. Оппенгеймер збирає наукову групу, до складу якої входять серед інших Едвард Теллер та Ізидор Айзек Рабі, Річард Фейнман, Георгій Кістяківський, в Лос-Аламосі, Нью-Мексико, а також співпрацює з вченими Енріко Фермі та Девідом Гіллом[en]. Під час роботи над проєктом, Оппенгеймер дізнається про самогубство Татлок, у чому звинувачує себе[8].
Після капітуляції Німеччини деякі дослідники проекту ставлять під сумнів актуальність створення бомби, тоді як Оппенгеймер вважає, що її використання швидко припинить війну в Тихому океані, врятувавши життя союзників. Він ділиться з Альбертом Ейнштейном математичними розрахунками експерименту та побоюваннями, що атомна детонація може викликати атмосферну ланцюгову реакцію і знищити світ.
Випробування "Триніті" відбувається з гучним успіхом; у момент споглядання потужності спалаху вибуху Роберт резонує словами з Бгаґавад-Ґіти: "Тепер я став смертю... руйнівником світів".
Після обговорень та вибору цілей президент Гаррі С. Трумен підписав наказ про бомбардування Хірошіми та Нагасакі, змусивши Японію капітулювати. Оппенгеймера зустрічають з оваціями, називаючи «батьком атомної бомби», проте величезні руйнування та масові жертви переслідують його у видіннях. На зустрічі з Труменом Оппенгеймер висловлюється про докори сумління, що викликає у президента лише зневагу.
Будучи радником Комісії з атомної енергії США, Оппенгеймер виступає проти подальших ядерних досліджень, особливо водневої бомби, запропонованої Едвардом Теллером. Позиція Оппенгеймера стає предметом суперечок на тлі напруження у Холодній Війні з Радянським Союзом. Голова Комісії AEC Льюїс Штраус затаїв образу на Оппенгеймера після того, як той відкинув занепокоєння Штрауса щодо експорту радіоізотопів, публічно принизивши його. Відтак, використовуючи свій вплив, організовує донос щодо минулих зв'язків Оппенгеймера з членами Комуністичної партії та його ненадійність стосовно державної безпеки, потенційне шпигунство на користь СРСР зі зливом даних Мангеттенського проєкту, що у час маккартизму знаходить значний політичний резонанс та доводить до розбору Комісією АЕС.
На слуханнях щодо усунення політичного впливу Оппенгеймера[en], Теллер та інші колишні соратники зраджують його. Незважаючи на те, що союзники свідчать на його захист, безпековий допуск Оппенгеймера відкликано, це завдає шкоди його суспільному іміджу та нейтралізує його вплив на політику. На пізніших слуханнях щодо затвердження Штрауса на посаду міністра торгівлі в Сенаті Девід Гілл[en] неочікувано для всіх дає свідчення про особисті мотиви Штрауса в організації процесу скинення Оппенгеймера. Сенат США голосує проти затвердження Штрауса.
У флешбеку розкривається розмова між Ейнштейном і Оппенгеймером, у якій, як Штраус був непохитно переконаний, Оппенгеймер обмовив його. Ейнштейн зауважує, що, на думку наукової спільноти, він був нездатним усвідомити еволюцію своїх відкриттів, а тепер час йому, Оппенгеймеру, зіткнутися із наслідками його досягнення. [9] Оппенгеймер же нагадує Ейнштейнові їхню розмову щодо ядерної ланцюгової реакції, що здатна знищити світ, та визнає, що це, зрештою, сталося, – спостерігаючи видіння масових запусків ядерних боєголовок та займання атмосфери Землі.
У ролях[ред. | ред. код]
Виробництво[ред. | ред. код]
У вересні 2021 року було оголошено, що дванадцятий фільм Нолана буде біографічною драмою про фізика-теоретика Роберта Оппенгеймера та його роль у розробці першої атомної бомби[10]. Фінансування та розповсюдження фільму взяла на себе компанія «Universal Pictures»[11].
Кастинг[ред. | ред. код]
8 жовтня 2021 року стало відомо, що Кілліан Мерфі зіграє головну роль[5]. Це шоста спільна робота Мерфі з Ноланом, однак перша, де він виконує головну роль. 20 жовтня 2021 року Емілі Блант поповнила акторський склад[12].
У листопаді 2021 року стало відомо, що Роберт Дауні-молодший та Метт Деймон приєдналися до фільму в ролі Льюїса Штрауса та Леслі Гровза відповідно[13][14]. У грудні 2021 року Флоренс П'ю, Рамі Малек та Бенні Сафді[en] поповнили акторський склад[15]. У січні 2022-го приєднався до акторського складу Джош Хартнетт[16]. У лютому 2022 року Дейн Де Гаан, Джек Квейд, Меттью Модайн, Ділан Арнольд, Олден Еренрайк, Девід Крамхолц, Майкл Ангарано, Кеннет Брана та Девід Дастмалчян також приєдналися до акторського складу[17][18][19][20][21][22][23][24].
Музика[ред. | ред. код]
Саундтрек написано Людвігом Йорансоном[en], шведським композитором, який працював із Ноланом також і над його попереднім фільмом "Тенет". Для центральної теми Оппенгеймера за побажанням Нолана використано скрипку, що, за словами Йорансона, змогло б передати "найромантичніший, красивий тон, що в'язатиметься із невротичними, що крають серце, страхітливими звуками"[25].
Йорансон та Нолан погодилися щодо невикористання ударних інструментів, щоб уникнути відчуття мілітаристичної музики; натомість вдало інкорпоровано такі джерела перкусивного звуку, як тупотіння ногами, цокання годинника, тріск дозиметра, у деяких моментах віолончелісти виконували стилем col legno (постукуванням по струнах тростиною смичка із видобуванням перкусійного звуку)[26][27]. Йорансон також виявляв обережність, аби музика не відхилялася у тембр гудіння, гуркіт, особливо у другому акті, оскільки, за його переконанням, якби сам музичний супровід мав "вибуховий" характер, тоді безпосередньо вибух у фільмі не мав би очікуваного впливу на глядача.[28]
Окрім підходу до інструментування, Йорансон виражав енергію музики через темп. До прикладу, у записі "Can You Hear the Music" застосовано 21 зміну темпу, що для живого запису оркестром є складним завданням. Сам Йорансон вважав цей твір неможливим до виконання та планував проводити записування такт за тактом, однак дружина переконала його записати цілісною спробою. Після багатьох спроб та експериментування, звукозапис було виконано із використанням клікання у навушниках музикантів перед кожною зміною темпу. Загалом запис цього твору зайняв 3 дні.[29][30]
Наприкінці ми записували музику, що перевершувала те, що, я вважав, є людськими можливостями. Складні візуальні ефекти обертань атомів привело сорок скрипок у божевілля, що захоплювало подих, а сцени в залі суду були наповнені музикою з інтенсивністю поля бою. Крайнощі динамічних змін музики, коливаючись в межах від інтимної глибини подорожі особистості до абсолютного знищення, є різкими, дезорієнтуючими та вражаючими. — Людвіг Йорансон. [31]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Blanc J. AlloCiné — 1993.
- ↑ Amsden D. Oppenheimer’s big screen odyssey: The man, the book and the film’s 50-year journey — 2023.
- ↑ FilmAffinity — 2002.
- ↑ Oppenheimer (2023). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 1 вересня 2023.
- ↑ а б Kroll, Justin; Kroll, Justin (8 жовтня 2021). Cillian Murphy Confirmed to Star As J. Robert Oppenheimer In Christopher Nolan’s Next Film At Universal, Film Will Bow in July 2023. Deadline (амер.). Процитовано 8 жовтня 2021.
- ↑ ‘Oppenheimer’ Enters Top 10 R-Rated Films of All Time at Global Box Office. Collider (англ.). 10 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Oppenheimer becomes highest-grossing WWII film of all time. The Independent (англ.). 9 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ При уважному перегляді сцени самогубства можна помітити руку в чорній рукавичці, яка топить голову Татлок у ванні – вірогідне свідчення участі спецслужб у тому, щоб запобігти витоку інформації про Мангеттенський проєкт.
- ↑ Ця розмова передувала слуханням із непублічним судом Оппенгеймера.
- ↑ Fleming Jr., Mike (9 вересня 2021). Christopher Nolan Bombshell: Director Talking To Multiple Studios On Film He’ll Direct About J. Robert Oppenheimer & Development Of The A-Bomb In WWII. Deadline Hollywood. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ Fleming Jr, Mike (14 вересня 2021). Christopher Nolan Chooses Universal Pictures For His Film About J. Robert Oppenheimer & The A-Bomb. Deadline Hollywood. Процитовано 14 вересня 2021.
- ↑ Couch, Aaron; Couch, Aaron (20 жовтня 2021). Emily Blunt Joining Christopher Nolan’s ‘Oppenheimer’. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Kroll, Justin (2 листопада 2021). Robert Downey Jr. And Matt Damon Latest Stars To Join Christopher Nolan’s ‘Oppenheimer’. Deadline (амер.). Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Kit, Borys (2 листопада 2021). Matt Damon, Robert Downey Jr. Join Christopher Nolan’s ‘Oppenheimer’. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Borys Kit, Borys Kit (9 грудня 2021). Florence Pugh, Rami Malek, Benny Safdie Join Christopher Nolan’s ‘Oppenheimer’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Kroll, Justin (2022-1-04). Josh Hartnett Joins Christopher Nolan’s Next Film ‘Oppenheimer’. Deadline (амер.). Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Grobar, Matt; Grobar, Matt (7 лютого 2022). ‘Oppenheimer’: Dane DeHaan Joins Christopher Nolan’s Historical Drama For Universal. Deadline (амер.). Процитовано 7 лютого 2022.
- ↑ Kroll, Justin (15 лютого 2022). The Boys Star Jack Quaid Joins Christopher Nolan's Oppenheimer. Deadline Hollywood. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Grobar, Matt (16 лютого 2022). Oppenheimer: Matthew Modine Joins Christopher Nolan's Film For Universal. Deadline Hollywood. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Kit, Borys (16 лютого 2022). Christopher Nolan's Oppenheimer Adds Halloween Kills, Manifest Actors (Exclusive). The Hollywood Reporter. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Kit, Borys (22 лютого 2022). Oppenheimer: Alden Ehrenreich, David Krumholtz Join Christopher Nolan Drama (Exclusive). The Hollywood Reporter. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Lang, Brent (22 лютого 2022). Christopher Nolan's Oppenheimer Releases Moody First Look, Kenneth Branagh Joins Cast. Variety. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Grobar, Matt (22 лютого 2022). Christopher Nolan's Oppenheimer Gets First-Look Photo As Kenneth Branagh Joins Cast. Deadline Hollywood. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Couch, Aaron (25 лютого 2022). David Dastmalchian Reuniting With Christopher Nolan for Oppenheimer (Exclusive). The Hollywood Reporter. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Ebiri, Bilge (17 липня 2023). How Christopher Nolan Crafted the World of Oppenheimer. Vulture (en-us). Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Stern, Marlow (18 липня 2023). Composer: 'Oppenheimer' Score Goes Beyond What's 'Humanly Possible'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ babrams (27 липня 2023). "Oppenheimer" Composer Ludwig Göransson Creates a New Kind of Atomic Scale. Motion Picture Association (амер.). Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Betancourt, David (25 липня 2023). Ludwig Göransson on what inspired his music for ‘Oppenheimer’ and more. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ babrams (27 липня 2023). "Oppenheimer" Composer Ludwig Göransson Creates a New Kind of Atomic Scale. Motion Picture Association (амер.). Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Flood, Alex (21 липня 2023). "It was unplayable": inside Christopher Nolan's toughest score yet. NME (en-GB). Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Stern, Marlow (18 липня 2023). Composer: 'Oppenheimer' Score Goes Beyond What's 'Humanly Possible'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 19 серпня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- Оппенгеймер на сайті IMDb (англ.)
| ||||||||
|
