Оптимум Парето
| Оптимум Парето | |
|---|---|
| Відкрив | Вільфредо Парето |
Оптимум Парето, ефективність за Парето, Парето-ефективність (англ. Pareto efficiency, Pareto optimality) — економічний термін, який описує такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів.
Принцип, за словами Вільфредо Парето проголошує: «Слід вважати, що будь-яка зміна, яка нікому не завдає збитків і яка приносить людям користь (за їх власною оцінкою), є поліпшенням». Таким чином визнається право на всі зміни, які не приносять нікому додаткової шкоди.
Множина станів системи, оптимальних за Парето, називають «множиною Парето», «множиною альтернатив, оптимальних в сенсі Парето», або «множиною оптимальних альтернатив».
Ситуація, коли досягнута ефективність за Парето — це ситуація, коли всі вигоди від змін вичерпані.
Оптимум Парето є одним з центральних понять для сучасної економічної науки. На основі цього поняття будуються перша та друга фундаментальні теореми добробуту. Одним з застосувань Парето-оптимальності є т. зв. Парето-розподіл ресурсів (трудових ресурсів і капіталу) при міжнародній економічній інтеграції, тобто економічне об'єднання двох і більше держав. Цікаво, що Парето-розподіл до і після міжнародної економічної інтеграції було адекватно математично описано (Далімов Р. Т., 2008). Аналіз показав, що додана вартість секторів і доходи трудових ресурсів рухаються назустріч згідно з добре відомим рівнянням теплопровідності аналогічно газу або рідини в просторі, що дає можливість застосувати методику аналізу, що використовується у фізиці, щодо економічних завдань з міграції економічних параметрів.
Оптимум за Парето проголошує, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна цього розподілу погіршує добробут хоча б одного суб'єкта економічної системи.
Стан ринку оптимальний за Парето — ситуація, коли не можна поліпшити положення будь-якого учасника економічного процесу, одночасно не знижуючи добробуту як мінімум одного з інших.
Відповідно до критерію Парето (критерію зростання суспільного добробуту), рух у бік оптимуму можливий лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не завдаючи шкоди нікому іншому.
Виходячи з основного припущення про раціональність поведінки окремих економічних суб'єктів, можна стверджувати, стан ринку є Парето-оптимальним, коли фірма при виробництві продукції використовує такий набір виробничих можливостей, що забезпечить їй максимальний прибуток, а споживач, своєю чергою, здобуває такий набір товарів, який забезпечить йому максимізацію корисності. Рівноважний стан системи передбачає оптимізацію цільових функцій (у споживача — максимізація корисності, у виробника — максимізація прибутку)[джерело?].
Теореми Вільфредо Парето
[ред. | ред. код]- будь-яка конкурентна рівновага є оптимальною (пряма теорема),
- оптимум може бути досягнутий конкурентною рівновагою, що означає, що обраний виходячи з деяких критеріїв оптимум найкращим способом досягається через ринковий механізм (обернена теорема).
- Bendor, Jonathan; Mookherjee, Dilip (Квітень 2008). Communitarian versus Universalistic norms. Quarterly Journal of Political Science. 3 (1): 33—61. doi:10.1561/100.00007028.
- Kanbur, Ravi (Січень–червень 2005). Pareto's revenge (PDF). Journal of Social and Economic Development. 7 (1): 1—11.
- Ng, Yew-Kwang (2004). Welfare economics towards a more complete analysis. Basingstoke, Hampshire New York: Palgrave Macmillan. ISBN 9780333971215.
- Rubinstein, Ariel; Osborne, Martin J. (1994), Introduction, у Rubinstein, Ariel; Osborne, Martin J. (ред.), A course in game theory, Cambridge, Massachusetts: MIT Press, с. 6—7, ISBN 9780262650403 Book preview.
- Mathur, Vijay K. (Весна 1991). How well do we know Pareto optimality?. The Journal of Economic Education. 22 (2): 172—178. doi:10.2307/1182422. JSTOR 1182422.
- Newbery, David M.G.; Stiglitz, Joseph E. (Січень 1984). Pareto inferior trade. The Review of Economic Studies. 51 (1): 1—12. doi:10.2307/2297701. JSTOR 2297701.
| Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |