Опуцький природний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опуцький природний заповідник
 
Opuk+Koyash-1.jpg
45°02′37″ пн. ш. 36°13′33″ сх. д. / 45.04361° пн. ш. 36.22583° сх. д. / 45.04361; 36.22583Координати: 45°02′37″ пн. ш. 36°13′33″ сх. д. / 45.04361° пн. ш. 36.22583° сх. д. / 45.04361; 36.22583
Розташування: Автономна Республіка Крим, Україна
Площа: 1592,3 га
Заснований: 12 травня 1998
Керівна
організація:
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Опуцький природний заповідник is located in Автономна Республіка Крим
Опуцький природний заповідник
Опуцький природний заповідник


CMNS: Опуцький природний заповідник на Вікісховищі

Опу́цький приро́дний запові́дник — природоохоронна територія в Автономній Республіці Крим (Україна). Заповідник призначений для збереження у природному стані типових степових ландшафтів Кримського півострова та аквакомплексів Чорного моря. З Опуцьким природним заповідником межує Узунларський цілинний ковиловий масив, що тягнеться на 5 км вздовж Чорноморського узбережжя на захід від Узунларського озера. Тут добре збереглися степові угруповання, де весняний аспект утворюють тюльпани та інші рідкісні ефемероїди. Ця територія зарезервована для розширення території Опуцького природного заповідника.

Історія[ред.ред. код]

Опуцький природний заповідник створений Указом Президента України від 12 травня 1998 р. № 459. Площа заповідника становить 1592,3 га, з них 62 га — це акваторія Чорного моря з островами Скелі-Кораблі та Опуцьким мисом.

Природні умови[ред.ред. код]

За фізико-географічним районуванням територія заповідника входить до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Рослинність відноситься до Керченського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азійської степової області.

Гора Опук — одна з найвищих вершин Керченського півострова (185 м). Вона є кінцевою вершиною низькогірного Парпачського пасма й знаходиться на Чорноморському узбережжі поблизу Узунларського озера. Складена ця гора меотичними рифовими вапняками. На південь на відстані 4 км від неї, в узбережній частині моря розмістилися острівці 7 та 12 м заввишки. Це скелі Кораблі (Елькен-Кая). Вони утворені тими самими рифовими вапняками, що й гора Опук, і наочно ілюструють абразійну роботу моря. Для цього масиву характерним є зсувний приморський вапняково-горбистий тип рельєфу, який сформувався завдяки зсувам третинних вапняків по глинах, що їх підстеляють.

На вигляд і за природними особливостями Опуцький масив зовсім не гармонує зі степовими рівнинними ландшафтами Керченського півострова. Він являє собою столову гору, схили якої розбиті на тераси, ускладнені уступами, крутими урвищами, кам'янистими осипищами, що визначають тут своєрідні умови існування рослин і тварин, більш властивих для гірського, аніж для рівнинного Криму. Ця обставина робить Опуцький масив унікальним і надзвичайно цікавим у науковому відношенні регіоном Криму.

Клімат на території заповідника помірно континентальний, посушливий, із середньорічною температурою +14 °C. Середня температура липня становить +23 °C, січня — +2 °C. Літо посушливе, максимальна температура липня становить +38,7 °C. Зима доволі тепла з нестійким сніговим покривом. Безморозний період триває 200—220 днів. Річна кількість опадів становить усього 270 мм.

Біота[ред.ред. код]

На території Опуцького заповідника, на межі суші й моря, своєрідні кліматичні чинники та орографічні особливості сприяли формуванню та збереженню унікальних флористичних, фауністичних та ландшафтних комплексів, що не мають аналогів у Криму і в Україні.

Східна частина гори Опук

Флора[ред.ред. код]

Флору Опуцького заповідника складають 395 видів судинних рослин (32 % від флори рівнинного Криму або 44 % від флори Керченського півострова). Ендемічне ядро заповідника становлять 48 видів судинних рослин. Із них два вузьколокальних, 15 кримських, 28 кримсько-новоросійських, 3 кримсько-таманських ендеміки та понад 45 причорноморських і приазовських субендеміків. Унікальним за своїм флористичним складом є вапняковий флористичний комплекс, у якому переважають середземноморські види, властиві Гірському Криму. Самобутні степові флористичні комплекси поширені на плато та підніжжях гори Опук. Їх оригінальність і унікальність зумовлені багатством видового та ценотичного різноманіття й значною кількістю середземноморських видів, серед яких багато ендемів, субендемів та реліктів.

Поряд з характерними для рівнинного Криму типами рослинності (степовим, галофільним, чагарниковим, літоральним і петрофільним), в Опуцькому заповіднику поширені й типово середземноморські, зокрема саваноїди. Вони утворюються середземноморськими видами з ефемерами, розвиток яких зумовлений тривалими посухами та дефіцитом вологи. Томіляри — інша характерна особливість рослинного покриву Опуцького заповідника. Це є угруповання ксерофітних та геміксерофітних чагарників, чагарничків, напівчагарничків у поєднанні з геоефемероїдами та малорічними травами, що приурочені до кам'янисто-щебенистих ґрунтів. Саме до цих типів рослинності належить і переважна більшість ендемічних та субендемічних видів. З них Asperula praepilosa є вузьколокальним ендеміком гори Опук. Загалом за флористичним складом Опуцький масив більше тяжіє до Гірського Криму, ніж до зональних степових флористичних комплексів рівнинної частини півострова.

Раритетний фонд Опуцького заповідника представлений 23 видами судинних рослин, що занесені до Червоної книги України. Серед них мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, фіалка біла, катран мітрідатський, дрік скіфський, морківниця прибережна, чебрець несправжньогранітний, асфоделіна жовта, пізньоцвіт анкарський, тюльпани двоквітковий та Шренка, осінник пізньоцвітовий, холодок прибережний, шафран кримський, плодоріжка пірамідальна та сім видів ковили.

Серед водоростей охоронний статус має лише диктіота дихотомічна, а серед лишайників — рочела водоростеподібна та рамаліна рвана.

Фауна[ред.ред. код]

Раритетна фауна заповідника налічує 32 види. Це ракоподібні: краби трав'яний і волохатий, жуки — ліксус катрановий, метелики — махаон, подалірій, зегрис евфема, аврора біла, бражник хорватський, перетинчастокрилі — долерус степовий.

Досить великими є також популяції раритетних плазунів: жовтопуза, полозів жовточеревого та чотирисмугого, що мешкають у вапнякових розщілинах та розсипищах.

Гора Опук разом з Узунларським озером є місцем гніздування та зимівлі багатьох видів рідкісних і зникаючих птахів. Це баклан довгоносий, огар (червона качка), балабан, сокіл сапсан, боривітер степовий, журавель степовий, дрохва, хохітва, лежень, зуйок морський, вівсянка чорноголова та інші. Прибережно-аквальний комплекс біля мису Опук віднесено до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Серед ссавців тут охороняються тушканчик великий і тхір степовий.

В акваторії Чорного моря з видів, занесених у Червону книгу України, трапляються: морський коник чорноморський, піскарка сіра, морський півень, білуга чорноморська.

Стан охорони біорізноманіття[ред.ред. код]

Опуцький заповідник перетворено на один великий пляж — відпочивальники незаконно і, при потуранні охорони заповідника, в літній сезон тут засмагають, купаються, ловлять рибу, палять багаття, заїжджають на пляжі автомобілями. На теренах заповідника влаштовують незаконні перегони на джипах і велосипедах[1][2]. В каменоломні заповідника, де знаходиться одна з найбільших крупних в Криму колоній кажанів, заповідник незаконно організовував екскурсії, в результаті чого завдавався величезний збиток кажанам. Через переляк самки кажанів скидають з себе дитинчат, і ті гинуть під чобітьми туристів[1].

На території заповідника періодично відбуваються військові навчання. З 2002 по 2005 рр. в заповіднику було зафіксовано такі порушення: 4 випадки випасання худоби, 151 випадок заїзду автотранспорту, 2 — сінокосіння, 78 — заходження на територію заповідника, 3 — забору піску, 7 — збору грибів і трав, 5 — лову жаб, 3 — лову риби, 8 — прольоту авіації[1]. На території заповідника велика кількість доріг, а також сміття, що викидається морем[1].

Території ПЗФ, що входять до складу НПП[ред.ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Опукский» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в г Борейко В. Е., Паламарчук А. О. Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима 2003—2013. / Мат. независимого расследования. — К.: КЭКЦ, 2014. — 128 с.
  2. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»