Оранка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німецький селянин з Мекленбурга-Передньої Померанії працює з плугом, 2004

О́ранка[1][2][3], ора́ння[4][5][3], діал. гора́ння[6] — обробка ґрунту плугом чи сохою[1][7][3]. Осіння оранка поля для сіяння ярих культур навесні називається зяб[8]. Це один з прийомів обробітку грунту плугами, який забезпечує перевертання шару грунту не менше ніж на 135˚ і готує площу для проведення інших технологічних операцій.[9]

Види оранки[ред. | ред. код]

Розрізняють такі види оранки: плантажна (коли її виконують спеціальними плугами на глибину понад 40 см; в овочівництві використовують перед закладанням плантацій спаржі); ступінчаста (забезпечує ступінчастий профіль борозни); гребенева (забезпечує утворення гребенів на поверхні поля); двохярусна (забезпечує часткове або повне переміщення двох шарів (горизонтів) грунту з їх подрібненням і рихленням); трьохярусна (забезпечує відповідно обробіток трьох шарів грунту).[10]

При оранці відвальним плугом проводиться перевертання орного шару, кришіння й перемішування ґрунту. Розрізняють види відвальної оранки:[11]

  • Обертання скиби (скиба перевертається на 180°; найдавніший спосіб)
  • Здіймання (скиби перевертається на 135°)
  • Культурна оранка (з використанням передплужника).

Оранка на глибину 20 см вважається нормальною, інакше — глибокою або мілкою. Глибину та напрям оранки вибирає агроном, виходячи з потреб оброблюваної рослини, засміченості ґрунту бур'янами, наявності шкідників і хвороб, задля снігозатримання, накопичення талих вод та захисту від вітрової ерозії. Оранка з ґрунтопоглиблювачем і чергування глибини в умовах сівозміни виключає утворення ущільненого шару — плужної підошви — в підорному горизонті ґрунту. Альтернативою оранці в низці випадків є безвідвальний обробіток ґрунту[11].

У культурі[ред. | ред. код]

  • Оборювання — обряд індоєвропейських народів, що полягав у проведенні борозни навколо якогось місця.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Оранка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Оранка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. а б в Словники України on-line - УКРАЇНСЬКИЙ МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФОНД НАН УКРАЇНИ. lcorp.ulif.org.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 14 вересня 2019. 
  4. Орання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Орання // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Горання // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Орати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Зяб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Сучасні технології вирощування овочевих культур: навч. посібник для студентів напряму «Агрономія» агробіологічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації./ В.Б. Кутовенко, І.Г. Міхаліна, В.Т. Гонтар. — Київ, 2013. — 300 с. ISBN 978-966-2770-34-6
  10. ГОСТ 16265-89 Земледелие. Термины и определения. Издание официальное.у — М.:Гос. Комитет СССР по управлению качеством продукции и стандартам, 1999
  11. а б Оранка  // Велика радянська енциклопедія — третє вид. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • «Земледелие» под редакцией С. А. Воробьёва.— Москва, 1968.— С. 204-14. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]