Ораціо Джентілескі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ораціо Джентілескі (Ораціо Ломі)
Orazio Gentileschi by Anthony van Dyck ca. 1635.jpg
Худ. Антоніс ван Дейк. Портрет Ораціо Джентілескі, 1635 р., малюнок, Британський музей.
Ім'я при народженні Ораціо Ломі
Дата народження 9 липня 1563(1563-07-09)
Місце народження Піза, Італія
Дата смерті 9 грудня 1639(1639-12-09) (76 років)
Місце смерті Лондон
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр вівтарі, побутовий жанр, портрет
Напрямок раннє бароко, караваджизм
Покровитель король Англії Карл І
Вплив Караваджо
Вплив на Артемізія Джентілескі
Твори вівтарі, побутовий жанр
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ора́ціо Джентіле́скі (італ. Orazio Gentileschi 9 липня 1563, Піза — 11 вересня, 1639, Лондон) — італійський художник доби раннього бароко, що працював у Італії і в Британії. Батько художниці Артемізії Джентілескі.

Життєпис[ред.ред. код]

Майбутній художник народився в родині ювеліра Джованні Баттіста Ломі. Йоміврно, в майстерні батька почав опановувати технології мистецтва і малюнок. Хрещення хлопця відбулося 9 липня 1563 року у місті Піза.

Праця в Римі[ред.ред. код]

Наприкінці 16 ст. Ораціо перебрався у папський Рим, де працював з іншими художниками як помічник по замовам рзіних релігійних спільнот. Є відомості, що він як помічник римських художників брав участь у декоруванні церков, серед котрих були Сан-Джованні ін Латерано, базиліка Санта Марія Маджоре, Сан Ніколо у в'язниці, Санта Марія делла Паче. Серед світських споруд — декор у палаці Роспільйозі та у Квіринальському палаці.

Перехід у табір караваджистів[ред.ред. код]

Ораціо Джентілескі. «Благовіщення», бл. 1623 р.

Праця і вихованя у провінції та праця у папському Римі наблизили молодого Ораціо до стилістики пізнього маньєризму. Але у Римі вже працювали митці, що відсахнулися від стилю маьєризму (незважаючи на всю його віртуозність) та запропонували новий, дещо спрощений та реалістичний (Аннібале Карраччі, Мікеланджело да Караваджо). Цей стиль — раннє бароко. Нова стилістика бароко справила на малосамостійного у художній свідомості Ораціо сильне враження і він подався у табір послідовників Караваджо. Почав дотримуватись його світлотіні, почав розробляти варіанти його сюжетів (музиканти), навіть використовувати схожі з Караваджо кольори чи деталі його картин (червоні кольори, червоні завіси тощо). Є відомості, що він почав працювати з нешляхетними на вигляд моделями і працював на полтні прямо з них без попередніх ескізів. В його картина зарясніли простонародні типи, а низка картин релігійного спрямування трактована як побутові сцени, вихоплені з повсякденності. Аби додати привабливості власним картинам, Ораціо почав використовувати звучні локальні кольори в одязі персонажів, а частку картин подавав у пейзажах, чого практично не робив і сам Караваджо (Караваджо не створював пейзажів).

Два судові позови[ред.ред. код]

В Римі давно існувала конкуренція між місцевими і закордонними художниками, а також між самими італійськими майстрами майстрами. Боротьба то пригашалась, то спалахувала з новою силою, адже у певної групи художників помітно зменшувались прибутки.

Нова сварка спалахнула у серпні 1603 року, коли заздрізник молодого Караваджо художник Джованні Бальйоне (1566—1643) подав судовий позов на Караваджо та його прибічників за образливі вірші на нього. На суді були присутні сам Караваджо, Оттавіо Леоні, Ораціо Джентілескі, Філіп Трізеньї. Метою Бальйоне було знеславити Караваджо і тую нову, демократичну гілку римського бароко, котру і уособлювали Караваджо та прихильники його художніх знахідок. Згодом судові протоколи того часу стануть вартісними історичними документами, де йшлося про важливі розбіжності у художніх манерах і навіть свідомості митців, ніде більше не зафіксованих у документах. Адже Караваджо не вів щоденників, не писав листів друзям і не хотів бути ні історіографом, ні теоретиком мистецтв. Навпаки, міць друкованого слова вже відчув Джованні Бальйоне і пізніше створить ганебну біографію Караваджо у власних життєписах римських митців. Це була запізня помста заздрісника, що не простив свому колезі ні сміливих вільностей у картинах, ні небезпечних вільностей у поведінці. Це, однак, не завадило Бальйоне використати художні знахідки Караваджо у… власних картинах (гроші для Бальйоне гидотою не пахли).

Другий судовий позов був пов'язаний із звинуваченням художника Агостіно Тассі (1578—1644) у зґвалтуванні його доньки і художниці Артемізії Джентілескі. Декотрий період Ораціо за своєю художньою практикою співпрацював із Агостіно Тассі.

Праця в Генуї[ред.ред. код]

Брат Ораціо, художник Ауреліо Ломі, виконував замови Джованні Антоніо Сауллі з міста Генуя. 1621 року Ораціо відбув у Геную, де виконав декілька картин для Сауллі, серед них «Каяття Марії Магдалини», «Даная в очікуванні бога Зевса», «Лот і його доньки». Про художника, що прибув з Рима, прознав і аристократ Маркантоніо Доріа. Для Доріа Ораціо Джентілескі створив цикл декоративних фресок у його заміському помешканні у Сампьєрдарена. Практично з перебування у Генуї для Ораціо настав період заробітчанина у чужих країнах.

Відвідини Франції і праця у Англії[ред.ред. код]

У другій половині 1624 року Ораціо разом із трьома власними синами відбув у Париж, де працював по замовам французької королеви, Марії Медічі, італійки з Флоренції за походженням. Праця в Парижі тривала лише два роки. Від цього періоду зберігся твір «Алегорія громадського добробуту» з жіночою фігурою, котрий використовували як плафон у королівському Люксембурзькому палаці.

1624 року Ораціо разом із трьома синами відбув із Парижа у Англію. Він працював по замовам впливового фаворита англійського короля Джорджа Віллерса, 1-го герцога Букінгемського. Герцог якраз закінчував будівництво нового власного палаца у Лондоні, для котрого і замовив художній плафон на стелю «Аполлон і музи». Довіра герцога Букінгема стала для італійського художника перепусткою для праці на користь англійського короля. Політичне убивство герцога Букінгема не вплинуло погано на стан справ художника, що почав працювати для короля. Були помітні декотрі художні зміни у створенні картин дляанглійського короля, обумовлені невідповідністю простонародних персонажів смакам королеви Генріети (головної замовниці художника) та британських аристократів.

Барокова стилістика творів Ораціо Джентілескі так і залишилась надбанням аристократичного мистецтва Англії, створена іноземцем. Вона погано укладалась у вимоги аристократичного мистецтва, типовим представником котрого був той же Антоніс ван Дейк. Помітного впливу творче надбання Ораціо Джентілескі на художню практику у Англії не мало, на відміну від впливів того ж Антоніса ван Дейка на формування у Британії естетики офіційного парадного портрета.

Смерть[ред.ред. код]

Ораціо Джентілескі помер у Лондоні у лютому 1639 року. Поховання відбулося у каплиці Сомерсет Хауса.

Вибрані твори, перелік[ред.ред. код]

  • " Лютнистка "
  • " Даная в очікуванні бога Зевса "
  • " Давид з головою Голіафа "
  • " Благовіщення "
  • " Амур і Псизея "
  • " Юдиф з головою Олоферна "
  • " Донька фараона знайшла малюка Мойсея "
  • " Мадонна з немовлям у пейзажі "
  • « Св. Цецилія і янгол»
  • " Св. Христофор у пейзажі "
  • " Юдиф і служанка з відрубаною головою Олоферна "
  • « Мадонна з немовлям і св. Франческа Римська»
  • « Марія Магдалина в пустелі»
  • « Екстаз св. Франциска»
  • « Стігмати св. Франциска Ассізького»
  • " Йосип Прекрасний нехтує залицяннями дружини Потіфара "
  • « Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту»
  • « Св. Єронім»
  • « Музикантша зі скрипкою»
  • "Алегорія громадського добробуту "

Галерея, побутовий і міфологічний жанри[ред.ред. код]

Ораціо Джентілескі. «Музикантша зі скрипкою», бл. 1612 р., Детройтський художній інститут, США

Галерея, релігійний живопис[ред.ред. код]

Ораціо Джентілескі. «Марія Магдалина в пустелі», 1615 р., церква Санта Марія Магдалина, Фабріано, Італія


Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 1 «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976
  • A.Prater, H.Bauer: Malerei des Barock, Köln 1990

Посилання[ред.ред. код]