Орв'яниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Орв'яниця
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Соломіївська сільська рада
Код КОАТУУ 5621887703
Облікова картка с Орв'яниця 
Основні дані
Засноване 1769[2]
Населення 1945 (01.01.2011)[1]
Площа 2,19 км²[2]
Густота населення 914,16[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34163[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°29′51″ пн. ш. 26°32′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
149[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34161, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Соломіївка, вул. Центральна, 9, тел. 3-31-41[2]
Карта
Орв'яниця. Карта розташування: Україна
Орв'яниця
Орв'яниця
Орв'яниця. Карта розташування: Рівненська область
Орв'яниця
Орв'яниця
Мапа

Орв'я́ниця — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Соломіївській сільській раді.[2] Населення становить 1945 осіб (2011).[1] Розташоване над річкою Горинь,[3] за 130 км від Рівного.[3]

Назва[ред. | ред. код]

Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти».[4] Польською мовою згадується як Orwianica,[5] російською — як Орвяница.[6]

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване над річкою Горинь[3] (на її лівому березі), на півдні Дубровицького району,[4] за 130 км від Рівного.[3]

Площа села — 2,19 км².[2] Поблизу села — р. Горинь.[2] Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова».[7]

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1769 році.[2]

У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[6]

У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[5]

У 1947 році село Орвяниця підпорядковувалося Орвяницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[8]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[9] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][11] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 3,59 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер).[12]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897[13] 1016
1906[6] 1167 +14.9%
1921[5] 1457 +24.9%
1989[14] 2041 +40.1%
1993[12] 2030 −0.5%
2001[15] 1996 −1.7%
2011[1] 1945 −2.6%
2017[16] 1859 −4.4%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб.[1] Густота населення — 914,16 особи/км².[2]

Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів.[3]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні.[13] Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб.[6]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 247 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців (русинів), 28 євреїв та 10 поляків.[5]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки.[14] На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей.[12]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб.[15]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]

Мова Відсоток
українська 99,35 %
російська 0,30 %
вірменська 0,25 %
білоруська 0,10 %

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[18]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 211 208 419
18-39 307 278 585
40-59 278 273 551
60+ 189 201 390
Разом 985 960 1945

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[19]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
563 29 579 30 1142 59 192 9 197 10 389 21
Зайнятість (станом на 2011 рік)[20]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
21 4 52 10 73 13 131 24 103 19 234 42
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[21]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
1496 426 633 - - 140 14 3 8 30 96 - 4 5

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Соломіївською сільською радою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[22] У селі розташована виборча дільниця № 560289.[22] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1496 осіб.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць.[23] Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб.[24]

В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин.[25][26]

У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства.[27]

Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями.[28]

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діє православна Свято-Троїцька церква.[29][30] 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно прийняла рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньму опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти).[30][31]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Троїцької парафії ПЦУ[31] 25.09.91 100 Церква [32]
Релігійна громада ЄХБ ЄХБ 27.02.95 40 Молитовний будинок [32]
     — православні,      — протестантські.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені.[33] У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів.[33]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв"яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів.[34]

Спорт[ред. | ред. код]

ФК «Старт»[ред. | ред. код]

ФК «Старт» 3 квітня 2016 року. Суперкубок Дубровицького району

В селі діє футбольний клуб «Старт», заснований у 1980 році. Головним тренером станом на 2016 рік є Василь Мельник. До 1980 року місцева футбольна команда носила назву «Горинь».

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

Чемпіонат Дубровицького району з футболу

  • Gold medal icon.svg Чемпіони району 2011/12, 2012/13, … 2015/16
  • Silver medal icon.svg 2010/11 … 2016/17

Кубок Дубровицького району з футболу

  • Gold medal icon.svg Володарі кубка 2015
  • Silver medal icon.svg 2011

Суперкубок Дубровицького району з футболу

  • Gold medal icon.svg Володарі Суперкубка 2013, … 2015

Кубок «Пролісок»

  • Bronze medal icon.svg … 2016

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі наявний сквер площею 500 м².[35] Наявне відділення поштового зв'язку.[36]

Особистості[ред. | ред. код]

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[10]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Орв'яниця // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г д Орв'яниця // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.
  4. а б Яроменко О. В. Соціально-економічна зумовленість назв населених пунктів Рівненщини / О. В. Яроменко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк, 2009. — № 8. — С. 113–116.
  5. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 59.  (пол.)
  6. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 204. (рос.)
  7. Легкий, В. В.; Ковалевський, С. Б. (30 November 2017). ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ВНАСЛІДОК НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. 
  8. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  9. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  10. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  11. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  12. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  13. а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 25
  14. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  18. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  19. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  20. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  21. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  22. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  25. Локшук, І. М. (2014). Осередки традиційного художнього ткацтва рівненського Полісся кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура (7): 26. ISSN 1993-6400. 
  26. Чий серпанок? Коли вирішать, запросять ЮНЕСКО. https://rivnepost.rv.ua/ (uk). Рівне вечірнє. 24.09.2015. Процитовано 17.02.2019. 
  27. Несен, Ірина (29.09.2016). ВЕСІЛЬНИЙ РИТУАЛ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ: ТРАДИЦІЙНА СТРУКТУРА ТА РЕЛІКТОВІ ФОРМИ (середина ХІХ–ХХ ст.). Вісник Львівського університету. Серія історична (uk) 0 (43): 294. Процитовано 17.02.2019. 
  28. Несен, І. (2008). Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся. Сіверянський літопис (uk) (5): 121–127. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  29. ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖІННЯ БОГУ І ЛЮДЯМ!. Моє полісся (ua). Процитовано 17.02.2019. 
  30. а б На Рівненщині ще п'ять громад УПЦ МП сьогодні перейшли до ПЦУ | Рівненські новини. www.rivnenews.com.ua. Рівненські новини. 17.02.2019. Процитовано 17.02.2019. 
  31. а б Перша у Дубровицькому районі: як громади переходили до ПЦУ у цю неділю - UA: РІВНЕ. rv.suspilne.media. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  32. а б Паспорт Дубровицького району, 2011
  33. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  34. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  35. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  36. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71
  37. 26 серпня запрошуємо на мотобол!. polissya.net. Арт-медіа Полісся. Процитовано 17.02.2019. 
  38. . Новини - Газета. https://rivnepost.rv.ua/ (uk). Рівне вечірнє. 17.08.2012. Процитовано 17.02.2019. 
  39. Ліки від самотності. www.golos.com.ua (uk). Голос України. Процитовано 17.02.2019. 
  40. ЧИШКО ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Процитовано 17.02.2019. 

Книги[ред. | ред. код]

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]