Організаційно-правова форма господарювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння — форма здійснювання господарської (зокрема, підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо[1].

Оскільки юридична особа — це організація, то в середині неї виникають певні відносини. Характер цих відносин, їх наповнення, а також деякі умови відповідальності внутрішніх учасників цієї юридичної особи перед кредиторами визначаються саме її організаційно-правовою формою.

Організаційно-правова форма юридичних осіб зазвичай зазначається в їх назвах.

Визначення організаційно-правової форми[ред.ред. код]

Назви юридичних осіб в Україні мають такий вигляд:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна організація "Київ"
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві
Дочірнє підприємство "ГАЗ-ТЕПЛО" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

У цих прикладах позначене зеленим кольором — це організаційно-правова форма, а позначене блакитним кольором — це назва юридичної особи. Разом організаційно-правова форма та назва утворюють найменування юридичної особи. Таким чином організаційно-правова форма є частиною найменування юридичної особи (крім державних установ) та завжди знаходиться перед назвою.

Юридичні особи не можуть у своєму найменуванні містити назви інших організаційно-правових форм[Джерело?]. Найменування комунальних підприємств, державних та комунальних організацій (закладів, установ), дочірніх підприємств, підприємств споживчої кооперації та підприємств об'єднань громадян або релігійних організацій можуть містити інформацію про засновника цієї юридичної особи. У четвертому прикладі, наведеному вище, міститься посилання на засновника дочірнього підприємства (із зазначенням організаційно-правової форми та назви засновника).

Таким чином організаційно-правова форма є частиною найменування юридичної особи (крім державних установ), а отже може бути визначена одразу[Джерело?].

Організація внутрішніх відносин у юридичній особі[ред.ред. код]

Залежно від організаційно-правової форми визначаються внутрішні відносини у юридичній особі, зокрема який орган є найголовнішим, якими є повноваження інших органів, порядок прийняття ними рішень.

Так, у господарських товариствах кількість голосів на загальних зборах учасників визначається пропорційно внеску до статутного капіталу (тобто один учасник може мати більше голосів, інший — менше). У об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку кількість голосів у кожного члена не залежить від площі належного йому приміщення і є однаковою: один голос.

Казенні та комунальні підприємства завжди мають конкретний орган державної влади (місцевого самоврядування), який керує ними одноособово (тобто голосів немає, є лише одне конкретне рішення).

Також різним є і обсяг прав учасників (членів, власників): одні види юридичних осіб можуть передбачати право учасника на отримання прибутку, інші — ні; відрізняються права на отримання частку майна у випадку ліквідації юридичної особи; неоднаковим є порядок виходу та виключення із учасників (членів, власників) та виплати компенсації при цьому і т. д. Відносно господарських товариств діють корпоративні права.

Формальна організація[ред.ред. код]

Залежно від організаційно-правової форми відрізняються формальні назви:

  • вищого органу (загальні збори, конференція, з'їзд, власник тощо),
  • учасників (учасники, засновники, члени, власники тощо),
  • основного статутного документу (положення, статут, розпорядження, договір тощо).

Відповідальність учасників (засновників, членів)[ред.ред. код]

Залежно від обраної організаційно-правової форми є різними і обсяг відповідальності учасників (засновників, членів тощо) у випадку неплатоспроможності юридичної особи. Так, якщо юридична особа не здатна повністю розрахуватись по всім своїм боргам (грошей і майна не має, а борги залишаються), то в окремих випадках можливе стягнення боргу з учасника (засновника, члена тощо) такої юридичної особи.

Наприклад:

Здійснення діяльності[ред.ред. код]

В окремих випадках здійснювати певну господарську діяльність можуть лише юридичні особи певної організаційно-правової форми.

Наприклад:

  • банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку[2],
  • холдингова компанія завжди утворюється як акціонерне товариство[3].

Також в певних випадках прямо встановлюються виключні організаційно-правові форми, які повинні мати юридичні особи. Так, здійснювати представництво інтересів всіх власників багатоквартирного будинку може виключно юридична особа, утворена в формі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.[4]

Також виключну діяльність здійснюють, зокрема, юридичні особи таких організаційно-правових форм:

КОПФГ[ред.ред. код]

В Україні діє Класифікатор організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ)[5][неавторитетне джерело]. За допомогою цього класифікатора органи державної влади (в першу чергу, органи державної статистики) класифікують юридичні особи за організаційно-правовими формами.

Для полегшення роботи до КОПФГ включені також пункти, що не пов'язані із юридичними особами: фізична особа-підприємець, відокремлений підрозділ юридичної особи[1].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]