Організація Договору Південно-Східної Азії

|alt= |image_border=

Організація Договору Південно-Східної Азії
прапор
Прапор СЕАТО
Країни-члени СЕАТО
Абревіатура	СЕАТО (англ. SEATO)
Тип	міжурядовий воєнний союз
Засновано	8 вересня 1954
Розпущено	30 червня 1977
Країна	Таїланд
Штаб-квартира	Бангкок, Таїланд
Місце діяльності	Південно-Східна Азія
Членство	8 держав  Австралія  Нова Зеландія  Пакистан (включаючи Східний Пакистан, сьогодні Бангладеш) Філіппіни  Таїланд  Франція  Велика Британія  США Держави, захищені СЕАТО 2 держави  Південний В'єтнам Королівство Лаос
Організація Договору Південно-Східної Азії у Вікісховищі

Лідери країн-членів та партнерів СЕАТО на тлі будівлі філіппінського конгресу та прапорів учасників блоку, Маніла, 24 жовтня 1966; на фото ліворуч направо: прем'єр-міністр Республіки В'єтнам Нгуен Као Кі, прем'єр-міністр Австралійського Союзу Гарольд Холт, президент Республіки Корея Пак Чон Хі, президент Республіки Філіппіни Фердинанд Маркос, прем'єр-міністр Нової Зеландії Кіт Холіок, президент Республіки В'єтнам Нгуен Ван Тхиеу, прем'єр-міністр Королівства Таїланд Тхань Кіттікакхорн, президент США Ліндон Джонсон

Конференція СЕАТО в Манілі.

Австралійський (SP-2H «Нептун»), американський (P-5B «Мерлін») і новозеландський (Short Sunderland MR.5) літаки морського патрулювання на навчаннях СЕАТО, в Манільській затоці, 1963

Есмінець США «Франк Еванс» після зіткнення з австралійським легким авіаносцем «Мельбурн» під час навчань СЕАТО «Морський дух» у Південно-Китайському морі 3 червня 1969; внаслідок трагедії загинуло 74 члени екіпажу корабля США

Поштова марка США із зображенням емблеми та девізу СЕАТО

СЕАТО (англ. SEATO, фр. OTASE), Організація Договору Південно-Східної Азії (англ. South-East Asia Treaty Organization, фр. Organisation du Traité de l‍ '​Asie du Sud-Est, тай. องค์การสนธิสัญญาป้องกันภูมิภาคเอเชียตะวันออกเฉียงใต้, бенг. সিয়াটো, в'єт. Tổ chức Hiệp ước Đông Nam Á), або Манільський пакт (англ. Manila Pact) — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував з 1955 по 1977 року.

Укладення Манільського пакту

Договір колективного захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, англ. Southeast Asia Collective Defense Treaty), або Манільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.

Символіка СЕАТО

У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.

Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес (англ. Unity, Peace, Progress).

Склад СЕАТО

Австралійський бомбардувальник «Авро Лінкольн» бомбить позиції малайських повстанців, 1950

В СЕАТО входили:

•  Австралія
•  Велика Британія
•  Нова Зеландія
•  Пакистан (до 1973)
•  США
•  Таїланд (до 1975)
•  Філіппіни
•  Франція (до 1974).

Партнерами СЕАТО по діалогу були:

•  Південна Корея (відправляла війська до В'єтнаму),
•  Південний В'єтнам (на момент підписання договору входив у Французький Союз разом з Камбоджею, у 1975 Республіка В'єтнам припинила своє існування).

Початок діяльності блоку

Блок підтримав втручання США в війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.

З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася — з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.

Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малайї в 1957, створення в 1963 з Малайї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963—1966.

Розпуск СЕАТО

Відділення в 1971 від Пакистану його східної частини та проголошення на цій території незалежної Народної Республіки Бангладеш позбавило Ісламабад сенсу брати участь в організації, і 7 листопада 1973 Пакистан вийшов з СЕАТО.

Після виведення американських військ з В'єтнаму авторитет СЕАТО різко впав. Зниження зацікавленості в договорі було викликано тим, що СЕАТО виявився не в змозі бути ефективним як організація колективної безпеки.

У 1975 блок офіційно покинув Таїланд, що сталося через прихід до влади в інших країнах Індокитаю комуністів (перемога Північного В'єтнаму над Південним, прихід до влади в Кампучії «червоних кхмерів» у квітні 1975, повалення комуністичними повстанцями монархії в Лаосі в грудні того ж року). За цих обставин загального зміцнення позицій комуністичних сил у Південно-Східній Азії, Рада міністрів СЕАТО ухвалила рішення (вересень 1975) про підготовку до розпуску цієї організації за взаємною згодою країн-учасниць.

У 1976 оголошено про «возз'єднання» В'єтнаму, а 30 червня 1977 СЕАТО формально розпущена.

Див. також

• АНЗЮК
• АНЗЮС (Тихоокеанський пакт безпеки)
• НАТО
• ОАД
• СЕНТО (Багдадський пакт)
• Війна у В'єтнамі
• Громадянська війна в Лаосі
• Громадянська війна в Камбоджі

Джерела

• Велика Радянська енциклопедія, видання третє, М., стор 476.
• Мерзляков Н. С. СЕАТО, М, 1958.
• Радянський енциклопедичний словник.
• Klaus Brollinger: NATO, CENTO, SEATO, OAS: imperialistische Paktsysteme, Berlin 1964. (нім.)
• Kai Dreisbach: USA und ASEAN. Amerikanische Aussenpolitik und regionale Kooperation in Südostasien vom Vietnamkrieg bis zur Asienkrise, Trier 2004, ISBN 3-88476-656-2. (нім.)
• Herman Kinder og Verner Hilgemann. Munksgaards atlas verdenshistorie bind 2. Munksgaard, 1991:239. (дан.)
• Thorsten Thurèn, Kold krig og fredelig sameksistens.Munksgaard, 1978:158. (дан.)
• Wah Kin Chin, Suryadinata Leo. Michael, Leifer Selected Works on Southeast Asia. (англ.)

Література

• В. Ю. Крушинський. Організація договору Південно-Східної Азії// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Офіційний текст Манільського договору 1954 (англ.)
• Seidler: Die SEATO. Dresden 2004 (Hausarbeit) (нім.)
• rulers.org (англ.)