Органічне скло
Органі́чне скло (в побуті часом оргскло́) — прозорі пластмаси на основі поліметилметакрилату (плексигласу), полікарбонатів, полівінілхлориду, полістиролу та інших полімерів. До їхніх переваг над неорганічним склом належать мала густина, вища міцність, добра технологічність: вони легко формуються у вироби, обробляються різанням, добре зварюються, склеюються. Недоліком органічного скла є низька поверхнева твердість.
Частіше застосовується поліметилметакрилат, який характеризується доброю оптичною прозорістю (92 %), стійкий до дії вуглеводнів, мастильних матеріалів, розчинів кислот та лугів. Застосовується в автомобіле-, судно- та літакобудуванні, медицині для виготовлення багатошарового скла, оптичних лінз, світлотехнічних деталей тощо.
Першу акрилову кислоту було отримано у 1843 році. Метакрилова кислота, похідна акрилової кислоти, була синтезована у 1865 році. Взаємодія метакрилової кислоти з метанолом приводить до утворення естеру — метилметакрилату.
Матеріал був розроблений у 1928 році в кількох різних лабораторіях групою хіміків, серед яких були Вільям Р. Конн, Отто Рем і Вальтер Бауер. Вперше продукт був виведений на ринок у 1933 році німецькою компанією Röhm & Haas AG (станом на січень 2019 року — частина Evonik Industries) та її партнером і колишньою американською філією Rohm and Haas Company під торговельною маркою Plexiglas[1].
Поліметилметакрилат був відкритий на початку 1930-х років британськими хіміками Роулендом Гіллом і Джоном Кроуфордом із компанії Imperial Chemical Industries (ICI). ICI зареєструвала продукт під торговельною маркою Perspex. Приблизно в той самий час хімік і промисловець Отто Рем із компанії Röhm and Haas AG у Німеччині намагався виготовити безпечне скло шляхом полімеризації метилметакрилату між двома шарами скла. Полімер відокремився від скла у вигляді прозорого пластикового листа, якому Рем у 1933 році дав торговельну назву Plexiglas[2]. Як Perspex, так і Plexiglas були виведені на ринок наприкінці 1930-х років. У Сполучених Штатах компанія E.I. du Pont de Nemours & Company згодом представила власний продукт під торговельною маркою Lucite. У 1936 році ICI Acrylics розпочала перше комерційно вигідне виробництво акрилового безпечного скла. Під час Другої світової війни сили як союзників, так і країн «осі» використовували акрилове скло для перископів підводних човнів, а також для скління кабін, лобового скла та гарматних турелей літаків. Уламки акрилу також використовували для виготовлення прозорих накладок на руків'я пістолетів M1911A1, штик-ножів M1 або ножів, виготовлених у польових умовах, щоб солдати могли вставляти всередину маленькі фотографії близьких або зображення дівчат у стилі пінап. Їх називали «Sweetheart Grips» («руків’я коханої») або «Pin-up Grips». Також матеріал використовували для виготовлення руків’їв ножів із підручних матеріалів[3]. Після війни розпочалося застосування матеріалу в цивільних цілях[4].
- Скло органічне // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 179. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Скло органічне // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- ↑ Plexiglas history by Evonik (нім.)
- ↑ DPMAregister | Marken - Registerauskunft. register.dpma.de. Процитовано 28 березня 2026.
- ↑ Congressional Record: Proceedings and Debates of the 77th Congress First Session (вид. Volume 87, Part 11). Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office. 1941. с. A2300—A2302. Процитовано 28 березня 2026.
- ↑ Polymethyl methacrylate. Архів оригіналу за 31 жовтня 2017. Процитовано 28 березня 2026.
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |