Орган (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бароковий орган XVIII сторіччя у Монастирі Святого Хреста, Коїмбра, Португалія
Перпіньян. Франція.
KN DFK Orgelmanual.JPG

Орга́н (від грец. «органон» — «інструмент» або «знаряддя») — музичний інструмент групи клавішно-духові інструменти.

Звук в органі створюється завдяки нагнітанню повітря в труби різного діаметру, довжини, матеріалу (метал або деревина). Управління органом здійснюється зі шпільтішу (тобто, ігрового столу), пульту управління, де містяться ігрові механізми (клавіші, педаль тощо) та механізми включення та виключення регістрів, допоміжних засобів.

Гра на органі здійснюється за участю обох рук та ніг органіста, з допомогою (або без) асистента. У розпорядженні органіста є один або декілька мануалів (клавіатур для рук) та педаль (клавіатура для ніг).

Переважна більшість органів розташована в церквах (християнських - римського обряду, протестантських, але не церквах візантійського обряду), концертних залах, музичних навчальних закладах (академіях, консерваторіях, училищах).

Звук органу[ред.ред. код]

Звук органу відрізняється від більшості клавішних інструментів. Органний звук через своїй непорушності, механичности і незмінені в часі надає вирішальне значення найменшим часовим співвідношенням, вимагаючи хронометричної точності рухів виконавця, так як час залишається єдиним пластичним матеріалом органного виконання.[1]

Типи органів[ред.ред. код]

Основний типом органу є трубний орган, що виробляє звуки за допомогою повітря, яке спрямовується в труби. Наприкінці 20-го сторіччя поширення набули електронні органи, що мають принцип синтезу звуку або цифрового відтворення. Провідні світові фірми по виробництву трубних органів створюють лише ексклюзивні інструменти, розраховані лише на те приміщення, де орган буде встановлено. При виробництві електронних органів розміри приміщення не мають значення. Трубні органи можна поділити на чотири різновиди:

  • концертні органи
  • навчальні органи
  • церковні органи
  • театральні чи кінематографічні органи

Електронні органи мають лише перші два різновиди, на які розподіляються за якістю звуковідтворення.

Відомий також тип струнного органу,[2][3] різновидами якого виявляються еолова арфа, колісна ліра, та органіструм.[4][5]

Історія[ред.ред. код]

Вважають, що історичні корені органу - у конструкції флейти Пана. Ряд трубок різної довжини, зв'язані в один ряд, надали можливість музикантам видавати звуки різної висоти шляхом надання повітряного потоку по черзі в різні трубочки. Цей принцип було в подальшому використано для створення гідравлосу (гідравлос; також hydraulikon, hydraulis — «водяний орган») , винаходу грецького механіка Ктесібія, що жив в Олександрії (Єгипет) у 3 ст. до н.е. Більш-менш великі органи з'явились в IV ст. н.е.. Протягом довгого часу технічна недосконалість цих інструментів значно обмежувала звукові та виконавські можливості. У VII-VIII ст. з'явились дещо удосконалені інструменти, що дозволили органістам супроводжувати співаків, граючи з ними в унісон мелодії хоралів. Це дозволяло значно покращити якість співу церковних хорів.

У 666 році Папа Римський Віталіан увів орган до християнської церкви. До X ст. органи розташовували у церквах як римського, так і візантійського обряду. Візантія взагалі славилась своїми органами, чимало з яких місцеві правителі дарували та продавали до європейських держав.

Після розколу християнської церкви у 1054 році орган було вилучено з тих церков, що залишилися під впливом Візантії. В церквах, що залишились під впливом Риму, орган продовжував супроводжувати Меси, але протягом найближчих сторіч до органу висувалось все більше претензій. Лише Тридентський собор 1545-1563 формально визначив роль органу в церкві та вказав на роль цього інструмента під час богослужінь.

З того часу історія розвитку органа неодмінно зв'язана с церквою - як католицькою, так і протестантською, де орган одразу знайшов підтримку як серед парафіян, так і серед служителів церкви. Перші публічні органні концерти пройшли у Амстердамі наприкінці XVII ст., та у Любеку у першій половині XVIII ст. Окрім релігійного значення орган набув ще і значення концертного.

Орган у XVIII ст.[ред.ред. код]

Вершини свого естетичного та звукового розвитку органи набули у XVII-XVIII сторіччі у Німеччині (майстри Арп Шнітгер, Готфрід та Андреас Зільбермани, Цахаріус Хільдебрандт, Тобіас Трост та інші) та у Франції (династії органобудівників Т'єррі та Кліко). Саме у той час набувають славу перших органістів свого часу такі майстри як Дітріх Букстегуде, Йоган Пахельбель, Йоган Себастіан Бах, Луї Маршан. В той час не було окремого фаху "виконавець", тому всі органісти-віртуози того часу мали бути одночасно і композиторами. Органіст виконував здебільшого свої твори та імпровізував.

Орган у XIX ст.[ред.ред. код]

У XIX сторіччі розвиток органу було обумовлено технічним прогресом, винаходом нових технологій у будівництві інструментів. У авангарді органного будівництва йшли Арістід Кавайє-Колль у Франції (органи французького симфонічного стилю) та Еберхардт Валькер у Німеччині (органи німецького романтичного стилю).

Наприкінці XIX ст. орган набув цілу низку революційних змін:

  • електромотор, що мав замість людей (калькантів) нагнітати повітря в труби органу,
  • Баркер-машина, що значно полегшувала гру на клавіатурах великих за розмірами інструментів,
  • система заздалегідь підготовлених регістрових комбінацій, що значно спрощувала дії органіста при потребі у миттєвій зміні звукової палітри

Орган у XX ст.[ред.ред. код]

Початок XX ст. ознаменувався новими технічними досягненнями, зокрема в електриці, які дозволили будувати органи у декілька сотень регістрів, до 6-7 мануалів. Найяскравішими результатами відзначились деякі американські фірми, що побудували величезні за розмірами органи у Філадельфії, Атланті тощо. Рекордні показники цих органів (кількість труб, кількість мануалів, кількість регістрів) не вдалося перевершити досі.

Але разом із тим все міцнішими були голоси тих, хто закликав до повернення до естетичних та звукових ідеалів XVII-XVIII ст. Очолив цей процес рух "Orgelbewegung" (з німецької - "Органний рух"), одним з найгучніших голосів якого був видатний органіст та філософ Альберт Швейцер.

Значної шкоди органам завдали обидві світові війни. Під час Другої Світової війни у бомбардуваннях, битвах, пожежах було знищено величезну кількість безцінних історичних інструментів XIV-XIX сторіч, завдано непоправної шкоди історії розвитку органу.

Орган в Україні[ред.ред. код]

Стрімкий післявоєнний технічний прогрес призвів до сплеску інтересу до органів як у Західний Европі, США, Японії, так і у Радянському Союзі. Наприкінці 50-х років у СРСР розпочинається активне будівництво органів, як виключно світських музичних інструментів, у залах філармоній, спеціалізованих новостворюваних органних концертних залах. Пік цього процесу прийшовся на 70-80 роки XX сторіччя. Зокрема, на момент набуття Україною незалежності, працювали спеціалізовані Органні концертні зали у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Сумах, Рівному, Вінниці, Чернівцях, Ялті тощо, працювали органи в залах філармоній Донецьку, Хмельницького, Луганська, оперних театрах Києва та Одеси.

Зважаючи на постійні фінансові проблеми сфери культури та мистецтва України, будівництво органів в Україні фактично припинилось з початку 90-х років. За всі роки незалежності в Україні було збудовано лише невеликий орган для Національної філармонії (фактично не використовується як сольний інструмент), та значний за розмірами аматорський інструмент у Лівадії ( Ялта, Крим ) майстром Володимиром Хромченком.

Згідно з Указом Президента України, що передбачає передачу будівель культового призначення у власність відповідних церковних конфесій, деякі філармонічні органи, що були розташовані у приміщенні церков, змінили своє місцеперебування.

Труби органу[ред.ред. код]

Трубний орган має металеві та дерев’яні труби. Металеві труби – це сплав олова та свинцю у різноманітних пропорціях, дуже рідко використовується мідь. Дерев’яні труби зазвичай виробляються з чорного, червоного, хвойного або листяного дерева. Дуже рідко використовується бамбук. Труби органу розподіляються на 2 типи:

  • Лабіальні (від «лабіум» – губи; походження назви – від принципу звукоутворення: повітря спрямовується безпосередньо в трубу і звук створює сам повітряний стовп)
  • язичкові (від найменування «язичок», що отримала металева пластинка, що кріпиться на органній трубі та під впливом струму повітря коливається та дає звук).

Лабіальні труби розподіляються на 3 категорії:

  • Принципали (основні регістри, що тримають стрій органу)
  • флейти (тихі регістри)
  • штрайхери (streich – струна; звук цих регістрів подібний до струнних)

Серед лабіальних труб є труби основного тону (32’, 16’, 8’, 4’, 2’, 1’), обертонових тонів (10 2/3’, 5 1/3’, 2 2/3’, 1 1/3’ – квінти, 1 3/5’ – терція, 1 1/7’ – септима тощо) та мікстур (ансамбль високих за звуком труб, що створюють так звану «корону» звучання, як правило складається з 3-7 рядів труб на кожну ноту, настроєних за принципом обертонів. Язичкові труби розподіляються на 2 категорії (подібно до інструментів оркестру):

  • дерев’яні духові (гобой, кларнет, регаль, круммхорн, фагот)
  • металеві духові (тромбон, труба, валторна)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Браудо 1976, с. 89: «органний звук нерухомий, механічний і незмінний. Не піддаючись ніякої пом'якшувальної обробці, він висуває на перший план реальність поділу, надає вирішальне значення найменшим часовим співвідношенням. Але якщо час є єдиний пластичний матеріал органного виконання, то основна вимога органної техніки є хронометрична точність рухів (рос. органный звук неподвижен, механичен и неизменен. Не поддаваясь никакой смягчающей отделке, он выдвигает на первый план реальность деления, придает решающее значение малейшим временным соотношениям. Но если время есть единственный пластический материал органного исполнения, то основное требование органной техники есть хронометрическая точность движений
  2. Rayleigh 1875, c. 308: «Метою г-на Гамільтона і його попередників було об'єднати музичні якості струни з безперервним звуком органу і фісгармонії (англ. The object of Mr. Hamilton and his predecessors was to combine the musical qualities of a string with the sustained sound of the organ and harmonium
  3. Pike 1973: «інструмент, названий струнний орган Крівацека, зроблений <...> Павлом Крівацеком, хто телевізійний продюсер, між іншим. Схожий на сталеву гітару, має шість струн, налаштованих на цілий тон одна від одної. Вони підняті над шийкою і лади підвищені до [рівня] трохи нижче струн. Ви граєте на ньму обома руками, притискаючи струни до ладів. Він має звукознімач, як гітарний звукознімач і чинне коливання струн породжується електромагнітом (англ. an instrument called a Kriwaczek string organ, made by <...> Paul Kriwaczek, who’s a television producer, amongst other things. It looks like a steel guitar, and has six strings tuned a whole tone apart. They’re raised across the neck and the frets are raised to just below where the strings are. You play it with both hands, pushing the strings down to the frets. It has a pick-up, like a guitar pick-up and the actual vibration for the strings is generated by an electro-magnet
  4. Bröcker 2005, c. 190: «Термін "органум" позначає як поліфонічну музичну практику, так і орган, який у середні віки мав дронові труби. Він міг би служити в якості моделі, коли прийшов час іменувати hurdy-gurdy, так як його тип поліфонії, ймовірно, не дуже відрізняється від hurdy-gurdy. "Органіструм" тоді може бути зрозумілий, як інструмент ідентичний або схожий на орган. Гуг Ріман інтерпретував ім'я таким чином, коли він побачив його як зменшувальне від «органум». Він думав, що, подібно до того, як "poetaster" прийшло від "poeta", "organistrum" прийшло від "organum" і спочатку означало "маленький орган" (англ. The term 'organum' denotes both a polyphonic musical practice as well as the organ, which in the Middle Ages had drone pipes. It could have served as a model when it came time to name the hurdy-gurdy, since its type of polyphony was probably not very different from that of the hurdy-gurdy. The 'organistrum' then can be understood to be an instrument identical with or similar to the organ. Hug Riemann interpreted the name in this manner when he saw it as a diminutive of 'organum'. He thought that, similar to how 'poetaster 'came from' poeta ',' organistrum 'came from' organum 'and meant originally' little organ '
  5. Apel 1969, c. 396: «описується в трактаті 10-го століття, названому Quomodo Organistrum Construatur ( GS i, 303, де він приписується Oddo of Cluny) <...> Гайдн написав п'ять концертів та сім ноктюрнів для двох <.. .> лір організата (англ. is described in 10th-century treatise entitled Quomodo Organistrum Construatur (GS i, 303 where it is attributed to Oddo of Cluny) <...> Haydn wrote five concertos and seven notturnos for two <...> lira organizzata

Посилання[ред.ред. код]

Додаткове читання[ред.ред. код]