Орден Індійської імперії

Видатний Орден Індійської імперії The Most Eminent Order of the Indian Empire
Девіз	Imperatricis auspiciis
Країна	Велика Британія Індія
Тип	Орден
Система	Британська Індія
Статус	Не вручається
Нагородження
Засновано:	1878
Останнє:	1947
Нагороджені:
d (1)
Черговість
Старша нагорода	Орден Зірки Індії
Орден Індійської імперії у Вікісховищі

Видатний орден Індійської імперії (англ. The Most Eminent Order of the Indian Empire) — британський лицарський орден, започаткований королевою Вікторією у 1878 році. Останнє нагородження відбулось у 1947 році, коли Індія стала незалежною від Великої Британії. Останній кавалер ордену помер у серпні 2010 році.

Орден має три ступені:

1. Лицар-великий командор (англ. Knight Grand Commander — GCIE)
2. Лицар-командор (англ. Knight Commander — KCIE)
3. Компаньйон (англ. Companion — CIE)

Девіз ордену — Imperatricis auspiciis (укр. під покровительством імператриці), мається на увазі королева Вікторія, перша імператриця Індії. Орден є наймолодшим з британських орденів, пов'язаних з британським правлінням в Індії; старшим є орден Зірки Індії.

Історія

Орденський знак Мокшагундама Вісвесвараї

Орден було започатковано у 1878 році для нагородження чиновників індійської служби як місцевих, так і британських. Первинно орден мав тільки один ступінь (компаньйон), два інших ступені були додані з 1887 року. Орден Індійської імперії замислювався як менш привілейована версія ордену Зірки Індії, заснованого у 1861 році, та відповідно до цього, мав набагато більше кавалерів, ніж останній.

Нагородження орденом припинились після 14 серпня 1947 року. Формально орден не було скасовано, і чинним сувереном ордену є англійська королева Єлизавета II, яка вступила на престол за кілька років після того, як вручення ордену припинилось. Останній кавалер ордену (лица-командор) — магараджа Дхангадхри — помер у серпні 2010 року у віці 87 років.

Склад

Британський монарх був і є сувереном ордена. Наступним за старшинством був Великий магістр, пост якого за посадою займав віце-король Індії. Кавалери першого ступеня називались «лицарями-великими командорами» (англ. Knights Grand Commanders), а не «Лицарями Великого хреста», як в інших британських орденах, (наприклад, в ордені Британської імперії) щоб не образити кавалерів, що не є християнами.

Звичайно, нагородженими ставали віце-королі у відставці та інші колишні чиновники високого рангу, а також правителі індійських князівств. Як правило, правителі найважливіших князівств ставали магістрами ордена Зірки Індії, а не ордену Індійської імперії. Жінки, за винятком правительок князівств, не могли входити до ордену. Правительки, у порушення звичайної для інших орденів традиції, йменувались «лицарями» (Knight), а не «дамами» чи «леді» (Dame, Lady).

Атрибути ордена

Урочисті одежі кавалерів ордену, що надягаються для участі у важливих церемоніях, включали:

• мантію, яка надягалась тільки великими командорами, з темно-синього атласу з підкладкою білого шовку. На лівому боці носилась зірка.
• орденський ланцюг, також надягався тільки великими командорами, з золота. Ланки ланцюгу були виконані у вигляді слонів, індійських троянд і пав.

Одежі для менш важливих випадків включали:

• десятипроменеву зірку, що носилась як знак першого й другого ступенів, золоту зі сріблом для великих командорів і чисто срібну для командорів. В центрі зірки розміщувалось зображення Вікторії, оточене темно-синім кільцем з девізом, увінчаним короною.
• орденський знак, що носився магістрами на темно-синій стрічці через плече, а командорами і кавалерами — на темно-синій стрічці на шиї. Знак являв собою червону квітку з п'ятьма пелюстками, увінчану короною, із зображенням Вікторії в центрі, оточеним темно-синім кільцем.

У малюнку знаків й одеж більшості інших британських орденів так чи інакше присутній хрест, однак орден Індійської імперії, призначений для нехристиянської країни, є винятком.

Привілеї

Кавалерам ордену усіх трьох ступенів було відведено свої місця у протокольному британському порядку старшинства, як і їхнім дружинам. Діти й невістки великих командорів і командорів також включались до списку старшинства.

Командори й великі командори отримували титул «сер», а їхні дружини «леді». Ці слова не використовувались перами та індійськими магараджами, окрім випадків найповнішого переліку всіх титулів.

Великим командорам надавалось право включати у свій герб щитотримачів, а також оточити щит зображенням кільця з девізом ордена та орденського ланцюга. Командори й кавалери мали право використовувати тільки кільце. Орденський знак зображується таким, що висить на стрічці чи ланцюгу.

Деякі кавалери

Два перших короля Бутану, Угьєн Вангчук і Джигме Вангчук були командорами ордену (надано у 1905 та 1931 роках відповідно).

Посилання

• Публікація про реформу ордену 1887 року (англ.)
• Публікація про реформу ордену у січні 1888 року (англ.)