Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орден «Святого Іоанна Єрусалимського»
рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского
Cross of Sovereign Military Hospitaller Order of St. John of Jerusalem of Rhodes and of Malta.PNG
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Тип орден
Статус не вручається
Нагородження
Засновано: 29 листопада (10 грудня) 1798 р.
Список нагороджених
[[::Категорія:Кавалери ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)|:Категорія:Кавалери ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)]] (39)
Черговість
Молодша нагорода Орден Андрія Первозванного

CMNS: Орден Святого Іоанна Єрусалимського на Вікісховищі
Стрічка ордена Іоанна Єрусалимського

Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Мальтійський хрест) (рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского, Мальтийский крест) — орден Російської Імперії.

Історія[ред. | ред. код]

У 1798 році, коли Наполеон I під час експедиції до Єгипту захопив Мальту, лицарі ордена звернулися до російського імператора Павла I з проханням прийняти на себе сан Великого магістра ордену Святого Іоанна Єрусалимського, на що останній погодився.

29 листопада (10 грудня) 1798 Павло I видав свій Маніфест про встановлення на користь російського дворянства ордену Святого Іоанна Єрусалимського і правила для прийняття дворян Російської імперії через цей орден.

У роки правління Павла I орден Св. Іоанна Єрусалимського став вищою відзнакою, дарованої за цивільні та військові заслуги. Дарування ж командорства цього ордену перевершувало за значенням нагородження навіть орденом Св. Андрія Первозванного, оскільки цим виражалося приватна прихильність государя імператора. У день своєї коронації 5 квітня 1797 р. Павло I об'єднав існуючі в Росії орденські корпорації в єдиний Російський кавалерський орден, або Кавалерське товариство Російської імперії. Однак до нього не увійшли кавалери орденів Св. Георгія і Св. Володимира.

Наступник Павла I на російському престолі Олександр I прибрав з державного герба Мальтійський хрест, склав із себе повноваження Великого магістра, в 1810 році вийшов Указ про припинення нагородження знаками Мальтійського Ордену. Судячи з «височайше затвердженим положенням» Комітету міністрів від 20 січня 1817 року, згідно з яким після смерті родових командорів їх спадкоємці не мають права на це звання і не носять знаків ордену Св. Іоанна Єрусалимського, російська гілка зазначеного ордену фактично припинила своє існування.

Ступені[ред. | ред. код]

Орден мав три ступені:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Спасский И. Г.,. Иностранные и русские ордена до 1917 года. — СПб. : Дорваль, 1993. — С. 196. — ISBN 5-8308-0042-X. (рос.)
  • Шепелёв Л. Е.,. Чиновный мир России: XVIII — начало XX вв. — СПб. : Искусство—СПб, 1999. — 479 с. — ISBN 5-210-01518-1. (рос.)
  • Милославский Ю. Г., Странноприимцы: Православная ветвь Державного Ордена рыцарей-госпитальеров Св. Иоанна Иерусалимского. — СПб.: Издательство Царское Дело, 2001. — 240 с. (рос.)
  • Серков С. Р.,. Ордена Белого Орла, «Виртути милитари», Святого Иоанна Иерусалимского // "Военно-исторический журнал". — 1990. — № 7. — С. 92-95.

Посилання[ред. | ред. код]