Орден Братів Менших Конвентуальних Францисканців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Орден Братів Менших Конвентуальних Францисканців (лат. Ordo Fratrum Minorum Conventualium, OFMConv.) — чернечий орден, який заклав св. Франциск з Асижу під назвою Братів Менших. До цієї назви майже від самого початку додали слово Конвентуальні, що означає спільноту братів (монастир).

Історія Ордену[ред. | ред. код]

Орден Братів Менших був заснований св. Франциском з Асижу у XIII столітті.

Св. Франциск, після навернення і відречення від майна у присутності єпископа Гвідона близько 1206 року, розпочав життя пустельника. Згодом до нього приєдналися послідовники, яким припав до душі стиль його життя. Пізніше св. Франциск напише у заповіті: «Бог дав мені братів». Коли братів було дванадцять, Франциск написав для них короткий устав, а Папа Інокентій ІІІ у 1209 році усно його затвердив.

Остаточно устав був затверджений 29 листопада 1223 р. спеціальною буллою  Папи Гонорія ІІІ. На той момент Орден налічував понад п’ять тисяч братів.[1]Орден Братів Менших швидко розростався. Ще за життя засновника францисканці вже перебували у різних місцях Італії, а окрім цього у Святій Землі, Франції, Німеччині, Угорщині. До Польщі перші францисканці прибули з Чехії і в 1237 році створили свій перший монастир у Кракові. В цьому ж році брати прибули на Русь. Першим був монастир у Перемишлі, заснування якого пов’язане з появою в цьому місті єпископства. Першим єпископом був францисканець-німець і саме з його батьківщини прибули перші брати.

Незабаром появився монастир у Львові, який став центром францисканського життя на Русі впродовж століть. В цьому місті брати були безперервно від початку XIV ст. аж до сьогоднішнього дня. Від 1625 до 1947 року це було місце перебування провінціала, тут знаходилася духовна семінарія і новіціат. Також під час комуністичного режиму францисканці були присутні у Львові в особі о. Рафала Керницького, довголітнього настоятеля латинської катедри.

Брати Менші Конвентуальні в Україні[ред. | ред. код]

Найстаршим місцем, куди прибули францисканці після урядових змін, був Львів. Сюди в червні 1991 року приїхав перший брат (о. Луціан Шиманський), а до нього приєдналися інші. В 2000 році брати заклали монастир у Борисполі (настоятель о. Томаш Риба), а в 2001 р. до Галича (Більшівців) був висланий о. Владислав Лізун. В 2005 році ми розпочали роботу в Кременчуці, куди першим доїджав о. Едвард Кава. З 2010 року францисканці перебувають у Мацьківцях (Хмельницька обл.).

Спочатку львівський монастир мав статус місії, але від 2001 року, коли вже було організовано 3 монастирі, призначили Делегата Провінціала на Україні. Першим Делегатом був о. Кшиштоф Козьол, а від 2004 року — о. Григорій Цимбала. У 2008—2017 рр. настоятелем Делегатури був Едвард Кава до моменту призначення його єпископом-помічником Львівської архідієцезії. Його наступником став о. Станіслав Кава.

Орденом Братів Менших Конвентуальних керує Генеральний Міністр, якого обирають на шість років каденції Провінціали і Делегати з кожної провінції Ордену всього світу. На даний час Генеральний Міністр Ордену — о. Марко Таска, обраний на капітулі у 2007 році. Він є 119 наступником св. Франциска з Асижу.Генералу керувати Орденом допомагає рада (генеральне дефініторіум).

Структура ордену[ред. | ред. код]

В склад дефініторіуму входять: вікарій Ордену і секретар, а також генеральні асистенти – відповідальні за регіони світу (цетуси). Орден складається з семи цетусів. Делегатура на Україні входить до складу Цетусу Східної Європи (CEO). Асистент CEO – о. Яцек Цюпінський.В склад CEO входять: Провінція святих Кирила і Мефодія (Чехія), Провінція св. Єлизавети (Угорщина і Трансильванія), Провінція св. Антонія з Падуї і бл. Якова Стрепи (Краків – Польща), Провінція ПДМ Непорочної (Варшава – Польща), Провінція св. Максиміліана М. Кольбе (Гданськ – Польща), Генеральна Кустодія св. Франциска (Росія), Провінціальна Кустодія Непорочного Зачаття ПДМ (Словаччина), Провінціальна Делегатура на Білорусії, провінціальна Делегатура в Болгарії, Провінціальна Делегатура у Литві, Провінціальна Делегатура на Україні, Провінціальна Делегатура в Узбекистані, Місія в Казахстані.

Провінціальна Делегатура на Україні – це частина Провінції св. Антонія з Падуї і бл. Якова Стрепи з головним управлінням у Кракові. В склад Провінції входять: 23 монастирі Польщі, Кустодія у Словаччині (4 монастирі), Кустодія у Болівії (4 монастирі), Делегатура в Німеччині (4 монастирі), Делегатура в Узбекистані (5 монастирів), місія в Уганді (2 монастирі), місія в Перу (3 монастирі), Місія в Парагваї (3 монастирі), 1 монастир в Італії і 2 монастирі в США. Провінціальний Міністр з 2012 року – о. Марян Голомб.[2]

В склад Делегатури входить п’ять монастирів на Україні: у Львові, Борисполі, Більшівцях, Кременчуці і Мацьківцях.

Орден з волі самого Отця Франциска від заснування є справжнім братерством, адже всі брати творять одну родину, беручи участь у житті і діяльності спільноти, кожен згідно зі своїм покликанням. Всі мають рівні права і обов’язки, за винятком тих, які пов’язані зі свяченнями, тому що Церква зараховує наш Орден до духовних інституцій. Св. Франциск прагнув, щоб його брати називалися Братами Меншими, «щоб його учні з самої назви розуміли, що вони прийшли до школи смиренного Ісуса вчитися покори».[3]

Духовність[ред. | ред. код]

Об’єднання братів у братню монастирську спільноту сприяє зростанню побожності, більш впорядкованому життю, спільній молитві, кращій формації кандидатів, навчанню теології та іншим апостольським ділам, які виконуються в служінні Церкви так, щоб Христове Царство, під особливою опікою Непорочної, поширювалося у всьому світі.

В Ордені молитовне життя тісно пов’язане з апостольською діяльністю, якою займаються священики у співпраці з семінаристами і звичайними братами. Весь Орден і кожен брат зокрема, для спільного добра всього Божого народу, безпосередньо підпорядковується Папі.

Фундаментом Ордену є чернечі обіти, якими брати присвячують себе євангелічному життю в досконалій любові, зв’язуючи себе у публічній обітниці вузлами послуху, убогості і чистоти. Цим, через посередництво Церкви, вони віддають себе цілковито Богу, так як і живучи у спільноті та виконуючи Устав і Конституцію Францисканського Ордену. Від моменту вічних обітів брати остаточно належать до Ордену.

Францисканський дух особливо зростає через[ред. | ред. код]

  • неподільну любов до Бога – Найбільше Добро; з цією любов’ю міцно пов’язане  прагнення все відродити у Христі;
  • схожість на Христа, який є джерелом і початком всіх благодатей, втілюючи у своєму житті Його таємниці в єдності з Непорочною Матір’ю і всією Церквою;
  • любов до людей, проголошення і зміцнення серед них миру і Христового Царства, а також взаємну братню любов;
  • служіння Господу в світі життям в убогості, покорі, простоті і радості серця.

Брати обітами послуху, убогості і чистоти:[ред. | ред. код]

  • особливим чином жертвують себе, безпосередньо і цілковито, Богу;
  • краще пристосовуються до такого життя, яке обрав Христос, а також у особливий спосіб єднаються з Церквою і її спасенною місією;
  • повніше виражаючи освячення, яке здійснилося у хрещенні, пробуджують запал любові, вдосконалюються на дорозі паломницького і покутного життя, а також добровільно відрікаються від матеріального добра, яке так сильно ціниться у світі.

Устав, тобто спосіб життя Братів Менших, який затвердив Папа Гонорій ІІІ, є основним законом для всього Ордену. Брати докладають всіх старань, щоб Устав, Конституцію і статути виконувати так, як цього вимагає зобов’язання, що виникає з обітів, з любові до євангелічної досконалості, згідно з духом Ордену.

Орден поділяється на провінції, що складаються з монастирів, тобто спільнот, до яких брати належать як до однієї родини.

[з Конституції Ордену Братів Менших Конвентуальних][4]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. kostya. O nas. ofmconv.org.ua (uk-ua). Процитовано 2018-10-30. 
  2. kostya. O nas. ofmconv.org.ua (uk-ua). Процитовано 2018-10-30. 
  3. kostya. O nas. ofmconv.org.ua (uk-ua). Процитовано 2018-10-30. 
  4. kostya. O nas. ofmconv.org.ua (uk-ua). Процитовано 2018-10-30.