Орден Братів Менших Конвентуальних Францисканців
Орден Братів Менших Конвентуальних Францисканців | |
Абревіатура | O.F.M. Conv., O.M.C. |
Церква | Римо-католицька церква |
Засновник | Франциск Асізький |
Заснування | 1209 |
Сайт | http://ofmconv.org.ua/ |
Орден Братів Менших Конвентуальних Францисканців (лат. Ordo Fratrum Minorum Conventualium, OFMConv.) — чернечий орден, який заклав св. Франциск з Асижу під назвою Братів Менших. До цієї назви майже від самого початку додали слово Конвентуальні, що означає спільноту братів (монастир). З 2019 року Генеральним Міністром Ордену є о. Карлос Альберто Тровареллі.
Орден Братів Менших був заснований св. Франциском з Асижу в XIII столітті.
Св. Франциск, після навернення і відречення від майна у присутності єпископа Гвідона близько 1206 року, розпочав життя пустельника. Згодом до нього приєдналися послідовники, яким припав до душі стиль його життя. Пізніше св. Франциск напише у заповіті: «Бог дав мені братів». Коли братів було дванадцять, Франциск написав для них короткий устав, а Папа Інокентій ІІІ у 1209 році усно його затвердив.
Остаточно устав був затверджений 29 листопада 1223 р. спеціальною буллою Папи Гонорія ІІІ. На той момент Орден налічував понад п'ять тисяч братів.[1]Орден Братів Менших швидко розростався. Ще за життя засновника францисканці вже перебували у різних місцях Італії, а окрім цього у Святій Землі, Франції, Німеччині, Угорщині. До Польщі перші францисканці прибули з Чехії і в 1237 році створили свій перший монастир у Кракові. В цьому ж році брати прибули у Русь. Першим був монастир у Перемишлі, заснування якого пов'язане з появою в цьому місті єпископства. Першим єпископом був францисканець-німець і саме з його батьківщини прибули перші брати.
Незабаром появився монастир у Львові, який став центром францисканського життя у Русі впродовж століть. В цьому місті брати були безперервно від початку XIV ст. аж до сьогоднішнього дня. Від 1625 до 1947 року це було місце перебування провінціала, тут знаходилася духовна семінарія і новіціат. Також під час комуністичного режиму францисканці були присутні у Львові в особі о. Рафала Керницького, довголітнього настоятеля латинської катедри.
Найстаршим місцем, куди прибули францисканці після урядових змін, був Львів. Сюди в червні 1991 року приїхав перший брат (о. Луціан Шиманський), а до нього приєдналися інші. В 2000 році брати заклали монастир у Борисполі (настоятель о. Томаш Риба), а в 2001 р. до Галича (Більшівців) був висланий о. Владислав Лізун. В 2005 році ми розпочали роботу в Кременчуці, куди першим доїджав о. Едвард Кава. З 2010 року францисканці перебувають у Мацьківцях (Хмельницька обл.).
Спочатку львівський монастир мав статус місії, але від 2001 року, коли вже було організовано 3 монастирі, призначили Делегата Провінціала на Україні. Першим Делегатом був о. Кшиштоф Козьол, а від 2004 року — о. Григорій Цимбала. У 2008—2017 рр. настоятелем Делегатури був Едвард Кава до моменту призначення його єпископом-помічником Львівської архідієцезії. Його наступником став о. Станіслав Кава.
Орденом Братів Менших Конвентуальних керує Генеральний Міністр, якого обирають на шість років каденції Провінціали і Делегати з кожної провінції Ордену всього світу. На даний час Генеральний Міністр Ордену — о. Марко Таска, обраний на капітулі у 2007 році. Він є 119 наступником св. Франциска з Асижу. Генералу керувати Орденом допомагає рада (генеральне дефініторіум).
В склад дефініторіуму входять: вікарій Ордену і секретар, а також генеральні асистенти — відповідальні за регіони світу (цетуси). Орден складається з семи цетусів. Делегатура на Україні входить до складу Цетусу Східної Європи (CEO). Асистент CEO — о. Яцек Цюпінський. В склад CEO входять: Провінція святих Кирила і Мефодія (Чехія), Провінція св. Єлизавети (Угорщина і Трансильванія), Провінція св. Антонія з Падуї і бл. Якова Стрепи (Краків — Польща), Провінція ПДМ Непорочної (Варшава — Польща), Провінція св. Максиміліана М. Кольбе (Гданськ — Польща), Генеральна Кустодія св. Франциска (Росія), Провінціальна Кустодія Непорочного Зачаття ПДМ (Словаччина), Провінціальна Делегатура на Білорусії, провінціальна Делегатура в Болгарії, Провінціальна Делегатура у Литві, Провінціальна Делегатура на Україні, Провінціальна Делегатура в Узбекистані, Місія в Казахстані.
Провінціальна Делегатура на Україні — це частина Провінції св. Антонія з Падуї і бл. Якова Стрепи з головним управлінням у Кракові. В склад Провінції входять: 23 монастирі Польщі, Кустодія у Словаччині (4 монастирі), Кустодія у Болівії (4 монастирі), Делегатура в Німеччині (4 монастирі), Делегатура в Узбекистані (5 монастирів), місія в Уганді (2 монастирі), місія в Перу (3 монастирі), Місія в Парагваї (3 монастирі), 1 монастир в Італії і 2 монастирі в США. Провінціальний Міністр з 2012 року — о. Марян Голомб.[1]
В склад Делегатури входить п'ять монастирів на Україні: у Львові, Борисполі, Більшівцях, Кременчуці і Мацьківцях.
Орден з волі самого Отця Франциска від заснування є справжнім братерством, адже всі брати творять одну родину, беручи участь у житті і діяльності спільноти, кожен згідно зі своїм покликанням. Всі мають рівні права і обов'язки, за винятком тих, які пов'язані зі свяченнями, тому що Церква зараховує наш Орден до духовних інституцій. Св. Франциск прагнув, щоб його брати називалися Братами Меншими, «щоб його учні з самої назви розуміли, що вони прийшли до школи смиренного Ісуса вчитися покори».[2]
Об'єднання братів у братню монастирську спільноту сприяє зростанню побожності, більш впорядкованому життю, спільній молитві, кращій формації кандидатів, навчанню теології та іншим апостольським ділам, які виконуються в служінні Церкви так, щоб Христове Царство, під особливою опікою Непорочної, поширювалося у всьому світі.
В Ордені молитовне життя тісно пов'язане з апостольською діяльністю, якою займаються священики у співпраці з семінаристами і звичайними братами. Весь Орден і кожен брат зокрема, для спільного добра всього Божого народу, безпосередньо підпорядковується Папі.
Фундаментом Ордену є чернечі обіти, якими брати присвячують себе євангелічному життю в досконалій любові, зв'язуючи себе у публічній обітниці вузлами послуху, убогості і чистоти. Цим, через посередництво Церкви, вони віддають себе цілковито Богу, так як і живучи у спільноті та виконуючи Устав і Конституцію Францисканського Ордену. Від моменту вічних обітів брати остаточно належать до Ордену.
- неподільну любов до Бога — Найбільше Добро; з цією любов'ю міцно пов'язане прагнення все відродити у Христі;
- схожість на Христа, який є джерелом і початком всіх благодатей, втілюючи у своєму житті Його таємниці в єдності з Непорочною Матір'ю і всією Церквою;
- любов до людей, проголошення і зміцнення серед них миру і Христового Царства, а також взаємну братню любов;
- служіння Господу в світі життям в убогості, покорі, простоті і радості серця.
- особливим чином жертвують себе, безпосередньо і цілковито, Богу;
- краще пристосовуються до такого життя, яке обрав Христос, а також у особливий спосіб єднаються з Церквою і її спасенною місією;
- повніше виражаючи освячення, яке здійснилося у хрещенні, пробуджують запал любові, вдосконалюються на дорозі паломницького і покутного життя, а також добровільно відрікаються від матеріального добра, яке так сильно ціниться у світі.
Устав, тобто спосіб життя Братів Менших, який затвердив Папа Гонорій ІІІ, є основним законом для всього Ордену. Брати докладають всіх старань, щоб Устав, Конституцію і статути виконувати так, як цього вимагає зобов'язання, що виникає з обітів, з любові до євангелічної досконалості, згідно з духом Ордену.
Орден поділяється на провінції, що складаються з монастирів, тобто спільнот, до яких брати належать як до однієї родини.
[з Конституції Ордену Братів Менших Конвентуальних][1]
- «Католическая Энциклопедия», изд. Францисканцев, г. Москва, 2005 г., Т. 2 (И-Л), С. 1196—1197. — ISBN 5-89208-054-4 (рос.)
- http://ofmconv.org.ua/index.php/uk/o-nas
- Войчєх Єжи Ґурчик (2020), ШЛЯХ МОНАСТИРІВ ПОСТРЕФОРМАЦІЙН  ISBN 978-83-949345-3-8