Орден Карла XIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орден Карла XIII
швед. Carl XIII:s orden
На честь (епонім) Карл XIII
SWE Order of Charles XIII BAR.png
RCXIII.jpg
Країна Швеція Швеція
Тип цивільний орден
Кому вручається високопосадовим масонам протестантської конфесії
Ким вручається король Швеції
Підстава на честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві
Статус сучасний
Нагородження
Засновано: 27 травня 1811 р.
Перше: Карл XIII
Список нагороджених
[[::Категорія:Кавалери ордену Карла XIII|:Категорія:Кавалери ордену Карла XIII]] (7)
Перше вручення Карл XIII
Черговість
Старша нагорода Орден Вази
Відповідає RCXIII: sO — кавалер ордену Карла XIII

Орден Карла XIII у Вікісховищі?

Орден Карла XIII (швед. Carl XIII:s orden) — цивільний орден, що вручався королем виключно для членів масонських лож (вільних каменярів). Заснований шведським королем Карлом XIII у 1811 році. На початку кількість дійсних кавалерів ордену була обмежено 33-ма живими носіями цієї нагороди, відповідно загально прийнятих 33-и масонських ступенів містерії посвяти у масонські ложі. Наявність даного ордену не відповідає жодному градусові масонської організації. У даний час у Швеції є 60 осіб серед нагороджених цим орденом, в Німеччині — 74[1][2]. Сучасним майстром (магістром) ордену Карла XIII є король Швеції Карл XVI Густаф (після Густава V, Густава VI, Оскара II та інших).

Членство в ордені мають ті, що досягли 36 років:

  • Три члени з кліриків (священики),
  • тридцять шведських мирян протестантів (бакалаври),
  • не більше семи членів не шведського походження (бакалаври).

Проведення XI ступені шведського обряду масонства — почесна і висока. Всі принци Королівського Дому Швеції є членами ордену (по праву народження), за умови, що вони стали масонами (наприклад Карл Філіп). Особи королівської крові не входять в число обов'язкових 33 живих носіїв ордену. Лідером ордену є правлячий монарх. Підставою для вручення нагороди особі служить наявність у нього честі і чеснот: «На честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві». Серед іноземців носіїв ордену відомі Едвард Віндзор герцог Кентський Великий магістр британського масонства, Артур Вільям Патрик Альберт та інші.

Опис[ред. | ред. код]

Шведський орден Карла XIII встановлений 27 травня 1811 року з назвою «Королівський Орден Карла XIII» для нагороди за громадянські заслуги. Орден має чотирикутний хрест з емаллю червоного кольору із золотим обідком (форми Георгіївського хреста або Тамплієрського хреста), на червоній стрічці. У центрі Тамплієрського хреста — біла куля з монограмою засновника (дві протилежні латинські літери «C» оточуючі римську цифру «XIII». На зворотній стороні (реверс) є буква «B» в золоті, у вигляді рівностороннього чорного трикутника із золотим обідком. Хрест увінчаний золотою короною. Орден носять на шиї на червоній стрічці. Знак 1 ступеня цього ордену не має в нутрі медальйону. У 1822 р. використовується плащ лицаря ордену і нове ім'я лицаря ордену.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Орден Карла XIII, «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах» (82 т. и 4 доп.), г. СПб., 1890—1907 гг. (рос.)
  2. Alex Davidson, «The Masonic Concept of Liberty: Freemasonry and the Enlightenment», United Masters’ Transactions Vol. 34 N°. 5 (August 2002). (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kungliga Karl XIII Orden, [w:] N. Wójtowicz, Masoneria. Mały słownik, Warszawa 2006, s.212. (пол.)
  • Tom C. Bergroth (2002): Kungl. Carl XIII: s Orden 1811 — «til uppmuntran och belöning för medborgerliga och välgörande bemödanden til nödlidandes och allmänt gagn», Stockholm-2002. ISBN 91-974123-3-3 (швед.)
  • H. J. S. Kleberg, Kungl.Svenska Riddarordnarna, Stockholm i Malmö 1935. (швед.)
  • Robert Södermark, «Kungliga svenska riddareordnarna», Lund 1897 (швед.)
  • Erik T: son Uggla (Hg.), «Ordenskalender 1963», Stockholm 1963 (швед.)
  • Anton Frans Karl Anjou: Riddare af Konung Carl XIII: s orden 1811—1900. Biografiska anteckningar. Eskjö 1900. (швед.)
  • Eugen Lennhoff, Oskar Posner, Dieter A. Binder: Internationales Freimaurer-Lexikon, Sonderausgabe, Herbig: München 2006, S. 628. (нім.)
  • Allgemeines Handbuch der Freimaurerei, I—II, Leipzig 1900. (нім.)
  • Maximilian Gritzner, «Handbuch der Haus-und Verdienstorden», Leipzig 1893 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]