Орден Карла XIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орден Карла XIII
SWE Order of Charles XIII BAR.png RCXIII.jpg
Оригінальна назва швед. Carl XIII:s orden
Країна Швеція Швеція
Тип цивільний орден
Кому вручається високопосадовим масонам протестантської конфесії
Ким вручається король Швеції
Підстави нагородження на честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві
Статус сучасний
Нагородження
Засновано: 27 травня 1811 р.
Перше: Карл XIII
Перше вручення Карл XIII
Черговість
Старша нагорода Орден Вази
Відповідає RCXIII: sO — кавалер ордену Карла XIII

Орден Карла XIII (швед. Carl XIII:s orden) — цивільний орден, що вручався королем виключно для членів масонських лож (вільних каменярів). Заснований шведським королем Карлом XIII у 1811 році. На початку кількість дійсних кавалерів ордену була обмежено 33-ма живими носіями цієї нагороди, відповідно загально прийнятих 33-и масонських ступенів містерії посвяти у масонські ложі. Наявність даного ордену не відповідає жодному градусові масонської організації. У даний час у Швеції є 60 осіб серед нагороджених цим орденом, в Німеччині — 74[1][2]. Сучасним майстром (магістром) ордену Карла XIII є король Швеції Карл XVI Густаф (після Густава V, Густава VI, Оскара II та інших).

Членство в ордені мають ті, що досягли 36 років:

  • Три члени з кліриків (священики),
  • тридцять шведських мирян протестантів (бакалаври),
  • не більше семи членів не шведського походження (бакалаври).

Проведення XI ступені шведського обряду масонства — почесна і висока. Всі принци Королівського Дому Швеції є членами ордену (по праву народження), за умови, що вони стали масонами (наприклад Карл Філіп). Особи королівської крові не входять в число обов'язкових 33 живих носіїв ордену. Лідером ордену є правлячий монарх. Підставою для вручення нагороди особі служить наявність у нього честі і чеснот: «На честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві». Серед іноземців носіїв ордену відомі Едвард Віндзор герцог Кентський Великий магістр британського масонства, Артур Вільям Патрик Альберт та інші.

Опис[ред.ред. код]

Шведський орден Карла XIII встановлений 27 травня 1811 року з назвою «Королівський Орден Карла XIII» для нагороди за громадянські заслуги. Орден має чотирикутний хрест з емаллю червоного кольору із золотим обідком (форми Георгіївського хреста або Тамплієрського хреста), на червоній стрічці. У центрі Тамплієрського хреста — біла куля з монограмою засновника (дві протилежні латинські літери «C» оточуючі римську цифру «XIII». На зворотній стороні (реверс) є буква «B» в золоті, у вигляді рівностороннього чорного трикутника із золотим обідком. Хрест увінчаний золотою короною. Орден носять на шиї на червоній стрічці. Знак 1 ступеня цього ордену не має в нутрі медальйону. У 1822 р. використовується плащ лицаря ордену і нове ім'я лицаря ордену.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Орден Карла XIII, «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах» (82 т. и 4 доп.), г. СПб., 1890–1907 гг. (рос.)
  2. Alex Davidson, «The Masonic Concept of Liberty: Freemasonry and the Enlightenment», United Masters’ Transactions Vol. 34 N°. 5 (August 2002). (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Kungliga Karl XIII Orden, [w:] N. Wójtowicz, Masoneria. Mały słownik, Warszawa 2006, s.212. (пол.)
  • Tom C. Bergroth (2002): Kungl. Carl XIII: s Orden 1811 — «til uppmuntran och belöning för medborgerliga och välgörande bemödanden til nödlidandes och allmänt gagn», Stockholm-2002. ISBN 91-974123-3-3 (швед.)
  • H. J. S. Kleberg, Kungl.Svenska Riddarordnarna, Stockholm i Malmö 1935. (швед.)
  • Robert Södermark, «Kungliga svenska riddareordnarna», Lund 1897 (швед.)
  • Erik T: son Uggla (Hg.), «Ordenskalender 1963», Stockholm 1963 (швед.)
  • Anton Frans Karl Anjou: Riddare af Konung Carl XIII: s orden 1811–1900. Biografiska anteckningar. Eskjö 1900. (швед.)
  • Eugen Lennhoff, Oskar Posner, Dieter A. Binder: Internationales Freimaurer-Lexikon, Sonderausgabe, Herbig: München 2006, S. 628. (нім.)
  • Allgemeines Handbuch der Freimaurerei, I–II, Leipzig 1900. (нім.)
  • Maximilian Gritzner, «Handbuch der Haus-und Verdienstorden», Leipzig 1893 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]