Орден Червоної Зірки

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Червона Зірка.

Орден Червоної Зірки Орден Красной Звезды
Країна	СРСР
Тип	Орден
Вручається:	військовослужбовці, співробітники органів державної безпеки та інші громадяни СРСР, а також військові частини, з'єднання та об'єднання
Підстава	за великі заслуги в справі оборони Союзу РСР як у воєнний, так і в мирний час, у забезпеченні державної безпеки
Статус	не вручається
На честь:	червона зірка
Нагородження
Параметри	33,250±1,620 г
Засновано:	6 квітня 1930
Перше:	13 травня 1930
Останнє:	19 грудня 1991
Нагороджено:	3876740
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена Червоної Зірки (5808)
Черговість
Старша нагорода	Орден Вітчизняної війни
Молодша нагорода	Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»
Орден Червоної Зірки у Вікісховищі

О́рден Черво́ної Зі́рки — один з перших радянських військових орденів. Впроваджений указом ВЦВК від 6 квітня 1930 року, одночасно (одним указом) з орденом Леніна.

За статутом орденом Червоної Зірки нагороджувались військовослужбовці, співробітники органів державної безпеки та інші громадяни СРСР, а також військові частини, з'єднання та об'єднання; окрім того, особи, що не були громадянами СРСР, які особливо відзначились в боях проти ворогів Радянської влади.

Першим кавалером ордена Червоної Зірки став командувач Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії командарм 1-го рангу (на момент нагородження) В. К. Блюхер (раніше — перший кавалер ордена Червоного Прапора) за ліквідацію в 1929 р. збройного конфлікту на КСЗ.

Опис нагороди

Орден Червоної Зірки виготовлявся зі срібла та являв собою випуклу п'ятипроменеву зірку, вкриту рубиново-червоною емаллю. Відстань між кінцями двох протилежних променів зірки — 47,6 мм. В центрі зірки — зачернений щит з рельєфною фігурою червоноармійця в шинелі, будьонівці та з гвинтівкою напереваги. По контуру щита надпис: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» Під фігурою червоноармійця напис «СССР». Між основами двох нижніх променів зірки — металеве зображення серпу та молоту. Стрічка ордена шовкова муарова, кольору бордо з сірою смугою посередині. На зворотному боці ордена — порядковий номер та гвинтовий штифт з гайкою для прикріплення до одягу.

Спочатку орден носили на лівому боці грудей. З 1943 року, коли ордени, що кріпляться на штифтах, перемістили на правий бік грудей, це стосувалося й ордена Червоної Зірки. На польовій та повсякденній формі замість знаку ордена носиться стрічка. Зовнішній вигляд ордена протягом його існування не змінювався.

Автори проєкту нагороди — художник Купріянов В. К. та скульптор Голенецький В. В.

Історія нагороди

Це один з перших радянських орденів та другий (після ордена Червоного Прапора) з бойових за часом затвердження.

Після В. К. Блюхера ці ордени отримали всі учасники польоту радянських літаків-розвідників над територіями держав Близького та Середнього Сходу, в тому числі журналіст Михайло Кольцов. До початку німецько-радянської війни число нагороджень досягло 21 500 (за війну в Іспанії, в Китаї (льотчики, військові радники), з Японією та Фінляндією, в тому числі 17 частин та організацій — кавалерів ордена). Зокрема, кавалером ордена Червоної Зірки став льотчик, що першим у радянській авіації здійснив аварійну посадку винищувача на фюзеляж (під час боїв в Іспанії), а також викладачі Кремлівських кулеметних курсів, які розробили бойове самбо. Найбільша кількість нагороджень у цей період (1935) пов'язана з боями біля озера Хасан 1938 року.

Загальна кількість нагороджених

У роки Німецько-радянської війни орден Червоної Зірки став однією з найбільш поширених нагород: більш ніж 2 мільйони осіб отримали 2 860 000 орденів.

Разом з орденом Вітчизняної війни І та ІІ ступенів орден Червоної Зірки входив до так званого «малого офіцерського набору» — комплекту нагород, доступного молодшим офіцерам (командирам взводів та рот).

Орденом нагороджено 1740 військових частин та організацій Червоної Армії та тилу, в тому числі 14 чехословацьких та польських частин.

З моменту затвердження ордена й до закінчення Другої світової війни нагороджено 2 881 500 осіб. З 1945 по 1991 р. видано близько 900 000 орденів (при цьому більшість — за вислугу років).

Посилання

• (рос.) Статут, описание и история ордена Красной Звезды