Ордерік Віталій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ордерік Віталій
фр. Orderic Vital
Médaillon mémorial d'Orderic Vital.JPG
Народився 16 лютого 1075
Атчем[d], Шропшир[d], Шропшир, Англія
Помер 1142[1]
Abbey of Saint-Evroul[d], Сент-Евру-Нотр-Дам-дю-Буа
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France (XII-XIII).svg Франція
Діяльність чернець, літописець, історик, письменник
Володіє мовами латина
Конфесія Римо-католицька церква

Ордерік Віталій (лат. Orderic Vitalis; 1075 р. — бл. 1142 р.) — середньовічний англійський хроніст, автор «Церковної історії», одного з найважливіших джерел інформації про історію Нормандії та Англії кінця XI — початку XII століття.

Біографія[ред. | ред. код]

Ордерік був старшим сином французького священнослужителя Оделера з Орлеана, який переїхав до Англії, поступив на службу до графа Роджера Монтгомері і отримав від нього місце парафіяльного священика в одній з церков Шрусбері. У п'ятирічному віці Ордеріка направили в церковну школу Святих Петра і Павла в Шрусбері, якою керував англосакс Сівард. Коли Ордеріку виповнилося одинадцять, він вступив послушником в нормандський монастир Святого Евруля, також перебував під патронатом графа Роджера. У монастирі йому дали нове ім'я — Віталій, на честь одного з воїнів Фіванського легіону. 1093 р. Ордерік Віталій став дияконом, 1107 р. — священиком. Іноді він покидав монастир: відомо, що Ордерік бував в Кройландському абатстві в Лінкольнширі, в Вустері, Камбре (1105) і Клюні (1132).

Крім священицької роботи, з ранніх років Ордерік Віталій захопився літературою і протягом багатьох років присвячував значну частину свого часу роботі по листуванню книг в скрипторіях. Між 1099 і 1122 рр. йому доручили написати історію монастиря Святого Евруля. Робота Ордеріка, «Церковна історія» (лат. Historia Ecclesiastica), незабаром вийшла за рамки історії монастиря і перетворилася на загальний літопис його часу. Сама назва книги запозичена у Біди Високоповажного — найбільшого історика ранньосередньовічної Англії. В абатство Святого Евруля часто прибували і проводили тут останні роки життя нормандські лицарі із Сицилії, Південної Італії та Англії, його також відвідували священики з дочірніх монастирів в Південній Італії. В Англії у абатства були великі земельні володіння, подаровані ще Вільгельмом Завойовником. Це дозволяло Ордеріку Віталію збирати інформацію про історію сучасного світу і використовувати її при створенні своєї роботи.

«Церковна історія» завершується 1141 і декількома зауваженнями про події 1142, причому Ордерік Віталій згадує у цих розділах, що сам він уже старий і хворий. Це дозволяє зробити висновок про смерть Ордеріка Віталія близько 1142.

«Церковна історія»[ред. | ред. код]

«Церковна історія» Ордеріка Віталія складається з трьох розділів:

  • Книги I і II, найменш цінні з історичної точки зору, розповідають про історію християнства з часів Ісуса Христа. Після 855 р. Ордерік Віталій обмежується списком римських пап, що завершується Інокентієм I. Ймовірно, ці книги були написані вже після завершення основної роботи в 11361141 рр.
  • Книги III—VI являють собою центральну частину праці Ордеріка Віталія — літопис монастиря Святого Евруля. Вони були написані, очевидно, в 11231131 рр. В Четвертій і П'ятій книгах містяться також розповіді про діяння Вільгельма Завойовника в Нормандії та Англії. Відносно подій до 1067 року ці оповідання являють собою виклад відомостей з «Історії норманів» Вільгельма Жюмьєжського і «Діянь Вільгельма» Вільгельма Пуатевінського. Особливе значення мають глави, що описують події 10671071 рр., тобто перших років після нормандського завоювання Англії, які базуються на документах, що не дійшли до нашого часу в заключних розділах «Діянь Вільгельма». Після 1071 Ордерік Віталій виступає вже як незалежний історик, однак по повноті інформації ці книги поступаються пізнішим томам «Церковної історії».
  • Книги VII—XIII присвячені політичній історії сучасності, церковні питання в них відтіснені на другий план. Це найбільш цінна з історичної точки зору частина роботи Ордеріка Віталія. На початку автор коротко розповідає історію Франції в період правління Каролінгів і ранніх Капетингів, а потім переходить до докладного викладу подій після 1082 року. У цих книгах Ордерік приділяє чимало уваги Священній Римській імперії, папству, норманським державам в Південній Італії і Першому хрестовому походу, однак головний інтерес для автора представляє сучасна йому історія Нормандії та Англії. Глави, присвячені Роберту ІІІ, Вільгельму II Руфусу і Генріху I Боклерка, містять унікальний матеріал і являють собою найважливіше джерело інформації з історії англонормандської монархії кінця XI — початку XII століття. Свій літопис Ордерік Віталій доводить до 1141 р до ураження і полону короля Стефана в битві при Лінкольні.

Хоча виклад історії у Ордеріка Віталія достатньо погано організовано і рясніє несподіваними відступами, а сам автор іноді плутається у хронології, книга містить безліч безцінних деталей, які відсутні в роботах інших хроністів. Особливу цінність представляє освітлення Ордеріком звичаїв та ідей свого часу, його проникливі зауваження про загальні тенденції розвитку історії. Тому «Церковна історія» є одним з найважливіших джерел з історії Англії ранньо-нормандського періоду, а також найбільш повним зібранням даних з історії Нормандії XI — початку XII століття.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118736523 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.