Орел (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Орел»
Орел фк лого.png
Повна назва Футбольний клуб
«Орел»
Прізвисько Зелено-білі,
Орли
Засновано 1960
Населений пункт Орел, Росія Росія
Стадіон «Центральний»
Вміщує 14 600
Президент Росія Дмитро Прокопенко
Головний тренер Росія Анатолій Шелест
Ліга ПФЛ
зона «Центр»
2015/16 13-те
Домашня
Виїзна


Футбольний клуб «Орел» або просто «Орел» (рос. Футбольный клуб «Орёл») — російський футбольний клуб з міста однойменного міста, в Орловській області.

Хронологія назв[ред. | ред. код]

  • 1960—1962 — «Локомотив»
  • 1963—1972 — «Спартак»
  • 1973—1975 — «Сталь»
  • 1976—1991 — «Спартак»
  • 1993—2006 — ФК «Орел»
  • З початку 2007 — «Спартак»
  • 10 травня 2007—лютий 2008 — ФК «Орел»
  • 2008—≈02.07.2012 — «Русичі»[1]
  • ≈з 03.07.2012 — ФК «Орел»[2]

Історія[ред. | ред. код]

Під прапором «Локомотива»: 1960-62[ред. | ред. код]

Орловська команда майстрів була заснована в 1960 році. Команду очолив відомий за виступами за ЦБЧА Петро Зенкін. Дата заснування команди невідома. Першу офіційну гру орловчане провели 2 травня 1960 проти команди «Ільмень» (Новгород). Кістяк команди склали місцеві футболісти команд «Динамо» і «Авангард», які по черзі представляли область в першостях РРФСР. Серед запрошених з інших міст футболістів виділялися - перший капітан клубу Станіслав Власов, Анвер Заріпов, Валерій Зайцев, В'ячеслав Поляков. Двоє останніх в наступному сезоні отримали запрошення в московський «Локомотив». Підсумок сезону 1960 року: 9-те місце в 1-ій зоні класу «Б» РРФСР. Одним з лідерів команди був нападник Едуард Верочкін, який забив у сезоні 4 м'ячі. У 1961 році в команду прийшли Геннадій Федоров і Володимир Амелихін. З дубля московського «Динамо» повернувся Валерій Реднікін. Одним з найбільш знаменних подій сезону стало відкриття стадіону ім. В. І. Леніна. 17 жовтня 1961 року орловський «Локомотив» провів перший в історії міжнародний товариський матч з фінською командою «Куллерво» з Гельсінкі. Матч закінчився перемогою «Локомотива» з рахунком 5:1.

«Спартак». Частина перша: 1963-1972[ред. | ред. код]

У 1963 році команда стала носити ім'я «Спартак». Команду очолив заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР Володимир Степанов. У другому колі він запросив в команду В.В.Кублицького на посаду другого тренера команди. Підсумком першого сезону під червоно-білим прапором стало 6-те місце в 3 зоні класу «Б». Наступний сезон підопічні тандему Степанов-Кобеляцький завершили на 12-му рядку 2 зони класу «Б».

У 1965 році команду очолив заслужений майстер спорту СРСР Костянтин Рязанцев. У складі виділялися лідер атак - Володимир Сазонов - найрезультативніший форвард за всю історію орловського футболу, півзахисники - Юрій Бистрицький, Микола Долгов і Юрій Сьомін, який перейшов у ході сезону в московський «Спартак». Третє місце в класі «Б» в 1966 році є найвищим досягненням команди в першостях СРСР.

Після відходу з команди Рязанцева в 1967 році команду очолив майстер спорту СРСР Віктор Гуляєв, проте в кінці сезону він покинув команду. У 1968 році граючим тренером команди став Володимир Сазонов. У 40 матчах команда добилася 14 перемог, 13 матчів зіграла внічию, зазнала 13 поразок. Різниця м'ячів 43-37. Сазонов з 11 м'ячами став найкращим бомбардиром команди. Протягом 1969 року команда керували три старших тренера: Володимир Кулагін, Геннадій Федоров та Дмитро Смирнов. Команда фінішувала на 8-му рядку 3-й зони класу «Б».

Сезон 1971 року ознаменувався приходом на тренерський місток Адольфа Зосимовича Якубсон - одного з провідних орловських футболістів 50-х років, а також приходом в команду нападаючого Віктора Земледєльцева - найкращого форварда команди 70-х років. У команду після 5-річної перерви повернувся Юрій Бистрицький. Дебютував в команді Володимир Брикін.

«Сталь»: 1973-1975[ред. | ред. код]

Наприкінці 1972 року команда отримала ім'я «Сталь». Команду очолив Микола Августович Бастіан. Підсумком сезону 1973 року стало восьме місце в 3-ій зоні другої ліги. У 1974 році Віктор Земледєльцев став другим серед бомбардирів 4-ої зони другої ліги, поступившись переможцю всього одни м'ячем. Провівши 13 матчів в 1975 році під назвою «Сталь», 24 червня 1975 року команда знову повернулася до назви «Спартак».

«Спартак». Частина друга: 1975-1992[ред. | ред. код]

В розпал сезону 1975 року команду очолив олімпійський чемпіон 1956 року, заслужений майстер спорту СРСР Борис Татушин. Команда фінішувала на 12-му місці в 3-ій зоні другої ліги. В Орлі починали грати воротар Станіслав Руденко і півзахисник Іван Лях. У 1980-ті роки проявили себе молоді орловські футболісти Олександр Жидков і Валерій Шушляков. Повернувся на батьківщину Анатолій Напреев, який встиг пограти в вищій і першій лізі.

Чемпіонат Росії[ред. | ред. код]

У 1996 році клуб вибрався з третьої ліги чемпіонату Росії і став стабільно входити в п'ятірку найсильніших команд другого дивізіону, зони Центр. У розіграші Кубку Росії сезону 1996/97 років «Орел», обігравши «Сокіл-ПЖД» (Саратов) і «Жемчужину» (Сочі) в 1/8 фіналу поступився «Динамо» (Москва) з рахунком 0:1. У наступному розіграші кубку Росії в 1/16 фіналу «Орел» лише в серії післяматчевих пенальті поступився московському «Локомотиву».

У 1998 році команду очолив відомий в минулому футболіст московського «Спартака» і збірної СРСР Микола Кисельов. У підсумку клуб зайняв 2-ге місце. За сімейними обставинами Кисельову довелося покинути команду по завершенні сезону. На сезон 1999 року керівництво поставило задачу виходу до першого дивізіону, однак ні в 1999, ні у 2000 роках завдання не було виконано (тренером команди був Віталій Коберський).

У 2001 повернувся Микола Кисельов, який запросив до тренерського штабу В. В. Краснощекова та Г.А. Кахіані, з якими в 1997 році працював в саратовському «Соколі». Серед запрошених у 2001 році в команду футболістів виділявся Гоча Гогрічіані, який забив у сезоні 9 м'ячів. Команда фінішувала на 5-ій сходинці.

У 2003 році ФК «Орел» очолив Анатолій Шелест, який поєднував посади президента і головного тренера команди. Весь сезон непримиренні суперники ФК «Орел» і їх сусіди «Динамо» (Брянськ), штурмували вершину зони «Центр» другого дивізіону, неодноразово зміщуючи один одного з першого місця. У підсумку, суперники набрали однакову кількість очок, а в додатковому матчі «Орел» завоював путівку в перший дивізіон, перемігши в Тулі з рахунком 2:1.

Сезон 2004 року ФК «Орел» починав непереконливо, але до середини турніру міцно закріпився в п'ятірці найсильніших команд першої ліги. Кінцівку сезону клуб провів непереконливо, за весь осінній період сезону «Орел» здобув лише три перемоги. Перемога в останньому турі над «Соколом» 3:0 дозволила орловським футболістам посісти за підсумками найвище в своїй історії 6-те місце в першому дивізіоні.

Другий сезон в першій лізі (2005 року) «Орел» почав переконливіше ніж перший, проте до середини сезону команда наблизилася до зони вильоту. У другому колі в команду прийшли такі гравці як Володимир Бесчастних й Едуард Мор. Команда почала стрімкий підйом по турнірній таблиці, проте зайняти місце вище торішнього не вдалося. Підсумковим стало 8-ме місце.

У міжсезоння 2006 року клуб опинився на межі відрахування з ПФЛ у зв'язку з фінансовими проблемами. Клуб покинули багато провідних гравців, повернулися в команду ті, хто практично їй був не потрібен. Команда з третього разу пройшла процедуру ліцензування і була допущена до змагань в першому дивізіоні. Початок сезону клуб провалив. Весь сезон клуб боровся за право залишитися в першому дивізіоні, однак завдання збереження прописки виконати не вдалося. Клуб зайняв 20-те місце й вилетів у другий дивізіон. Однак, внаслідок банкрутства клуб був змушений провести сезон 2007 року серед аматорів.

У сезоні 2007 року клуб зробив ставку на молодих місцевих футболістів, довгий час ФК «Орел» лідирував в третій лізі, однак кінцівку сезону провалив, і результатом виступу було всього лише 5-те місце, однак це не завадило орловського команді почати наступний сезон у професійній футбольній лізі.

У 2008 році назва була змінена на «Русичі». Головним тренером став Сергій Кір'яков. У заключному матчі сезону 2009 року клуб «Русичі» допоміг брянському «Динамо» зайняти другий рядок у турнірній таблиці, обігравши вдома подольський «Авангард» - 1:0. Найкращим бомбардиром в орловської команді став Артем Сиваєв. На його рахунку 10 м'ячів, причому в команду його взяли лише у 2-му колі.

Сезон 2010 року команда почала досить впевнено. Нічия з лискинським «Локомотивом» і крупна перемога над липецьким «Металургом» (4:0) дозволила команді злетіти вгору в турнірній таблиці. Потім пішла низка невдач. Вдома команда не змогла виграти 9 матчів поспіль (=4-5). Статистику розбавили лише перемога на виїзді над «Торпедо» (Москва) 1:2 та «Нікою» (Москва) 1:4. Підсолодив гірку пілюлю від провального сезону результат Євген Поляков, який зробивши хет-трик в останньому турі, став найкращим бомбардиром зони «Центр» і рекордсменом команди за забитими м'ячами за сезон з результатом у 20 голів.

Після закінчення сезону в зв'язку з незадовільними результатами команди, а також у зв'язку з невиконанням завдання на сезон (5-8-ме місце) було прийнято рішення відправити у відставку головного тренера Миколу Кисельова і розпустити тренерський штаб. Тимчасово виконуючим обов'язки головного тренера був призначений Ігор Лузякін[3]. 29 листопада 2010 року Лузякін був затверджений головним тренером. Контракт був розрахований на 2 роки з можливістю продовження[4].

Сезон 2011/12 років команда почала з домашньої поразки від белгородського «Салюта» 0:2, після серії перемог і нічиїх увійшла до першої п'ятірки. В кубку Росії команда дійшла до 1/32 фіналу, де поступилася клубу ФНЛ «Торпедо» (Володимир) 1:3. Після серії гучних перемог клуб займав 3-тю сходинку турнірної таблиці, але в підсумку - 8-ий рядок у турнірній таблиці.

Напередодні старту сезону 2012/13 років на прохання уболівальників клубу було повернуто назву ФК «Орел». На початку сезону у команди було 10 ігор без перемог і всього 2 набраних очка. У зв'язку з цим головний тренер Лузякін подав у відставку. З 5 вересня новим головним тренером став Олександр Авер'янов. Команда завершила виступ на останньому, 16-му місці з 11-ма очками.

У сезоні 2013/14 років за рішенням ПФЛ і РФС за «Орлом» зберегли місце в 2-му дивізіоні. Після п'яти турів команда займала передостаннє місце. У зв'язку з цим 9 серпня директор клубу Олександр Родін відсторонив Авер'янова від роботи. 12 серпня він був відправлений у відставку[5]. 23 серпня місце головного тренера зайняв Євген Борзикін[6]. За підсумками сезону «Орел» зайняв 13-те місце.

Напередодні початку сезону 2014/15 років головним тренером команди був знову призначений Ігор Лузякін. Більшість футболістів в заявці - орловські вихованці[7]. ФК «Орел» вніс до заявочного листа 15 футболістів, головним тренером був призначений Лузякін. У зв'язку з незадовільними результатами Лузякін 15 грудня 2014 року було відправлено у відставку[8].

23 грудня 2014 року був призначений новий головний тренер - ним став Федір Іванович Гаглоев[9]. 15 квітня 2015 року після цілої низки скандалів був відсторонений від усіх посад. Виконуючим обов'язки генерального директора до кінця сезону був призначений Олексій Коршунов, в.о. головного тренера - Валентин Окорочков[10]. Сезон 2014/15 ФК «Орел» закінчив на 13-му місці.

9 червня 2015 року «Орел» очолив Едуард Вікторович Дьомін[11]. Контракт був підписаний на один рік з можливістю продовження ще на один сезон. 1 лютого 2016 року Дьомін звільнився. 17 лютого на пост головного тренера був призначений Анатолій Борисович Шелест[12]. Контракт укладено на 1 рік з можливістю продовження[13].

11 січня 2017 року клуб було позбавлено професійного статусу і знято з розіграшу першості ПФЛ[14], команда була заялена до ЛФЛ.

Клубні кольори[ред. | ред. код]

Герб клубу був обраний на відкритому голосуванні вболівальників, випередивши стару емблему більш ніж на 1000 голосів.

Білий Зелений

Досягнення[ред. | ред. код]

  • СРСР Клас «Б» чемпіонату СРСР
    • Bronze medal icon.svg Бронзовий призер (1): 1966
  • Росія Кубок ПФЛ
    • Cup Finalist.png Фіналіст (1): 2003

Рекорди[ред. | ред. код]

  • Найбільша перемога - 6:0 над «Турбіною» (Сизрань) - 1979
  • Найбільша поразка - 1:9 від «Динамо» (Махачкала) - 1975
  • Найкращий бомбардир за сезон Віктор Земледєльцев - 21 гол (1974)
  • Найкращий бомбардир в першості СРСР Володимир Сазонов - 89 м'ячів
  • Найвище досягнення - 6 місце в 1 дивізіоні - 2004
  • Найбільша перемога - 7:0 над командою «Спартак-Братський» (Южне) - 1994
  • Найбільша поразка - 0:7 від «Авангарду» (Курськ) - 1992
  • Найкращий бомбардир сезону Євген Поляков - 20 м'ячів (2010)
  • Рекордсмен по зіграних матчах за команду - Микола Костиков - 717 ігор (22 сезони: 1981-2002)
  • Рекордсмен за кількістю забитих м'ячів - Поляков Євген Вікторович (63 м'ячі)

Президенти[ред. | ред. код]

Рік Президент
1997—2002 Іван Мосякин
2003—2005 Анатолій Шелест
2006 Володимир Агібалов
2007 Михайло Берніков
2008—2010 Іван Мосякин
2011—2013 Ігор Гармаш

Статистика виступів[ред. | ред. код]

У чемпіонатах СРСР[ред. | ред. код]

У кубках СРСР[ред. | ред. код]

У чемпіонатах Росії[ред. | ред. код]

У кубках Росії[ред. | ред. код]

Відомі гравці[ред. | ред. код]

  • Росія Ігор Лузякін
  • СРСР Росія Іван Лях
  • Росія Едуард Мор
  • СРСР Росія Анатолій Напреєв
  • Бразилія Віллер Соужа Олівейра
  • Росія Альберт Осколков
  • Росія Євген Поляков
  • СРСР Станіслав Руденко
  • СРСР Росія Юрій Сьомін
  • Росія Артем Сиваєв
  • Росія Казахстан Андрій Сидельников
  • Литва Валдас Тракіс
  • Хорватія Ведран Целишчак
  • Росія Сергій Химич
  • Росія В'ячеслав Хоркін
  • СРСР Росія Валерій Шушляков
  • Росія Михайло Юдин

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]