Оренбурзький козачий круг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орнебурзька казача держава
республіка
7 грудня 1917 – січень 1920 Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg

Герб Оренбурзької Губернії of Орнебурзька казача держава

Герб Оренбурзької Губернії

Столиця Оренбург
Мова(и) російська
Релігія православ'я
Площа 166 710,9
Населення 1,9 млн (1918)
Форма правління парламентська республіка
Військовий Отаман
 -  Дутов Олександр Ілліч

Оренбурзьке Козаче Військо, Орнебурзька козача держава — антибільшовицьке федеративне об'єднання в 1917-1920 на території Південного Уралу в складі Російської республіки, а після і Російської держави адмірала Колчака, заснованої в результаті державного перевороту 18 листопада 1918. Верховні органи влади: Казача держава, сформована отаманом Оренбурзького казачого війська генерал-лейтенантом Дутовим Олександром Іллічем.

Формування[ред. | ред. код]

На своєму засіданні 7 грудня 1917 2-га чергова Військова держава Оренбурзького казачого війська переважною більшістю голосів ухвалила: совєтської влади не визнавати; боротьбу з більшовиками продовжувати до повної над ними перемоги. Прихильники більшовиків Тимофій Іванович Сідельників і підосавул Микола Дмитрович Каширін зажадали відставки Дутова і визнання совєтської влади, проте їх пропозиція не зустріла підтримки, полковник Дутов був переобраний військовим отаманом і сформовано військовий уряд в наступному складі:

  • голова уряду — військовий отаман, полковник Дутов Олександр Ілліч;
  • заступник голови — помічник військового отамана, Генерального штабу полковник Акулінін Іван Григорович (який щойно прибув з Петрограда і обраний депутатом);
  • завідувач військовим відділом — начальник штабу війська, полковник Половников Василь Миколайович;
  • керівник слідчої комісії — полковник Шівцов Іван Ілліч.

Урядовці[ред. | ред. код]

  • військовий старшина В. Г. Рудаков (закінчив інтендантську академію і займав посаду дивізійного інтенданта);
  • військовий старшина Г. Ф. Шангін (працював в кооперації);
  • чиновник гірського відомства А. С. Видрін;
  • землемір Г. Г. Богданов (мусульманин, представник казаків мусульманського віросповідання);
  • військовий старшина Н. С. Анісімов;
  • військовий секретар — військовий чиновник О. Е. Іванов.

11 грудня постановою військової держави, Комітету порятунку батьківщини і революції, башкирського і киргизького з'їздів в межах Оренбурзької губернії і Тургайської області був утворений Оренбурзький військовий округ (командувач — Дутов, начальник штабу — полковник І. Г. Акулінін).

Спроба перевороту соціал-революціонерів[ред. | ред. код]

У грудні 1918 на базі Оренбурзького казачого Війська була спроба створення Об'єднаного уряду Південного Уралу на противагу Колчаку. Це було пов'язано з приходом Колчака до влади і спробами соціалістів до реваншу. Однією з найбільш небезпечних для Білого руху можна назвати спробу захоплення влади в результаті змови проти отамана Дутова в Оренбурзі. Небезпека оренбурзької змови для білих полягала в тому, що в числі її організаторів були представники кількох різнопланових і впливових політичних сил: член ЦК партії есерів В. А. Чайкін, національні лідери Ахмет-Закі Валіді і Мустафа Шокай, есер, командувач Актюбінською групою Оренбурзького казачого війська Махін і отаман 1-го військового округу полковник К. Л. Каргін. Захопивши владу, змовники змогли розколоти антибільшовицький табір на сході Росії і тим самим привести до падіння всього Східного фронту, поразки Колчака. Валіді, судячи з його спогадів, ненавидів Колчака більше, ніж більшість есерів, і вів постійні переговори по прямому проводу з членами Установчих зборів в Уфі. Для координації підпільної роботи в Оренбург прибув член ЦК, лідер туркестанських есерів і політик вкрай лівого спрямування В. А. Чайкін — давній друг Валіді; вони легко знайшли спільну мову.

У ніч на 2 грудня змовники провели свою єдину нараду в Оренбурзі, в будівлі Караван-Сарая — резиденції Башкирського уряду. На нараді, за спогадами Чокаева, були присутні Валіді, Чокан, Махін, Каргін і Чайкін. Махін повинен був стати головнокомандуючим, Каргін — військовим отаманом Оренбурзького казачого війська (замість Дутова), правителем Башкурдістана був намічений Валіді, Казахстану — С. Кадірбаєв (представник Алаш-Орди в Оренбурзі), Чокаєв повинен був стати міністром зовнішніх зв'язків; Чайкін також отримав посаду в майбутньому уряді. У той час в Оренбурзі були розквартировані чотири башкирських стрілецьких полки, Отаманський дивізіон Оренбурзького казачого війська, 1-й Оренбурзький казачий запасний полк, конвойна сотня і вартова рота, а також артилерійські і технічні частини. У змовників, при опорі на башкирські частини, були всі підстави розраховувати на успіх.

Однак поручик А.-А. Велієв (Ахметгалі), татарський купець з Челябінська, доніс про таємній наради коменданту Оренбурга капітану А. Заваруєву. Той, в свою чергу, попередив про це головного начальника Оренбурзького військового округу генерала Акулініна. Відразу ж були приведені в бойову готовність Отаманський дивізіон і запасний полк, встановлено спостереження за Караван-Сараєм і казармами башкирських частин, в розпорядження коменданта міста викликані російські офіцери, які служили в башкирських полках. Протягом ночі змовники намагалися зібрати вірні їм частини на станції Оренбург, яка перебувала в їх руках. Однак, зрозумівши, що ініціатива перейшла до прихильників Дутова, Валіді опівдні 2 грудня виїхав з міста, захопивши всі наявні вагони.

Армія Оренбурзького казачого Війська[ред. | ред. код]

На початковому етапі Оренбурзька казача держава надіялася на сили юнкерів і запасних казачих частин, так як запасні піхотні полки були сильно розпропагандовані більшовиками, а ті хто повертався з фронтів Великої війни морально були придушені і роззброєні більшовиками при проходженні через центральні області європейської частини Росії.

17 жовтня 1918 Оренбурзькою Казачою державою з частин Оренбурзького казачого війська і інших, що діяли з ними, під командуванням О. І. Дутова була утворена Південно-Західна армія.

28 грудня армія перейменована в Окрему Оренбурзьку армію, що складалася з 1-го і 2-го Оренбурзьких казацьких корпусів, 4-го Оренбурзького армійського, Зведеного Стерлитамакського і Башкирського (4 піхотні полки) корпусів і 1-ї Оренбурзької казачої пластунської дивізії. Чисельність її червоні оцінювали в 10 тис. чоловік.

Бойові дії[ред. | ред. код]

У 1918 армія зі змінним успіхом діяла на Південному Уралі і північних районах Степового краю (нині Казахстану), в основному проти 1-ї армії червоних, обороняла Бузулукську, Північну, Ілецьку і Орську ділянки. Однак наприкінці 1918 напочатку 1919 почалися серйозні невдачі. У січні нею були залишені Оренбург і Орськ. Невдачі пояснювалися насамперед втомою, небажанням значної частини казаків продовжувати війну, дезертирством і навіть переходом на сторону червоних одинаків, груп і цілих підрозділів. Це стало багато в чому результатом більшовицької пропаганди у військах і їх тилу.

На початку 1919 армія залишила Оренбург і Орськ, але в квітні повернула Орськ і розвинула наступ на Актюбінськ.

Коли навесні 1919 армія Колчака головними силами в центрі і на півночі почала наступ, він в квітні був підтриманий на півдні армією Дутова. Вона розгорнула наступ на ділянці між річками Сакмара і Урал, зайняла Ілек, Орськ, відтіснила Оренбурзьку групу червоних, вийшла на підступи до Оренбурга, проте прорватися в місто так і не змогла. Положення в армії погіршувався і 23 травня 1919 вона була переформована в корпус і разом з Південною групою склала нову Південну армію. Після розгрому червоними Південної армії залишки її сил було включено в 3-у армію білих.

Склад[ред. | ред. код]

Окрема Оренбурзька армія[ред. | ред. код]

Командувачі військами і головні начальники: генерального штабу генерал-майор Акулінін Іван Григорович (з 19 жовтня 1918), генерал-лейтенант Дутов Олександр Ілліч11 грудня 1918) начальники штабу: Структура управління військовою армією:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ганин А. В., Семёнов В. Г. Офицерский корпус Оренбургского казачьего войска. 1891−1945: Биографический справочник. М., 2007.

Командувач військами Оренбурзького військового округу[ред. | ред. код]

Штаб похідного отамана Оренбурзького казачого війська[ред. | ред. код]

  • 1-й Оренбурзький казачий корпус Оренбурзької армії (сформований 8 жовтня 1918)

Командир корпусу[ред. | ред. код]

  • генерал-лейтенант Жуков, Гервасій Петрович
  • генерал-майор Акулінін І. Г. Начальник штабу осавул Пивоваров
  • 1-а Оренбурзька козача дивізія. Сформована 8 жовтня 1918 року.
  • Командир Степанов, Розумник Петрович.