Ориктоценоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ориктоценоз (рос. ориктоценоз, англ. orictocoenosis, нім. Oryktozönose f) — комплекс викопних решток рослин і тварин з одного родовища корисних копалин.

Зустрічається ряд визначень терміну "Ориктоценоз":

  • «Те, що було поховано, далеко не завжди переходить в викопний стан, і тому «тафоценоз» аж ніяк не можна вважати відповідним для позначення комплексу фауни і флори в тому чи іншому місці даного шару. Такий комплекс можна назвати, слідуючи І. А. Єфремову як той тип асоціації органічних залишків, з яким безпосередньо зустрічається палеонтолог, що вивчає фауну або флору даного шару».
  • Єфремов (1950, с. 118): «Ориктоценоз - скупчення «фосилізованних залишків організмів, які знаходять в родовищах»; КПС-61, с. 143: «ориктоценоз - комплекс викопних організмів даного місцезнаходження»; Друщіц (1974, с. 14); Ориктоценоз - «всі органічні залишки, які зустрічаються у викопному стані в одному місці, в одному шарі або викопний комплекс залишків рослин і тварин»; БЕС-86, с. 513: Ориктоценоз - «сукупність скам'янілих решток викопних організмів в даному місці знаходження».[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]