Орли (Середзем'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гігантські Орли, Орли Манве - у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна могутні духи майар вали Манве, що прийняли вигляд велетенеських орлів. Вони могли бачити те що діється у найвіддаленіших кутках землі. Ці птахи безнастанно прилітали до його чертогів на горі Танаквентіл у Валінорі і повідомляли про всі події, що відбувалися в Арді[1]. Тривалість їх життя була так само необмежена як у айнурів та ельфів. Перед пробудженням Дітей Ілуватара Орли Манве вилетіли у світ щоб наглядати за ними.

Раси Середзем'я
Айнури

Валар

Майар

Ельфи

Люди

Люди Півдня і Сходу

Гноми

Гобіти

Енти

Хуорни

Орки

Уруки

Тролі

Орли

Дракони

Велетні

Річні Діви

Балроги

Орли Торондора[ред.ред. код]

Після виходу нолдорів з Аману Манве, що, попри здійснені ними повстання та братовбивство в Альквалонде, все одно любив цей ельфійський народ, послав до Середзем 'я орлів. Коли старший син Феанора Маедрос був захоплений у полон балрогами і прикутий до схилу Тангородриму, старший син Фінарфіна Фінгон розшукав його і намагався звільнити. Однак, вдіяти нічого не зміг, оскільки Маедрос був прикутий надто високо. Конаючи від безнадії, Маедрос молив Фінгона застрелити його пострілом з лука, і Фінгон заклав стрілу, і націлив лук. І, не бачачи іншого виходу, крикнув, звертаючись до Манве:

- О Королю, котрому любі всі птахи, пришвидши це оперене вістря, оживи у своєму серці трохи жалю до нужденних нолдорів![2]

І щойно Фінгон націлив свого лука, з верховіття прилинув Король Орлів Торондор, і, стримавши його руку підняв до вершини скелі, де висів Маедрос. Але Фінгонові не вдалося звільнити зап 'ястя друга з викутого у пекельному вогні обруча, ні розірвати залізо, ні вирвати його з каменя. І знову зболений Маедрос благав у нього смерті; проте Фінгон відтяв йому руку вище зап 'ястка, і Торондор поніс їх обох назад до Мітриму[2].

Торондор був найбільшим і наймогутнішим серед усіх птахів Арди, розмах його крил сягав тридцяти морських сажнів (54 метри).

Орли Манве оселились на гірських вершинах Крісаегріму, на південній околиці Ехоріату (Окружні Гори). Звідти вони спостерігали за пересуванням орд орків та інших істот Моргота у довколишніх землях. Від гострого зору орлів не могла сховатись навіть найменша істота. Вісті про бачене ними вони приносили королеві Гондоліну Тургону, володіння якого розташовувались поруч у прихованій долині Тумладен.

Орлами були врятовані сини вождя людей Дор - Ломіну Галдора Гуор і Гурін, що заблукали в Дімбарі. Великі птахи підняли їх на свої крила і віднесли до Гондоліну, котрий до того не бачила жодна людина. І згодом з волі Тургона віднесли їх до рідного краю. Також орли забрали Берена й Лутіен та віднесли їх від Ангбанда до північних кордонів Доріату. Король Орлів Торондор вихопив у Моргота тіло короля Гітлуму Фінголфіна, котре той хотів віддати на поживу вовкам, і відніс його у Гондолін, де Тургон поховав батька. При цьому своїми кігтями Король Орлів глибоко поранив обличчя Темного Володаря, внаслідок чого в нього назавжди лишлись шрами.

У Війні Гніву Торондор був ватажком небесних птахів, що бились на боці Сил Заходу. Вони допомогли Еаренділу відбити натиск Драконів, що змусили відступити від стін Ангбанду навіть Валар.

Після перемоги Торондор і більшість Орлів Манве повернулись в Аман, на вершини Пелорів поблизу Оселі Манве на Танікветілі. Однак, деякі з орлів лишились у Середзем 'ї щоб допомагати ельфам та людям. У пам 'ять про цих великих птахів королі Нуменору шанували гірських орлів і на вершині башти королівського палацу в Арменелосі було їх гніздо. В ньому жили пари орлів більше тисячі років до чорних часів падіння нуменорців.

У час що передував загибелі Нуменору Орли Манве пролетіли над островом вишикувані наче для битви і над ними червоно палав захід Сонця, але це не зупинило Ар - Фаразона від військового походу проти Безсмертних Земель.

Орли Імлистих Гір[ред.ред. код]

Орли що залишились у Середзем 'ї оселились на північних вершинах Гітаегліру (Імлисті Гори), де вони стежили за орками та варгами.

Вони не любили гоблінів, але й не боялися них. Якщо вони спускались до орків (дуже рідко, бо орли не їдять таких тварюк), то зазвичай для того щоб не допустити їх розбою. Орли кидались на бандитів з гори і заганяли їх назад у печери. Гобліни ненавиділи і боялися, але не могли дістатись до їх високих гнізд і не могли прогнати з гір[3].

Орли врятували Гендальфа, Більбо, Торіна та інших гномів з палаючого лісу, де вони були оточені варгами та орками і перенесли їх через Андуїн, неподалік від скелястого острова Каррок.

Під час Битви П 'яти Армій орли скинули орків зі схилів Самотньої Гори, кидаючи їх у прірву чи на ельфійські списи. А після їх розгрому переслідували вцілілих орків та варгів, доки вони не були винищені всі[4]. В нагороду за це гноми викували для Ватажка Орлів Гвайгіра королівську корону. Орли всіляко допомагали магам Гендальфу і Радагасту у їх боротьбі з темними силами.

У вересні 3018 р. Третьої Епохи він визволив Гендальфа з полону Сарумана і відніс його в землі Рогану. Також у лютому 3019 р. він відніс його з вершини Зірак - Зігілю, де Гендальф здолав балрога Морії.

Під час битви біля Чорних Воріт орли атакували крилатих потвор на яких летіли назгули.

Високо в небі летів Гвайгір, Повелитель Вітрів, за ним спішив його брат Ландроваль - великі Орли Півночі, наймогутніші з нащадків старого Торондора, що будував гнізда на недосяжних піках Кріссаегрімських Гір у часи молодості Середзем 'я. На крилах північного вітру летіли рівними рядами всі їхні сородичі. Прямо на назгулів неслись вони, круто спускаючись з висоти, і вітер смерчами заливався довкола їх могутніх крил[5].

Після знищення Персня Гвайгір, Ландроваль та Мендальдор дістались Горгорату і на пагорбі посеред моря лави знайшли непритомних Фродо і Сема і віднесли їх за межі гинучого світу Саурона[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 1. Про початок часів (укр.). Львів: "Астролябія". с. 28. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  2. а б Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 13. Про повернення нолдорів (укр.). Львів: "Астролябія". с. 106. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 -5. 
  3. Толкин, Дж. Р. Р. (1990). Хоббит или Туда и Обратно - Глава 6. Из огня да в полымя (рос.). Хабаровск: "Амур". с. 89. ISBN отсутствует Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  4. Толкин, Дж. Р. Р. (1990). Хоббит или Туда и Обратно -Глава 17. Битва Пяти Воинств; Глава 18. Обратный Путь. (рос.). Хабаровск: "Амур". с. 226; 230. ISBN отсутствует. Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  5. Толкин, Дж. Р. Р. (1991.). Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение Короля - Кн. 6.- Глава 4. Кормаленское поле. (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 240. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  6. Толкин, Дж. Р. Р. (1991.). Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение короля - Кн. 6. - Глава 4. Кормаленское поле. (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 244. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5.