Орлова Надія Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орлова Надія Павлівна
Дата народження 7 січня 1923(1923-01-07)
Місце народження Літки, Броварський район, Київська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 12 травня 2010(2010-05-12) (87 років)
Місце смерті Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
 Україна
Alma mater Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1950)
Професія перекладачка
Нагороди
Заслужений працівник культури УРСР Нагрудний значок «Відмінник кінематографії СРСР»
IMDb ID 0650145

Орлова Надія Павлівна (до шлюбу Бондар; 7 січня 1923, с. Літки, Броварський район, Київська область — 12 травня 2010, Київ, Україна) — радянська і українська перекладачка й редакторка. Заслужений працівник культури УРСР (1978). Учасниця німецько-радянської війни (нагороджена медаллю «За оборону Києва»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась в родині робітника.

Закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1950).

Переклала низку визначних творів російської літератури українською, зокрема Олександра Бека, Юрія Бондарева, Юліана Семенова, а також твори українських авторів російською, у тому числі Валерії Врублевської, Олександра Ільченка, Віталія Логвиненка.

Була редакторкою Української студії хронікально-документальних фільмів (19511953), редакторкою-консультанткою дубляжного відділу, головною редакторкою творчого об'єднання «Час», членом сценарно-редакційної колегії на Київській студії художніх фільмів ім. О. П. Довженка. За час роботи на кіностудії Надія Орлова зміцнила її зв'язки зі Спілкою письменників, залучила до роботи в кіно видатних українських письменників: Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Юрія Збанацького, Павла Загребельного, Олександра Ільченка, Василя Земляка, Юрія Смолича, Миколу Зарудного, Віталія Логвиненка та багатьох інших. Завдяки цьому основою для створення національних фільмів стали найкращі твори українських митців. За редакцією Орлової вийшло на екрани країни понад 50 повнометражних художніх фільмів.

Член двох спілок України — кінематографістів (1961) і письменників (1974), відмінниця кінематографії, заслужена працівниця культури (1978). У 2003 році їй присуджено міжнародну премію ім. Володимира Винниченка в галузі української літератури, мистецтва та за благодійницьку діяльність.

Багато працює в жанрі художнього перекладу. Нагороджена медалями, значком «Отличник кинематографии СССР».

Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.

Похована на Байковому кладовищі у Києві.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Вела фільми:

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 17.

Посилання[ред. | ред. код]