Орлове (Мелітопольський район)
село Орлове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Запорізька область |
Район | Мелітопольський район |
Громада | Терпіннівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA23080270070080098 |
Облікова картка | Орлове |
Основні дані | |
Засноване | 1805 (219 років) |
Населення | 1105 |
Площа | 3.24 км² |
Густота населення | 341.05 осіб/км² |
Поштовий індекс | 72341 |
Телефонний код | +380 6192 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°04′15″ пн. ш. 35°35′38″ сх. д. / 47.07083° пн. ш. 35.59389° сх. д.Координати: 47°04′15″ пн. ш. 35°35′38″ сх. д. / 47.07083° пн. ш. 35.59389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
27 м |
Водойми | р. Курушан |
Відстань до обласного центру |
122 км |
Відстань до районного центру |
41.8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 72340, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Світлодолинське, вул. Гагаріна, 33 |
Сільський голова | Пейчев Павло Іванович |
Карта | |
Мапа | |
|
Орло́ве — село в Україні, у Мелітопольському районі Запорізької області. Входить до складу Терпіннівської сільської громади. Населення становить 1105 осіб.
Орлове майже вдвічі крупніше Світлодолинського, сільраді якого воно було підпорядковане, і є найбільшим у Мелітопольському районі селом, яке не мало власної сільради.
Село Орлове розташоване на лівому березі річки Курушан, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Курошани (Пологівський район). Село витягнуто вздовж річки на 8 км.
Відстань до райцентру становить близько 42 км і проходить автошляхом Т 0401.
Село Орлове включає в себе 4 колишніх менонітських колонії: Орлове (Orloff), Тіге (Tiege, східна частина нинішнього села), Блюменорт і Розенорт. Всі 4 колонії були засновані в 1805 році і названі на честь сіл Західної Пруссії. До 1871 року вони входили в Молочанський менонітський округ, потім — в Гальбштадтську (Молочанськ) волость Бердянського повіту.
В Орловому працювали майстерня сільськогосподарської техніки Я. Классена, оцтовий завод, торгова лавка братів Реймер. Діяла школа (з 1844 року), центральне училище (1860), середнє жіноче училище (1908), школа. З 1910 року в селі діяла приватна лікарня.
У Тіге працював оцтовий завод братів Реймер. З 1881 року діяло училище для глухонімих.
В Орловому проходили 1-й Загальний менонітський конгрес (14-18 серпня 1917) і конгрес менонітів України (18-21 серпня 1918).
У 1922—1924 роках в Орловому знаходилося Центральне правління Союзу громадян голландського походження.
В 1928 році в селі були організовані колгоспи «Дружба» та «Надія».
У 1930-і роки населення Орлово і прилеглих сіл Тіге та Блюменорт зазнали масових політичних репресій[1].
25 вересня 1941 року, коли окупація Мелітопольського району німецькими військами стала неминуча, органи НКВД почали операцію з депортації етнічних німців і менонітів[2]. Меноніти Орловського сільради були зібрані на залізничній станції Ліхтенау і відправлені на Крайня Північ Росії або в Середню Азію. Коли на початку жовтня Орлове було зайнято німецькими військами, у селі залишилося тільки 12 менонітів.[3]
До війни в Орловому розташовувався будинок інвалідів для неповноцінних дітей. У листопаді 1941 року фашисти вивезли їх за село і розстріляли.[4]
У жовтні 1943 року Орлове було звільнено радянськими військами.
Незабаром після звільнення Тіге, Блюменорт і Розенорт були приєднані до Орлового, і в 1947 році Орловська сільрада вже складався з єдиного села.[5]
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Світлодолинська сільська рада.
Сучасне село Орлове займає територію всіх чотирьох поселень і має близько тисячі чоловік населення. В селі є школа, будинок культури з бібліотекою, фельдшерсько-акушерський пункт, церква Свідків Єгови, психоневрологічний інтернат. Обробку земель ведуть кілька фермерських господарств, сільгосппідприємців та підсобне господарство психоневрологічного інтернату.
26 грудня 2010 року у селі було освячено греко-католицьку церкву — першу церкву за часи існування села[6].
Біля села розташована балка Курушан, у якій на площі 3,5 га росте понад 100 видів рослин. З 1972 року балка є пам'яткою природи.[7]
- Корніс Йоганн Йоганнович (1789—1848) — землевласник, менонітський державний і суспільний діяч.[8]
- Йоганн Янцен (1893—1967) — літератор, уродженець Орлового.[9] Автор оповідань «Frühlingsahnen» («Передчуття весни») і «Im Nebel» («В тумані»), написаних в стилі імпресіонізму, лауреат Горьківської премії (Харків, початок 1930-х років).[10]
- Н. О. Гора — доярка колгоспу ім. Карла Маркса, кавалер двох орденів Леніна.[11]
Лікарня. Початок XX століття | Менонітська церква. 1905 | Сільське свято біля Центрального училища. 1910 | Центральна вулиця. 1918 | Сільське свято. 1918 |
- ↑ Ремпель А. Я. Жить стало лучше… //Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 83-88
- ↑ melitopol.ru. Історія регіону. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
- ↑ Molotschna Historical Atlas / Helmut T. Huebert — Springfield Publishers of Winnipeg, Manitoba, Canada, +2003 [1]
- ↑ Борис Михайлов. «Мелітополь: природа, археологія, історія» [2] [Архівовано 28 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. / Українське видавництво Політичної літератури, 1947. [3] [Архівовано 10 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Освячено нову церкву Різдва св. Івана Хрестителя у с. Орлове Мелітопольського р-ну Запорізької області. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 січня 2011.
- ↑ zabor.zp.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
- ↑ Німці Росії. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
- ↑ Німці Росії: населені пункти і місця поселення: енциклопедичний словник
- ↑ Anti-Menno: Introduction to Early Soviet -Mennonite Literature (1920—1940) / Harry Loewen, The University of Winnipeg [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. / Ін.-т історії АН УРСР-К .: Глав.ред. Української Рад. Енциклопедії, 1981 г. 728 с. [5] [Архівовано 17 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Орлове [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Антифеев Д. А., Голованова Г. Я. От Орлово до Аскании // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 43–50