Орлов Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Якович Орлов
Орлов Олександр Якович.jpg
Народився 23 березня (6 квітня) 1880(1880-04-06)
Смоленськ
Помер 28 січня 1954(1954-01-28) (73 роки)
Київ
Поховання Лук'янівське кладовище
Громадянство Росія Росія СРСР СРСР
Національність росіянин
Alma mater Петербурзький університет
Галузь наукових інтересів астрономія, геодезія, геофізика
Заклад Новоросійський університет, Полтавська гравіметрична обсерваторія, Головна астрономічна обсерваторія АН УРСР
Вчене звання професор, академік АН УРСР
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Глазенап Сергій Павлович
Відомі учні Є. П. Федоров, З. М. Аксентьєва, В. О. Альбицький, В. С. Жардецький, М. М. Стойко, М. В. Циммерман
Член Академія наук СРСР і Національна академія наук України
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки УкраїниЗаслужений діяч науки і техніки УРСР

Олекса́ндр Я́кович Орло́в (* 23 березня (6 квітня) 1880(18800406), Смоленськ — † 28 січня 1954, Київ) — український радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1927), академік АН УРСР (1939).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 березня (6 квітня) 1880 року в Смоленську. У 1902 році закінчив Петербурзький університет і був залишений при ньому для підготовки до наукової діяльності.

У 19021905 стажувався за кордоном: займався питаннями небесної механіки в Парижі та Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію в Геттінгенському університеті.

У 1905-1906 — асистент у Тартуський обсерваторії, в 1906-1907 працював у Пулковській обсерваторії, в 1907-1912 — астроном-спостерігач Тартуської обсерваторії, в 19091913 завідував сейсмічною станцією цієї обсерваторії і читав лекції в Тартуському університеті.

У 1911 здійснив поїздку до Єркської обсерваторії (США) для вивчення фотографій комет.

У 1913-1934 — директор Одеської обсерваторії і професор Новоросійського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в Одесі. Чимало з тих, хто відвідував астрономічний гурток, створений О. Я. Орловим при обсерваторії, згодом стали видатними вченими. Це автор космологічної теорії гарячого Всесвіту Г. А. Гамов, творець ракетної космічної техніки В. П. Глушко, видатний дослідник перемінних зірок — «поет зоряного неба» В. П. Цесевич та інші.

Розуміючи необхідність розвитку астрономічних досліджень в Україні, академік УАН О. Я. Орлов робить дії по об'єднанню досліджень і висуває ідею створення в Україні Центральної астрономічної обсерваторії в районі Канева і створює при Українській академії наук Астрономічне обчислювальне бюро. Проте незабаром, без відома О. Я. Орлова, Президія УАН це бюро ліквідує і А. Я. Орлов на знак протесту оголошує (1921 рік) про свій вихід з УАН. Після річних зволікань і розглядів, в 1922 році, його заява про вихід з УАН була задоволена.

Під керівництвом Орлова в Україні проводилися обширні гравіметричні роботи. З 1924 займався організацією Полтавської гравіметричної обсерваторії, директором якої був у 19261934 і в 19381951. Ця діяльність призвела до того, що в 1939 році О. Я. Орлов був обраний дійсним членом Академії наук УРСР (повторно).

У 19341938 працював у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга і в Геодезичному інституті в Москві.

У 19391941 був директором Карпатської астрономічної обсерваторії, віддав багато сил для її відродження.

У 1941 за рішенням Президії АН УРСР здійснив поїздку на Далекий Схід для організації там далекосхідної широтної станції, проект якої він запропонував ще в 1932.

У 1944 Орлов був призначений директором новоствореної Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР під Києвом; під його керівництвом був розроблений проект обсерваторії і почалося її будівництво. На цій посаді він перебував до 1948, потім очолював обсерваторію в 19501951.

Надгробок О. Я Орлова

Помер 28 січня 1954 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові роботи присвячені вивченню приливних коливань сили тяжіння, руху полюсів Землі, геодезії, геофізиці, а також дослідженню комет. Провів велику роботу по організації спостережень над приливними деформаціями Землі. У 1915 завершив велике дослідження, підсумки якого виклав у капітальній праці «Результати юр'ївських, томських і потсдамських спостережень над місячно-сонячними деформаціями Землі». Ще в 1912 його дослідження в області приливних деформацій Землі зімкнулися з вивченням руху полюсів Землі, утворивши той нерозривний комплекс завдань з проблеми обертального руху Землі, який склав основу наукових досліджень Орлова. Виявив в результатах широтних спостережень повільні неполярні зміни широт, розробив спосіб виділення цих змін та їх виключення (спосіб Орлова). Обчислив координати полюсів Землі, вільні від цих повільних змін широт, для інтервалу часу з 1892 по 1952 в системі середнього полюсу епохи спостережень (у системі Орлова). Ретельне вивчення всіх особливостей чандлерівського і річного рухів полюсів дало можливість Орлову розробити спосіб визначення координат полюсів за спостереженнями на одній станції. Цей спосіб застосовувався радянської Службою широти для термінових обчислень координат полюсів. Орлов виконав також роботи з дослідження тривісного земного еліпсоїда, вікового руху полюсів Землі, по виявленню місячних навівмісячних змін широти, визначенням коефіцієнта головного члена нутації по відмінюванню та ін.

Олександр Якович Орлов, меморіальна дошка.JPG

Підсумок його широтних вишукувань підведений в книзі «Служба широти», опублікованій посмертно в 1958. За ініціативою Орлова була створена Комісія з широти при Астрометричній комісії Астрономічної ради АН СРСР, головою якої він був до 1952. Займався питаннями попередньогго обчислення появи комети Галлея. Дав нові, більш економічні і зручні формули для обчислення геліоцентричних координат частинок кометного хвоста або кометної хмари. Під керівництвом Орлова був оброблений 18-річний ряд спостережень сонячних плям, проведених в Одесі, в результаті чого визначено елементи сонячного екватора і вивчені власні рухи сонячних плям по широті.

У 1961 були опубліковані «Вибрані праці» Орлова в 3-х томах.

Заслужений діяч науки УРСР (1951).

На честь астрономів Олександра Яковича та Сергія Володимировича Орлових названа мала планета 2724 Orlov (відкрита Миколою Черних 13 вересня 1978 в Кримській астрофізичній обсерваторії) та кратер Орлов на зворотному боці Місяця.

На фасаді будинку Полтавської гравіметричної обсерваторії встановлено меморіальну дошку О. Я. Орлову. Дошка — мідь, встановлена у 1984 р. (скульптор В. І. Білоус)

Література[ред.ред. код]