Орлякові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орлякові
Час існування: Пізній крейдяний період — сучасність
Aetobatus narinari
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Скати (Batoidea)
Ряд: Орлякоподібні (Myliobatiformes)
Родина: Орлякові (Myliobatidae)
Bonaparte, 1838
Роди
дивитись текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Myliobatidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Myliobatidae
EOL logo.svg EOL: 8882
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1158979
Fossilworks: 80577

Орлякові (Myliobatidae) — родина скатів ряду Орлякоподібні (Myliobatiformes).

Опис[ред.ред. код]

У орлякових скатів грудні плавці звужуються або перериваються в передній частині на рівні очей, так що голова чітко виділяється попереду диска. Водночас передні виступи грудних плавців з'єднуються один з одним під вершиною рила, утворюючи своєрідний виступ, що нагадує качиний дзьоб. Диск у цих скатів має ромбічну форму, тому що кінці грудних плавців загострені. Хвіст дуже довгий, схожий на тонкий батіг і озброєний у деяких видів зазубреними голками.

У деяких з них ширина диска може досягати 2,1-2,4 м, довжина тіла разом з хвостом - 4,5 м, а маса - 360 кг.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Орлякові скати яйцеживородящі і ембріони в період внутрішньоутробного розвитку, як і у хвостоколів, отримують через рот і бризгальца живильну рідину, що виділяється виростами матки. Орлякові скати живуть у прибережних водах. Вони поширені в теплих водах всіх океанів.

Значення[ред.ред. код]

Орлякові скати їстівні, але ніде не видобуваються в значній кількості. Якщо витягнути такого ската з води, він може видавати гучний різкий звук, схожий на гавкіт.

Класифікація[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Blainville, H. de 1816. Prodrome d'une nouvelle distribution systématique du règne animal. Bull. Soc. Philomath. París v. 8: 105—112 [sic for 113—120] +121-124.
  2. Garman, S. 1908. New Plagiostomia and Chismopnea. Bull. Mus. Comp. Zool. 249—256.
  3. Bancroft E. N. 1829. On the fish known in Jamaica as the sea-devil. Zool. J. v. 4 (núm. 16). 444—457.
  4. Rafinesque C. S. 1810. Indice d'ittiologia siciliana; ossia, catalogo metodico dei nomi latini, italiani, e siciliani dei pesci, che si rinvengono in Sicilia disposti secondo un metodo naturale e seguito da un appendice che contiene la descrizione de alcuni nuovi pesci sicilian. Messina. Indice Ittiol. Sicil. 1-70.
  5. Cuvier G. 1816. Le Règne Animal distribué d'après son organisation pour servir de base à l'histoire naturelle des animaux et d'introduction à l'anatomie comparée. Les reptiles, les poissons, les mollusques et les annélides. Edition 1. Règne Animal (ed. 1) v. 2. i-xviii + 1-532.
  6. Aguiar, A. A., V. Gallo, i J. L. Valentin 2004: Using the size independent discriminant analysis to distinguish the species of Myliobatis Cuvier (Batoidea: Myliobatidae) from Brazil. Zootaxa Núm. 464: 1-7.
  7. Garman S. 1913. The Plagiostomia (sharks, skates, and rays). Mem. Mus. Comp. Zool. v. 36. i-xiii + 1-515.
  8. Cuvier G. 1829. Le Règne Animal, distribué d'après son organisation, pour servir de base à l'histoire naturelle des animaux et d'introduction à l'anatomie comparée. Edition 2. Règne Animal (ed. 2) v. 2. i-xv + 1-406.
  9. BioLib
  10. AQUATAB.NET
  11. Catalogue of Life
  12. UNEP-WCMC Species Database
  13. Discover Life
  14. ITIS


Spotted eagle ray lineart.jpg Це незавершена стаття про хрящових риб.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.