Орнітоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орнітоз (пситтакоз)
Blue heron chlamydiosis.JPG
Велика блакитна чапля, яка хвора на тяжку форму орнітозу
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A70
DiseasesDB 2375
MedlinePlus 000088
eMedicine med/1951
MeSH D009956

Орнітоз (англ. Ornithosis, рідше — англ. Psittacosis - пситтакоз) — це зоонозне інфекційне захворювання, яке передається від птахів та яке спричинюють внутрішньоклітинні збудники Chlamydophila psittaci. Характеризується розвитком синдрому інтоксикації і ураженням дихальної системи. Пситтакоз — це окремий випадок орнітозу, при якому зараження людей йде від папуг (папугова гарячка). На певному етапі вважали, що хвороба може передаватися людям тільки від цих птахів, але в подальшому стало зрозумілим, що велика кількість інших птахів може бути джерелом інфекції. У медичній спільноті продовжують використовувати назву «пситтакоз» на всі випадки орнітозу, ототожнюючи терміни «орнітоз» та «пситтакоз», хоча це не є правильним.

Історія[ред.ред. код]

Є припущення, що орнітоз походить з Південної Америки, де відбувався тісний контакт аборигенів з птахами, чиє яскраве пір'я вони часто використовували як прикрасу одежі[1]. Можливо, що домініканський монах Фра Бартоломео описав цю хворобу в Перу у 1615 році як «моровицю, що характеризується гарячкою, нездужанням і сонливістю, яка, головним чином, відбувається в холодні місяці, уражає та вбиває переважно жінок, особливо вагітних»[2]. В 1879 р. швейцарський лікар Я. Ріттер встановив зв'язок захворювання людей на незвичайну (атипову) пневмонію з виразною інтоксикацією із зараженням від домашніх папуг та зябликів, спостерігаючи 2 сімейних спалахи, де відбулися смерті 3-х людей[3]. Спалах інфекції, джерелом якої були папуги, завезені з Бразилії, спостерігали й в 1892 р. в Парижі, унаслідок чого захворювання й отримало в 1895 р. за пропозицією французького лікаря А. Моранжа назву «пситтакоз» (від лат. psittakos − папуга)[4]. Найбільша епідемія цього захворювання сталася в 1929–1930 рр., коли хвороба була завезена до 12 країн світу, постраждало до 800 осіб. В тому ж році Cр. psittaci як коко-бацилярна бактерія була описана незалежно один від одного німецьким мікробіологом В. Левінталем, англійським А. Колсом й американським мікробіологом та патологом Р. Ліллі («тільця Левінталя-Колса-Ліллі»)[5]. Згодом була вивчена роль багатьох інших видів птахів як джерел інфекції, тому назва захворювання за пропозицією американського інфекціоніста К. Ф. Мейєра в 1942 р. була змінена на «орнітоз» від грец. ΟΡΝΙΣ, в родовому відмінку «ΟΡΝΙΤΟΣ» — птиця[6].

Актуальність[ред.ред. код]

Орнітоз реєструють повсюдно. На сьогодні тільки у США до 200 випадків орнітозу виявляють щорічно. Але вважають, що реальні цифри значно більші, оскільки діагностувати це захворювання складно внаслідок нетипового клінічного перебігу, а також широкого застосування в якості емпіричної терапії макролідів, до яких збудник чутливий. Частіше хворіють особи середнього і старшого віку. В останні роки занепокоєння викликає збільшення випадків в розвинених країнах, що пов'язано із великим імпортом екзотичних птахів.

Етіологія[ред.ред. код]

Збудник пситтакозу (орнітозу) раніше була класифікований як Chlamydia psittaci, що був віднесений до родини Chlamydiaceae. Але в 1999 р. американські мікробіологи К. Еверетт, Р. Буш та А. Андерсон запропонували нову класифікацію цієї родини після аналізу 16S і 23S рРНК генів, морфологічної та іншої генетичної інформації[7]. Нині родина Chlamydiaceae поділена на 2 роди: Chlamydia і Chlamydophila (Cp.). До роду Chlamydia відносять Сhlamydia trachomatis — збудника трахоми та уретритів. До роду Chlamydophila відносять Ср. psittaci, Cр. pecorum, Cр. pneumoniae, Ср. abortus, Cp. felis, Cp. caviae. Збудником орнітозу є Chlamydophila psittaci.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Chlamydophila psittaci.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Джерело та резервуар інфекції[ред.ред. код]

Резервуаром і джерелом інфекції є свійські і дикі птахи. На сьогоднішній день відомо понад 170 видів птахів, які можуть бути джерелом інфекції. Найбільше епідеміологічне значення мають свійські птахи (особливо качки та індички), кімнатні птахи (папуги, канарки та інші дрібні співочі птахи) і найбільше — міські голуби. Деякі штами Cр. psittaci здатні інфікувати овець, кіз і корів та призводити до розвитку у них хронічної інфекції та абортів. Передача від людини до людини можлива, але вкрай рідко. Такі випадки можуть призвести до більш тяжкого перебігу захворювання, ніж у випадку зараження від птахів.

Механізм і фактори передачі[ред.ред. код]

Механізм передачі — повітряно-крапельний через бронхіальний слиз безпосередньо від хворих птахів, пиловий шлях зараження дрібними часточками висушеного посліду заражених птахів. Останнє відбувається при догляді за птахами, їх годуванні, прибиранні за ними, відвідуванні зоомагазинів, навіть при підстриганні газонів тощо. Описані рідкі випадки інфікування від хворої на орнітоз людини при здійсненні реанімаційних заходів «рот-в-рот».

Сприйнятливий контингент та імунітет[ред.ред. код]

Захворювання реєструють на всіх континентах крім Антарктиди. Орнітоз є професійним захворюванням робітників зоопарків, зоомагазинів, птахівників і тваринників. Захворювання виникають в періоди масового забою птахів, завезення нових партій їх тощо. При побутовому інфікуванні чіткої сезонності не відмічають, частіше спостерігають спорадичні захворювання, хоча можливі й невеликі родинні спалахи. Сприйнятливість людей висока, постінфекційний імунітет нетривалий і ненапружений, описані повторні випадки захворювання.

Патогенез[ред.ред. код]

Вхідними воротами є слизові оболонки всіх відділів дихальних шляхів, у тому числі дрібні бронхи та альвеоли. Відбувається накопичення і розмноження Cр. psittaci в епітеліальних клітинах, в утворення системи мононуклеарних фагоцитів (СМФ). При руйнуванні уражених клітин хламідофілії, продукти їх розпаду і життєдіяльності потрапляють в кров, що обумовлює розвиток синдрому інтоксикації. Хламідофілії з потоком крові можуть проникати у всі органи і тканини — легені, центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну систему (ССС), печінку. Це призводить до можливості розвитку поліорганних уражень. Збудники орнітозу здатні до тривалої внутрішньоклітинної локалізації (персистенції), що обумовлює можливість рецидивуючого перебігу захворювання.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Класифікація[ред.ред. код]

Згідно МКХ-10 в розділі "Деякі інфекційні та паразитарні хвороби, у блоці «Інші хвороби, що спричинюють хламідії» виділяють А70 — «Інфекція, яку спричинює C. рsittaci».

Характеристика типового перебігу[ред.ред. код]

Інкубаційний період, як правило, становить 5 — 14 днів, максимальний зареєстрований — 54 дні. Захворювання частіше починається гостро, з підвищення температури до 38-39°С. Спостерігають усі неспецифічні ознаки синдрому інтоксикації: слабкість, озноб, підвищене потовиділення, міальгії, ломоту в суглобах, головний біль. Гарячка носить постійний або ремитуючий характер, триває декілька тижнів. Деякі хворі скаржаться на біль в горлі, порушення сну і апетиту. Інколи можливі нудота, блювання і рідкі випорожнення, або, навпаки, закріпи. Часто на 1-му тижні хворобі формується гепатолієнальний синдром (одночасне збільшення печінки та селезінки). При об'єктивному огляді в частини хворих виявляють кон'юнктивіт. Буває розвиток епісклериту, який проявляється відчуттям печії, «піску в очах», болем при русі очних яблук, інколи зниженням зору. Можливі зміни з боку очного дна. Язик потовщений, обкладений, можливі відбитки зубів по краях його. Спостерігають схильність до брадикардії і зниженого АТ. У деяких хворих з'являється безсоння, зміни психоемоційної сфери (збудження, дратівливість і плаксивість, або, навпаки, загальмованість, апатія), можуть виявляти симптоми подразнення мозкових оболон. Хворі астенізовані, емоційно лабільні. Можливе виявлення неврологічної симптоматики у вигляді тремору пальців рук, тремтіння язику при висовуванні, парестезії в кистях рук, невриту трійчастого нерва. У окремих хворих на шкірі з'являються неяскраві червоні плями, що демонструють схожість з розеолами (плями Хордера). Рано з'являється кашель, сухий або із слизовим харкотинням (3-4-й день хвороби). Хворі скаржаться на відчуття паління за грудниною, сиплість голосу. При розвитку пневмонії задишку спостерігають рідко, дані перкусії мізерні, при аускультації вислуховують сухі хрипи, рідше — одиничні дрібнопухирчасті.

Інші варіанти клінічного перебігу[ред.ред. код]

До рідких варіантів орнітозу відносять випадки захворювання без ураження легень, які перебігають з помірною гарячкою, болем в горлі, міальгіями, розвитком гепатолієнального синдрому. Відомі орнітозний серозний менінгіт, що інколи поєднується з пневмонією, а також менінгоенцефаліт з розвитком полінейропатії, парезів і паралічів (голосових складок, нижніх кінцівок).

Стадія реконвалесценції[ред.ред. код]

Інколи повне одужання настає вже через 10-15 днів, але досить рідко захворювання стає ремітуючим з подальшими рецидивами. Ранні рецидиви розвиваються через 2-4 тижні після гострої фази, пізні — через 3-4 місяці. Розвиток рецидивів хвороби пояснюють внутрішньоклітинним паразитуванням Cр. psittaci.

Перебіг уражень, які спричинює Ср. pneumoniae[ред.ред. код]

У людей можуть виникати бронхіти та пневмонії, спричинені Ср. pneumoniae. За клінічною картиною вони нагадують легкий та середньотяжкий перебіг орнітозу, практично не розвиваються неврологічні ушкодження та психічні розлади.

Ускладнення[ред.ред. код]

До них належать гломерулонефрит, тубулоінтерстіциальний нефрит, синдром внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром), реактивні артрити, поліартрити, міокардити, ендокардити, поліневрити тощо. До появи антибактеріальної терапії летальність від цього захворювання складала 15 — 20%; після появи антибіотиків широкого спектру дії значно скоротилась та становить менше 1%.

Діагностика[ред.ред. код]

Клінічна діагностика[ред.ред. код]

Діагноз обґрунтовують на підставі клінічних проявів хвороби, епідеміологічних критеріїв — нерідко групового, професійного характеру захворювання у працівників птахоферм, інших хазяйств, які займаються птахами.

Лабораторна та інструментальна діагностика[ред.ред. код]

У загальному аналізі крові виявляють лейкопенію або нормальну кількість лейкоцитів (нормоцитоз), відносний лімфоцитоз, часто анеозінофілію, ШОЕ підвищена або в межах вікової норми. В сечі нечасто спостерігають помірну протеїнурію. При рентгенологічному дослідженні органів грудної клітки спостерігають неспецифічні зміни: рідко інфільтративні утворення в нижніх відділах легенів, а частіше — розширення легеневого коріння, посилення легеневого рисунку. Рентгенологічна динаміка розсмоктування вогнищ пневмонії плине повільно.

Специфічна діагностика[ред.ред. код]

Серед специфічних методів підтвердження діагнозу використовують реакцію мікроіммунофлюоресценції та ПЛР, які допомагають встановити діагноз вже на ранніх стадіях захворювання. Реакція мікроіммунофлюоресценції недоступна на сьогодні для застосування у широкомасштабній клінічній практиці. Серологічні тести є основою діагностики, але через затримку появи специфічних антитіл вони не можуть бути застосовані для швидкого підтвердження діагнозу. Реакція зв'язування комплементу (РЗК) може давати хибно позитивні результати внаслідок перехресного реагування з іншими хламідійними інфекціями, що необхідно враховувати при встановлені діагнозу. ІФА та РІФ також використовують для діагностики цього захворювання. Кров досліджують двічі — на початку захворювання та через 2 тижні, щоб підтвердити 4-кратне зростання титру специфічних антитіл. Культивування Cр. рsittaci можливе, але у широкомасштабній клінічній практиці його не застосовують через високий рівень загрози інфікування співробітників лабораторії. Іноді при біопсії можна знайти Cр. рsittaci всередині макрофагів.

Лікування[ред.ред. код]

Препаратами для лікування орнітозу нині є азитроміцин перорально 0,5 г на добу 7-10 діб або доксициклін 0,2 г на добу, тривалість лікування яким 2-3 тижні для запобігання рецидиву захворювання, хоча клінічний ефект наступає протягом 24-72 годин. Для лікування тяжких випадків застосовують парентерально моксифлоксацин 0,4 г на добу в залежності від клінічної ситуації.

Профілактика[ред.ред. код]

Протиепідемічні заходи включають боротьбу з орнітозом серед свійських птахів, регулювання чисельності голубів, обмеження контакту з ними. Важливим є дотримання ветеринарно-санітарних правил при ввезенні з-за кордону птахів, перевезенні та утриманні птахів в птахівницьких господарствах, зоопарках. При ввезенні в країну птахів застосовують карантин. Під час орнітозу на птахофермах і підприємствах, що займаються переробкою пера і пуху, проводять санітарно-ветеринарні заходи. Хворих птахів знищують, приміщення піддають дезінфекції. Персонал забезпечують спецодягом і дезінфекційними засобами. За особами, що підлягали ризику зараження, встановлюють медичний нагляд терміном на 30 днів. Доцільним є проведення екстреної профілактики доксицикліном протягом 10 діб.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Burr, W. Poeppigs Reise in Chile, Peru und auf dem Amazonasstrom. Leipzig 1970, 39 р.
  2. Belmas, S. Viaie y aventuras en el nuevo mundo. Madrid 1714, 61 р.
  3. RITTER, Jacob: Ein Beitrag zur Frage des Pneumotyphus (eine Hausepidemie in Uster betreffend). Leipzig, Hirschfeld, 1879. Dissertation med.
  4. Morange, P. De la psittacose ou infection spéciale determinée par les perruches. These de Paris 1895.
  5. A. Pospischil FROM DISEASE TO ETIOLOGY: HISTORICAL ASPECTS OF CHLAMYDIA-RELATED DISEASES IN ANIMALS AND HUMANS. Drugs of Today 2009, 45(Suppl. B): рр.1-6.
  6. In: Biester H.E., Devries, L. (eds.). Diseases of Poultry, 2nd ed. The Iowa Collegiate Press Inc.: Ames 1948,433-62.
  7. Everett KD1, Bush RM, Andersen AA. Emended description of the order Chlamydiales, proposal of Parachlamydiaceae fam. nov. and Simkaniaceae fam. nov., each containing one monotypic genus, revised taxonomy of the family Chlamydiaceae, including a new genus and five new species, and standards for the identification of organisms. Int J Syst Bacteriol. 1999 Apr;49 Pt 2:415-40.

Джерело[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Орнітоз.
  2. ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на орнітоз.- Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини 03.02.2004 N 10.