Орфей (Монтеверді)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опера
Орфей
італ. L’Orfeo
Frontispiece of L'Orfeo.jpg
Обкладинка партитури 1609 року видання
Композитор Клаудіо Монтеверді
Автор(и)
лібрето
Алессандро Стріджо
Мова лібрето італійська мова
Джерело сюжету Орфей
Кількість дій 5
Перша постановка 24 лютого 1607
Інформація у Вікіданих

«Орфей» (італ. Orfeo) — опера Клаудіо Монтеверді італійською мовою, створена в 1607 році на лібрето Алессандро Стріджо-молодшого, вважається, поряд з «Орфеєм та Еврідікою» Ґлюка одним із найкращих музичних творів на тему давньогрецького міфу про Орфея[1].

Прем'єра опери відбулася 24 лютого 1607 року в Мантуї.

Дійові особи[ред.ред. код]

Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
24 лютого 1607
Музика (пролог) кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальї[2]
Орфей тенор Франческо Разі (імовірно)
Еврідіка кастрат-сопраніст Джіроламо Баккіні (імовірно)
Посланниця кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі (імовірно)[3]
Німфа
Надія кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі (імовірно)
Харон
Прозерпіна кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі[2]
Аїд
Аполлон У початковій редакції відсутня
Селяни і селянки

Зміст[ред.ред. код]

Орфей та Еврідіка

Пролог[ред.ред. код]

З висоти Парнасу спускається Музика й оголошує, що пісня, яку ми чуємо, буде історією про Орфея і його кохання до Еврідіки.

Дія I[ред.ред. код]

На весілля Орфея та Еврідіки, пастухи підно́сять молитви до богів за успіх молодят, і вони самі говорять про своє щастя і любов.

Дія II[ред.ред. код]

Орфей співає про свою любов, але поки пастухи славлять богів, Посланниця приносить трагічну новину. Еврідіку під час забави з друзями вкусила змія і вона померла. Орфей виряджа́ється до царства Плутона, щоб просити Бога повернути до життя улюблену дружину.

Дія III[ред.ред. код]

На шляху до підземного світу Орфея супроводжує Надія, однак до пекла Орфей мусить увійти сам. Харон не погоджується перевозити живу людину через ріку Стікс, однак, Орфей використовує свій талант — він співає щоб приспати Харона, а поки той спить — переправляється на протилежний берег.

Дія IV[ред.ред. код]

Мужність і самовідданість Орфея зворушує Прозерпіну, дружину Плутона, вона просить свого чоловіка випустити Еврідіку. Плутон погоджується за умови, однак, що весь час, поки Орфей буде вести Еврідіку до виходу з пекла, він не повинен озиратися назад і дивитися на неї, інакше втратить дружину. Але ця умова занадто важка для Орфея, повертаючись з пекла він в якийсь момент обертається, і прирікає кохану на повернення до царства Плутона.

Дія V[ред.ред. код]

Повернувшись на землю, Орфей впадає у розпач і близький до самогубства, його печаль поділя́ють пастухи. Батько Орфея — бог мистецтва Аполлон, запевняє Орфея, що з волі богів вони скоро об'єднаються з Еврідікою на небесах. Орфея оточують вакханки у танці.

Історія[ред.ред. код]

«Орфей» — один з перших творів в жанрі опери, що виник в кінці XVI століття на ідеях митців Флорентійської камерати.[4] Хоча історично першою є опера «Дафна» Якопо Пері, який також звертався до міфу про Орфея в опері «Еврідіка» («Euridice») ще до Монтеверді, багато критиків вважають, що лише з «Орфеєм» Монтеверді опера народилася насправді[5].

В «Орфеї» композитор використовує поряд з аріями також ансамблі, значну увагу композитор приділив хоровим партіям, а також ролі оркестрових фрагментів, що переставали бути просто переграми, натомість органічно вписувалися в дію або передавали почуття героїв.[6]

«Орфей» Монтеверді багатьма вважається вершиною барокової опери і оперного мистецтва в цілому[4]. Історія про міфічного співака пізніше була використана багатьма композиторами. Після Пері і Монтеверді до неї звернувся реформатор опери Крістоф Віллібальд Глюк, а також такі композитори як Георг Філіп Телеман, Йозеф Гайдн та Жак Оффенбах.

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Гозенпуд. «Орфей»
  2. а б The Concise Oxford dictionary of music
  3. Крім Музики і Прозерпіни, Мальі виконував третю партію, якій може бути або Посланниця, або Надія. (John Whenton. Monteverdi, Orfeo)
  4. а б «Kronika Opery», Wydawnictwo KRONIKA 1993, ISBN 83-900331-7-8
  5. Piotr Kamiński Tysiąc i jedna opera, Polskie Wydawnictwo Muzyczne 2008, ISBN 978-83-224-0901-5
  6. Kolekcja «La Scala» nr 42 «Orfeusz», Polskie Media Amer.Com. S.A., Oxford Educational sp. z o.o. 2007, ISBN 978-83-7425-961-3

Література[ред.ред. код]

  • Опера Клавдио Монтеверди «Орфей» / Сост., предисл., общая ред. Г. И. Ганзбурга. — Днепропетровск, 2007. — 70 с.
  • Orfeo / Whenham, John (ed.) — Cambridge University Press, 1986. — 216 S. — ISBN 0-521-28477-5.

Посилання[ред.ред. код]