Орєшек
Орєшек | ||||
---|---|---|---|---|
Загальний вигляд фортеці | ||||
59°57′14″ пн. ш. 31°02′18″ сх. д. / 59.9540222° пн. ш. 31.0385222° сх. д. | ||||
Статус | Музей | |||
Статус спадщини | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd і federal cultural heritage site in Russiad | |||
Країна |
![]() | |||
Розташування | Оріховий острів у верховині Неви, Ленінградська область | |||
Будівник | Новгородська республіка | |||
Площа | 7,3 га | |||
Засновник | Новгородська республіка | |||
Засновано | 1323 | |||
Перша згадка | 1323 | |||
Будівництво | 1323 — | |||
Стан | частково зруйновано | |||
Сайт | spbmuseum.ru/themuseum/museum_complex/oreshek_fortress/ | |||
Ідентифікатори й посилання | ||||
![]() | ||||
![]() |
![]() |
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №540-005540-005 (англ.) |
Фортеця Орє́шек (рос. Орешек, дореф. Орѣшекъ; у давніх літописах городъ Орѣховъ; швед. Nöteborg — Нотебург) — давня новгородська фортеця на Оріховому острові у витоку річки Нева, навпроти міста Шлісельбург у Ленінградській області. Заснована в 1323-му році, з 1612-го до 1702-го належала шведам.
Раніше фортеця була з'єднана зі Шлісельбургом поромною переправою, зараз на маршрутах фортеця — Шлісельбург і фортеця — Селище імені Морозова туристів перевозять приватники на катерах, ходять часто й регулярно.
Історія[ред. | ред. код]
У складі Землі Новгородської (1323—1468)[ред. | ред. код]

Фортеця Орєшек (буквально «Горішок») отримала своє ім'я від назви Оріхового острова, на якому її заснував у 1323-му князь Юрій Данилович, онук Олександра Невського. У тому ж році на острові було укладено перший договір новгородців зі шведами — Оріхівський мир. Новгородський літопис говорить про це так:
![]() |
У рік 6831 (1323 від Р.Х.) ходили Новгородці з князем Юрієм Даниловичем у Неву й поставили місто на верховині Неви на Оріховому острові; туди ж приїхали посли великі від Шведського короля та уклали мир вічний з князем і з Новим го́родом по старому миту…
Оригінальний текст (ст.-церковносл.)
Въ лѣто 6831 (1323 от Р. Х.) ходиша Новгородци съ княземъ Юрієм Даниловичемъ в Неву и поставиша городъ на усть Невы на Орѣховомъ острову; ту же пріехавше послы великы от Свейского короля и докончаша миръ вѣчный с княземъ и с Новымъ городомъ по старои пошлинѣ…
|
![]() |
У 1333-му[1] місто й фортеця передані в отчину[2] литовському князю Наримунту, який ставить сюди свого сина Олександра (Оріхівський князь Олександр Нарімунтович). При цьому Орешек стає столицею удільного Оріхівського князівства. Нарімунт жив здебільшого в Литві, й у 1338-му він не з'явився на заклик Новгорода захистити його від шведів і відкликав свого сина Олександра. Пізніше в Орєшку був узятий шведами в полон новгородський боярин-дипломат Козьма Твердиславич. У 1349-му, відбивши фортецю у шведів, тут посаджений воєвода Яків Хотов. У 1352-му побудовані кам'яні стіни. 1384-го син Наримунта Патрикей Наримунтович (родоначальник князів Патрикеєвих) був запрошений у Новгород і прийнятий з великими почестями й отримав місто Оріхів, Корельський городок (Корелу), а також Луське.
У складі Московського князівства (1468—1612)[ред. | ред. код]
У XV ст., після підпорядкування Новгородської землі Московському князівству, фортецю було повністю перебудовано. Пізніше аж до 1612-го місто-фортеця Орєшек була центром Оріховецького повіту у Водська п'ятина Новгородської землі. Під час російсько-шведських війн неодноразово були здійснені напади з боку Швеції. Одним із таких нападів був штурм Орєшка в 1582-му, провал якого призвів до укладення миру в Лівонській війні.
У складі Швеції (1612—1702)[ред. | ред. код]
У вересні 1611-го запрошені в Московське Царство шведські війська під проводом Якоб Делаґарді обложили фортецю, й у травні 1612-го взяли її змором. Із 1300 захисників фортеці в живих залишилося близько 100 осіб, але, вмираючи від голоду, вони так і не здалися. Шведи назвали фортецю — Нотебург (Оріхове місто). Згідно з легендою, захисники фортеці замурували в стіну ікону Казанської Божої Матері в надії на те, що вона допоможе повернути росіянам їхню землю.
У складі Росії (з 1702)[ред. | ред. код]
У ході Північної війни московське військо під командуванням Бориса Шереметьєва 11 жовтня 1702-го обложило фортецю та здобуло перемогу. В облозі особисто брав участь Петро I на посаді бомбардир-капітана. «Правда, що вельми жорсткий цей горіх був, проте ж, слава Богу, щасливо розгризений… Артилерія наша дуже чудово справу свою виправила», — писав тоді Петро I думному дяку Андрію Вініусу. На честь цієї події відлили медаль із написом: «Був у неприятеля 90 років». Тоді ж фортецю перейменовано на Шлісельбург — «Ключ-місто».
В'язниця[ред. | ред. код]
З початку XVIII ст. фортецю стали використовувати як політичну в'язницю. Першим знаменитим в'язнем фортеці стала сестра Петра I Марія Олексіївна (1718—1721), а в 1725-му році тут було у'вязнено Євдокію Лопухіну, його першу дружину. У фортеці утримувався й у 1764-му був убитий під час спроби звільнення імператор Іван VI.
У 1798-му за проектом архітектора Патона було збудовано «Секретний дім», в'язнями якого в 1826-му стали багато декабристів (Іван Пущин, Вільгельм Кюхельбекер, брати Бестужеви й інші).
З 1907-го Орєшек слугував центральною каторжною в'язницею (каторжним централом). Розпочалася реконструкція старих і спорудження нових корпусів. До 1911-го було закінчено 4-й корпус — найбільшу будівлю фортеці, де було влаштовано 21 загальну та 27 одиночних камер. У фортеці утримувалося багато знаменитих політичних злочинців (особливо народників та есерів) і терористів. Тут було страчено Олександра Ульянова (брата Леніна), що вчинив замах на Олександра III.
Відомі в'язні[ред. | ред. код]
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Фортеця дуже сильно постраждала в ході Другої світової війни. У 1941—1943 рр. протягом 500 днів невеликий гарнізон із бійців 1-ї дивізії військ НКВС і моряків 409-ї морської батареї Балтійського флоту обороняв фортецю від німецьких військ, яким не вдалося переправитися на правий берег Неви, замкнути кільцеблокади Ленінграда та перерізати дорогу життя. На території фортеці міститься братська могила, в якій поховані 24 радянських воїни, загиблих при обороні. Героїчним захисникам фортеці присвячений меморіальний комплекс, відкритий 9 травня 1985-го.
Клятва захисників фортеці
- Ми, бійці фортеці Горішок, клянемося захищати її до останнього.
- Ніхто з нас за будь-яких обставин не залишить її.
- Звільняються з острова: на час — хворі й поранені, назавжди — загиблі.
- Стоятимемо тут до кінця.
Архітектура[ред. | ред. код]
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2012) |
6 серпня 2010 дерев'яний намет Головіної вежі фортеці повністю згорів від пожежі, що виникла після прямого потрапляння блискавки.[3]
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За даними Псковського літопису, в 1331 році.
- ↑ «въ отцину и в дѣдѣну, и его дѣтемъ»
- ↑ Шатер Головіної вежі повністю знищений[недоступне посилання з квітня 2019]
Див. також[ред. | ред. код]
- 8982 Орєшек — астероїд, названий на честь фортеці.
Джерела[ред. | ред. код]
- А. Н. Кирпичников, В. М. Сапко. Фортеця «Горішок»
Посилання[ред. | ред. код]
- Шліссельбурзька фортеця // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фортеця Орешек