Орів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Орів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сколівський район
Рада/громада Орівська сільська рада
Код КОАТУУ 4624585201
Основні дані
Засноване 1589
Населення 1376
Площа 9,22 км²
Густота населення 186,98 осіб/км²
Поштовий індекс 82610
Телефонний код +380 3251
Географічні дані
Географічні координати 49°11′33″ пн. ш. 23°31′00″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 23.51667° сх. д. / 49.19250; 23.51667Координати: 49°11′33″ пн. ш. 23°31′00″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 23.51667° сх. д. / 49.19250; 23.51667
Середня висота
над рівнем моря
519 м
Водойми Стинавка
Місцева влада
Адреса ради 82610, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Орів, тел. 2-71-23
Карта
Орів is located in Україна
Орів
Орів
Орів is located in Львівська область
Орів
Орів

О́рів — село в Сколівському районі Львівської області (Україна). Населення становить 1724 осіб. Орган місцевого самоврядування — Орівська сільська рада. Орівській сільській раді підпорядковане с. Зимівки.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Орів розташований в історико-етнографічному регіоні Бойківщини. Село лежить у Стинаво-орівській річковій долині та має протяжність із заходу на схід — майже 14 км, а із півночі на південь — 6 км. Це село є порівняно великим, але сільські будиночки досить розкидані по мальовничих і чарівних місцях Орова.

Неподалік від села знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дугласія.

Етимологія топоніма та мікротопоніми[ред.ред. код]

Походження назви села за легендами:

« У 1589 році люди з долин втікали від татарської навали в гори. Коли якась група вийшла на високий гірський діл, то люди побачили внизу гарну зелену улоговину, по середині яр. Сріблилася хвилями річка. Хтось вигукнув: «О, який гарний рів! Ану тут поселимося». Так і пішла, за легендою, назва села Орів.  »

За іншим варіантом легенди, право стати першовідкривачем гірської долини надана галицькому князю.

«Горів» — давня назва населеного пункту, котра мала побутування, за народними переказами, до 19 ст. Згідно з легендами топонім має походження через розташування на високогір'ї відносно всієї округи.
За іншою легендою в часи татарської навали населений пункт, на місці сучасного Орова, був спалений, тому отримав назву «Погорів» чи «Погорове». Практично до 19 ст. зазначений топонім побутував нарівні з сучасним.

Варіанти назв села[ред.ред. код]

«Орове» та «Оровзе» польськомовнні варіанти назви села. «Урьове» досить малопоширений варіант назви села. Знаходив побутування в окремих публіцистів діаспори.

«Діл» або «Дів» — топонім гірського хребта, який відмежовує сільську долину. Офіційна назва «Орівська скиба» — частина гірської системи Східних Бескидів. Безпосередньо назва «Діл», можливо, походить від слова «вододіл», тобто лінії розмежування річкових басейнів, що звісно прийнятно до гірського хребта. Умовно в селі вирізняють «Ямельницький Діл» та «Зимівський Діл», через сусідство з відповідними населеними пунктами (Ямельниця та Зимівки).

«Цюхів» або «Цюхів Верх» — найвища гірська вершина в межах Орова та одна з найвищих вершин Сколівських Бескидів. Вона домінує над північною частиною села. Топонім виник як данина пам'яті дідича (пана) Цюха, який володів полонинами на схилах гори. До речі, досі лісові галявини називаються в цій частині села — «Цюхові кітлини». Крім того, з постаттю Цюха пов'язаний комплекс легенд та народних переказів.

Основний гідротопонім села — річка Стинавка. Назва походить від сіл Верхня та Нижня Стинава, по яких проходить головна частина річки.

«Горішній (верхній) Кінець» та «Долішній (нижній) Кінець» — головні територіальні одиниці, через розміщення села вздовж річки Стинавки. «Горішній кінець» міститься на півночі села, у високогір'ї, на противагу «Долішньому».

Із розповіді старожила Петра Грицика зі села «Зимівки», урочище «Соломіне»: «На горі Гулярня є криниця — джерело — з дуже чистою і лікувальною водою (сприяє покращенню зору). Так цю воду використовував дідич Добуш для виготовлення високоякісної горілки. Ще перед відміною кріпацтва (тобто до 1848 року), дідич повіз до Дрогобича збувати горілку, а селяни-кріпаки, які були невдоволені його жорстокістю, потруїли 12 його псів, що сторожували гуральню, а саму гуральню спалили. Повернувшись, дідич застав одне згарище і, боячись наруги над собою, виїхав звідтам назавжди».

«Довгий потік» — значна частина села, урочище, найдовший водний потік в селі, найвіддаленіша група садиб. Приблизна довжина ланцюга садиб сягає 2—2,5 км.

«Белаїв». Ще один подібний підпал в тих же часах відбувався і на горі «Белеїв», де також кріпаками-орівчанами було спалено гуральню дідича Белея. Власне від нього походить назва місцевості.

«Версоня» — значний за населенням кут села, розташований на схилі Ямельницького Долу, за логікою топонім, напевне, походить від трави «верес» або ж через розміщення на крутих схилах «верхах».

«Кілемановець» — частина заселеної території, однойменний потік та боковий гірський хребет. Топонім, згідно з народними тлумаченнями, від прізвища польського (або австрійського) пана Келемана, що володів значними землями в цій місцевості.

«Чорногора» — урочище, розташоване на схилах гори Цюхів.

«Погар» — топонім у «Горішньому Кінці», пов'язане з подіями татаро-монгольської навали. Згідно з переказами саме тут татари спалили древнє поселення, яке відповідно «погоріло».

«Зарубина» — також топонім пов'язаний з татарами. За легендами тут відбулася кривава битва, у якій зарубали багато воїнів — «зарубали татар».

«Шевський горбок» — невеликий кут села, поблизу центральної осі поселення, через проживання, за переказами, на «горбку» шевця виник цей топонім.

«Вапнярки» — місцевість з великою кількістю площ з ґрунтом, який містить вапно. Населення використовувало їх для випарювання вапна.

«Змули» — розміщене поблизу річки, відповідно до свого роду гідротопонім. Місцевість виникла внаслідок нанесення річкою ґрунту — мулу, що замулював річковий потік.

«Соломіне» — частина Зимівків, відзначалося багатими господарствами, які сіяли зернові, від яких було багато соломи.

«Орівець» — урочище, розміщується на схилах «Зимівського Долу». Можливо, через пряму відповідність рельєфу урочища до всього Орова утворилося таке сприйняття місцевості, як малої копії всього села.

«Гулярня» — урочище на межі Орова і Зимівків, де розміщувалася гуральня.

«Гребля» — мікротопонім, до 30-х рр. XX ст. тут була водяна гребля та тартак.

Також: «Верхня Імшичина», урочище «Камінець», урочище «Брама», урочище «Половінь», «Гнила Поточина», «Кути» в Зимівки, «Під горбом», «Горб», «Риба», «Бухали», «Плай», «Сигла», «Іваники».

В документі передачі «власті» орівському парохові Семену Станавському 10 січня 1799 року зазначалися місцевості: «Широковець», «Марковці», «Петросово», «Роп'яні», «Згарьох», «Бобовичі».

Річка Стинавка, що протікає через усе село, тут бере початок. Вона починається в самому початку села, там, де по лівому боці — урочище «Старе поле», а справа — «Венгерщина» (такі назви місцевостей для Орова не дивина).

До річки Стинавка впадає багато потоків: «Воронів потік» — по один бік цвинтаря, з іншого боку цвинтаря тече другий потік «Безіменний», далі — «Когутів потік», «Довгий потік», «Середній потік», «Широковець», «Покуті», «Оровець», «Килиманівець», та ще багато інших струмків і джерел. Річки і потоки кишіли від форелі. Тепер річка Стинавка майже мертва. Хоча можна побачити поодиноко плаваючу рибину.

В Орові є величезні камені. Один з них лежить навпроти мурованої церкви Св. Покрови. Його звуть «Чортів Камінь». Легенда переказує, що чорти пхали цей камінь на церкву, одначе запіяв когут, то вони з ляку і залишили.

У краєзнавчому плані вартим уваги є таке речення: «Найбільша зовнішня одиниця Складчастих Карпат — Скибова зона підрозділяється на такі скиби: Берегову, Орівську та інші».

Духовне життя[ред.ред. код]

Духовне життя в с. Орів має досить складну історію. Отож важко розповідати, щоб не пропустити якусь важливу подію. Але найкраще почати із давнього періоду і закінчити сьогоднішнім життям.

Отож, орівська громада належить до Греко-Католицької церкви. До нерухомого майна церкви відносяться культові споруди: кам'яна церква Івана Хрестителя з церковним убранством, ритуальними атрибутами, церковним інвентарем і документами, а також дзвіниця біля церкви; церква Воскресіння Ісуса Христа (на кладовищі) із внутрішнім майном та дзвіниця біля церкви.

В Орові дві церкви, одна «долішня», мурована, на честь Св. Покрови, де відправляються богослужіння в неділі і свята, та цілий Великий піст. У другій, «горішній», церкві, що високо на горі, де цвинтар, між двома потоками,— відправляють богослужіння під час днів тижня, а також Служби Божі. А ще відправляють Служби Божі у Великодній понеділок і вівторок. На Великдень, рано, Службу Божу відправляли у «долішній» церкві.

На долю Орова випадало чимало випробувань. Пам'ятає село і турецько-татарські набіги і воєнні лихоліття. Але твердо стояло село, мужньо боролися орівчани, захищаючи рідний край. Інколи сама природа сприяла селу і його оборонцям, що підтверджує легенда про заснування Орова.

І Орів вистояв. Село подолало всі труднощі і далі долатиме, бо має мужніх і вірних оборонців — своїх жителів.

Тепер Орів — прекрасне село на Львівщині. Милує око його природа, його розкішні вершини, просторі поля, швидкоплинна річка. В Орові живуть чудові працьовиті люди, готові будь-якої миті прийти на допомогу іншому.

Орів буде і далі розвиватися і, можливо, незабаром стане одним із розкішних туристичних куточків, до якого з'їжджатимуться люди з усього світу, милуватимуться чудовими гірськими краєвидами, які зберігають у собі пам'ять поколінь.


Історія[ред.ред. код]

Орів в планах розвику Трускавця[ред.ред. код]

Орів, будучи найближчим гірським селом Трускавця та маючи джерела мінеральної води типу «Нафтуся», на початку XX ст. займав важливе місце у планах з розвитку Трускавця, як курорту. Зокрема передбачалася побудова декількох вілл на «Цухові», згідно з концепцією «про мережу невеликих курортів» Фелінського Р., та будівництво підвісної канатної дороги з Трускавця на Цюхів Діл.

У складі «Другої Польщі» (Польська республіка (1918—1939))[ред.ред. код]

Напередодні Першої світової війни Орів разом із с. Зимівки (або як називали «За ділом») мало населення: 4131 жителі. Це було останнє село Дрогобицького повіту, розташоване в Карпатах на висоті понад 900 м.

Орів має досить багато лісу, переважно з боку Борислава, Трускавця, Стебника, Доброгостова та Уличного — це Міський ліс. Там ростуть чудові ялиці, смереки, буки, граби, високі та просторі. Тепер цього лісу поменшало внаслідок нерішучості наших властей.

1 серпня 1934 р. було створено ґміну Стебник в дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Орів: затишок та щира гостинність

Географія Львівської області Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.