Осадчук Андрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осадчук Андрій Петрович
L Osadchuk 1.jpg
Народився 20 листопада 1971(1971-11-20) (51 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність професійний управлінець, громадсько-політичний діяч, депутат Київської міської ради VIII скликання, народний депутат України 9-го скликання.
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Заклад Українська правнича фундація, Київстар і Василь Кісіль і Партнери
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Голос
Батько Осадчук Петро Ількович
У шлюбі з Волошина Катерина Володимирівна
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Голос 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Андрій Петрович Осадчук (нар. 20 листопада 1971, м. Київ, Україна) — український політик, юрист і громадський діяч. Народний депутат України IX скликання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 листопада 1971 року в Києві. Батько — Петро Осадчук, український поет і громадський діяч, мати — радіоінженер, брат — Роман Осадчук, український перекладач, літературознавець.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1988—1993 роках навчався в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «міжнародне право».

У 1993 році пройшов курс післядипломної освіти в Коледжі Королеви Марії та Вестфілда (Queen Mary & Westfield College).

Протягом 2000-х років проходив численні навчальні програми з менеджменту організацій та регулювання ринку телекомунікацій в Осло, Римі та Амстердамі.

У 2018 році навчався в Академії лідерства для розвитку, співорганізаторами якої стали Центр демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету, Центр міжнародного приватного підприємництва (CIPE) і Школа управління Українського католицького університету. Менторами програми були Д-р Френсіс Фукуяма, Майкл А. Макфол та Майкл Бенон.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 1994 по 1995 рік працював радником з юридичних питань та проєктним менеджером у Всеукраїнському благодійному фонді «Українська правнича фундація». У цей же період працював помічником Міністра юстиції України Сергія Головатого.

У 1995—1997 роках обіймав посаду радника з юридичних питань компанії «Р. Дж. Рейнолдс Тобакко Україна».

У 1997—2001 роках був асоційованим партнером юридичної компанії «Василь Кісіль і партнери».

У 2003—2005 роках обіймав посаду директора з міжнародного та корпоративного права агрохолдингу «Кернел Групп».

У 2005—2015 роках обіймав посаду директора з регуляторного і правового забезпечення ПрАТ «Київстар», був членом правління компанії. Залишив посаду після того, як був обраний депутатом Київської міської ради на чергових місцевих виборах у жовтні 2015 року.

Впродовж кар'єри декілька разів визнавався українськими бізнес медіа одним із кращих топ-менеджерів країни в галузі управління.[1][2][3]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 2016—2019 роках був радником голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

У 2015—2019 роках — депутат Київської міської ради VIII скликання, секретар постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції. З 2018 року і до припинення повноважень депутата Київради був членом комісії з проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності Київської міської ради.

На позачергових парламентських виборах 2019 року був обраний народним депутатом України по загальнодержавному виборчому округу від партії «Голос», № 13 у списку.[4] Безпартійний.

31 серпня 2020 року внесений до санкційного списку Російською Федерацією.

Приватна колекція[ред. | ред. код]

З середини 2000-х років, почав збирати колекцію стародавніх географічних карт. Метою та ідеєю дослідження було відстежити розвиток назви «Україна» на політичних картах Європи з часу запровадження масового книгодрукарства. Наразі зібрана одна з найбільш повних колекцій оригінальних карт українських земель виданих у XV—XVIII століттях видрукованих європейськими майстрами. Основна частина колекції була оцифрована і зараз доступна для загального ознайомлення в мережі інтернет. Цифровий проєкт Vkraina залишається найбільш повною і найбільш якісно оцифрованою збіркою стародавніх карт земель України у світі[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Топ-7 лучших топ-менеджеров в управлении изменениями. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 серпня 2014. Процитовано 22 вересня 2018. 
  2. В «Киевстар» работает «Команда мечты»: итоги рейтинга «Инвестгазеты». UkrHome (англ.). Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018. 
  3. Названы ведущие юридические департаменты 2014 года. pravo.ua. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018. 
  4. Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]