Освальдо Рамірес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Освальдо Рамірес
Освальдо Рамірес
Освальдо Рамірес забиває гол у ворота
збірної Аргентини у відборі на ЧС-1970
Особисті дані
Народження 28 березня 1947(1947-03-28) (73 роки)
  Ліма, Перу
Зріст 178 см
Вага 70 кг
Громадянство Flag of Peru (state).svg Перу[1][2][3]
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966–1969 Перу «Спорт Бойз» 74 (46)
1970–1975 Перу «Універсітаріо» 133 (73)
1975–1977 Мексика «Атлетіко Еспаньйол» 46 (12)
1977–1980 Перу «Спортінг Крістал» 72 (37)
1980–1981 Венесуела «Депортіво Галісія» ? (?)
1981–1982 Перу «Спортінг Крістал» 57 (27)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1968–1977 Перу Перу 57 (17)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Освальдо Рамірес (ісп. Oswaldo Ramírez, нар. 28 березня 1947, Ліма) — перуанський футболіст, що грав на позиції нападника.

Вважається одним із найкращих форвардів у Південній Америці. На клубному рівні з 27 голами він входить у десятку найкращих бомбардирів в історії Кубка Лібертадорес та є найкращим перуанським бомбардиром в цьому змаганні, будучи найкращим бомбардиром турніру в 1972 і 1975 роках. Також він є другим найкращим бомбардиром у Першому дивізіоні Перу з 190 голами, п'ятим найкращим бомбардиром в історії «Універсітаріо» (95 голів), дев'ятим найкращим бомбардиром клубу «Спортінг Крістал» (89 голів) та сьомим бомбардиром «Спорт Бойз» (48 голів) — з останнім був найкращим бомбардиром чемпіонату Перуана в 1969 року. У складі збірної Перу — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Спорт Бойз», разом з якою брав участь у Кубку Лібертадорес 1967 року. Клуб фінішував 3-ім у групі та вибув на груповому етапі, а Рамірес забив 4 голи за свій клуб. У 1968 році він забив 26 голів і завоював звання найкращого бомбардира перуанської ліги. Загалом у своїй першій команді провів чотири сезони, взявши участь у 92 матчах чемпіонату, в яких забив 50 голів.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Універсітаріо де Депортес», до складу якого приєднався 1970 року. З командою він брав участь у Кубку Лібертадорес 1971 року, де «Універсаріо» показав чудові результати на груповому етапі, не програвши жодної гри і вигравши групу, залишивши за собою два аргентинські гранди — «Росаріо Сентраль» та «Бока Хуніорс». Рамірес забив один гол за свій клуб. На стадії півфіналу «Універсаріо» посів останнє місце в групі. Разом з командою того ж року Рамірес виграв свій перший титул чемпіона Перу.

Наступного року «Універсаріо» дійшло до фіналу Кубка Лібертадорес 1972 року, де в півфіналі залишило за собою двох уругвайських гігантів — «Насьйональ» та «Пеньяроль». Рамірес забив 6 голів за клуб на тому турнірі, у тому числі відзначився хет-триком у Монтевідео в грі проти «Насьйоналя» (3:3), ставши найкращим бомбардиром турніру.

У 1974 році разом з «Універсаріо» він виграв свій другий титул чемпіона Перу, а наступного року знову вийшов з командою у півфінал Кубка Лібертадорес 1975 року, забивши 8 голів, ставши вдруге найкращим бомбардиром головного континентального клубного турніру[4]. Всього Рамірес відіграв за команду з Ліми шість сезонів своєї ігрової кар'єри.

Після вдалого виступу на Кубку Америки 1975 року Рамірес відправився за кордон у мексиканський «Атлетіко Еспаньйол», з яким того ж року виграв Кубок чемпіонів КОНКАКАФ, забивши по голу в півфіналі і фіналі[5]. Також забив гол у матчі за Міжамериканський кубок 1976 року у ворота аргентинського «Індепендьєнте», але трофей мексиканцям здобути не вдалось. У 1977 році нападник повернувся в Перу, де виграв два чемпіонати з клубом «Спортінг Крістал» і знову став найкращим бомбардиром чемпіонату у 1980 році з 18 голами[6].

У 1980—1981 роках Рамірес виступав у Венесуелі за клуб «Депортіво Галісія», потім він повернувся до «Спортінг Крістал» і востаннє взяв участь у Кубку Лібертадорес 1981 року. «Спортінг» вибув на груповому етапі, а Рамірес забив свої три останні голи в цьому турнірі. У 1982 році він закінчив свою футбольну кар'єру. У матчах чемпіонату він зіграв загалом 440 матчів і забив 224 голи, а в міжнародних клубних змаганнях провів 56 матчів і забив 29 голів. Він є одним з найкращих бомбардирів в історії Кубка Лібертадорес — у цьому турнірі він забив 27 голів (4 за «Спорт Бойз», 15 за «Універсаріо» та 8 за «Спортінг Крістал»), що є рекордом для перуанських футболістів.

За даними Міжнародної федерації історії та статистики футболу він забив 224 голи в 438 офіційних матчах у вищому дивізіоні в Перу, Мексики та у Кубку Лібертадорес, що робить його одним з найкращих бомбардирів Південної Америки 1970-х років. Також майже тридцять років Рамірес утримував рекорд найкращого бомбардира чемпіонату Перу, поки Серхіо Ібарра не побив його результат у 2008 році[7].

По завершенні ігрової кар'єри став функціонером, працював президентом Перуанської федерації футболу (1985—1986)[8] та уповноваженим ФІФА.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

7 квітня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу в товариській грі проти Бразилії (1:2). Наступного року взяв участь у кваліфікації до чемпіонату світу 1970 року, де перуанці у вирішальному матчі сенсаційно вибили Аргентину (2:2) завдяки дублю Раміреса і вперше за 40 років вийшли на «мундіаль»[9]. На самому чемпіонаті світу 1970 року у Мексиці[10] Рамірес зіграв у двох іграх групового етапу — проти ФРН (1:3) та Марокко (3:0), а його команда дійшла до чвертьфіналу.

Рамірес виступав за національну збірну Перу на Кубку незалежності Бразилії, який проходив з 18 по 25 червня 1972 року в Бразилії. Він допоміг своїй команді здобути перемогу над Венесуелою з рахунком 1:0, забивши вирішальний гол у матчі, але Перу програло у останній грі своєї групи Югославії з рахунком 1:2, де Рамірес також забив гол, і не вийшло до фінального раунду.

Згодом Рамірес у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1975 року у різних країнах, здобувши того року титул континентального чемпіона[11]. Рамірес зіграв у всіх 9 іграх — двічі проти Чилі, Болівії (забив по одному голу) та Бразилії, а також в усіх трьох фінальних матчах проти Колумбії (забивши гол у другому з них в Лімі)[12].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 57 матчів, забивши 17 голів[13].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Міжнародні Усього
Чемпіонат Ігор Голів Турнір Ігор Голів Ігор Голів
1966 Перу «Спорт Бойз» Дессентралісадо 14 4 - - - 14 4
1967 16 6 КЛ 8 4 24 10
1968 26 26 - - - 26 26
1969 18 10 - - - 18 10
Усього за «Спорт Бойз» 74 46 - 8 4 82 50
1970 Перу «Універсітаріо» Дессентралісадо 19 7 - - - 19 7
1971 17 10 КЛ 8 1 25 11
1972 27 14 КЛ 12 6 39 20
1973 23 14 - - - 23 14
1974 44 26 - - - 44 26
1975 3 2 КЛ 10 8 13 10
Усього за «Універсітаріо» 133 73 - 30 15 163 88
1975–76 Мексика «Атлетіко Еспаньйол» Прімера Дивізіон 32 9 КЧ + МК 6+2 3+1 40 13
1976–77 14 3 - - - 14 3
Усього за «Атлетіко Еспаньйол» 46 12 - 8 3 54 16
1977 Перу «Спортінг Крістал» Дессентралісадо 37 24 - - - 37 24
1978 15 9 КЛ 5 3 20 12
1979 14 4 - - - 14 4
1980 30 18 КЛ 3 2 33 20
1981 27 8 КЛ 6 3 33 11
Усього за Sporting Cristal 123 63 - 14 8 137 71
Усього за кар'єру[14] 376 194 - 60 31 440 225

Голи за збірну[ред. | ред. код]

Голи Освальдо Раміреса за збірну
Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 9 травня 1969 Богота (Колумбія) Колумбія Колумбія 1-1 1-3 Товариський матч
2. 14 травня 1969 Сан-Сальвадор (Сальвадор) Іспанія Іспанія 1-2 1-4
3. 1-4
4. 31 серпня 1969 «Ла Бомбонера», Буенос-Айрес (Аргентина) Аргентина Аргентина 0-1 2-2 Відбір на ЧС-1970
5. 0-2
6. 18 червня 1972 «Вівалдан», Манаус (Бразилія) Венесуела Венесуела 1-0 1-0 Кубок незалежності Бразилії
7. 25 червня 1972 Югославія Югославія 1-1 1-2
8. 23 квітня 1973 Ліма (Перу) Панама Панама 3-0 4-0 Товариський матч
9. 1 липня 1973 Національний стадіон, Ліма (Перу) Колумбія Колумбія 3-0 3-1
10. 10 липня 1975 Ліма (Перу) Парагвай Парагвай 1-0 2-0
11. 2-0
12. 27 липня 1975 «Естадіо Хесус Бермудес», Оруро (Болівія) Болівія Болівія 0-1 0-1 Кубок Америки 1975
13. 7 серпня 1975 Національний стадіон, Ліма (Перу) 1-0 3-1
14. 26 березня 1975 Колумбія Колумбія 2-0 2-0
15. 17 травня 1977 «Ацтека», Мехіко (Мексика) Мексика Мексика 1-1 1-1 Товариський матч
16. 29 травня 1977 Порт-о-Пренс (Гаїті) Гаїті Гаїті 2-2 2-2
17. 1 квітня 1978 Національний стадіон, Ліма (Перу) Болгарія Болгарія 1-1 1-1

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Універсітаріо де Депортес»: 1971, 1974
«Спортінг Крістал»: 1979, 1980
«Некакса»: 1975

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://pcsd.forumfree.it/?t=63777554
  2. http://pcsd.forumfree.it/?t=63978971
  3. http://www.11v11.com/competitions/fifa-world-cup/1970/goal-scorers/qualifying/
  4. Jorge Barraza. Oswaldo “Cachito” Ramírez: “Nací dos veces en mi vida” (PDF). conmebol.com (es). с. 50. Процитовано 22 January 2021. 
  5. Central American Club Competitions 1975. www.rsssf.com. Процитовано 22 January 2021. 
  6. Peru - List of First Division Topscorers. rsssf.com. Процитовано 22 January 2021. 
  7. Eurosport — Sergio Ibarra bate el récord de goleador histórico en Perú (ісп.)
  8. LOS 90 AÑOS DE LA F.P.F.. diariolaregion.co. Процитовано 22 January 2021. 
  9. La Bombonera rojiblanca
  10. 1970 FIFA World Cup Mexico Архівовано 2011-10-13 у Wayback Machine.
  11. Central American Club Competitions 1975. www.rsssf.com. Процитовано 22 January 2021. 
  12. ARKIV: "Cachito" Ramírez. www.arkivperu.com. Процитовано 22 January 2021. 
  13. Peru - Record International Players. www.rsssf.com. Процитовано 13 January 2021. 
  14. Без урахування виступів у Венесуелі, по яких нема даних
  15. GOLEADORES DEL FUTBOL PERUANO
  16. Copa Libertadores - Topscorers. www.rsssf.com. Процитовано 22 January 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]