Освальд Мослі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Освальд Мослі
англ. Oswald Mosley
Sir Oswald Mosley, 6th Bt by Glyn Warren Philpot.jpg
Народився 16 листопада 1896(1896-11-16)[1][2]
Вестмінстер, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер 3 грудня 1980(1980-12-03)[1][2] (84 роки)
Орсе
·хвороба Паркінсона
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[3]
Діяльність політик
Alma mater Вінчестер-коледж[d], West Downs School[d] і Королівський військовий коледж у Сандгерсті[d]
Володіє мовами англійська[4]
Учасник Перша світова війна
Титул Баронет
Посада Канцлер герцогства Ланкастерського, Member of the 35th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 34th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 33rd Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 32nd Parliament of the United Kingdom[d] і Член 31-го Парламенту Сполученого Королівства[d]
Військове звання лейтенант
Партія Консервативна партія, Лейбористська партія і Британський союз фашистів
У шлюбі з Diana Mitford[d] і Lady Cynthia Mosley[d]
Діти Nicholas Mosley, 3rd Baron Ravensdale[d] і Макс Мослі
IMDb nm0608846

Сер Освальд Ернальд Мослі (англ. Oswald Mosley; 16 листопада 1896(18961116), Мейфер, Лондон, Велика Британія3 грудня 1980, Ессонн, Іль-де-Франс, Франція) — британський політик, баронет, засновник Британського союзу фашистів (БСФ).

Молоді роки[ред. | ред. код]

Народився в родині землевласників. Здобув освіту в привілейованій приватній школі Вінчестер. У січні 1914 року, в 17-річному віці, вступив в відоме своїми традиціями військове училище Сандерхерст. В період навчання захоплювався фехтуванням і боксом і мав успіхи в цих видах спорту. У 30-і роки виступав у складі збірної Великої Британії з фехтування.

З початком Першої світової війни отримав звання молодшого лейтенанта і був направлений в 16-й уланський полк, дислокований у Франції в складі Британського експедиційного корпусу. Невдовзі був відряджений в авіацію, де продовжив службу як льотчик-спостерігач.

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

По закінченню війни почав політичну кар'єру в рядах консервативної партії, потім перейшов до лейбористів, був членом другого лейбористського уряду, який в 1930 році покинув. На початку 30-х, в роки Великої депресії прийняв рішення об'єднати під своїм проводом всі праворадикальні сили країни.

1 березня 1931 року оголосив про організацію так званої «Нової партії», в програмі якої були використані і розвинені основні ідеї, викладені в Маніфесті Мослі. У брошурі «Національна політика», опублікованій в березні 1931, відбилося прагнення помітно обмежити демократію в країні, розширити права і повноваження виконавчої влади, а також, використовуючи соціальну риторику, спертися в своїй діяльності на широкі верстви населення. У жовтні 1931 року в ході загальних парламентських виборів кандидати від партії зазнали поразки. Це призвело до розчарування в парламентаризмі та захопленням італійськими фашистами.

У січні 1932 року відвідав Італію, де зустрічався з Муссоліні, після утвердився в думці організувати фашистське об'єднання. У жовтні 1932 року був створений Британський союз фашистів (БСФ).

Пропонував обмежити владу парламенту і фактично встановити в країні диктатуру.

Восени 1936 року відвідав Німеччину, де одружився з Діаною Гіннес (в дівоцтві Мітфорд) з старого англійського аристократичного роду. На весіллі в будинку Геббельса був присутній Адольф Гітлер, який подарував молодятам свою фотографію в срібній рамці.

Арешт[ред. | ред. код]

Перші місяці після початку Другої світової війни продовжував свою діяльність в БСФ. В травні 1940, після приходу до влади у Великій Британії Вінстона Черчилля, був заарештований разом з більшістю керівників БСФ, а в липні вся фашистська організація була оголошена поза законом.

Утримувався у в'язниці, де мав можливість багато читати, зустрічатись з дружиною та друзями і навіть готувати собі їжу. В 1943 році, через загострення старої хвороби, був звільнений.

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

По завершенні Другої світової війни повернувся до активної політичної діяльності. 7 лютого 1947 року заснував Юніоністський рух, до якого увійшли понад 50 невеликих ультраправих організацій і груп. Активно відстоював ідею об'єднання західноєвропейських країн для протидії агресивним прагненням СРСР ув Європі.

Вважав за необхідне для процвітання єдиної Європи надати їй третину Африки, яка повинна була стати аграрно-сировинним придатком. Виступав за збереження британської колоніальної імперії. Зазначені плани об'єднання Європи пропагував з 1953 по 1959 рік зі сторінок журналу «Європеєць» («Europeen») і в західнонімецькому журналі «Нація Європа» («Nation Europa»).

Для вирішення внутрішньополітичних проблем Великої Британії пропонував репатріювати з країни всіх іммігрантів. Висловлював незгоду з результатами Нюрнберзького трибуналу над нацистськими злочинцями.

В 1959 році вперше після закінчення Другої світової війни взяв участь у загальних виборах в парламент, але не отримав підтримки. На початку 60-х років спробував створити Національну партію Європи, яка повинна була об'єднати провідні праві організації західноєвропейських країн. Однак цей проект не отримав розвитку. Після 1962 року відійшов від активної політичної діяльності.

В основному жив у Франції.

Написав автобіографічну книгу «Моє життя».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. LIBRIS — 2004.
  4. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]