Освячення ножів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація О. Сластіона до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», 1886

Освя́чення ножі́в — гайдамацький ритуал; символічний початок козацько-селянського повстання (1768—1769 років), відомого як Коліївщина. Описаний у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки».

Чин освячення зброї[ред.ред. код]

Требник Петра Могили (1646), який містить Чин освячення зброї

На думку дослідників, освячення ножів — один із різновидів ритуалу «освячення зброї в контексті лицарської етики воїнства Христового».[1] Освячування зброї і посвята в лицарі були характерні для західноєвропейської християнської традиції, яка у добу козаччини проникла до України. Козацька субкультура ввібрала в себе основні засади дружинної етики, західноєвропейської лицарської моралі й візантійського розуміння «справедливої війни», метою якої була оборона території, народу і віри.[1]

Згодом Чин освячення зброї з'явився у Требнику Петра Могили 1646 року.[2]

Освячення ножів 1768 року[ред.ред. код]

Напередодні повстання 1768—1769 років гайдамаки на чолі із сотником Максимом Залізняком зібралися біля озера у Холодному Ярі. За переказами, непідтвердженими дослідниками, благословив їх й освятив їм зброю ігумен Мотронинського монастиря Мельхіседек Значко-Яворський.[3][4]

Серед іншого, гайдамацький ритуал здійснили у Святопокровській церкві містечка Гребінки перед походом отамана Микити Швачки на Фастів 24 або 25 червня 1768 року.[5]

Опис ритуалу в художній літературі[ред.ред. код]

Про освячення ножів згадує у своїй поемі «Гайдамаки» Тарас Шевченко. Поетові про обряд переповів його дід Іван, свідок, а можливо, й учасник Коліївщини.[6]

Молились щиро козаки,
Як діти, щиро; не журились<...>
А диякон:
«Нехай ворог гине!
Беріть ножі!»
Освятили.
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: «Освятили!»
Аж серце холоне!
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розібрали, заблищали
По всій Україні.[7]

Згадка про освячення ножів мається у книзі Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»[8]

Сучасне здійснення ритуалу[ред.ред. код]

Зображення гайдамацьких ножів на бойовому знамені 93-ї ОМБр «Холодний Яр»

Представники сучасних праворадикальних рухів відродили обряд освячення ножів. На їхню думку, цими діями вони не тільки вшановують вчинки гайдамаків, але й наголошують про свою готовність захищати соціальні та національні права народу.[9]

У січні 2018 року гайдамацькі ножі з'явилися на бойовому знамені 93-ї ОМБр «Холодний Яр».[10][11]

Освячення ножів, уже не пов'язане з гайдамацьким ритуалом, можна спостерігати на Великдень. Окремі парафіяни освячують ножі, щоб «ними порізати паску та інші великодні продукти». Проте священнослужителі засуджують цей обряд.[12]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Бігун О. Освячення ножів: до етичних парадоксів поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки».
  2. Старовинний православний чин освячення української зброї
  3. Мельхіседек Значко-Яворський. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  4. Холодний Яр — пекучий жар.
  5. Букет Є. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — С. 128.
  6. Шевченко Іван Андрійович
  7. Тарас Шевченко. Гайдамаки // Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 156—157.
  8. Василь Шкляр. Залишенець, Чорний ворон
  9. В Умані вже… святять ножі на боротьбу за Україну
  10. 93-а бригада ЗСУ отримає почесне найменування «Холодний Яр», нові шеврони та бойовий прапор.
  11. Гайдукевич В. Символи 93-ї ОМБр
  12. Що не можна освячувати на Великдень