Освіта у Стародавній Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В елліністичний період Стародавньої Греції, важливою складовою розвитку грецької культури вважалося навчання в гімназії. Також, важливе історичне значення для стародавніх греків та римлян мало і фізичне виховання. Відтак, у Стародавній Греції існували дві форми навчання: формальна та неформальна. Формальна (офіційна) освіта надавалася у державній школі або приватним репетитором, а неформальна (не офіційна) освіта надавалася безкоштовним вчителем в непублічних місцях. Освіта була важливою складовою особистості людини.

Офіційна грецька освіта була насамперед для чоловіків та вільних людей.[1]

Ісократ (436–338 рр. до н. е.)[ред. | ред. код]

Ісократ був впливовим класичним афінським оратором.[2] Вирісши в Афінах, Ісократ мав таких педагогів, як Сократ і Горгій, які у молодому віці допомогли йому розвинути виняткову риторику.[3] Коли він подорослішав і його розуміння освіти розвинулося, Ісократ ігнорував важливість мистецтва та інших наук, вважаючи, що риторика - це ключ до чесноти.[4] Він вважав, що метою освіти є вироблення громадянської ефективності та політичного лідерства, а отже, здатність добре говорити та переконувати, що стало наріжним каменем його освітньої теорії.[5] Однак на той час не існувало чіткої навчальної програми вищої освіти, існували лише софісти, які постійно подорожували.[3] Відтак, Ісократ заснував свою школу риторики близько 393 р. до н.е. Школа була створена не противагу Академії Платона (близько 387 р. до н. е.), яка в значній мірі базувалася на науці, філософії та діалектиці.[6]

Платон (428–348 рр. до н. е.)[ред. | ред. код]

Бюст Платона на виставці в Луврі

Платон був філософом в класичних Афінах, який навчався у Сократа, зрештою став одним з його найвідоміших студентів. Після страти Сократа Платон у гніві покинув Афіни, відкинувши політичну кар’єру та відправившись до Італії та Сицилії.[7] Через десять років він повернувся, щоб заснувати свою школу - Академію (бл. 387 р. до н. е.), яку назвав на честь грецького героя Академоса.[7] Платон сприймав освіту як метод розвитку громадян, які могли б діяти як члени громадянської спільноти в Афінах.[8] Відтак, Платон вважав, що афіняни можуть здобути освіту через досвід участі у спільноті, але він також розумів важливість особистого навчання або вищої освіти для розвитку громадянської чесноти.[9] Отже, такі його міркування стали основою для заснування Академії Платона, що часто вважається першим університетом.[10]

Саме в цій школі Платон часто презентував і обговорював свою освітню програму, яку він виклав у своїй найвідомішій праці - Республіка. У цьому творі Платон описує суворий процес, який потрібно пройти, щоб досягти справжньої чесноти і зрозуміти реальність такою, якою вона є насправді.[11] На думку Платона, освіта, необхідна для таких досягнень має включати початкову освіту в галузі музики, поезії та фізичної підготовки, два -три роки обов'язкової військової підготовки, десять років математичних наук, п'ять років діалектичної підготовки та п'ятнадцять років практичної роботи в сфері політики.[12] Кілька осіб, здатних досягти такого рівня, стануть королями-філософами, лідерами ідеального міста Платона.[13]

Арістотель (384–322 рр. до н. е.)[ред. | ред. код]

Бюст Аристотеля

Арістотель — класичний грецький філософ. Народився у Стагірі, Халкідіце. Ще у підлітковому віці приєднався до Академії Платона в Афінах і залишився там до тридцяти семи років. Однак, після смерті Платона Аристотель покинув Академію.[14] Його відхід з Академії також ознаменував його від'їзд з Афін. Після від'їзду з Афін Аристотель приєднався до Гермея, колишнього студента Академії Платона, який став правителем Атарнея та Ассоса на північно-західному узбережжі Анатолії (нинішня Туреччина).[14] Отримавши в 342 р. до н.е. запрошення від короля Македонського Філіпа, стати вихователем його тринадцятирічного сина Олександра Аристотель залишає Анатолію і переїжджає до Пелли, щоб розпочати свою роботу з хлопчиком, який незабаром стане відомим як Олександр Македонський.[15] Коли Арістотель повернувся до Афін у 352 р. до н. д., Олександр допоміг йому профінансувати школу Арістотеля — Ліцей.[16] В значній мірі в ліцеї займалися дослідженнями та систематичним збором інформації. Арістотель вважав, що діалектичні стосунки між студентами, які проводять дослідження, можуть перешкодити пошукам істини. Таким чином, значна частина роботи в школі була зосереджена на дослідах, проведених емпірично.[17]

Першоджерела (давньогрецька мова)[ред. | ред. код]

  • Дивіться оригінальний текст у програмі Персей.
  • Лікург, Контра Леократем.
  • Aristophanes (2002). Lysistrata and Other Plays. New York: Penguin Classics.
  • Plutarch. The Training of Children, c. 110 CE.. Дивіться оригінальний текст у [1].
  • Plutarch (1960). The Rise and Fall of Athens: Nine Greek Lives. New York: Penguin Classics.
  • Xenophon (28 січня 2010). Xenophon on the Spartans. Ancient History Sourcebook.. Дивіться оригінальний текст у [2].

Вторинні джерела[ред. | ред. код]

  • Marrou, Henri-Irénée (1956). A History of Education in Antiquity. University of Wisconsin Press.
  • Adkins, Lesley and Roy A. (2005). Handbook to Life in Ancient Greece. New York: Facts On File, Inc.
  • Downey, Glanville (May 1957). Ancient Education. The Classical Journal. 52 (8): 337—345.
  • Ed. Sienkewicz, Thomas J (2007). Ancient Greece: Daily Life and Customs. Т. 1. Hackensack, NJ: Salem Press, Inc.
  • Ed. Sienkewicz, Thomas J (2007). Ancient Greece: Education and Training. Т. 2. Hackensack, NJ: Salem Press, Inc.
  • Mavrogenes, Nancy A (May 1980). Reading in Ancient Greece. Journal of Reading. 23 (8): 691—697.
  • Pomeroy, Sarah B. (2002). Spartan Women. Oxford: Oxford University Press.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Downey, "Ancient Education," The classical Journal52, no.8 (May 1957): 339.
  2. ↑ Beck. Greek Education. с. 253.
  3. ↑ а б Matsen, Patricia; Rollinson, Philip; Sousa, Marion (1990). Readings from Classical Rhetoric. Edwardsville: Southern Illinois University Press. с. 43.
  4. ↑ Beck. Greek Education. с. 255.
  5. ↑ Beck. Greek Education. с. 257.
  6. ↑ Beck. Greek Education. с. 293.
  7. ↑ а б Beck. Greek Education. с. 227.
  8. ↑ Beck, Frederick A.G. (1964). Greek Education, 450–350 B.C. London: Methuen & CO LTD. с. 201—202.
  9. ↑ Beck. Greek Education. с. 200.
  10. ↑ Beck. Greek Education. с. 240.
  11. ↑ Lodge. Plato's Theory of Education. с. 303.
  12. ↑ Plato (2013). Republic. Cambridge: Harvard University Press. с. 186.
  13. ↑ Plato. Republic. с. 188.
  14. ↑ а б Anagnostopoulos, Georgios, ред. (2013). First Athenian Period. A Companion to Aristotle. Wiley-Blackwell. с. 5.
  15. ↑ Anagnostopoulos (ред.). Companion to Aristotle. с. 8.
  16. ↑ Anagnostopoulos (ред.). Companion to Aristotle. с. 9.
  17. ↑ Lynch. Aristotle's School. с. 87.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Освіта_у_Стародавній_Греції&oldid=40731927