Осипов Олексій Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Осипов Олексій Ілліч
рос. Алексей Ильич Осипов
Осипов Алексей Ильич.jpg
Основні відомості
Народження 31 березня 1938(1938-03-31) (80 років)
м. Бельов
Країна: СРСР СРСР
Росія Росія
Альма-матер: Московська духовна академія
Заклад: Московська духовна академія
Конфесія: РПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності: проповідь
Основні інтереси: теологія
Звання: заслужений професор, академік
Ступінь: доктор теології
Нагороди:
орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня
Орден Дружби
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 3 ступеня
орден святого благовірного князя Даниїла Московського III ступеня
Сайт: alexey-osipov.ru
Осипов Олексій Ілліч у Вікісховищі?

Олексій Ілліч О́сипов (рос. Алексе́й Ильи́ч О́сипов, нар.31 березня 1938 р., м. Бельов, Тульська область, Росія) — російський православний богослов, педагог і публіцист, доктор богослов'я honoris causa. Заслужений професор Московської духовної академії, апологет, проповідник, видний православний катехізатор сучасності[1].

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Бельові Тульської області в сім'ї службовців. До 1952 року мешкав в місті Козельськ Калузької області, потім - в селищі Оптіно Козельского району. З 1952 року жив в місті Гжатську (нині Гагарін) Смоленської області. У 1955 році, закінчивши школу, відмовився вступати до якого-небудь вузу і удома три роки вивчав начала богослів'я під керівництвом ігумена Нікона (Воробйова). У 1958 році, отримавши від нього письмову рекомендацію (по благословенню архієпископа Смоленського і Дорогобужського Михайла (Чуприни)), був прийнятий в четвертий (випускний) клас Московської духовної семінарії (МДС), склавши іспити за три попередні класи[2].

Закінчивши МДС в 1959 році, продовжив своє навчання в Московській духовній академії (МДА), випустившись в 1963 році із ступенем кандидата богослів'я за твір "Переклад чинопослідувань Утрені і Вечерні по служебникові Грецької Церкви 1951 року видання порівняно з російським служебником синодного видання". У 1964 році прослухав курс аспірантури МДА[3].

У тому ж році був призначений в МДА викладачем по абсолютно новій тоді дисципліні "Екуменізм". У 1965 році був запрошений читати лекції з основного богослов'я в Академії, а потім наступного року - той же предмет і в семінарії. У подальші роки в аспірантурі читав лекції з історії російської релігійно-філософської думки, протестантизму, сучасних богословських проблем; у академії, окрім основного богослів'я, - по західних сповіданнях.

З 1965 року - викладач основного богослів'я в Московській духовній академії. З 1969 року - доцент.

З 1975 року - професор МДА.

У 1985 році у зв'язку з 300-річчям МДА присвоєний почесний ступінь доктора богослов'я honoris causa. У 2004 році удостоєний почесного звання заслуженого професора Московської духовної академії.

Читає лекції з основного богослів'я на п'ятому курсі семінарії і першому курсі академії. Інтереси - основне богослів'я (апологетика), західні сповідання. Багато виступає в різних аудиторіях і на радіо «Радонєж» з лекціями і бесідами, значна частина яких отримали поширення на компакт-касетах, компакт-дисках і в інтернеті.

Виступав з доповідями і лекціями, у тому числі по радіо і телебаченню, в університетах, інститутах, в приходських храмах, школах, аудиторіях громадських і ділових організацій, у будинках культури, на всесвітніх, міжнародних, регіональних православних, міжхристиянських і світських асамблеях, конференціях: Росії, Австрії, Білорусії, Бельгії, Німеччини, Голландії, Ізраїлю, Індії, Ірану, Італії, Ісландії, Латвії, Польщі, Словаччини, США, Туреччини, України, Фінляндії, Швеції, Естонії.

Критиком Олексія Осипова виступав ієрей Данило Сисоєв настоятель московського храму апостола Хоми, засновник Школи православного місіонера. На його думку, Бог Осипова, який усе лише прощає — це «класичний індуїстський Бог»[4]. В червні 2012 року двоє ченців московської Троїце-Сергієвої лаври перед камерами спалили дві тисячі примірників книги Осипова "З часу у вічність: посмертне життя душі". 15 липня 2012 року цей вчинок був засуджений Духовним собором Троїце-Сергієвої лаври. Один з ченців був відправлений до скиту на покаяння[5].

Нагороди[ред.ред. код]

  • 1971 — Орден святого благовірного рівноапостольного князя Володимира III ступеня (Російська православна церква (РПЦ)).
  • 1978 — Орден святого Климента Охридського I ступеня (Болгарська православна церква (БПЦ)).
  • 1979 — Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня (РПЦ).
  • 1988 — Орден святого благовірного рівноапостольного князя Володимира II ступеня (РПЦ).
  • 1998 — Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня (РПЦ).
  • 1998 — почесна відзнака "Трудова доблесть. Росія".
  • 2008 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі III ступеня (РПЦ).
  • 2008 — орден Латвійської православної церкви священномученика Іоанна, архієпископа Ризького, III ступеня.
  • 2008 — орден Української православної церкви 1020-річчя хрещення Русі.
  • 2008 — медаль Тверського державного університету "Почесний знак "За завзятість до наук"".
  • 2010 — диплом національної літературної премії "Золоте перо Русі - 2010".
  • 2011 — почесна нагорода Об'єднаного інституту ядерних досліджень.
  • 2013 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі II ступеня (РПЦ).
  • 2013 — нагорода імені князя Костянтина Острожського польського журналу "Православний огляд"[6].
  • 2016 — грамота Президентського полку.
  • 2016 — орден Латвійської православної церкви святого священномученика Іоанна, архієпископа Ризького і Латвійського, II ступеня.
  • 2017 — вдячність Московського пограничного інституту ФСБ Росії.
  • 2017 — орден Дружби[7].
  • 2018 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі I ступеня (РПЦ)[8].

Публікації[ред.ред. код]

З основних робіт[ред.ред. код]

  • Перевод чинопоследований Утрени и Вечерни по служебнику Греческой Церкви 1951 года издания в сравнении с русским служебником Синодального издания (Кандидатская диссертация. Рукопись. Библиотека МДА).
  • Основное богословие. Курс лекций в Московской духовной семинарии. — М., 1994.
  • ​Православное понимание смысла жизни. — Киев: 2001.
  • Игмуен Никон (Воробьев). Письма о духовной жизни. — М.: Сретенский монастырь, 2005.
  • ​"Как же можно беспрестанно молиться…". — М.: Издательский совет РПЦ, 2008.
  • The Search for Truth on the Path of Reason. — Pokrov Press, 2009.(англ.)
  • ​Ищущему спасения. — М.: Никея, 2010.
  • ​Церковь в современном мире. 250 вопросов и ответов. — М.: Путник, 2010.
  • Путь разума в поисках истины. — М.: Сретенский монастырь, 2010 (последнее издание). На польском языке: Droga rozumu w poszukiwaniu prawdy. — Варшава, 2011.
  • ​Стать святым. — М.: Издательский совет РПЦ, 2011.
  • Носители Духа. — М. : Сретенский монастырь, 2011.
  • ​О войне и мире, прогрессе и Достоевском. — М.: Православное братство св. ап. Иоанна Богослова, 2014.
  • ​Зачем человек живёт? — М.: Православное братство св. ап. Иоанна Богослова, 2014.
  • ​Как жить сегодня? — М.: Православное братство св. ап. Иоанна Богослова, 2014.
  • Бог. — М.: Православное братство св. ап. Иоанна Богослова, 2015. На немецком языке: Auf dem Weg zu Gott. На тайском языке: 2012. На монгольском языке: Бурхан. — Улан-Батор, 2011.
  • ​Нужна ли святость человеку? — М.: Изд-во Московской патриархии, 2015.
  • Почему исчезли старцы? Как не ошибиться в духовном наставнике. — М.: Даниловский монастырь, 2015.
  • Из времени в вечность: посмертная жизнь души. — М.: Данилов монастырь, 2017 (последнее издание). На финском языке: Kuolemanjälkeinen Elämä. — Ново-Валаамский монастырь. 2010. На китайском языке. На немецком языке: Aus dem Zeitlichen in die Ewigkeit.
  • Любовь, брак и семья. — М.: Православное братство святого апостола Иоанна Богослова, 2017 (последнее издание).
  • ​Что такое счастье. — М.: АСТ, 2017.
  • ​Зачем человеку Бог? Самые наивные вопросы и самые нужные ответы. — М.: АСТ, 2018.

Статті[ред.ред. код]

  • Справедливость и насилие // Богословские труды. — № 11. — 1973.
  • Насилие и справедливость // Журнал Московской Патриархии. — 1973. — № 5.
  • Принстонская встреча (богословский диалог между представителями христианских Церквей СССР и Национального Совета Церквей Христа в США) // Журнал Московской Патриархии. — 1975. — № 8.
  • Путешествие в Новый свет // Журнал Московской Патриархии. — 1975. — № 9.
  • Спасение — освобождение для мира и справедливости во Христе. Значение Церкви // Журнал Московской Патриархии. — 1976. — № 3.
  • Впервые в Индии // Журнал Московской Патриархии. — 1977. — № 2.
  • О некоторых принципах православного понимания экуменизма // Богословские труды. — № 18. — 1978.
  • Третья встреча с «Пакс Кристи интернационалис» // Журнал Московской Патриархии. — 1978. — № 9.
  • Тридцатилетие Всемирного Совета Церквей // Журнал Московской Патриархии. — 1978. — № 12; 1979. — № 1.
  • Знакомство с Римской курией // Журнал Московской Патриархии. — 1979. — № 3
  • Современный диалог Русской Православной Церкви с Евангелическо-Лютеранскими Церквами (1959—1979) // Журнал Московской Патриархии. — 1980. — № 8; 1980. — № 9.
  • Осипов А., Кречмар Г. Тезисы [VIII Богословского собеседования «Арнольдсхайн-VIII» между представителями Русской Православной Церкви и Евангелической Церкви Германии (ФРГ) (10-13 октября 1979 года в Одессе)] к докладам «Святые как знамение исполнения обетования Божия человеку» // Журнал Московской Патриархии. — 1980. — № 3.
  • Святые как знак исполнения Божия обетования человеку. Доклад на VIII богословском собеседовании с представителями евангелической церкви в Германии // Журнал Московской Патриархии. — 1980. — № 11.
  • Хауптманн П., Осипов А. Тезисы по теме «Значение апостольской преемственности для священства и пасторства» [IX Богословское собеседование представителей Русской Православной Церкви и Евангелической Церкви в Германии, ФРГ («Арнольдсхайн-IX»)] // Журнал Московской Патриархии. — 1982. — № 1.
  • Значение апостольской преемственности для священства и пастырства по учению отцов Церкви // Журнал Московской Патриархии. — 1982. — № 2.
  • Коман В., Николау Ф., Осипов А., Фидас В., Романидис И., Кречмар Г., Кродель Г., Питтерс Г., Ульман В. Резюме первой встречи Смешанной православно-лютеранской богословской комиссии по диалогу // Журнал Московской Патриархии. — 1982. — № 3.
  • Он так и не защитил своего народа… // Встреча (журнал студентов МДА). — 1997. — № 1 (4).
  • Единство и многообразие в жизни Церкви // Журнал Московской Патриархии. — 1998. — № 7.
  • Святой страстотерпец? // Православный христианин (Калужская Епархиальная газета). — 1998. — № 8.
  • Особенности канонизации последнего царя // Независимая газета — религии. — 1999. — 14 июля. — № 13 (36).
  • Свобода христианина, свобода Церкви и религиозная свобода в православном понимании // Церковь и время. — 1999. — № 1 (19).
  • Великанов П. И. свящ., Осипов А. И. Апологетика // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 75—91. — 752 с. — ISBN 5-89572-008-0.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Предеин Димитрий, протоиерей. (17.08.2012). Профессор А. И. Осипов как видный русский апологет и катехизатор второй половины 20-го — начала 21-го века. Официальный сайт Московской духовной академии. Редакция сайта МДА. Архів оригіналу за 2013-04-30. 
  2. Биография — Официальный сайт Алексея Ильича Осипова. Архів оригіналу за 2013-04-30. 
  3. Алексей Ильич Осипов : Московская духовная академия. www.mpda.ru. Процитовано 2017-02-27. 
  4. Вопросы священнику Даниилу Сысоеву
  5. Монахи сжигают книги самого выдающегося богослова современного русского Православия профессора А. И. Осипова
  6. Проф. А. И. Осипова в Варшаве наградили православной премией
  7. Указ Президента Российской Федерации от 12 июля 2017 года № 315 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  8. В праздник Входа Господня в Иерусалим Предстоятель Русской Церкви совершил Литургию в Храме Христа Спасителя и возглавил хиротонию архимандрита Алексия (Орлова) во епископа Серовского и Краснотурьинского

Посилання[ред.ред. код]