Оскар Каллас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оскар Каллас
ест. Oskar Kallas
Oskar Kallas - photo by Karl Emil Stahlberg - Alb-38-95.jpg
Народився 25 жовтня 1868(1868-10-25)
Каарма-Кірікукюла, Сааремаа
Помер 26 січня 1946(1946-01-26) (77 років)
Стокгольм, Швеція
Громадянство Естонія Естонія
Національність естонець
Діяльність дипломат, лінгвіст, фольклорист
Alma mater Тартуський університет
Гельсінський університет
Партія Народна партія Естонії

Оскар Каллас (ест. Oskar Kallas, нар. 25 жовтня 1868, Каарма-Кірікукюла, Сааремаа — пом. 26 січня 1946, Стокгольм, Швеція) — естонський дипломат, лінгвіст та фольклорист.[1] Чоловік фінської письменниці Айно Каллас.

Освіта[ред.ред. код]

Оскар був наймолодшою дитиною в сім'ї. З самого дитинства проявляв зацікавленість естонським фольклором та фінно-угорськими мовами. Каллас допомагав Якобу Гурту у зборі епічної колекції естонської поезії. 1889 року він відвідав Фінляндію, яка дуже вразила його. З 1887 по 1892 рік вивчав класичну філологію в Тартуському університеті. З 1892 по 1893 рік вивчав фінський фольклор та фінно-угорські мови в Гельсінському університеті.

Естонське національне пробудження[ред.ред. код]

Каллас, будучи студентом, був політично активною людиною. Разом із своїм другом Яаном Тиніссоном, який згодом став політиком та главою держави, був залучений до Націоналістичної студентської асоціації (Eesti Üliõpilaste). Був важливою фігурою у боротьбі Естонії за незалежність від Російської імперії.

Після закінчення університету Каллас працював вчителем в школах Нарви та Санкт-Петербурга. Тоді ж, 1886 року, разом з Яаном Тиніссоном, заснував престижну газету «Postimees», яка опонувала русифікації Естонії.

Особисте життя[ред.ред. код]

Навчаючись в Гельсінському університеті, Каллас познайомився з фольклористом Каарле Кроном, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію 1901.

6 серпня 1900 року одружився із сестрою Крона - Айно. З 1901 по 1903 працював викладачем лінгвістики Санкт-Петербурзького університету.

Кар'єра[ред.ред. код]

В 1903 році Каллас працював журналістом газети «Postimees», поєднуючи це з вчителюванням в одній з шкіл Тарту. Був першим директором першої в Естонії дівочої школи (сьогодні Гімназія Мііни Герми), яка була заснована 1906 року. 1909 року став одним із засновників Естонського національного музею (Eesti Rahva Muuseum) в Тарту. Каллас також відомий тим, що досліджував мову та культуру естонських сіл.

Дипломатія[ред.ред. код]

Із здобуттям Естонією незалежності 1918 року, Каллас став дипломатом та представляв Естонію у Фінляндії. А з 1922 до 1934 року був дипломатичним представником Естонії у Великій Британії.

Екзиль[ред.ред. код]

З приходом радянських військ Каллас із родиною емігрував до Швеції, де і прожив решту свого життя.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Toivo Miljan, Historical Dictionary of Estonia, Scarecrow Press 2004