Флот Османської імперії
| Флот Османської імперії | |
| Прапор | |
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
|---|---|
 Флот Османської імперії у Вікісховищі | |
Османський флот (осман. دوننماى همايون, трансліт. Donanma-yı Humâyûn або тур. Osmanlı Donanması) був військово-морськими силами Османської імперії. Він був заснований після того, як османи вперше вийшли до моря в 1323 році, захопивши Карамюрсель, місце першої османської військово-морської верфі та ядро майбутнього військово-морського флоту.
За час свого тривалого існування Османський флот брав участь у багатьох конфліктах, був стороною низку морських договорів. Він відіграв вирішальну роль у завоюванні Константинополя та подальшій експансії до Середземного та Чорного морів[1]. На піку свого розвитку в 16 столітті османські кораблі вийшли до Індійського океану, відправивши експедицію до Індонезії в 1565 році[2], а на початку 17 століття діяли аж до Атлантики.
У часи занепаду попри спрби модернізації імперії наприкінці XVIII століття Османський флот стагнував, хоча й залишався одним з найбільших у світі: з майже 200 військовими кораблями, включаючи 21 лінійний корабель, він посідав третє місце після британського та французького флотів[3].
У цей час Османський флот активно залучався до участі у російсько-турецьких війнах, проте переважно зазнавав поразок, зокрема у битві при Каліакрії та Чесменській битві.
Протягом більшої частини своєї історії флот очолював Капудан-паша (великий адмірал; буквально «капітан-паша»); ця посада була скасована в 1867 році, коли її замінили за західним зразком міністр військово-морського флоту (тур. Bahriye Nazırı) і командувач флотом (тур. Donanma Komutanları).
Після розпаду Османської імперії та проголошення Турецької Республіки в 1923 році традиції ВМС були продовжені сучасними ВМС Туреччини.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Murphey, Rhoads (1999). Ottoman Warfare 1500-1700 (англійська) . с. 23.
- ↑ Black, Jeremy. Cambridge illustrated atlas, warfare: Renaissance to revolution, 1492–1792 (англдійською) . с. 16—17.
- ↑ Suciu, Peter (5 березня 2022). Turkey Could Be a Naval Power in Europe Again. The National Interest (англ.). Процитовано 21 вересня 2022.
