Османсько-єгипетська війна (1839—1841)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ІІ Османсько-єгипетська війна
Турецько-єгипетські війни
Battle of Nezib, Ibrahim Pasha.jpg
Паша Ібрагім в битві при Незібі.
Дата: 18391841
Місце: Сирія, Палестина, Ліван
Результат: Перемога Османської імперії; Сирія, Палестина й Адана повернені Османам.
Сторони
Ottoman flag alternative 2.svg Османська імперія
Flag of the United Kingdom.svg Британська імперія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія

Flag of Russia.svg Російська імперія

Flag of Muhammad Ali.svg Єгипетський еялет
Франція Франція

Іспанія Іспанія

Командувачі
Махмуд ІІ
Абдул-Меджид I
Мухаммед Алі
Ібрагім

Османсько-єгипетська війна — війна в 18391841 роках між Османською імперією та османським управителем Єгипетського еялету, хедивом Мухаммедом Алі. Складова турецько-єгипетських воєн.

Історія[ред.ред. код]

Спалахнула через невдоволення обох сторін результатами першої османсько-єгипетської війни 18311833, закріпленими у Кютахійському мирному договорі: Османи прагнули повернути під свій контроль Велику Сирію, а Мухаммед Алі хотів вибороти незалежність. Війна почалася з вторгненя турецьких військ у Сирію. 24 червня 1839 року їх наголову розбили єгиптяни під командуванням паші Ібрагіма в битві при Незібі. 1 липня того ж року турецький флот, відправлений до Олександрії, здався Мухаммеду Алі. Стривожені посиленням Єгипту, Велика Британія, Австрія й Росія втрутилися у конфлікт на боці Османської імперії. Єгипет підтримали Франція й Іспанія. У вересні-листопаді 1840 року британсько-австрійський флот відрізав від Єгипту лінії комунікацій єгипетських війська Ібрагіма, що перебували в Сирії. Після цього бритнаці окупували Бейрут і Акру, спровокували повстання в Лівані й розбили єгипетські війська у ряді локальних боїв. Під загрозою вторгнення до Єгипту, 27 листопада 1840 року урядові посланці Британії змусили Мухаммеда Алі розпочати роботу Олександрійської конференції з мирного врегулювання. Британський адмірал Чарльз Напір добився від єгипетського уряду здачі сирійських завоювань 1831–1833 років, поверення турецького флоту, скорочення єгипетського війська до 18 тисяч вояків та відновлення формальної залежності Єгипту від Османської імперії. В обмін на це Британія й Османи визнавали за Мухаммедом Алі та його нащадками спадкове право на управління Єгипетським еялетом. В грудні 1841 року Ібрагім з військами полишив Сирію. 13 лютого і 1 червня 1841 року султан Абдул-Меджид I підтвердив спадкові права династії Мухаммеда Алі на Єгипет. Інші назви конфлікту — Друга османсько-єгипетська війна, Друга турецько-єгипетська війна, Друга сирійська війна, Єгипетська криза 1839–1841 років.

Джерела[ред.ред. код]

  • Dupuy, T. The Harper Encyclopedia of Military History. — Macdonald and Jane's, 1977.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]