Осман Акчокракли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осман Акчокракли
тат. Osman Nuri-Asan oğlu Aqçoqraqlı
OsmanAkchokrakli.jpg
Осман Акчокракли
Ім'я при народженні крим. Osman Aqçoqraqlı
Народився 3 січня 1878(1878-01-03)
Бахчисарай, Таврійська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 17 квітня 1938(1938-04-17) (60 років)
Сімферополь, Кримська АРСР, Російська РФСР, СРСР СРСР
·розстріляний НКВД
Громадянство СРСР СРСР
Національність Gerae-tamga.png Кримський татарин
Діяльність поет, письменник, журналіст, історик-археолог, сходознавець, лінгвіст-поліґлот, етнограф, літературознавець, педагог
Відомий завдяки видатний діяч кримськотатарського відродження
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Конфесія Іслам
Родичі Асан Акчокракли

Осма́н Нурі-Аса́н-оглу Акчокракли (крим. Osman Nuri-Asan oğlu Aqçoqraqlı, *3 січня 1878 — †17 квітня 1938) — діяч кримськотатарського культурного відродження. Поет, письменник, журналіст, історик-археолог, сходознавець, лінгвіст-поліґлот, етнограф, літературознавець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 січня 1878 року в Бахчисараї, у родині каліграфа, котрий славився прекрасним арабським письмом і передав своє вміння синові. Рік (1895) провчився в Османській імперії, потім із метою самоосвіти відвідав Каїр (1908). В анкетах скромно вказував власну освіту як «незакінчену середню». Це, однак, не заважало вищим навчальним закладам запрошувати його як викладача.

Як вчений, сформувався під впливом кримськотатарського просвітителя Ісмаїла Гаспринського. Працював у редакції першої кримськотатарськомовної газети «Терджиман»1906 і 19101916 роках), поєднуючи журналістику з викладанням у славнозвісному Зинджирли-медресе. Пізніше, навесні 1921 року, за його ініціативою та при безпосередній участі в будинку, де друкувався «Терджиман», відкрито дім-музей Гаспринського.

У 1917 році обирався делегатом «Курултаю».

Викладав османську мову і східну каліграфію (пізніше — кримськотатарський фольклор і етнографію) у Кримському університеті (після 1925 року — Кримський педагогічний інститут). Читав лекції у Київському і Харківському університетах. Володів українською мовою. Був знайомий з Павлом Тичиною.

У 1925 році виявив разом із Усеїном Боданінським у старожила села Капсіхор рукопис дастану (поеми) Джан-Мухаммеда-ефенді «Тугай-бей» (1648) — перлини кримськотатарської поезії XVII ст.

Заарештований НКВД у Баку за «участь у націоналістичній контрреволюційній організації». Розстріляний у Сімферополі 17 квітня 1938 року.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Літературні твори[ред. | ред. код]

  1. «Чора-батир» (лібретто опери про оборону Казані від Івана Грозного — в співавторстві з Асаном Рефатовим, 1923),
  2. «Бахчисарайський фонтан» (музична драма, 1926).

Деякі наукові праці[ред. | ред. код]

  1. Qart muallim ve yazıcılarımızdan İsmail Gasprinskiy // Oquv İşleri, No. 2 (червень 1925) (крим.)
  2. Татарские тамги в Крыму. // Известия Крымского ПДИ, 1927 г., т. 1, с. 32—47. (рос.)
  3. Старокрымские и отузские надписи 13 — 15 вв. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1927 г., т. 1, с. 5—17. (рос.)
  4. Старокрымские надписи по раскопкам 1928 г. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1929 г., т. 3, с. 152—159. (рос.)
  5. Эпиграфические находки [на Чуфут-Кале] // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1929 г., т. 3, с. 183—187. (рос.)
  6. Татарська поема Джян-Мухамедова про похід Іслям-Гірея_2 спільно з Б. Хмельницьким на Польщу 1648—1649 рр. за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції КримНКО по Криму влітку 1928 р. // Східний світ, 1930 р., № 3, с. 163—170.
  7. Татарские документы XV–XIX вв., хранящиеся в Центрархиве Крымской АССР // Бюлетень ЦАУ Крымской АССР. — 1931. — № 3(6). (рос.)
  8. Крымско-татарские и турецкие исторические документы XVI–XIX вв., вновь поступившие в Крымский Центрархив // Бюлетень ЦАУ Крымской АССР. — 1932. — № 2(8). (рос.)

Джерела і посилання[ред. | ред. код]