Основна речовина
Основна́ речовина́ — це аморфна гелеподібна речовина у позаклітинному просторі тварин, яка містить усі компоненти позаклітинного матриксу (ПКМ), за винятком волокнистих матеріалів, таких як колаген та еластин.[1] Основна речовина бере активну участь у розвитку, русі та проліферації тканин, а також у їх метаболізмі. Крім того, клітини використовують її для підтримки, зберігання води, зв'язування та як середовище для міжклітинного обміну (особливо між клітинами крові та іншими типами клітин). Основна речовина забезпечує змащення для колагенових волокон.[2]
Компоненти основної речовини варіюються залежно від тканини. Основна речовина складається переважно з води та великих органічних молекул, таких як глікозаміноглікани (ГАГ), протеоглікани та глікопротеїни. ГАГ — це полісахариди, які утримують воду, надаючи основній речовині гелеподібну текстуру. Важливі ГАГ, що містяться в основній речовині, включають гіалуронову кислоту, гепарансульфат, дерматансульфат та хондроїтинсульфат. За винятком гіалуронової кислоти, ГАГ зв'язані з білками, які називаються протеогліканами. Глікопротеїни — це білки, які з'єднують компоненти основної речовини один з одним та з поверхнями клітин.[3] Компоненти основної речовини секретуються фібробластами. Зазвичай вона не видна на предметних стеклах, оскільки втрачається під час фарбування в процесі приготування.[4]
Зв'язувальні білки, такі як вінкулін, спектрин та актоміозин, стабілізують протеоглікани та організовують еластичні волокна в позаклітинному матриксі.[2] Зміни щільності основної речовини можуть дозволити колагеновим волокнам утворювати аномальні зшивки.[2] Пухка сполучна тканина характеризується невеликою кількістю волокон і клітин, а також відносно великою кількістю основної речовини. Щільна сполучна тканина має меншу кількість основної речовини порівняно з волокнистим матеріалом.[2]
Значення цього терміна з часом змінювалося.[5]
- ↑ Peckham M (2003). Extracellular Matrix - 'Ground substance'. University of Leeds.
- ↑ а б в г Stecco C, Hammer W, Vleeming A, De Caro R (2015). Connective Tissues. Functional Atlas of the Human Fascial System. Churchill Livingstone Elsevier. с. 1—20. doi:10.1016/B978-0-7020-4430-4.00001-4. ISBN 978-0-7020-4430-4.
- ↑ Tortora, Gerard; Derrickson, Bryan (2014). Principles of Anatomy and Physiology (вид. 14th). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons. с. 122-123. ISBN 978-1-118-34500-9.
- ↑ Connective Tissue. Self Study Unit of the Basic Tissues. University of Ottawa. Архів оригіналу за 7 листопада 2008. Процитовано 27 листопада 2008.
- ↑ Wheatley DN (Червень 2003). Diffusion, perfusion and the exclusion principles in the structural and functional organization of the living cell: reappraisal of the properties of the 'ground substance'. The Journal of Experimental Biology. 206 (Pt 12): 1955—61. Bibcode:2003JExpB.206.1955W. doi:10.1242/jeb.00238. PMID 12756276.