Основні династії у «Пісні Льоду та Полум'я»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Основні родини та їхні члени у «Пісні Льоду та Полум'я»
Game Of Thrones Renovation 2011 Iron Chair Frontal.jpg
Залізний трон Вестеросу
Автор Джордж Реймонд Ричард Мартін
Назва мовою оригіналу A Song of Ice and Fire
Країна США США
Мова англійська
Серія Пісня Льоду та Полум'я
Жанр епічне фентезі
Видавництво
Публікація 1996 — по даний час

Нижче наведений список з найбільш шляхетних і аристократичних родин та їхніх членів із серії епічних фентезі-романів відомого американського письменника і сценариста Джорджа Реймонда Ричарда Мартіна — «Пісні льоду та полум'я», фантастичного світу семи королівств Вестероса, і коротко пояснюється, що відбувається з цими родинами і персонажами. Жіночі персонажі, що вийшли заміж за представників інших родин перераховані у їхніх споконвічних родинах, де вони народилися, а в дужках вказані прізвища їх чоловіків.

Зміст


Родина Арренів[ред.ред. код]

Герб Дому Арренів

Родина Арренів[1] — найбільша і головна родина в Долині. Інші, менші родини Долини, присягли їй на вірність. Головний замок родини — «Орлине Гніздо» — не дуже великий, але знаходився на високій горі і був практично неприступним. Родина володіла ще кількома замками в Долині, в тому числі «Місячними Воротами», куди мешканці «Орлиного Гнізда» перебиралися на час довгих зим.

Аррени походять від Королів Гори й Долини, одного із найдревніших і найшляхетніших андальских родів. Аррени не приймали участі у війні «П'яти Королів». Їх герб — місяць і сокіл, білі на небесно-синьомум полі. Їх девіз — «Високий як честь».

Джон Аррен[ред.ред. код]

Джон Аррен — лорд «Орлиного Гнізда», Захисник Долини, Хранитель Сходу і Десниця короля під час правління Роберта Баратеона. Він був одним з головних керівників повстання Роберта, яке було підняте проти «божевільного короля» Ейєріса II Таргарієна, щоб захистити своїх зброєносців Роберта і Еддарда Старка. Щоб заручитися підтримкою лорда Хостера Таллі у повстанні, Джон одружився на його молодшій дочці Лізі Таллі. Після того, як Роберт із своїми союзниками захопив столицю Вестероса Королівську Гавань і був коронований на Залізний Трон, він призначив Джона Десницею короля. За п'ятнадцять років правління Роберта, Джон ніс основну частину відповідальності за спокій і процвітання Семи Королівств. Він був близьким другом, як короля Роберта, так і лорда Еддарда протягом більшої частини свого життя.

Перед смертю, Джон працював над родоводами Баретеонів та Ланністерів. Він виявив, що батьком дітей дружини короля, королеви Серсеї Ланністер був не Роберт, а Джейме Ланністер. Перш ніж Аррен встиг розкрити до кінця цю таємницю і доповісти Роберту, він був отруєний своєю дружиною Лізою з ініціативи скарбника королівства Петира Бейлиша.

Роберт Аррен[ред.ред. код]

Роберт Аррен — єдиний син Джона Аррена і його дружини, Лізи із роду Таллі. Він був хворобливим, плаксивим шестирічним хлопчиком. Після смерті свого батька Джона, він успадкував всі його землі і багатства, а також титул лорда «Орлиного Гнізда», Захисника Долини, Хранителя Сходу. Роберт страждає на захворювання, яке викликає часті напади істерики і втрату свідомості. Його мати, леді Ліза, правила в якості регента від імені свого сина. Він інтелектуально і фізично відставав у розвитку від своїх однолітків, і мати навіть не віднімала його від своїх грудей.

Після трагічної смерті матері Роберта, Петир Бейлиш, завдяки його короткочасному шлюбові з леді Лізою, вступив на посаду лорда-протектора Долини, керував Долиною та опікувався лордом Робертом. Деякі з найвідоміших дворян Долини підписали декларацію з вимогою усунення Петира з його посади лорда-протектора Долини і вихователя Роберта Аррена, називаючи себе «Лордами декларантами». Роберт став ще більш емоційним і дратівливим після смерті матері, і був дуже прив'язаний до своєї двоюрідної сестри, Санси Старк, яка за порадою Петира видавала себе за Алейну Стоун, позашлюбну дочку Петира. Вона взяла на себе роль матері і всяко намагалася покращити життя юного лорда після смерті Лізи.

Родина Баратеонів[ред.ред. код]

Герб Дому Баратеонів

Родина Баратеонів[1] — найбільша і головна родина Штормової Межі. Інші, менші родини Шторму, присягли їй на вірність. Наймолодший з великих родів; виник під час Завойовницьких війн. Засновник його — Оріс Баратеон, за чутками, був незаконнонародженим братом Ейєгона Дракона. Оріс піднявся, ставши одним з найлютіших полководців Ейєгона. Коли Оріс переміг і вбив Аргілака Гордовитого, останнього короля Шторму, Ейєгон нагородив його замком «Аргілак», землями й дочкою. Оріс взяв дівчину в дружин, прийняв прапор, почесті й девіз її роду.

Герб Баратеонів — коронований олень, чорний на золотому полі. Їх девіз — «Наша лють». Після повстання Роберта за підтримки родів Старків, Таллі, Аррен, і, врешті-решт, роду Ланністерів, рід Баратеонів захопив Залізний Трон, що зробило їх новою королівською сім'єю Вестероса.

Роберт Баратеон[ред.ред. код]

Emilia Clarke (March 2013) (headshot).jpg Роберт Баратеон — на початку роману був королем Вестероса протягом 15 років. В юності він був грізним і заповзятим воїном, але тепер він описується як бородатий товстун, любитель полювання, жінок і надмірної випивки.

Роберт виховувався в «Орлиному Гнізді» разом з Еддардом Старком — нащадком королів Півночі. Вони стали близькими друзями, а також здружилися із своїм названим батьком — лордом Джоном Арреном. Роберт пізніше став нареченим сестри Неда Ліанни Старк, яку він палко любив, хоча і на відстані.

Звістка про викрадення Ліанни принцом Рейєгаром Таргарієном сильно обурила знатні родини королівства. Брендон Старк, брат Ліанни, поїхав в Королівську Гавань до короля Ейєріса II, щоб визволити її, але він був схоплений і страчений. Зрештою король наказав Джону Аррену видати йому Роберта і Еддарда Старка. Замість того, Джон Аррен, заручившись підтримкою основних сімейств Семи Королівств, підняв повстання проти Ейєріса, яке згодом назвали «Війною Узурпаторів». Хоча Роберт виграв цю війну і особисто вбив Рейєгара на Тризубці, проте Ліанна не дісталася йому, бо померла за загадкових обставин . Думки про неї переслідували Роберта до кінця його життя.

У післявоєнний період, Роберт займає Залізний Трон Семи Королівств. Він одружився на Серсеї Ланністер, щоб закріпити лояльність найбагатшої родини Вестероса до свого правління. Він назначив Джона Аррена Десницею короля і тим самим звалив на нього велику частину керівництва державою. Сам він любив гучні бенкети, урочистості та турніри, тим самим розтратив величезну казну, залишену йому у спадок королем Ейєрісом. Зрештою корона опинилася по вуха в величезних боргах, значну частину з яких складали позики «Залізного Банку» Браавоса і який славився своїм девізом: «Залізний Банк завжди одержує своє». Роберт був убитий диким кабаном під час полювання. Це сталося не без участі його дружини Серсеї. Вона умовила свого кузена сіра Ланселя Ланністера — зброєносця короля, і він під час полювання підмінив слабке вино на міцне і постійно підливав його Роберту. Смерть короля призвела до війни «П'яти Королів», в ході якої відбувається дія більшості романів.

В першому сезоні телесеріалу під назвою «Гра престолів» роль Роберта Баратеона грає Марк Едді в телевізійній адаптації книги телекомпанією HBO.

Джоффрі Баратеон[ред.ред. код]

Особистй герб Джоффрі

Джоффрі Баратеон — старший із трьох дітей королівської родини Баратеонів, і спадкоємець Роберта. На початку серії йому виповнюється 12 років. Джоффрі є вольовою дитиною з розбещеною вдачею і безконтрольними садистськими нахилами. Як Ланністер, він високий, блондин, і красивий. Признаний як син Роберт і спадкоємець Залізного Трону, він був насправді плодом порочного кровозмішення його матері Серсеї і Джейме Ланністерів. Роберт ніколи не брав під сумнів походження Джоффрі, але він ніколи не любив його чи був близьким із дитиною.

Разом з іншими членами королівської сім'ї, Джоффрі їде у Вінтерфелл, після смерті Джона Аррена. Він показав свої вишукані манери, особливо по відношенні до Санси Старк, дочки Еддарда з якою він був заручений. Після інциденту із сином конюха і лютововчицею Німерією, він показав свою справжню вдачу грубої, мстивої, істеричної особистості, яка викликала до нього ненависть Ар'ї Старк і дещо розчарувала Сансу.

Як новий Десниця короля, розслідуючи причину смерті свого попередника і вчителя Джона Аррена, Еддард Старк дізнався, що Джоффрі і його брати були насправді результатом інцесту Серсеї і її брата-близнюка Джейме. Щоб зберегти цю таємницю Серсея організовує смерті Роберта, а потім заарештовує Еддарда, звинувачуючи його у державній зраді. По смерті короля Джоффрі був коронований на Залізний Трон, як спадкоємець Роберта. Санса благає його про помилування свого батька і замінити його страту на заслання в «Нічний Дозор». Джоффрі, пообіцяв замінити страту на вигнання, але замість цього наказав своєму катові публічно відсікти голову «зраднику» на очах його дочки. Цей акт був головною причиною, яка кинула відносно мирну країну — Вестерос у вир війні «П'яти Королів». Радники і слуги виконували всі примхи і забаганки молодого короля. Він часто наказував своєму охоронцеві побити Сансу для своєї забави, називаючи його «дочкою зрадника» і той завжди запобігливо це робив. Тільки один Тіріон став на захист дівчини, бачачи, що жорстокість Джоффрі зробила його непопулярним серед народу і це навіть одного разу мало не коштувало йому життя під час громадських заворушень.

Джоффрі розриває заручини із Сансою і жениться на Маргері Тірелл з політичних міркувань. На своєму весільному бенкеті Джоффрі був отруєний і помирає. Серсея незаслужено звинувачує у вбивстві свого молодшого брата Тіріона, хоча у смерті її сина було замішане сімейство Тіреллів, яке бачило диктаторський характер короля і запланувало замінити його на більш поступливого і тихого Томмена — молодшого сина Серсеї.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Джоффрі Баратеона грає Джек Глісон.

Мірцелла Баратеон[ред.ред. код]

Мірцелла Баратеон — середня із дітей королівської родини Баратеонів. Вона добре вихована, з тонкими аристократичними манерами, красива і ввічлива дівчинка. Для свого віку, вона проявляє неабияку мужність, силу волі, і високий інтелект. На початку серії їй виповнюється вісім років.

Мірцелла була відправлена у Дорн в рамках угоди із родиною Мартелл, щоб забезпечити їх підтримку молодому королю Джоффрі під час війни «П'яти королів». Вона заручена із принцом Трістаном і мала вийти за нього заміж, коли вони досягнуть повноліття.

Принцеса Аріана Мартелл — дочка принца Дорана, лорда Дорну, виношуючи плани помсти родині Ланністерів за вбивство своєї тітки принцеси Елії і двох її дітей, і смерть свого дядька принца Оберіна запланувала заколот, щоб зробити Мірцеллу королевою після смерті Джоффрі, скориставшись законами Дорну[2], але цим планам не судилося збутися. Під час придушення заколоту, сір Герольд Дейн, на прізвисько «Темна Зірка» спробував вбити Мірцеллу, вдаривши ножем її в обличчя. Вона вижила, але втратила слух і отримала страшні шрами на обличчі.

Томмен Баратеон[ред.ред. код]

Томмен Баратеон — наймолодший із дітей королівської родини Баратеонів. На початку серії йому виповнюється 7 років. Його спокійна вдача, м'який характер, і слабка воля — дуже відрізняли його від старшого брата Джоффрі. Томмі був коронований після смерті Джоффрі, і женився на його вдові Маргері. Бувши дуже слухняною і покірною дитиною, він робив все, що веліла Серсея і був більш зацікавлений в своїх кошенятах та іграх, ніж в області економічної, військової чи господарської політики держави. Податливість Томмена працювала в обидві сторони, однак, і він незабаром бувши під впливом Маргері, став протистояти оточенню своєї матері. Після того, як Серсея була заарештована, Томмі продовжує підписувати всі документи, які давали йому радники.

Ренлі Баратеон[ред.ред. код]

Ренлі Баратеон — наймолодший з братів Роберта, лорд Штормової Межі, магістр права Королівського Суду Роберта. Він красивий і харизматичний чоловік, легко заводив друзів, але і ворогів наживав часто і часом необдумано.

Король Роберт дав Ренлі у володіння Штормову Межу, незважаючи на його старшого брата Станніса, який мав більше прав на неї. Землі Штормової Межі були значно більшими і багатшими, ніж Драконовий Камінь Станніса, даючи Ренлі більше прибутків, ніж його старшому братові. До того ж, Ренлі був призначений на посаду магістра права (майстер над законом — верховний суддя, в Малій Королівській Раді) Королівського Суду при королі Роберті. Майстер над законом (верховний суддя) в Малому раді. Коли Роберт вмирав, Ренлі запропонував Еддарду Старку взяти під свій контроль Залізний Трон, перш ніж Серсея Ланністер захопить його. Еддард благородно відмовився, і Ренлі покинули місто. Після смерті Роберта, Ренлі оголосив себе королем. Завдяки його харизмі і знайомству з Баратеоновими прапороносцями, йому вдалося заручитися підтримкою багатьох сімейств, незважаючи на такі ж претензії свого старшого брата Станніса. Ренлі також отримав підтримку впливової родини Мейса Тірелла через шлюб з його дочкою Маргері.

Він провів багато часу, повільно рухаючись південними землями, отримуючи все більше підтримки і очікуючи слушного моменту для нанесення удару. Він проводив лицарські турніри для своїх людей у той час як Ланністери і Старки знекровлювали один одного в боях. Але його планам не судилося збутися, коли його брат Станніс пішов проти нього. Він зустрівся з набагато меншими силами, Станніса і відмовився відступати від своїх претензій. Під час підготовки до бою з військами свого брата, Ренлі був таємниче убитий загадковою тінню, яка дуже нагадувала його брата Станніса.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Ренлі Баратеона грає Ґетін Ентоні. Із телесеріалу явно було показано гомосексуальні відносини Ренлі з Лорасом Тіреллом, те, що тільки було незначним натяком в книзі.

Станніс Баратеон[ред.ред. код]

Особистий герб Станіса
Стівен Діллейн грає роль Станіса

Станніс Баратеон — старший з братів Роберта, лорд Драконового Каменю, член Малої Королівської ради при королі Роберті Баратеоні (майстер над кораблями, тобто верховний адмірал); згодом самопроголошений король Вестероса (т. зв. «Король на драконі Камені»). Дружина: Селіса Флорент із родини Флорентів, що присягнули Тіреллам, лордам Хайгардена й Захисникам Півдня. Діти: дочка Ширен. Родичі: старший брат — Роберт Баратеон, молодший брат — Ренлі Баратеонов. Герб: на золотому полі коронований чорний олень з вписаним всередину вогненним серцем Владики Світу (бог Рглор).

Станіс виділявся рідкісною похмурістю і суворістю, позбавлений почуття гумору, що наклало відбиток на його зовнішність. Славився своєю пуританською вдачею і байдужістю до мирських задоволень, а також патологічним прагненням до справедливості, що доходить до фанатизму, і байдужістю до окремих людських доль. Про його завзятість і рішучість ходять легенди. Він також відважний і талановитий флотоводець. Вік на час дії романів — приблизно 36 років.

Під час повстання свого брата прославився обороною Штормової межі супроти військ Роздолля. Станніс відкидав будь-яку можливість здати замок, в свою чергу Мейс Тірел не наважувався штурмувати неприступний замок тримаючи його в облозі доки в обложених не скінчиться провізія. Цілком можливо його план вдався б якби не контрабандист Давос Сіворт, який під покровом ночі доставив до Штормової межі вантаж цибулі і солонини, який допоміг гарнізону протриматись до прибуття підмоги. Після зняття облоги за наказом Роберта зібрав флот і захопив останній оплот Таргарієнів — Драконовий камінь, наказ вдалось виконати майже без втрат оскільки гарнізон вирішив не битись за програну справу, проте захопити дружину і сина Божевільного короля. Роберт назначив його лордом Драконового каменю, чим завдав останньому образи. Незважаючи на це Станіс зберіг лояльність брату і під час повстання Бейлона Греджоя розгромив флот залізнороджених під керівництвом Віктаріона Грейджоя.

Дізнавшись про позашлюбних дітей королеви Серсеї і причини смерті Джона Аррена, Станніс покинув Королівську Раду і повернувся на Драконовий Камінь. Там він зібрав невелику армію. Під впливом чаклунки Мелісандри Асшайської, прийняв культ Рглора — Владики Світу і змінив свій герб, вписавши в нього символ цієї релігії — вогненне серце. Після смерті Роберта, Станніс проголосив себе королем, як єдиний законний спадкоємець Роберта, проте більшість з Баратеонових знаменосців підтримали його більш харизматичного брата Ренлі. Користуючись чорною магією Мелісандри, сприяв вбивству власного молодшого брата Ренлі Баратеона, після чого отримав контроль над частиною його васалів (хоча найбільша родина Тіреллів заключила союз з Ланністерами) і з великою армією рушив на штурм Королівської Гавані, однак у битві на річці Черноводній був вщент розбитий армією під командуванням Тайвіна Ланністера і змушений був безславно відступити назад у свої володіння.

Там, Мелісандра переконує його принести в жертву королівського бастарда свого брата Роберта — Едріка Шторма, щоб завершити магічний ритуал за владу, але його радник Давосі Сиворт вмовив Станніса перекинути залишки його армії на Північ, щоб захистити Стіну. Станніс погодився, і прибув на Стіну під час нападу армій Здичавілих під проводом Манса Розбійника і в битві при Чорному Замку розбиває противник, Манса із сім'єю в полон. Він залишився на Стіни, щоб укріпити Нічний Дозор. В цей же час братство Нічного Дозору вибирає бастарда покійного Еддарда Старка Джона Сноу 998-м Лордом-Командувачем. Станніс продовжує шукати підтримку на Півночі, щоб набрати нову армію і здійснити ще одну спробу захопити трон.

Тим не менш, у своїй спробі захоплення Вінтерфелл, він був убитий разом з більшою частиною своєї армії, як уїдливо, у листі, повідомив Джона Сноу Русе Болтон. Місце його загибелі було в снігах, поблизу села в трьох днях їзди на захід від Вінтерфелла. Невідомо, однак, чи була правдою загибель Станніса, адже Болтон міг просто збрехати.

Як і в книзі, в телевізійній адаптації книги телекомпанією HBO, Станіс Баратеон з'явиться в другому сезоні телесеріалу. Його роль буде грати англійський актор Стівен Діллейн (англ). А його супутницю, жрицю і чародійку Мелісандру, нідерландська актриса Каріс ван Хаутен (англ).[3]

Родина Грейджоїв[ред.ред. код]

Герб Дому Грейджоїв

Родина Грейджоїв[1] — найбільша і головна благородна родина на Залізних Островах, багато менші родини присягли їй на вірність. Їх головний острів, де знаходиться замок лорда островів називається Пайк. Герб Грейджоїв — золотий кракен на чорному полі. Їх девіз — «Ми не сіємо»..

Грейджої з Пайка претендують на походження від Сірого Короля із Епохи Героїв. Легенди стверджують, що Сірий Король правив не тільки Західними островами, але й самим морем. Їх рід йде корінням в глибину століть так же далеко, як і рід їх одвічних супротивників — Старків, і такий же час триває ворожнеча між ними.

Грейджої стали лордами Залізних Островів після завоювання Семи Королівств Таргарієнами, коли Ейєгон Таргарієн віддав Річкові землі будинку Таллі й дозволив уцілілим людям Залізних Островів відновити свій стародавній звичай і обрати серед себе того, хто буде правити ними. Вони вибрали лорда Вікона Грейджоя, з Пайка.

Бейлон Грейджой підняв заколот проти Залізного Трону, що був подавлений королем Робертом Баратеоном і лордом Едардом Старком з Вінтерфела, але в хаосі, що наступив після смерті короля Роберта, він знову проголосив себе Королем Островів, і послав свої кораблі атакувати землі Півночі.

Бейлон Грейджой[ред.ред. код]

Бейлон Грейджой — лорд Залізних Островів, Король Солі й Каменю, Син Морського Вітру й Лорд-володар Пайка, капітан корабля Великий Кракен. Сувора і жорстока людина, педантично дотримується більшості звичаїв Залізних Островів, але тим не менше, хоче бачити свою дочку Ашу в якості свого наступника. Він очолив повстання проти короля Роберта Баратеона і потерпів поразку. Молодший син Бейлона Теон був узятий в заручники лордом Старком і виховувався у сім'ї разом з його дітьми.

Після смерті Роберта Баратеона і Еддарда Старка, Бейлон відкинув пропозицію Робба Старка в укладанні союзу із Північчю і оголосив себе королем Залізних Островів і Півночі, і розпочав спустошливі набіги на узбережжя північних земель, які належали Старкам.

Бейлон загинув в результаті падіння зі скелі при перетині підвісного мосту під час шторму. Деякі підозри та «своєчасне» повернення його брата Еурона привели до припущення, що Бейлон, можливо, був убитий найманим вбивцею на замовлення Еурона.

Ейєрон Грейджой[ред.ред. код]

Ейєрон Грейджой — наймолодший з братів Бейлона, на прізвисько «Мокроголовий», жрець Утопленого Бога. В молодості він був грубої вдачі, п'яниця, розбишака і гульвіса. Після того, як Ейєрон мало не втопився у морі і тільки чудом врятувався, він кардинально змінився, став набожним чоловіком, розсудливим і поважним. Він присвятив себе релігійній справі, служінню Утопленому Богу. Під час подій, викладених у романі, він тяжко працював, вів аскетичний образ життя, був позбавлений почуття гумору, носив один старий халат і жив як відлюдник на пляжі, практично спілкуючись тільки із своїми учнями. Він вплітав водорості в своє волосся, за що одержав прізвисько «Мокроголовий». Він був членом Братства Утоплеників, святих людей, які беззастережно виконували всі його накази. Ейєрон був дуже шанованою людиною на Залізних Островах.

Після смерті Бейлона і повернення Еурона, Ейєрон використав весь свій авторитет, як первосвященик Утопленого Бога для вибору нового короля, гідної заміни Бейлону. Він сподівався вручити корону братові Віктаріону, який він знав, продовжуватиме традиції Бейлона. Однак його планам не судилося збутися, і «безбожний» Еурон був вибраний новим королем. Ейєрон відкрито оголосила про свої плани, повалення нового «безбожного» короля і зник на наступний день. Його доля невідома.

Аша Грейджой[ред.ред. код]

Аша Грейджой — єдина дочка Бейлона Грейджоя і найстарша його дитина, яка залишилася живою. Вона була капітаном корабля «Чорний Вітер» і завойовницею Темнолісся. Аша залишилася єдиною дитиною у Бейлона, після того як Еддард Старк взяв Теона в заручники, і була названа, своїм батьком, спадкоємицею трону. Вона є жорсткою, і гордою, і кидала виклик традиційним гендерним звичаям Залізних Островів, нічим не поступалася перед капітанами своїх кораблів і відважно вела їх у бій. Вона повернулася на острови після смерті батька, щоб заявити про свої претензії на трон, з пропозицією укласти мир з материком в обмін на землю. Вона мала кращу, ніж багато хто очікував, можливість стати новим королем, але вибір був зроблений на користь Еурона.

Еурон Грейджой[ред.ред. код]

Еурон Грейджой — другий за віком брат Бейлона, на прізвисько «Вороняче Око» і капітан «Мовчазної», судна з повністю німим екіпажем, тому, що Еурон вирвав всім язики. Еурон це надзвичайно непередбачувана людина, відомий своєю підступністю у всіх своїх чорних справах і веденні психологічної війни проти всіх навколо себе. Він ненавидів усіх своїх братів, носить пов'язку на лівому оці, за що і одержав своє прізвисько «Вороняче око», хоча було неясно, що він ховає під пов'язкою. За те, що він спокусив дружину свого брата Віктаріона і тим самим зганьбив весь їх рід, Бейлон вигнав його з островів, і попередив, щоб ніколи не повертався до поки він буде живий.

Еурон повернувся на острови на наступний день після смерті Бейлона. На вічі королів називають його ім'я, він обіцяє перемогти весь Вестерос для залізнороджених, використовуючи драконів, яких, як він стверджував, може підкорити волею магії драконового рогу. Він був обраний царем, і почалися набіги на Вестерос. Ці рейди були дуже успішними, і Еурон, користуючись слабкістю своїх суперників, роздавав землі та права на володіння для своїх послідовників. Тим не менш, він не зміг піти далі звичайних рейдів і одночасно продовжувати пошуки драконів. Замість цього він послав Віктаріона знайти Дейєнеріс Таргарієн, доглядати за нею в ім'я Його, і привезти її і її драконів у Вестерос.

Теон Грейджой[ред.ред. код]

Теон Грейджой — молодший син і спадкоємець Бейлона Грейджоя. Він був узятий в заручники Еддардом Старком в Вінтерфелл. Протягом десяти років він виховувався з дітьми лордів Півночі, але Старком він не став, не був він вже в повній мірі, і Грейджоєм. Світ для нього розділився.

Не зважаючи на своє положення, Теон все ж став близьким другом Робба Старка, і навіть підтримав його в декількох боях після смерті Еддарда. Робб відправив його на Залізні Острови в пошуку союзу з Грейджоями. Його батько, Король Бейлон, розкритикував Теона за ідею союзу з Північчю і відкинув пропозицію Робба. Бейлон послав його в рейд до північних берегів, але він проігнорував ці накази і захопив Вінтерфелл в спробі завоювати повагу своєї сім'ї. Брати Бран і Рікон Старки втекли. Після марних пошуків, Теон вбив двох селянських хлопчиків, схожих на дітей Старків, вводячи тим самим в оману як Вінтерфелл, так і решту Вестероса, адже трупи, які належали б Брану і Рікону, збільшили б його перемогу. Теон оголосив себе принцом Вінтерфелла, був прозваний жителями Півночі «Теоном-Перевертнем», але в кінець-кінцем його захопили і відвезли в Дредфорд люди Русе Болтона. Він залишається там як ув'язнений. Дехто із залізнороджених, у тому числі і його сестра Аша, вважають його мертвим.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Теона Грейджоя грає Альфі Аллен.

Віктаріон Грейджой[ред.ред. код]

Віктаріон Грейджой — третій за віком брат Бейлона, лорд-капітан Залізного Флоту, власник і капітан «Залізної Перемоги». Високий та кремезний чоловік, найсильніший воїн Залізних островів та вправний мореплавець із спокійним та слухняним характером за що його дуже цінував старший брат, а племінник Теон порівнював з буйволом. Був одружений проте дітей не мав. Дружина зрадила йому з Еуроном і він за традицією забив її до смерті. Вбити хотів і брата проте Бейлон заборонив йому цього робити, а Еурона вигнав з Залізних островів. Під час повстання Бейлона Грейджоя Віктаріоночолив напад на Ланіспорт і особисто спалив флагманський корабль супротивника, проте згодом зазнав поразки від Станіса Баратеона у битві біля Світлого острова, єдиної поразки в своєму житті.

Під час війни П'яти Королів за наказом Бейлона висадився на Півночі та захопив Рів Кейлін, відрізавши таким чином армію Робба від підкріплень. Воював проти партизанів з числа болотних мешканців, після смерті Бейлона відбув на віче аби виставити свою кандидатуру заливши у замку півсотні людей гарнізону. Племіниця Аша запропонувала йому свою підтримку в обмін на посаду десниці, проте Віктаріон відмовився вважаючи, що його не будуть поважати залізнороджені, якщо його десницею буде жінка. Програвши вибори визнав Еурона своїм королем і взявся служити йому, проте згодом гірко пошкодував про це. Прийняв участь у нападі на Щитові острови. Після банкету на честь перемоги Еурон попросив Віктаріон взяти половину Залізного флоту і відправитись до Есосу аби доставити сюди Дейєнеріс Таргарієн, яку Еурон хотів зробити своєю королевою. За це Віктаріон отримає титул лорда Залізних островів коли Еурон захопить Залізний трон. Віктаріон погодився на пропозицію брата, проте подумки вирішив, що забере Дейєнеріс собі.

Під час плавання Віктаріон підібрав уцілого після шторму жерця бога Рглора Моккоро. Той вилікував рану на руці у Віктаріона, та зробив декілька передбачень, що допомогли Віктаріону і той вирішив за прикладом брата зробити жерця своїм особистим радником. Моккоро також розповів, що Ріг Дракона який йому віддав Еурон перед плаванням дійсно може підкорювати драконів, проте кожного хто ним скористається чекає смерть.

Родина Ланністерів[ред.ред. код]

Герб Дому Ланністерів    

Родина Ланністерів[1] — найбільша і головна благородна родина західних земель. Їх головний замок розташований на Бобровому Стрімчаку. Вони залишаються найдужчими союзниками короля Томмена в боротьбі за Залізний Трон. Вони стверджують, що походять від Ланна Розумного, легендарного хитруна Епохи Героїв. Золото Бобрового Стрімчака й Золотого Зуба зробило їх найбагатшими із всіх великих родин.

Ланністери правили як королі до завоювання Таргарієнами Семи Королівств. Ланністери підкорилися волі переможців і залишилися першорядними лордами західних земель на Бобровому Стрімчаку. Вплив родини значно упав на багато років, але був відновлений у колишній величності Тайвіном Ланністером.

Герб Ланністерів — золотий лев на червоному полі. Їх девіз — «Почуй моє ревіння!» Проте їхній неофіційний девіз, всім добре відомий — «Ланністери завжди платять свої борги».

Тайвін Ланністер[ред.ред. код]

Чарльз Денс грає роль Тайвіна

Тайвін Ланністер — лорд Бобрового Стрімчака, Щит Ланніспорта, Хранитель Заходу, Десниця Короля Томмена — холодний розрахунок, безжалісний і безпринципний — далеко неповний список «ченснот» цієї людини, віком за п'ятдесят років. Але таким він був не завжди, а лише після смерті своєї дружини Джоанни Ланністер, яка померла при пологах, народивши при цьому йому сина-карлика Тіріона. Після смерті Джоанни Тайвін більше не одружувався. Він любив своїх дітей Джейме і Серсею, але зневажав Тіріона не стільки за його потворність, скільки за те, що він став причиною смерті його коханої дружини.

Із самої юності Тайвін поставив собі за мету відновити честь і велич своєї сім'ї, і він робив все для зміцнення престижу Ланністерів. Він був здібний і розумний правитель, який досягнув великого процвітання своєї сім'ї під час двох своїх повноважень Десниці короля. Тайвін намагався видати свою дочку Серсею за принца Рейєгара, але зазнав невдачі і насмішок. У зв'язку з розбіжностями з королем, викликаними параноєю короля Ейєріса II Таргарієна і придворними інтригами, Тайвін складає із себе повноваження Десниці і повернутися до своєї власної землі. Під час повстання Роберта Тайвін залишився на Бобровому Стрімчаку, не приймаючи нічиєї сторони аж до вирішальної перемоги Роберта в битві на Тризубці. Тайвін зібрав війська і поїхав у столицю. Ейєріс був переконаний, що Тайвін повернувся, щоб допомогти йому і наказав відкрити ворота міста. Тайвін захопив місто, за його наказом було вбито дружину і дітей принца Рейєгара, а його син Джейме вбиває короля.

Після смерті Роберта Баратеона, Тайвін став Десницею короля Джоффрі, а після його смерті — Томмена. Він організував заручини Маргері Тірелл і Джоффрі Баратеона, забезпечивши тим союз між Ланністерами і Тіреллами. Протягом наступного року він вів не зовсім успішні бої проти Старків, а на цей час призначив свого сина Тіріона на посаду Десниці, поки він був у від'їзді. Як Десниця, Тіріон проявляє прагматичність свого таланту до придворних інтриг і винахідливість при обороні столиці, відомої як «Битва на Чорноводній», від військ Станніса Баратеона, але сили були нерівними, і тільки Тайвін, який вчасно нагодився з військами, спас положення і завдав нищівної поразки армії Станніса. Частина військ Станніса перейшла на бік переможця, частина була знищена, а залишки відступили на Драконовий Камінь.

Не маючи достатніх військових сил розбити Робба Старка в бою, Тайвін переграє його в інтригах. Він, швидше за все, таємно сприяв одруженню Робба Старка на Жієнні Вестерлінг через її матір, Сибіллу Вестерлінг, в результаті якого Старки втратили підтримку родини Фреїв. Переконав Русе Болтона і Уолдера Фрея зрадити і вбити свого сюзерена Робба Старка, тим самим побічно сприяв організації «Кривавого Весілля»

Під час свого весілля Джоффрі помирає від отрути, яку підсипали у вино, і в його смерті був звинувачений Тіріон. Тайвін головував на суді. Тіріон вибрав суд поєдинком. Чемпіон Тіріона, принц Оберін Мартелл, на прізвисько «Червоний Змій», смертельно поранив свого супротивника Григора Клігана, але і сам був убитий, тому Тіріон у в'язниці очікував страти. Тим не менш, Тіріона в ночі перед стратою було таємно звільнено Джейме і Варісом. Тіріон використовуючи секретні тунелі Червоного Замку пробрався до спальні свого батька Тайвіна і вбиває його.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Тайвіна Ланністера грає Чарльз Денс.

Серсея Ланністер[ред.ред. код]

Ліна Гіді грає роль Серсеї

Серсея Ланністер (Баратеон) — дружина короля Роберта, після його смерті — королева-регент при своїх синах Джоффрі і Томмені, правителька держави, леді Бобрового Стрімчака. Вона була старшою за свого брата-близнюка Джейме на кілька хвилин, в неї як і у брата було хвилясте золотаве волосся і яскраві зелені очі. Після повстання і перемоги Роберта вона вийшла за нього заміж, і стала королевою Семи Королівств. Горда і амбітна жінка, Серсея обурюється обмеженнями які накладалися на неї звичаями Вестероса, як королеву і дружину короля. Вона завжди дбає про безпеку своїх дітей, Джоффрі, Мірцеллу і Томмена. Серсея не любить і не поважає свого чоловіка, короля Роберта.

Всі троє дітей Серсеї були народжені від її брата Джейме, а не її чоловіка. Ця таємниця була розкрита Джоном Арреном, а згодом Еддардом Старком і Станнісом Баратеоном і могла коштувати життя їй і її дітям. Будучи чесною і порядною людиною, Еддард запропонував Серсеї можливість покинути Королівську Гавань до того, як він розкаже новину королю Роберту. Вона, однак, не має наміру покидати столицю, і в кінцевому рахунку, це призвело до падіння і загибелі Еддарда.

Серсея з тих пір почала підніматися сходами влади. Вона коронує на Залізний Трон свого 13-річного сина Джоффрі, а сама стала правити як королева-регент при молодому королю. Серсея прагнула до абсолютної влади собі і своєму синові, але добивалася вона її не мудрою, зваженою політикою, а постійними придворними інтригами і нечесною грою. Ця її політика і привела в кінцевому рахунку до війни «П'ятьох Королів», до розрухи і запустіння країни. Призначений тимчасово Десницею її брат Тіріон обмежив владу і примхи Серсеї та її сина Джоффрі, що викликало у неї неприкритий гнів і ненависть до брата.

Коли її старший син Джоффрі, а згодом і батько Тайвін були вбиті, Серсея поклала всю провину за це на Тіріона. Вона відновила своє регентство над її молодшим сином Томменом, 8-річним, недавно коронованим хлопчиком. Як старша дитина Тайвіна Ланністера, вона була також визнана леді Бобрового Стрімчака. Свої повноваження і необмежену владу, Серсея розпочала з призначення в Малу Королівську Раду Томмена власних прихильників і агентів, не враховуючи попередні домовленості. На відповідальні посади вона призначає не досвідчених, авторитетних і впливових людей, а своїх вірних і слухняних ставлеників, часто малограмотних і низького походження. Так же вона діяла при роздачі земель, замків і титулів, які були конфісковані у переможених супротивників.

У Серсеї виникли підозри, що її могутні союзники Тірелли, тепер родичі через шлюб Томмена і Маргері Тірелл, намагаються захопити контроль над королівством. Вона почала кампанію по дискредитації членів сімейства Тіреллів, щоб зменшити їх вплив та авторитет, зокрема дружини сина Маргері і її брата Лораса, члена Королівської гвардії. Її становище погіршилося через Джейме, який почав відхід від своєї сім'ї, і залишив її одну без підтримки з її власною політичною параноєю. Інше її помилкове рішення полягало у відмові сплачування боргів корони, що розлютило впливових гравців політичної і економічної сфери — таких як «Залізний Банк» Браавоса і Церкву. У результаті Церква відмовилася благословити короля Томмена, а «Залізний Банк» відмовився від нових кредитів Вестеросу і закликав всіх інших потенційних кредиторів не видавати кредитів, що призвело до економічного хаосу в країні.

Плани Серсеї спокусити і тим самим знеславити Маргері Тірелл не вдалися, Маргері не піддалася на зваблювання. Ставленик королеви — Осні Кеттлблек зізнався, під тортурами, Верховному Септону в тому, що він спав із Серсеєю і задушив попереднього Верховного Септона за наказом королеви. Серсея була заарештована і утримується під вартою в очікуванні суду у вежі Великої Септи Баелора. Її міністри зрадили її і захопили контроль над урядом, поки вона була поміщена у в'язницю. Єдина і остання її надія полягає в Джейме. Серсея хоче щоб він відстояв її честь і правоту у суді поєдинком. Вона відправила йому лист, просячи у нього захисту і допомоги, але Джейме кинув листа у вогонь.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Серсеї Ланністер грає Ліна Гіді.

Джейме Ланністер[ред.ред. код]

Миколай Костер-Валдау грає роль Джейме

Джейме Ланністер — молодший близнюк Серсеї, і син Тайвіна та Джоанни Ланністер, один із найвідоміших лицарів у всьому Вестеросі. Він став лицарем Королівської гвардії у шістнадцять років. Через два роки після цього, під час повстання Роберта, він вбиває божевільного короля Ейєріса II Таргарієна, що принесло йому прізвисько — «Царевбивця». Він наділений зарозумілістю своєї сестри, аморальністю і підступністю свого батька, красивою зовнішністю, притаманною всім Ланністерам.

Джейме був дуже талановитим воїном від природи. В юності був зброєносцем лорда Самнера Кракехолла і брав участь у боротьбі з розбійниками. За проявлену відвагу був посвячений у лицарі в п'ятнадцятирічному віці а в шістнадцять став лицарем Королівської гвардії короля Ейеріса II Таргаріена, ставши одним з наймолодших лицарів, коли б то не було удостоєних такої честі. Це була велика честь, проте його справжня причина прийняття було набагато прозаїчною, бути ближче до своєї коханої, своєї сестри-близнючки Серсеї. Честь була затьмарена, коли він зрозумів, що його призначення було способом короля Ейеріса позбавити могутнє сімейство лорда Тайвіна Ланністера свого старшого сина і спадкоємця, тому що за законами Вестероса лицарі Королівської гвардії даючи присягу, автоматично відмовлялися від своїх земель і титулів і приймали обітницю безшлюбності. Бачачи, справжню мету Ейеріса, Тайвін склав з себе повноваження Десниці, і повернувся із Серсеєю до Бобрового Стрімчака. З його сестрою пішла мрія Джейме бути ближче до сестри, він тепер зрозумів сутність свого божевільного і жорстокого короля. Тому Джейме ставав все більш розчаровуватися у своїй ролі члена Королівської гвардії.

Під час повстання Роберта, Ейеріс не посилає Джейме з військами у бій, залишає при собі, з тим щоб повернути лояльність Ланністерів, проте після поразки військ короля на Тризубці, Джейме дізнається, що Ейеріс планує спалити столицю і всіх її мешканців, щоб Роберт Баратеон не взяв її . Коли Тайвін Ланністер обманом заволодів столицею і став громити місто, король намагався здійснити свій план. Щоб запобігти спаленню міста, Джейме зважився на вбивство короля, що принесло йому прізвисько «Царевбивця» і репутацію злої і безчесної людини. Джейме пізно зрозумів, що його часто лають за те, що він вважає своїм найкращим вчинком.

Після цих випробувань Джейме стає зарозумілим, імпульсивним і аморальним. Він намагався захистити секрет його відносини з сестрою Серсеєю. Коли семирічний Бран Старк став мимовільним свідком їх зв'язку, він, не довго думаючи, скидає хлопчика з високого вікна Вінтерфелла. Він був захоплений Роббом Старком у полон і провів більшу частину війни «П'яти королів» в темниці замку Едмура Таллі в Ріверрані. Він був звільнений Кейтилін Таллі (Старк) в обмін на свободу її дочок Санси і Ар'ї і клятву ніколи не піднімати знову зброю проти Старків і Таллі.

Під час своєї подорожі назад у столицю, Джейме з Брієнною був захоплений у полон до «Бравих Хлопців», відомих також як «Криваві Блазні» Варго Хоута, які відрубали йому праву руку і через деякий час відпустили бранців. Втративши руку, а з нею свою бойову майстерність, Джейме почав переоцінювати своє життя. Він зумів перемогти Tullys, фактично не приймаючи в руки зброю проти них, і направила Брієнн, щоб врятувати Старк дівчаток і зберегти їх у безпеці від його родини. Після відходу Посадка короля, Хайме також навчання з Ser Ilyn Пейн. Хоча він сподівається, в кінцевому рахунку, навчитися воювати лівшею, його прогрес був дуже повільним.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Джейме Ланністера грає Миколай Костер-Валдау.

Ківан Ланністер[ред.ред. код]

Ківан Ланністер — молодший брат Тайвіна і найбільш довірений його соратник, відомий своєю надійністю і лояльністю. Одружений на леді Дорні із родини Свіфтів. Кеван беззаперечне визнав лідерство свого брата ще з раннього віку, і це робило його обов'язком реалізувати побажання свого брата, хоча й означало, що він повинен постійно перебувати в його тіні. Кажуть, що у Кевана ніколи не було думки, яка не з'являлася б, в першу чергу, у голові Тайвіна.

Після смерті Тайвіна, Серсея запропонувала йому посаду Десниці короля. Однак він не довіряв керівництву Серсеї і сказав, що залишиться при королі Теммені, якщо вона повернеться в Бобровий Стрімчак і передасть йому регентство. Після її відмови він відмовився від посади Десниці і звинуватив Серсею в тому, що вона неважний регент і погана мати. Він швидко покинув Королівську Гавань і повернувся на Захід. Після арешту Серсеї, Мала Королівська Рада запропонувала йому посаду регента. Але невідомо, чи прийме він цю пропозицію.

Лансель Ланністер[ред.ред. код]

Лансель Ланністер — старший син Сіра Кевана. При дворі короля Роберта, він служив в якості його зброєносця. Був світловолосим, з пучком вусів і смарагдово-зеленими очима, за зовнішнім виглядом нагадував зменшену копію Джейме Ланністера.

Лансель обожнював свого двоюрідного брата Джейме до такої міри, що погодився брати участь в планах Серсеї вбити Роберта, щоб також стати «Царевбивцею». Після смерті Роберта, Лансель був посвячений у лицарі. Серсея держала його в якості коханця через його схожість з її братом, в той час як Джейме пішов на війну. Він охороняв Джоффрі і Серсею під час битви на Чорноводній. Лансель одержав серйозне поранення в ході бойових дій, розчарувався у Серсеї за ту моральну шкоду, яку вона нанесла йому своїми інтригами.

Лансель перебував на межі смерті протягом тривалого часу, і ніколи повністю не видужав від ран. Під час його одужання, Лансель, проводячи велику частину свого часу у септі, спонуканий духовним пробудженням, робить покаяння за свої гріхи. Цей вчинок дуже розлютила його батька. Коли звістка про відновлення Святого Воїнства досягла Ланселя, він відмовився від своїх титулів, свого замку, земель, дружини і вирушив у столицю, щоб приєднатися до них.

Тіріон Ланністер[ред.ред. код]

Герб Тіріона Ланністера    
Пітер Дінклейдж грає роль Тіріона

Тіріон Ланністер — був третьою дитиною у Тайвіна, дуже розумний карлик, якого заради насмішки — прозвали «Бісом» і «Половина Чоловіка». Хоча Тіріон повністю успадкував талант свого батька до політичної гри, він відчуває одну зневагу від Тайвіна через своє каліцтво, гострий язик, схильність до проституції, і непряму вину у смерті своєї матері під час його народження. Він здатний не тільки до жорстокості по відношенню до своїх ворогів, але й має велике співчуття до ізгоїв, калік і жертв жорстокого поводження. В цілому, Тіріон є класичною фігуру, яка всіх вводить в оману.

Тіріон приєднався до королівської сім'ї під час їх фатальної поїздки до Вінтерфелла, після чого він відвідав «Нічний Дозор» на Стіні. Джон Сноу і Тіріон стали друзями в цей час, їх зблизила загальна доля ізгоїв.

Під час повернення Тіріона на південь, Кейтилін Таллі (Старк) заарештувала його по обвинуваченню за спробу вбивства її сина Брана Старка і привезла його в Долину в замок «Орлине Гніздо», місце проживання померлого Джона Аррена і його вдови, Лізи Таллі (Аррен), сестри Кейтилін. Там Ліза піддала його суду двобоєм за цей злочин, а також за звинуваченням у вбивстві її покійного чоловіка. Тіріон уникнув покарання з перемогою в двобої свого чемпіона, найманця Брона. Покинувши «Орлине Гніздо», він набрав собі дружину з жорстоких і недисциплінованих воїнів гірських кланів Долини, обіцяючи їм зброї, багатства і слави. Повернувшись до Королівської Гавані, Тіріон підозрює, що йому буде потрібно захист від деяких членів його сім'ї, включаючи можливі замахи його сестри, Серсеї.

Тайвін зробив Тіріона його тимчасовою заміною Десниці при королі Джоффрі. Тіріон вступив у запеклу боротьбу з владою своєї сестри Серсеї, і поступово обмежив її владу, що викликало у неї неприкритий гнів і ненависть до брата. Він також влаштував пожежу кораблями, які на річці Чорноводній атакували столицю, яка в кінцевому рахунку знищила флот Станніса Баратеона під час битви, внісши тим самим великий внесок у перемогу над армією Станніса. Воїни Станніса спробували пробити основні ворота міста. Тіріон один, здавалося, оцінив серйозність ситуації і здійснив вилазку за стіни міста для забезпечення захисту воріт. Несподівана контратака загону Тіріона принесла свої результати, противник, зазнавши суттєвих втрат і відступив. Але під час бою він зазнав важких ран обличчя, втративши більшу частину носа, не безпідставно вважаючи, що це був замах, і підозрював в ньому Серсею.

Потім був примусовий, з політичної необхідності, шлюб із Сансою Старк, але Тіріон, не бажаючи дівчині зла, не наполягав на виконанні з її сторони подружніх обов'язків. Згодом, після смерті Джоффрі, вони обоє були неправомірно звинувачені у вбивстві молодого короля, проте Санса тікає, а Тіріон постає перед судом і присуджений до суду двобоєм. Чемпіон Серсеї був грізний Григор Кліган, на прізвисько «Гора». Загальновідомий, кваліфікованих дуелянт принц Дорну Оберін Мартелл, на прізвисько «Червоний Змій», зголосився бути чемпіоном Тіріона. Григору Клігану вдалося вбити Оберіна, і Тіріон був засуджений до смерті, проте він був таємно звільнений із в'язниці його братом Джейме і Варісом, майстром «шептунів». Перед тим як покинути замок, Тіріон відвідав кімнату батька, пройшовши непомітно через таємні тунелі, і заставши його із своєю коханкою Шаєю, холоднокровно вбиває обох. Після чого Тіріон тікає через вузький море в Браавос, не знаючи сам, що буде робити далі.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Тіріона Ланністера грає Пітер Дінклейдж — (найкращий вибір на думку багатьох уболівальників та автора серії Джорджа Мартіна)[4][5].

Родина Мартеллів[ред.ред. код]

Герб Дому Мартеллів

Родина Мартеллів[1] — правляче сімейство королівства Дорну. Їх володіння знаходиться на крайньому півдні континенту, столиця — Сонячний Спис. Їх герб: червоне сонце, пробите золотим списом. Їх девіз: «Непохитні, нескорені, ніколи не здаються».

Родина Мартеллів була одною з правлячих родин Дорну, об'єднуючи коаліцію держав і дрібних королівств. Лорд Моріс Мартелл женився на легендарній королеві воїнів Rhoyne, Німерії. Вони об'єднують весь Дорн в єдине королівство і родина Мартеллів правила протягом останньої тисячі років.

Дорн є дуже теплою землею з великою пустелею в центрі. По крові, звичаям, культурі, географії й історії дорнійці значно відрізняються від жителів інших королівств. Це зіграло не останню роль, що Дорн чинив запеклий опір Таргарієнам, спроби змусити їх підкоритися за допомогою сили довго не давали ніяких результатів. Родина була останньою в Семи Королівствах, що присягнула на вірність Таргарієнам, і то тільки через шлюб між двома родинами. З тих пір, Мартелли правили Дорном в ім'я короля Залізного Трону, зберігши титул принців Дорну.

У війні П'яти Королів Дорн спочатку участі не приймав. Після заручин принцеси Мірцели Баратеон із принцом Трістаном Мартеллом оголосили себе прихильниками короля Джоффрі.

Доран Мартелл[ред.ред. код]

Доран Німерос Мартелл — принц Дорну і лорд Сонячного Списа, чоловік п'ятдесяти років, сильно страждає подагрою, ледве міг ходити, і, як правило, був прикутий до колісного крісла. Він проводить багато часу біля води в саду, поряд з літнім будиночком, спостерігаючи за іграми дітей. Він уникав товариства простолюдинів і бачився тільки із своїми рідними, вірними придворними і радниками, щоб приховати свою слабкість від своїх ворогів. На відміну від більшості своїх родичів, принц Доран є обережною, вдумливою людиною, яка ніколи не виказувала свої емоції. Це, на думку інших великих лордів Вестероса і його власних родичів, було дуже небезпечно, тому що виявляло слабкість.

Доран спочатку відмовився присягнути на вірність королю Джоффрі Баратеону і вважав за краще підтримати Ренлі Баратеона. Тим не менш, Тіріон Ланністер зміг отримати його вірність, пославши йому Мірцеллу Баратеон для заручин з його найменшим сином Трістаном, та пропонуючи справедливого суду за вбивство його сестри, принцеси Елії і її дітей, а також запропонувавши йому місце в Малій Королівській Раді. Доран послав свого молодшого брата Оберіна на прізвисько «Червоний Змій», добиватися справедливості. Коли загинув Оберін в Королівській Гавані, Доран відмовився від усіх пропозицій своїх родичів вступити у війну помсти, повертаючись до Сонячного Спису, щоб показати своєму народові, що він все ще був при владі. Войовничі позашлюбні дочки Оберіна «Піщані змійки» були взяті під варту, щоб зберегти мир. Доран розказав своїй дочці, що він давно планує падіння лорда Тайвіна Ланністера і його родини, ще зразу після смерті його сестри Елії, і що він має намір вступити в союз з родиною Таргарієнів.

Аріанна Мартелл[ред.ред. код]

Аріанна Мартелл — старша дочка Дорана Мартелла, є спадкоємицею Сонячного Списа за верховним законом Дорну. Вона красива, з оливковою шкірою, великими темними очима, і пишним волоссям, яке спадало глянсовими чорними локонами на плечі. Незважаючи на її красу і високе положення, Аріанна все ще незаміжня у свої 23 роки. Вона шукає помсти за смерть своєї тітки Елії, її дітей і дядька Оберіна. І в цьому вона знаходить повну підтримку і близькість у її двоюрідних сестер, «Піщаних Змійок».

Аріанна постає як символ непокори і юнацького максималізму. Вона вже давно була незадоволена своїм батьком і його стилем правління, вважаючи його слабким і нерішучим. Як спадкоємиця Сонячно Списа, їй інколи дозволили виконувати управління Дорном, коли її батько був на лікуванні. Мабуть плани Дорана на скромний шлюб для неї привели Аріанну до висновку, що її батько задумав обійти її у своєму виборі, не призначивши спадкоємицею Дорну.

Аріанна затіяла інтригу, щоб коронувати Мірцеллу Баратеон після смерті її старшого брата Джоффрі, знаючи, що цим спровокує війну. Її плани були зірвані, а Мірцелла одержала на обличчі страшні шрами. Після зриву її планів, вона остаточно вирішує, що її батько має намір позбавити її спадщини, але він розказав їй, що планував у таємниці від неї, одружити її на Візерісі Таргарієні, законному спадкоємцеві Залізного Трону, і це була частина його всеосяжної схеми помститися родині Ланністерів.

Оберін Мартелл[ред.ред. код]

Оберін Мартелл — молодший брат принца Дорну Дорана Мартелла. Його прозвали «Червоний Змій» через чутки, що він в особливих випадках користувався отруєною зброєю. Це сильний, міцний чоловік з винахідливим хистом і гострим язиком. Оберін об'їздив весь світ, організував свою власну групу найманців, і навіть вчився у Цитаделі. Він має вісім позашлюбних дочок, званих «Піщаними Змійками», чотири з них, дочки його нинішньої коханки Еларії Сенд. Він дуже любив свою сестру Елію і її дітей, яких по звірячому вбили люди Ланністерів, і тому відкрито виступав за покарання злочинців.

Оберін приїхав у Королівську Гавань для прийняття участі в роботі Малої Королівської Ради від імені свого брата принца Дорана, і домагався справедливості за вбивство сестри, яка була обіцяна Тіріоном Ланністером. Коли Тіріон був звинувачений у вбивстві Джоффрі, Оберін зголосився бути його чемпіоном в судовому двобої, знаючи, що його опонентом буде вбивця його сестри, Григор Кліган. Оберін поранивши Григора отруєним отрутою мантікори списом, намагався змусити його привселюдно признатися у вбивстві, але Клігану вдається вбити Мартелла. Оберін добився посмертної помсти, тому що поранений сір Григор повільно вмер в страшних муках.

Квентін Мартелл[ред.ред. код]

Квентін Мартелл — старший син і друга за віком дитина Дорана Мартелла, але не міг бути його спадкоємцем завдяки Дорнійським законам. Квентін ще не з'являвся персонально серед дійових осіб роману, про нього на початку книги читач дізнається заочно зі слів Дорана і Аріанни Мартелл. Квентін не продовжував служити лицарем у лорда Айронвуда, як всі думали, а насправді був відправлений своїм батьком через вузьке море із Клетусом Айронвудом, мейстером Кедрі і трьома найкращими молодими лицарями лорда Айронвуда. Хоча Доран розпускав чутки про те, що Квентін продовжує служити у лорда, він зізнався Аріанні, що справжня місія Квентіна в тому, щоб повернути їхнім серцям бажання, яке Доран бачить як «Помсту», «Справедливість», «Полум'я і кров». Вона до кінця не змогла зрозуміти намірів батька щодо Квентіна, але варто зазначити, що «Полум'я і кров» є девіз родини Таргарієнів. Квентін зрештою знаходить Дейєнеріс і виконуючи волю батька, пропонує принцесі шлюб, але вона його пропозицію відхилила.

«Піщані Змійки»[ред.ред. код]

«Піщані Змійки» — вісім позашлюбних дочок принца Оберіна, одержали це прізвисько через свого батька, «Червоного Змія». Найстарша «Піщана Змійка» — Обара, компаньйонка і довірена особа її двоюрідної сестри, принцеси Аріанни. Попри те, що в них були різні матері, всі вони були схожі особливою прикметою, очима, очима батька.

Після смерті свого батька, найстарші із «Піщаних Змійок», Обара, Німерія і Тієна, почали вимагати від свого дядька, принца Дорана оголосити війну відплати, і почали закликати до цього населення Дорну. Князь Доран найстарших з них заточив у башту замку Сонячного Списа, за винятком Сарели, яка перебувала у Старому Місті. Чотири молодших (Елія, Обелла, Дорея, Лореза), були ізольовані в водних садах зі своєю матір'ю, щоб запобігти їх використанню в неблагонадійних цілях.

Елія Мартелл[ред.ред. код]

Елія Мартелл (Таргарієн) — сестра убитого принца Оберіна і його брата принца Дорну Дорана Мартелла. Вона вийшла заміж за принца і спадкоємця Драконового Каменю і Залізного Трону Рейєгара Таргарієна, і народила йому двох дітей: дочку — Рейєніс і сина — Ейєгона Таргарієна.

Під час повстання Роберта, Елія і її діти знаходилися в Червоному Замку в якості заручників Таргарієнів, для забезпечення слухняності Дорну. Коли Королівська Гавань і Червоний Замок були захоплені Ланністерами, Григор Кліган убив немовля Ейєгона на очах у матері, а потім згвалтував і вбив її саму. Її дочку Рейєніс, витяг із-під ліжка і зарізав Аморі Лорх. Оскільки Лорх і Кліган, були прапороносцями Ланністерів, це викликало запеклу ворожнечу сім'ї Мартеллів із сім'єю Ланністерів. Насправді, молодша дитина — принц Ейєгон був замінений хлопчиком слуги і під час подій, викладених у п'ятій книзі Танець з Драконами, остається живим.

Родина Старків[ред.ред. код]

Герб Дому Старків

Родина Старків[1] — основне благородне сімейство Півночі. На вірність їм присягнули інші, менші родини Півночі. Їх столиця — Вінтерфелл. Їх герб — сірий лютововк, на білосніжному полі, їх кольори — сірі облямовані білим, їх девіз — «Зима Близько».

Старки ведуть свій рід від Брандона Будівельника (який побудував Вінтерфелл і Стіну «Нічного Дозору») й Королів Зими. Тисячі років, вони правили Вінтерфеллом як і Північчю, поки Торрхен Старк, «Король, що Схилив Коліна», не присягнув Ейєгону Завойовникові, відмовившись від битви. З тих пір Старки правили Північчю від імені короля Залізного Трону як лорди Вінтерфелла і Захисники Півночі.

На початку розповіді, Еддард Старк із Вінтерфелла знайде мертвою лютововчицю із шістьма цуценятами і передає їх своїм дітям.

Коли лорд Едард був страчений королем Джоффрі, сіверяни підняли заколот проти Залізного Трону, і проголосили сина лорда Еддарда, Роба Старка, Королем Півночі. Під час Війни П'яти Королів, він виграв всі битви, але був зраджений своїми ненадійними союзниками Фреями й Болтонами і вбитий в Близнюках, на весіллі свого дядька Едмура Таллі. Це весілля в народі прозвали — «Кривавим Весіллям».

Еддард Старк[ред.ред. код]

Шон Бін грає роль Еддарда

Еддард Старк — неофіційно називається «Нед», лорд Вінтерфелла і Хранитель Півночі. У нього із Кейтилін Таллі (Старк) є п'ятеро законних дітей, і один незаконнонароджений син, Джон Сноу. Еддард відомий своїм почуттям честі і справедливості, він не любить обману, інтриг і таємниць. Хоча його сім'я завжди знаходить в ньому пораду і підтримку, дехто вважає його холодним і гордовитим. Нед також побожний послідовник Стародавніх Богів, богів перших людей. Ці боги також вказували, що діти лісу, корінні жителі Вестероса.

Нед разом з Робертом Баратеоном жили і виховувалися у Джона Аррена в Орлиному Гнізді. Нед подружився з Робертом і лордом Арреном, вважаючи його за друга і батька. Король Ейєріс II Таргарієн зажадав, щоб Аррен відправив їх йому в столицю. Аррен відмовився, почавши повстання, в якому Нед і Роберт приймали саму безпосередню участь.

Коли війна закінчилася і Роберт сів на трон Семи Королівств, Нед повернувся додому у Вінтерфелл, привізши із собою незаконнонародженого сина, Джона, але про те, чий він був син відмовився говорити. Він провів наступні п'ятнадцять років, як лорд Вінтерфелла, Хранитель Півночі і захисник інтересів короля. Рідко залишав свої землі, і не пов'язував себе з інтригами південних судів.

Після смерті Аррена, король Роберт відправився в Вінтерфелл запропонувати Еддарду замінити Аррена на посаді Десниці короля, першого радника монарха. Нед хотів відмовитися, але відправився на південь, зважаючи на раду своєї дружини, розслідувати смерть Аррена. Він дізнався, що діти Роберта були насправді дітьми брата-близнюка королеви Серсеї, Джейме Ланністера. Будучи чесною і відвертою людиною, він розповідає все це Серсеї, даючи їй змогу покинути столицю разом з дітьми. Замість цього, Серсея використала можливість, і організовує вбивство свого чоловіка, короля Роберта. Вона ув'язнює Неда за «державну зраду», а її радники домагаються його «каяття» в обмін на помилування його і його дочок Санси і Ар'ї. Тим не менш, король Джоффрі зажадав публічної страти «зрадника», що було негайно виконано катом Іліном Пейном, проти волі королеви і її радників.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Еддарда Старка грає Шон Бін.

Робб Старк[ред.ред. код]

Річард Медден грає роль Робба

Робб Старк — найстарший законний син Еддарда Старка, і спадкоємець Вінтерфелла. Він єдиний із дітей Старків, що перебуває на порозі змужніння. Його супутник лютововк названий Сірий Вітер.

Коли Еддард став Десницею короля, Робб став лордом Вінтерфелла і правив замість свого батька. Після вбивства Еддарда, Робб був проголошений королем Півночі прапороносцями його батька, які згуртувалися навколо нього, щоб добитися справедливості і відновити добре ім'я Еддарда. Робб виграв багато великих битв проти армій Ланністерів, які принесли його велику славу, і ім'я «Молодий Вовк», але він вважав, що вів бойові дії не зовсім вдало.

Його падіння і загибель було викликано невиконанням зобов'язання, яке дала його мати лорду Близнюків і Переправи Уолдеру Фрею, і це мало зміцнити хиткий альянс сіверян. У рамках угоди із сім'єю Фреїв, Кейтилін зобов'язалася, що Робб ожениться на одній із дочок лорда Фрея. Замість цього, Робб оженився на Жієні Вестерлінг, дочці невеликого сімейства прапороносців родини Ланністерів. Спірний шлюб викликав лють у родини Фреїв. Робб приніс своє вибачення лорду Фрею за порушену угоду, і вважав, питання вичерпаним.

Удаване прощення і примирення лорда Фрея було спростовано, коли Робб взяв участь у весіллі свого дядька Едмура Таллі і леді Рослін з дому Фреїв: Робб, його вовк Сірий Вітер, його мати леді Кейтилін, і багато хто з його дружини були підступно вбиті солдатами Фреїв. Зрадник Руссе Болтон особисто вбив молодого короля, і його тіло було сплюндроване. Через кровопролиття, ця подія стала відомою як «Криваве Весілля». Інцидент дуже обурив лояльних прапороносців Робба Старка, і заплямував честь родини Фреїв, яка порушила одну з найстаріших традицій Семи Королівств: що до беззаперечної безпеки гостей, які отримали їжу і дах над головою.

Молодий, Робб був відмінним тактиком і стратегом. Він продемонстрував це блискучими перемогами над лордом Тайвіном Ланністером, врятувавши Ріверран, згодом розбив армію Джейме Ланністера, а його самого взяв у полон. Він також планував штурмувати неприступний Рів Кайлін і його командири були впевнені в успіху операції. Проте він, як і його батько Нед, був поганим політичним гравцем у війні П'яти Королів, недолік, який коштував йому союзу з Фреями, Карстарками і Болтонами і в кінцевому рахунку коштував йому життя.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Робба Старка грає Річард Медден.

Санса Старк[ред.ред. код]

Софія Тернер грає роль Санси

Санса Старк — старша дочка Кейтилін і Еддарда Старків, має традиційний жіночий характер і твердо вірить у світ лицарства, який зображувався у розповідях і піснях. Вона доволі красива, з високими вилицями, великими блакитними очима, густим рудим волоссям і, високою і стрункою фігурлю. Вона дуже любить займатися чисто жіночим дозвіллям, в тому числі співати, танцювати, займатися домашньою випічкою, модою; їй характерна соціальна витонченість. У неї натягнуті відносини з молодшою сестрою Ар'єю, чиї інтереси протилежні в багатьох відносинах і викликають тільки здивування у Санси. Свою лютововчицю вона назвала Леді.

Коли її батько Еддард став Десницею короля, одинадцятирічна Санса була у захваті від перспективи життя при дворі в королівському палаці, і схвильована тим, що була заручена з прекрасним і добрим, як вона думала, принцом Джоффрі. Вона обожнювала Джоффрі, незважаючи на його несподівані зміни в настрої. Через свою довірливість і недосвідченість в придворних інтригах, вона несвідомо допомагала ворогам свого батька, зокрема королеві, діяти проти короля і його Десниці. І тільки коли її батько був обезголовлений за наказом Джоффрі, Санса по справжньому взнала, хто такий Джоффрі насправді і зненавиділа його за те, що він вчинив.

Не будучи впевненою, кому вона може довіряти, вона залишалася ввічливою зі всіма з ким вона зустрілася, зокрема з особистим охоронцем Джоффрі Сандором Кліганом, який був по черзі добрим і злим з нею. За цей час вона також навчився брехати, або, принаймні, казати речі, які могли б були витлумачені на її користь.

Санса була змушена вийти заміж за дядька короля, карлика Тіріона Ланністера. Будучи враженою огидним обличчям її нового чоловіка, і переживаючи жах від загибелі її братів і сестри та батьків, тринадцятирічна Санса заховала глибоко свої справжні почуття і намагалася представити благородний і безтурботний вигляд, хоча завмирала з жаху від думки про секс зі своїм чоловіком. Але Тіріон ніколи не примушував її виконувати шлюбні обов'язки.

Санса втікає із королівського палацу в день весілля Джоффрі під час хаосу, викликаного отруєнням короля і його смерті. Вона була ще раз дуже розчарована, коли дізналася, що поступок її доблесного лицаря-рятувальника був оплачений Петиром Бейлишом. Бейлиш завіз її в Орлине Гніздо, таємно, як свою позашлюбну дочку. Бейлиш жениться на тітці Санси, Лізі Аррен, яку він пізніше вбиває, через її ревнощі до нього і своєї племінниці. Бейлиш запланував її шлюб з Гарольдом Хардінгом, першим спадкоємцем родини Арренів після хворобливого Роберта, і таким чином зробити її хазяйкою двох домів: Вінтерфелла і Півночі Старків і Долини і Орлиного Гнізда Арренів.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Санси Старк грає Софія Тернер.

Ар'я Старк[ред.ред. код]

Мейсі Вільямс грає роль Ар'ї

Ар'я Старк — менша дочка Кейтилін і Еддарда Старків, енергійна дівчинка-шибениця, яка полюбляла хлопчачі розваги і зброю. Її бешкетна вдача дуже контрастує з її елегантною сестрою Сансою, з якою вона часто сварилася з цього приводу, і її характер характеризується Сансою як «дурний». Ар'я проявляє велику винахідливість, хитрість, і непохитну здатність приймати жорсткі рішення в скрутну хвилину. Вона худа, з атлетичною статурою, і її часто помилково приймають за хлопчика. Вона має характерні особливості зовнішності родини Старків, довге обличчя і темне волосся. Вона, як кажуть, успадкувала вогненний темперамент і зовнішній вигляд своєї тітки Ліанни. Її лютововчиця і супутниця одержала ім'я Німерія.

Ар'я була змушена відмовитися від своєї лютововчиці і відпустити її на волю, для захисту життя тварини після того, як та вкусила принца Джоффрі, щоб захистити свою маленьку хазяйку. З тих пір Ар'я затаїла образу на наслідного принца і королеву. Дівчинка при дворі, тренувалася під керівництвом Сіріо Форель, знаменитого фехтувальника із Браавоса. Під його строгою, але творчою опікою, Ар'я навчилися багатьом прийомам фехтування у неперевершеному Браавоському стилі. Під час арешту Еддарда Старка та його дочок, Сіроо стримав нападників Ар'ї, давши їй можливість втекти, і після цього вона жила на вулицях столиці до самого дня публічної страти її батька. Йорен, брат Нічного Дозору, зупинив її від необдуманого кроку, кинутися на захист батька, і таємно вивіз з міста під виглядом хлопчика-рекрута Нічного Дозору.

Не маючи сім'ї чи дому, і знаючи, що люди Ланністерів полюють за дівчинкою знатного походження, Ар'я подорожує з кількома групами мандрівників під різними іменами. Вона та її товариші мали шанс кілька разів бути схопленими і відбитими. Під час однієї сутички, Ар'я врятувала життя вбивць із Браавоса на ім'я Якен Хгар і двох його супутників. В замку Харенхолл, вона працювала служницею. Якен, після прибуття в замок, сказав Ар'ї, що він за порятунок в неї у боргу, і вона може заказати йому три вбивства, щоб він зміг погасити борг Богу Смерті, за три житті, які вона врятувала. Вона одне за другим назвала два імені своїх, як вона вважала, заклятих ворогів. І через день-два обоє вони були мертвими. Третім іменем був сам Якен. І на те, щоб Ар'я відмінила своє третє бажання і забрала назване ім'я назад, він погодився допомогти їй звільнити із в'язниці сіверян, лорда Болтона. Після цього, перш ніж вони розлучилися, Якен дав їй старовинну монету, яка забезпечувала б їй вільний прохід на борт будь-якого корабля Браавосу. Ар'я втікає ще раз, вже з замку, і попадає до людей сіверян, які перейшли на службу лорду-блискавці Беріку Дондарріону.

Сандор Кліган на прізвисько «Пес», колишній охоронець короля Джоффрі, потім украв її, щоб передати її брату Роббу за солідну винагороду. Кліган і Ар'я досягли замку Фреїв, і там стали свідками зради Фреїв. Вже пізніше Ар'я дізналася, що зрадники вбили її брата Робба, її матір Кейтилін і багатьох їхніх людей. Тому Кліган вирішив, що єдине місце, де він зможе одержати викуп за дівчинку, це Долина Аррен, яка перебувала під владою тітки Ар'ї, леді Лізи. По дорозі на них напали люди Ланністерів і Кліган був важко поранений. По дорозі рани Сандора запалилися, він з кожним днем втрачав сили і нарешті одного дня не зміг піднятися. Ар'я залишила його помирати, а сама направилась у найближчий порт. Там показала монету Якена капітану корабля і він доставив її у Браавос. Після прибуття у Браавос вона стала послушницею у храмі Багатоликого бога, де навчали професійних убивць, до яких належав Якен Хгар. У навчання Ар'ї входило повне перевтілення, вона повинна була забути, що вона Ар'я Старк. У рамках її підготовки, вона проводила час у місті Браавос називаючи себе «Кішкою з Каналів». Тут вона зустрілася з братом Нічного Дозору Самуеллем Тарлі та його супутником Дареоном. Дізнавшись, що Дареон став дезертиром, порушивши свою клятву, Ар'я вбиває його. Після повернення у храм вона визнає, що це вона — «Ар'я Старк», скоїла це вбивство, після чого приймає склянку молока з «гірким присмаком», призначену, як вона спершу подумала, у вигляді покарання. Випивши його, вона прокидається наступного ранку сліпою…

Це пізніше з'ясувалося, що це був лише етап в її навчанні, що всі новачки проходять через це. Її зір відновиться пізніше, коли вона зуміє загострити свої органи чуття. Перед тим, як запропонувати їй перше завдання, її попередили ще раз, якщо вона хоче то може піти, але вона вирішує залишитися.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Ар'ї Старк грає Мейсі Вільямс.

Бран Старк[ред.ред. код]

Ісаак Хемпстед-Райт грає роль Брана

Бран Старк  — другий син Кейтилін і Еддарда Старків, хлопчик семи років, який любить лазити по стінах замку Вінтерфелла. Він названий на честь свого покійного дядька Брендона, старшого брата Еддарда. Він мріє в один прекрасний день стати великим лицарем. Його супутник лютововк названий іменем Літо.

Король Роберт із своєю свитою прибув у Вінтерфелл, щоб переконати Еддарда Старка зайняти посаду Десниці короля. Еддард Старк організував для короля і його супутників полювання в лісах Вінтерфелла, але Бран був занадто малим і залишається в дома. Він підіймається численними кріпосними стінами, і несподівано, на горищі, натикається на королеву Серсею і її брата-близнюка Джейме Ланністера в інтимній обстановці. Джейме штовхає Брана з вікна, щоб зберегти свою таємницю. Бран виживає, хоча знаходиться в коматозному стані і зі зламаною спиною. Кейтилін побивається від горя. Еддард, Арья, і Санса вже виїхали у Королівську Гавань, а Джон Сноу поїхав на Стіну. У Вінтерфеллі із Браном залишилися Кейтилан, Робб і Рікон. Підісланий вбивця Брандона застає біля нього Кейтилін і намагається її вбити. На захист її і Брана кидається лютововк Літо і загризає вбивцю на смерть. Кейтилін залишає Вінтерфелл і від'їжджає у Королівську Гавань, щоб попередити свого чоловіка і протистояти тому, хто підіслав вбивцю.

Брану являється уві сні ворон з трьома очима, який постійно літав поряд із ним. Він переживає ряд, здавалося б, пророчих видінь. Нарешті хлопчик пробуджується від коми, і відразу ж бачить свого лютововка Літо, який ні на хвилину не відходив від нього. Бран паралізований, і тому не може самостійно вставати і ходити. Він пригнічений від подій, які сталися з ним перед його падінням. Бран повільно усвідомлює, що він здобув здатність входити у свідомість свого лютововка і за допомогою нього подорожувати. Рідкісних людей, у Вестерос, які в змозі зробити це, називали Варги.

Після вбивства Еддарда Старка, Робба проголошують королем Півночі, а Бран стає його спадкоємецем, принцом Вінтерфелла, і залишився управляти замком у той час як його брат знаходився на війни з Ланністерами (Війна П'яти Королів). Міра і Жойєн Ріди із Сіроводдя прибули у Вінтерфелл щоб допомогти Брану. Вони били дітьми вірного прапороносця Еддарда Старка, лорда Сіроводдя Хоуленда Ріда, прибули у Вінтерфелл, щоб підтвердити вірність своєї родини. Джойєн Рід визнає здатність Брана, як Варга і вчить його тому, як використовувати свій навик правильно. Джойєн стверджує, що якщо Бран піде на північ за межі Стіни, то він зможе знайти ворона з трьома очима. Коли Теон Грейджой зраджує Старків і захоплює Вінтерфелл, Бран і його супутники Міра і Жойєн втікають на північ. Нарешті вони досягли Чорного Замку. Всередині замку, вони зустрічаються із Самом Тарлі, який, проводить їх через «Чорні Ворота», приховані на дні колодязя. Бран нарешті зустрічає ворона з трьома очима і «Дітей Лісу», які кажуть, що в той час як він ніколи не зможе ходити, він зможе літати.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Брана Старка грає Ісаак Хемпстед-Райт.

Рікон Старк[ред.ред. код]

Рікон Старк — наймолодший син Кейтилін і Еддарда Старків. Йому тільки три роки, коли починається серія. Рікон це природно агресивна і вольова дитина. Тим не менш, його малий вік робить його життя важким для нього, щоб впоратися зі страшними змінами, які випадають на його долю і долю його сім'ї під час війни. Його супутник лютововк названий іменем «Кудлатий Песик».

Незабаром після смерті батька Еддарда, обидва хлопчики, Бран і Рікон одночасно бачать дух свого батька в сімейному склепі. Наодинці з хворим братом Браном у Вінтерфеллі, Рікон стає непокірним, часто злиться і вередує. Його страх і лють передаються його лютововку, який виявився в значній мірі диким і непокірним, що призвело до кількох нападів на людей, перш ніж його стриманли. Лютововк Брана Літо кілька разів змушував Кудлатого Песика до покори. Рікон ховається із Браном у склепі під час короткого правління Теона Грейджоя у Вінтерфеллі. Коли Вінтерфелл був розграбований і спалений, брати були розділені для їхньої власної безпеки. Здичавіла жінка Оша взяли Рікона і його лютовавка, і попрямували в невідомому напрямку. Лорд Мандерлі, вірний родині Старків, знає про те, де можна знайти Рікона і відправив Давоса Сиворта за хлопчиком. Досі невідомо, де саме Рікон, але відповідно інформації Мандерлі він десь у дуже небезпечному місці, і тільки дуже досвідчений контрабандист (як Давос), в змозі дістатися до нього на кораблі.

Джон Сноу[ред.ред. код]

Кіт Херінгтон грає роль Джона

Джон Сноу — незаконнонароджений син Еддарда Старка і невідомої жінки. Було припущення, що його мати була годувальницею в одній із знатних родин на ім'я Вілла, але це не було підтверджено, оскільки Нед був страчений раніше, ніж зміг все розказати, Джону, хто його мати. Його супутник лютововк, тихий, альбінос на ім'я «Привид».

На початку «Гри престолів», коли Теон Грейджой знаходить лютововків, яких було спочатку п'ять цуценят, для п'ятьох дітей Старків. Це віддаляло Джона від його братів і сестер. Але невелике цуценя, зовсім білого кольору, було знайдено окремо від решти п'яти, і всі вирішили, що воно буде Джона.

Джон був одного віку з Роббом Старком. Нед привіз його до Вінтерфелла після війни. Незважаючи на заперечення дружини Кейтилін, Нед наполіг на своїй відповідальності за хлопчика, і він ріс пліч-о-пліч із дітьми Старків. У нього витягнуте обличчя, сірі очі і худа статура, з характерними рисами Старків, і тому він був більше схожим на жителів півночі, ніж будь-хто з рідних дітей леді Кейтилін (крім Ар'ї).

Коли Джон виріс, його становище стало ще більш непевним. Його дядько, Бенджен Старк запропонував хлопцеві службу разом з ним у Нічному Дозорі, на Стіні. Джон приїжджає з дядьком на Стіну, щоб вступити у братство Нічного Дозору. Спочатку він був прикро вражений своїм призначенням стюардом лорда-командувача, але незабаром зрозумів, що його готують до майбутнього керівництва братством. Джон, як очі і вуха командування, приєднався до експедиції з пошуку зниклих розвідників, в тому числі і свого дядька. За наказом командира групи, хлопець проникає в армію здичавілих на чолі із самозваним «Королем за стіною» Мансом Розбійником, і дізнається про його плани прорватися за Стіну, до Семи Королівств. Він залишився вірним Нічному Дозору, і врешті-решт йому вдалося покинути здичавілих і повернутися назад в Чорний Замок. Під час нападу армії здичавілих, Джон взяв на себе командування залишками захисників Стіни. Незважаючи на величезні труднощі, Джон успішно командує захистом Стіни, наявними силами, поки своєчасне прибуття на допомогу армії Станніса Баратеона не привело до знищення армії здичавілих. Незабаром після цього, Джон Сноу був вибраний дев'ятсот дев'яносто восьмим лордом-командувачем Нічного Дозору.

Королю Станнісу необхідний був новий лорд Вінтерфелла і Півночі, той, хто міг би не тільки забезпечити спокій Півночі, але хто б також міг бути вірним Станнісу як законному королю Вестероса. Він запропонував йому свій королівський указ по затвердженню Джона Сноу, як лорда Джона Старка з Вінтерфелла. Джон вирішив залишитися вірним Нічному Дозору і відмовився від пропозиції Станніса. Станніс і його армія залишаються в Чорному Замку, до основних подій книги «Танець з Драконами». Джон Сноу не довіряє Станнісу, і напружені відносини між ними продовжує з часом загострюватися. Він також є вкрай підозрілим до Ланністерів, через вбивство його батька і брата, за єдиним винятком відносно карлика Тіріона, з яким у Джона складається дружба і взаємоповага під час перебування Тіріона на Стіні.

Джон не знає, хто його мати. У першій книзі серії, Нед Старк говорить королю Роберту, що він «зганьбив» свій шлюб із Кейтилін з годувальницею із багатої родини на ім'я Вілла із Зорепаду, і більше нічого не відомо про неї. Інша теорія стверджує, що мати Джона була Ешара Дейн, сестра Ертура Дейна із Зорепаду. Ще один варіант чуток стверджував, що Еддард зовсім не батько Джона, що Сноу син його сестри Ліанни і принца Рейєгара Таргарієна.[6] Хауленд Рід, який супроводжував Неда у «Вежу Радості», а звідти в «Зорепад», як вважають, єдиний хто, може знати правду. Що з цього є правдою, а що ні, неясно, як і те, що розкриття правди, послужить мостом до нейтралітету із лордом Станнісом, чи навпаки.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Джона Сноу грає Кіт Херінгтон.

Ліанна Старк[ред.ред. код]

Ліанна Старк — єдина сестра Еддарда Старка, померла в Дорнійських горах наприкінці повстання Роберта. Ліанна була заручена з Робертом Баратеоном, який був до нестями закоханий в неї. Хоча при цьому Ліанна не так гаряче у своїй любові відносилась до Роберта. Принц Рейєгар Таргарієн увінчав її знаком королеви любові та краси після перемоги на турнірі в Харренхолі, що проходив на честь його дружини, принцеси Дорнійської, Елії Мартелл (Таргарієн). Справжній характер їх відносин з Рейєгаром не був відомим нікому, але незабаром після цього турніру Ліанна і Рейєгар зникли разом, що її наречений Роберт і старший брат Брендон розглядали як викрадення. Їх гнів з приводу цих подій привів до страти Брендона королем Ейєрісом II Таргарієном і повстання Роберта. Еддард із шістьма супутниками вирушив рятувати Ліанну у «Вежу Радості». Вони билися із трьома лицарями Королівської Гвардії; і всіх їх вбили. Еддард знаходить Ліанну умираючою. Її останні слова були: "Нед Старк. Пообіцяй мені, Нед … ". Вона була похована в родовому склепі Вінтерфелла.

Ліанну описують ті, хто знав її, як енергійну молоду жінку, з більш ніж трохи диким характером. Вона мала типові риси зовнішності Старків, і вважалася красивою жінкою. В наш час[7] всі порівнювали її з Ар'єю, і зовні, і темпераментом (що викликало подив в Ар'ї, яка не вважала себе привабливою).

Родина Таргарієнів[ред.ред. код]

Герб Дому Таргарієнів

Родина Таргарієнів[1] — правила як головна родина всіх семи королівств Вестероса майже 300 років. Всі основні родини присягнули їм. Їх місце правління — столиця Королівська Гавань і острівні фортеці Драконового Каменю. Їх герб — триглавий дракон, червоний на чорному полі, їх девіз — «Вогнем і кров'ю».

Сім'я Таргарієнів родом з легендарного міста Валірії на східному континенті Ессос. Перед загибеллю Валірії, катастрофічної події, яка знищила стародавні цивілізації, Таргарієни відправилися на острів-цитадель Драконовий Камінь, недалеко від берегів Вестероса, який був західним форпостом у величезній імперії Валірії. Через сто років після цього, Ейєгон I Завойовник, почав своє завоювання материка Вестероса. Шість із семи королівств Вестероса впали перед ним (сьомий, Дорн, пізніше приєднався шляхом політичного шлюбу). Дракони Таргарієнів вимерли понад сто років після завоювання Ейєгона.

На відміну від інших знатних сімей Вестероса, Таргарієни слідувати законам Валірії, при взятті шлюбу, брати женилися на сестрах. Фраза: «кров дракона» відноситься на адресу типових рис Таргарієнів: сріблясто-золоте (або платинове) волосся і фіолетові очі.

Родина Таргарієнів була переможена і знищена Робертом Баратеоном у війні «Узурпатора» за п'ятнадцять років до подій, які викладені у серії Пісні льоду та полум'я, при цьому було вбито більшість членів родини. А ті, що вижили, спадкоємці Залізного Трону — Візеріс і Дейєнеріс втекли у вигнання за вузьке море.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Aenar
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Gaemon
 
 
 
 
 
Daenys
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙНІС
 
 
 
 
 
Elaena
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
МЕЙЄГОн
 
ЕЙЄРІС
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Aelix
 
Baelon
 
Даемон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Velena Velaryon
 
 
 
 
 
Аеріон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вісенія
 
 
 
 
 
ЕЙЄГОН I
1-37
 
 
 
 
 
Рейніс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
МЕЙЄГОР І
42–48
 
 
 
 
 
ЕЙНІС I
37–42
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЯГАЕРІС I
48–103
 
 
 
 
 
Алісанна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?Дім Aren
 
 
 
 
 
ВІЗЕРІС І
103–129
 
 
 
 
 
?Дім Хайтавер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
unknown son
 
unknown son
 
Рейніра
 
 
 
 
 
ЕЙЄГОН II
129–131
 
Aemond
 
unknown son
 
unknown daughter
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Unknown Velaryon
 
ЕЙЄГОН III
131–157
 
daughter of Aegon II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВІЗЕРІС II
171–172
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДАЕРОН I
157–161
 
Rhaena
 
Elaena
 
БАЕЛОР I
161–171
 
Даєна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙЄГОН IV
172–184
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Наєріс
 
Ейємон Лицар-Дракон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Даемон Блекфайр
 
 
 
 
Ейєгор Ріверс Злий Клинок
 
Брінден Ріверс Кривавий Ворон
 
Шієра Сіастар
 
 
 
 
 
ДАЕРОН II
184–209
 
Міріан Мартел
 
Дейєнеріс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙЄГОН Блекфайр
 
Ейємон Блекфайр
 
Даемон II Блекфайр
 
Haegon
Blackfyre
 
son
 
son
 
son
 
БАЕЛОР Брекспер
 
ЕЙЄРІС I
209–221
 
Аелінор
 
Рейєгал
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
МЕЙЄКАР I
221–233
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Валлар
 
Матеріс
 
Twins
 
Twins
 
Даерон
 
Аеріон (Ейєріон)
 
Ейємон Мейстер
 
ЕЙЄГОН V
233–259
 
Райє
 
Даелла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Son
 
Son
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Feeble-witted
daughter
 
Son
 
Дункан (Принц Драконового Вогню)
 
ЯГАЕРІС II
259–262
 
Son
 
Райєлла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙЄРІС II
262–283
 
 
 
 
 
Райєлла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елія Мартелл
 
Принц Рейєгар
 
 
 
 
 
Візеріс Король Жебрак
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рейєніс
 
Ейєгон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДЕЙЄНЕРІС
 
Дрого
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рейєго

Візеріс Таргарієн[ред.ред. код]

Візеріс Таргарієн — другий син Ейєріса II Таргарієна, втікає із Вестероса разом зі своєю сестрою Дейєнеріс від військ Роберта, і проводить п'ятнадцять років вигнання у вільних містах. Він жорстока, честолюбна людина, запальної вдачі і зі схильністю до частої зміни настрою. Він сподівається повернутися у Вестерос і повернути Залізний Трон свого батька. Його часто висміювали, називаючи: «Король Жебрак», оскільки він не мав і гроша за душею, і міг покладатися тільки на щедрість людей, які співчували його справі.

Візеріс організував шлюб своєї сестри Дейєнеріс із Кхалом Дрого, сподіваючись купити за це армію Кхала, і за допомогою неї, повернути трон Семи Королівств. Візеріс незважаючи на масштабність і нереальність досягнення поставленої цілі був сліпий до реальних речей, він вважав себе законним правителем народу Вестероса. Вимагав до себе поваги, благоговіння і захоплення, не помічаючи, що навіть його сестра і його охоронець — лицар Джорах Мормонт зневажали його за дрібний, мстивий характер. Незважаючи на постійну втрату гідності і, вигнаний за межі кхаласара, через його обурливу поведінку, він продовжував вимагати допомоги Дрого і ображати свою сестру Дейєнеріс. Останньою краплиною терпіння Кхала, був випадок, коли Візеріс витягнув меч у святому місці дотракійців, і загрожуючи життю своєї сестри Дейєнеріс і майбутньої її дитини, він почав вимагати корону яку йому обіцяв Дрого. Дрого наказав провести «коронацію», воїни розплавили у котлі золоті прикраси і розпечене золото вилили Королю Жебраку на голову, тим самим убивши його.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Візеріса Таргарієна грає Гаррі Ллойд.

Дейєнеріс Таргарієн[ред.ред. код]

Емілія Кларк грає роль Дейєнеріс

Дейєнеріс Таргарієн (Дені) — Королева Міерина, Королева Андалів, Ройнарів і Перших Людей, єдина спадкоємиця династії Таргарієнів, законних володарів Семи Королівств Вестероса, Кхалісі Дотракійського Трав'яного Моря, на прізвисько «Дейєнеріс Бурероджена», «Неопалима» і «Мати Драконів». Вона красива дівчина із срібним волоссям та фіолетовими очима, один з останніх представників стародавньої династії Таргарієнів, колишньої королівської сім'ї Вестероса.

Вагітна мати Дейєнеріс та її брат Візеріс Таргарієн втекли від повстанців на острів-фортецю Драконовий Камінь, де її мати померла під час народження Дені, коли на морі бушував жахливий шторм. Незабаром після цього, Драконовий Камінь впав під натиском сил повстанців, а Дейєнеріс і Візеріс були таємно вивезені у вільне місто Браавос.

У наступні роки вона з братом поневірялися по всіх дев'ятьох вільних містах в пошуках фінансової і військової допомоги, щоб повернути Залізний Трон. Дейєнеріс на початку серії була дуже красивою, але сором'язливою і лагідною молодою жінкою, яка завмирала в жаху від осоружного характеру її брата Візеріса. У вільному місті Пентосі, Таргарієни були гостями Ілліріо Мопатеса, багатого і могутнього магістра. Ілліріо і Візеріс домовилися одружити на тринадцятирічній Дейєнеріс Кхала Дрого, воєначальника кхаласару (орди) кочових дотракійців. Візеріс сподівався за це отримати армію Дрого для завоювання Вестероса. На її весіллі, вона отримала подарунок від Ілліріо — набір із трьох скам'янілих яєць дракона. Хоча вона дуже боялася Дрого, суворий воєначальник виявився ніжним і уважним до своєї молодої дружини, і Дені полюбила його. Свобода і сила її нової ролі в якості кхалісі (королеви) допомогли розбудити в Дейєнеріс сильну і впевнену молоду жінку, яка навіть починає протистояти Візерісу.

Дейєнеріс, її брат, і кхаласар вирушили на схід, у святе місце дотракійців, де Дейєнеріс мала народити спадкоємця, якому пророкували долю великого дотракійського полководця-завойовника. Візеріс ставав все більш нетерплячим, вимагаючи, щоб Дрого допоміг йому повернути його корону. Це призвело до того, що Кхал Дрого наказав «коронувати» Візиріса горщиком розплавленого золота, яке вилили йому на голову, тим самим убивши його.

Під час завоювання дотракійцями одного із сіл, Дейєнеріс зглянулася над рабинею Міррою Маз Дуур, яка була цілителькою і чаклункою. Дені взяла її собі у служниці. Дрого був поранений в бою. Дейєнеріс наказала цілительці, вилічити його. Але згодом рана Дрого запалилася і привели його на грань смерті і Дейєнеріс попросила цілительку врятувати йому життя за любу ціну. Ритуальний магічний кровний обряд пішов у неправильному руслі, що призвело до смерті в утробі матері, ще ненародженої дитини Дені, а Дрого не вмер, а залишався жити у зомбі-подібного стані. Потім вияснилося, що все це було обрядом помсти цілительки-чаклунки Кхалу Дрого за зруйновані святині під час його завоювань. Дейєнеріс з відчаю вбиває Дрого, прив'язує чаклунку до похоронного багаття Кхала, а сама взяла яйця дракона і увійшла у полум'я. В полум'ї похоронного багаття яйця дракона тріснули і з них вилупилися дракони, перші три дракони у світі за останніх два століття. Дейєнеріс сама залишилася живою, за що одержала прізвисько: «Неопалима» і «Мати Драконів». Вона також стала першою жінкою-лідером дотракійського кхаласару.

Дейєнеріс розіслала розвідників у всіх напрямках. Один розвідник повернувся з трьома емісарами із Кварта. Дейєнеріс супроводжували їх до Кварта, сподіваючись на їх допомогу в завоюванні Вестероса, але купці Кварта були зацікавлені лише в отриманні її драконів. Один із чаклунів запросив її відвідати їх старшин. Але Дейєнеріс зрозуміла, що чаклуни були в змові проти неї. Дейєнеріс вважає за розумну, філософську пропозицію третього емісара: що вона повинна йти далі на схід, щоб підкорити Захід.

У Кварті вбивця намагався отруїти Дені вином, але старий мандрівник на прізвисько Білобородий (насправді це був переодягнений Барістан Селмі) втрутився і врятував її життя. Він і євнух Бельвас-Силач виявилися посланцями магістра Ілліріо. Ілліріо послав три торговельних судна для транспортування Дені і її народу в Пентос. Дейєнеріс бере, три кораблі та їхній вантаж для своїх потреб, та як і раніше прямує на схід.

Дейєнеріс прибула в затоку работорговців, в регіоні якої, в містах процвітали работоргівля і рабська праця. У Астапорі, вона придбала армію в 13-ть тисяч елітних солдатів рабів-євнухів, які називалися «бездоганними». Вона використовує їх і своїх драконів, щоб завоювати місто, а потім звільняє їх і всіх рабів міста, але солдати вирішили слідувати за нею в якості її армії. Вона направляється у місто Юнкай. Дейєнеріс була переконана, що військові сили Юнкая перейдуть на її сторону. В сутичці, що сталася бід Юнкаєм, його армія була розбита, велика частина воїнів здалася у полон, а частина рятувалася втечею. Через кілька днів, Юнкай здався на милість переможця і посли положили ключі від міста до ніг Дені.

Поблизу Міерина, Дейєнеріс мало не загинула, але Арстан Білобородий вбив убивцю і назвав себе справжнім ім'ям — Баррістан Селмі, останній лорд-командувач короля Роберта. Він признався, що шукав її, як справжню спадкоємицю Семи Королівств, щоб служити їй. Селмі також розказав, що лицар Дейєнеріс Джорах Мормонт в порушення присяги, передавав у Королівську Гавань інформацію про всі її дії, сподіваючись на помилування від короля Роберта. Дейєнеріс відчула себе зрадженою кожним із них, хоча вони всіма силами прагнули спокутувати свою провину. В кінці кінців вона вирішує, простити Баррістана і вигнати Джораха. Дені захопила місто Міерин з мінімальною кров'ю. Захопивши Міерин, Дені звернула свої помисли на Вестерос, але дізналася про надзвичайні події, які там відбулися за останній час, і тому вона не знала яке прийняти рішення.

В «Танецях з Драконами», Дейєнеріс залишається в Міерині, щоб здобути навички державного правління. Одного разу, вислуховуючи скарги жителів Міерина, вона дізналася від одного селянина, що її дракон (Дрогон) спалив його маленьку дочку. Як доказ, їй було показано обвуглені кістки дівчинки. В результаті чого, Дейєнеріс вирішила посадити драконів на ланцюги в спеціальних ямах. Візеріон і Рейєгал підкорилися їй, але Дрогон втік. У той же час, «Сини Гарпії», організації яка складалася з незадоволених дворян, продовжують вбивати її людей. Вона обіцяє вийти заміж за одного з їх авторитетних членів, Гіздара, в обмін на його обіцянку припинити вбивства протягом 90 днів. Вона також обіцяє Дааріо Нагарісу вийти за нього заміж, і навіть спить з ним, знаючи, що вона ніколи не зможе прийняти його за чоловіка через його низьке походження і жахливий характер, тому за два дні до весілля, Дені посилає його в Юнкай, як заручника, щоб не мати справу з його характером і ревнощами.

У день свого весілля вона дозволяє бої гладіаторів у бойових ямах, поступаючись проханню свого нареченого, за умови, що всі бійці повинні прийняти її правила і умови бою. Під час боїв, вона бачить, що люди намагаються вбити її дракона Дрогана, тому вона кидається до нього і сідає на його шию, коли він злітає.

У наступному розділі ми дізнаємося, що Дені попадає у лігво Дрогона, яке вона називає «Драконовий Камінь», як нагадування про цитадель, де вона народилася.

В першому сезоні телесеріалу «Гра престолів» роль Дейєнеріс Таргарієн грає Емілія Кларк.[8]

Мейстер Ейємон[ред.ред. код]

Ейємон Таргарієн — третій син короля Мейєкара I Таргарієна, був відправлений на навчання у Старе Місто в «Цитадель» відповідно до його бажання і бажання свого діда, короля Даерона II Таргарієна.

Він отримав вчене звання мейстера. Ейємон був викликаний до суду в рік Великої Ради. Йому запропонували корону, тихо, але твердо він відмовився, поступившись своїм правило на користь свого молодшого брата, Ейєгона. Побоюючись того, що він може бути використаний у змові проти свого брата, Ейємон вирішив служити в якості чорного брата в Нічному Дозорі.

Мейстер Ейємон залишається в Чорному Замку під час нападу на Стіну армії здичавілих Манса Розбійника та інших конфліктів, надаючи поради молодому лорду-командувачу Нічного Дозору Джону Сноу і іншим братам на Стіні. Після того, як король Станніс із своєю армією облаштувався в Чорному Замку, Джон вирішує послати Ейємона в Старе Місто. Але морська подорож була занадто важкою для старого мейстера. Він в дорозі застудився і помер у віці ста двох років. Брат Нічного Дозору Семюель Тарлі доправив тіло Ейємона в Старе Місто, де в «Цитаделі Науки» він знайшов вічний спочинок.

В телесеріалі «Гра престолів» роль мейстера Ейємона Таргарієна грає Пітер Воган.

Ейєгон V Таргарієн[ред.ред. код]

Ейєгон V Таргарієн — четвертий син четвертого сина (Мейєкара I Таргарієна), онук короля Даерона II Таргарієна, сміливий, сильний і красивий чоловік, був названий «Ейєгоном Неймовірним». Він став королем тільки після Великого Собору обійшовши велике число кандидатів, вищих за себе в лінії спадкоємства, в тому числі і свого старшого брата Ейємона, який відмовився від трону на його користь. Дружній і доступний у спілкуванні, Ейєгон править Вестеросом понад чверть століття (233–259 роки). Він трагічно загинув під час пожежі в Літньому Будинку, який служив Таргарієнам літньою резиденцією.

Молодий Ейєгон показаний в циклі новел Джорджа Р. Р. Мартіна Історії про Дунка і Ейєгона, де майбутній вчитель і наставник, майбутній лорд-командувач Королівської гвардії, а на той час маловідомий межовий лицар Дунк по дорозі на турнір зустрічає малого хлопчика Егга, як потім виявилося принца Ейєгона і майбутнього короля Вестеросу Ейєгона V Неймовірного.

Ейєріс II Таргарієн[ред.ред. код]

Ейєріс II Таргарієн — (також званий «Ейєріс Божевільний», і «Божевільний король») правив з 262 по 283 роки і був останнім членом родини Таргарієнів, які сидіти на Залізному Троні, перш ніж «Війна Узурпатора», чи «Повстання Роберта» перервали правління цієї династії.

Він показав великі перспективи на початку свого правління, яке почалося в 262 році, коли йому було 19. Дотримуючись давньої традиції роду Таргарієнів, Ейєріс одружився на своїй сестрі Райєллі. У них було троє дітей: сини Рейєгар і Візеріс, і дочка Дейєнеріс, яка народилася вже під час останнього етапу війни «Узурпатора». Підтримуваний своїми досвідченими радниками, і насамперед Десницею короля, Тайвіном Ланністером, Ейєріс приніс країні багато років миру і процвітання, державна казна була повна золота, народ жив сито і славив свого короля.

Тим не менш, з роками, характер короля почав псуватися, настрій ставав все більш нестабільним. Ейєріс дуже добре відносився до своїх вірних друзів, але дуже жорстко до тих, кого він вважав своїми вороги. Він завжди був трохи божевільним, але міг бути чарівним і щедрим, тому його раннє впадання в божевілля було прощене, і випущене із виду. Але з роками, під час його довгого правління, провали ставали все більш і більш частими, припадки все більш важкими.

Як і багато Таргарієнів, Ейєріс був одержимий вогнем, зокрема, магічними і легкозаймистими речовинами, так званим «Диким Вогнем». Він проявляв великий інтерес до роботи Гільдії Алхіміків. Ним було вивчено величезну кількість природних пожеж, які відбувалися під час його правління. У нього було багато ворогів, яких він спалив живцем, в тому числі лорда Рікарда Старка, батька Еддард Старка, і навіть свого Десницю, лорда Карлтона Хелстеда.

Його поведінка і все більше безрозсудні поступки і жорстокість, підштовхнули лордів деяких благородних родин до повстання проти династії Таргарієнів. Це повстання призвело до смерті Ейєріса, і більшість членів його родини. Після перемоги повстанської армії в битві на Тризубці, Ейєріс задумав спалити всю столицю і всіх її жителів. Однак, перш ніж це мало статися, він був убитий Джейме Ланністером.

Рейєгар Таргарієн[ред.ред. код]

Рейєгар Таргарієн — старший син Ейєріса II Таргарієна, був принцом Драконового Каменю, спадкоємцем Залізного Трону. Як персонаж, який загинув ще до початку подій, які викладені у книгах, вся інформація про Рейєгара приходить зі слів дійових персонажів, через їх думки, спогади і розповіді про минулі події.

Він описується як розумний, красивий, задумливий чоловік, хоробрий і досвідчений боєць. Він був популярний серед людей, але в нього було мало справжніх друзів. Рейєгар був переможцем лицарського турніру в Харренхолі, де він шокував всіх присутніх, вибравши королевою любові і краси Ліанну Старк, а не свою дружину, Елію Мартелл. Рейєгар пізніше зникає з Ліанною, і цей його вчинок, був розцінений багатьма, в тому числі сім'ями Ліанни і її нареченого Роберта Баратеона, як викрадення. Хоча точний характер їх відносин в той час був невідомий, обурення з приводу цієї події викликали війну «Узурпатора», в якій Рейєгар був убитий Робертом в битві на Тризубці.

Дружина Рейєгара, Елія Мартелл, народила йому двох дітей: дівчинку на ім'я Рейєніс і сина, Ейєгона. Під час захоплення королівського палацу принцеса Рейєніс була знайдена під ліжком батька сіром Аморі Лорхом, вона відбивалися кричати, але Лорх вбиває її. Елія із сином були знайдені в дитячій кімнаті, поверхом нижче, Григором Кліганом, який вбив сина Ейєгона на очах його матері, а подім згвалтував її саму та вбив. Ці вбивства були виконані за наказом Тайвіна Ланністера.

Хоча Роберт ненавидів принца Рейєгара, більшість інших персонажів висловлюють захоплення ним. Останній лорд-командувач Королівської Гвардії при королі Роберті, Баррістан Селмі, людина, відома за його честь, заявив, що принца Рейєгара досі пам'ятають у Вестеросі і згадують з великою любов'ю.

Ейєгон VI Таргарієн[ред.ред. код]

Ейєгон VI Таргарієн — єдиний син Елії і Рейєгара Таргарієна, як вважали, був убитий Григором Кліганом разом із своєю матір'ю. Однак з'ясувалося, що Варіс підмінив хлопчика Ейєгона на дитину слуги, таким чином, новий король Роберт та і вся країна помилково вважали всіх дітей Рейєгара мертвими.

Ейєгон провів своє життя у вигнанні під чужим ім'ям і був вихований другом Рейєгара Джоном Коннінгтоном (його також вважали мертвим багато хто у Вестеросі через вигадану Варісом історію). Ейєгон пройшов підготовку в питаннях застосування зброї, віри, вивчав історію та мови. Щоб краще приховати свою особистість, він пофарбував своє срібне волосся Таргарієнів у синій колір (який також вніс у його фіолетові очі відтінки синього), використовуючи вигадану історію, що його мати була тірошійка, яка пофарбувала своє волосся в синій колір і він зробив це також, щоб вшанувати її пам'ять. Ейєгон і його супутники були на шляху до Волантіса, щоб зустріти там його тітку Дейєнеріс Таргарієн, коли вона пройде туди із Міерина. Їм було невідомо, що Дейєнеріс вирішила залишитися на деякий час в Міерині. Після того, як Ейєгон дізнався про це, він вирішив йти прямо у Вестерос (ідея, запропонована йому Тіріоном Ланністером). Заручившись підтримкою Золотої Роти, однієї із найвідоміших армій найманців, висадився в Штормових землях і захопив родовий замок Конігтонів — Грифонове гніздо. Після цього аби продемонструвати свою силу лордам Вестероса взявся захопити Штормову межу, яку утримував лояльний Станісу Баратеон гарнізон.

Родина Таллі[ред.ред. код]

Герб Дому Таллі

Родина Таллі[1] — головна родина в Річних Землях, менші родини присягли їм на вірність. Їх столиця знаходиться у Ріверрані. Їх герб — стрибаюча форель, срібна, на полі із синіх і червоних хвиль, їх девіз — «Родина, обов'язок, честь».

Лорд Едмін Таллі із Ріверана був одним з перших річкових лордів, що присягнули на вірність Ейєгону Завойовникові. Ейєгон винагородив його, зробивши Дім Таллі главою над всіма землями Тризубця.

У війні «Узурпатора», родина Таллі приєдналася до Роберта і Еддарда Старка через політичний шлюб (Джон Аррен, наставник Роберта і Еддарда оженився на молодшій дочці лорда Ріверрана Хостера Таллі Лізі. На старшій дочці — Кейтилін, оженився Еддард Старк).

У війні «П'яти Королів», родина Таллі підтримала Робба Старка і до кінця була вірним йому союзником. І тільки після смерті Робба, новий лорд Ріверрану Едмур Таллі погодився здати столицю в обмін на збереження життя для своїх підданих.

Хостер Таллі[ред.ред. код]

Хостер Таллі — був лордом Ріверрану і Захисником всіх земель Тризубця, він стара, хвора людина. Ще будучи молодим, був високого зросту і могутньої статури. У старшому віці став огрядним чоловіком, але зараз був надзвичайно худим, від своїх хвороб. Він любив подорожувати Річними Землями, як дорогами, так і річками.

Багато років тому, Хостер змушений був заставити свою дочку Лізу зробити аборт. Він використав її вагітність, як доказ того, що вона могла мати дітей, при організації її шлюбу із вдівцем Джоном Арреном, в обмін на підтримку родини Таллі у повстанні Роберта. На смертному одрі, в стані лихоманки, він просив вибачення за це у своєї дочки Кейтилін, приймаючи її за Лізу, але Кейтилін була не в змозі залагодити розрив між батьком і сестрою. Він помер від хвороби не приходячи до тями і був похований на річці за сімейним звичаєм.

Кейтилін Таллі[ред.ред. код]

Кейтилін Таллі (Старк) — старша дочка Хостера Таллі, була його спадкоємицею до народження її брата Едмура. Вона є дружиною Еддарда Старка з Вінтерфелла і народила йому п'ятьох дітей: Робба, Сансу, Ар'ю, Брана, і Рікона. Кейтилін дуже любить свою сім'ю і сповідує віру «Сімох», але не цуралася віри перших людей, яку сповідував її чоловік. Тим не менш, вона недолюблює бастарда Джона Сноу, ніколи не вважала його членом свої сім'ї, і не могла пробачити Еддарду за те, що він привів його у їх сім'ю. У неї стрункий і величний стан, темно-руде волосся, блакитні очі і красиві довгі пальці.

Після замаху на життя її сина Брана, Кейтилін таємно відправилася в Королівську Гавань повідомити про це Еддарда. Там, Петир Бейлиш сказав їй, що кинджал, яким хотіли вбити її сина, належить Тіріону Ланністеру. При її повернені у Вінтерфелл, щоб підготуватися до можливої ​​війни, вона в корчмі зіткнулася із Тіріоном і заарештувала його, взявши його в Долину Аррен на суд, де він уникнув страти. Цей арешт став однією з причин війни «П'яти Королів».

По дорозі додому, Кейтилін зустрічається з армією свого сина Робба і допомагає йому порадами в веденні війни проти короля Джоффрі. Вона намагалася укласти союз з братами Станнісом і Ренлі Баратеонами, але безуспішно. Кейт була свідком вбивства принца Ренлі і взявши із собою охоронця принца Брієнну із Тарта, покидає військовий табір і прибуває у Ріверран. Почувши про «вбивство» її молодших синів від рук Теона Грейджоя, вона таємно звільняє Джейме Ланністера із тюрми Ріверрана і разом із Брієною відправляє у Королівську Гавань, взявши з нього слово звільнити і направити у Ріверан її дочок Сансу і Ар'ю, які були заручниками у королівському Червоному Замку столиці.

Дізнавшись про це, Робб помістив Кейтилін під домашній арешт у Ріверрані, але дозволив їй бути присутньою на весіллі свого дядька Едмура Таллі і леді Рослін Фрей у Близнюках. Незважаючи на свою обережність у цій церемонії, вона, Робб, і багато хто з його людей були вбиті членами родини Фреїв. Цю зраду і вбивство назвали «Кривавим весіллям». Три дні потому Кейтилін була воскрешена Бериком Дондарріоном, який віддав своє життя за неї. Її обличчя залишається понівеченим, горло все ще розсічене, обмежуючи її здатність нормально говорити, і вона тепер зовсім не спала. Її поглинуло всеосяжне бажанням помсти за зраду своєї сім'ї, за вбивства, за безневинну кров. Вона взяла собі прізвисько «Леді Кам'яне Серце» і прийняла на себе командування групою месників Дондарріона, знану як «Братство Без Прапорів». Вона нещадно переслідує і вішає всіх прихильників Ланністерів і всіх інших, кого вона вважає зрадниками. За це їй дали кличку «Вішательниця».

В телесеріалі «Гра престолів» роль леді Кейтилін Таллі (Старк) грає Мішель Фейрлі.

Ліза Таллі[ред.ред. код]

Ліза Таллі (Аррен) — була таємно закоханою в помічника свого батька Петира Бейлиша, який позбавив її цноти, коли вони були ще молодими. Хостер Таллі був розлюченим, коли дізнався про це і відіслав Петира до свого віддаленого будинку. А Лізу заставив зробити аборт, хоча пізніше він використав її вагітність як доказ плодючості своєї дочки, коли віддавав її заміж за лорда «Орлиного Гнізда» вдівця Джона Аррена, вже далеко немолодого чоловіка, який був старшим за самого Хостера. Після смерті Джона Аррена, Ліза стає регентом Долини, при цьому вона намагається ізолювати Долину та її сім'ю від інших подій в королівстві. Вона сповідує строгий нейтралітет у війні «П'яти Королів», тому не в змозі була послати допомогу сину своєї сестри, Роббу Старку, і своєму батькові, Хостеру Таллі, хоча ця політика сильно дратувала багатьох її васалів, і вона також була не в змозі реагувати на загрози з боку все більш активних і ворожих племен горців. Це було її рішення судити Тіріона Ланністера, і дозволити йому суд поєдинком, що дозволило Тіріону уникнути гніву Кейтилін Таллі (Старк). Під час війни «П'яти Королів», Петир Бейлиш був посланий, щоб одружитися на леді Лізі для забезпечення лояльності Долини до режиму короля Джоффрі, і вернути її в оточення короля. Ліза із захопленням прийняла його залицяння і вийшла за нього заміж, але він незабаром убиває її. Після її вбивства, Бейлиш використовує менестреля Марілльона, звинувачуючи його у смерті Лізи. На ряду з цим, ходили чутки, що Ліза отруїла свого чоловіка Джона Аррена з волі Бейлиша.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Лізи Таллі (Аррен) грає Кейт Дікі.

Едмур Таллі[ред.ред. код]

Едмур Таллі — третя дитина Хостера Таллі, єдиний його син і спадкоємець Ріверрану, був слухняною, але нерозважною молодою людиною, відомий більше за його добре серця, ніж за холодний розум. Він хоче заслужити повагу батька і захистити свою родину і свій народ. Він кремезний і високий, з кошлатим темно-рудим волоссям і вогненною бородою.

Врятований від поразки військами свого племінника Робба Старка в Ріверані, після битви у «Шепітному Лісі», Едмур присягає йому на вірність, як королю Півночі, Річних земель і Переправи на його коронації і брав безпосередню участь в військових нарадах і битвах. Він захищав Червоний Тризубець від військ Тайвіна Ланністера, вигравши бій біля Кам'яного Млина, але при цьому він мимоволі зруйнував плани Робба, провести бій проти Тайвіна за власними планами Робба. Едмур погодився оженитися на Рослін Фрей, для укріплення хиткого союзу з родиною Фреїв. Смерть батька зробила його лордом Ріверрану. Його весілля стало місцем бійні скоєної Болтон і родиною Фреїв, які таємно уклали союз з Ланністером проти свого короля Робба. Ця бійня і зрада стали відомою як «Криваве Весілля». Не знаючи про кровопролиття і вбивство його близьких родичів і вірних людей, він в цей час ділив шлюбне ложе із своєю молодою дружиною. В той же день Едмур був схоплений і поміщений у в'язницю Фреїв, тоді як багато інших гостей були вбиті. Незабаром Джейме Ланністер взяв в облогу Ріверран, він пообіцяв Едмуру пощаду його життю і життю його майбутньої дитини, якщо він як лорд Ріверрану здасть його на милість корони. Едмур виконав вимогу Джейме, і в даний час, як в'язень, знаходиться на шляху до Кастерлі Рок, де із сім'єю повинен прожити залишки життя на службі у родини Ланністерів.

Бринден Таллі[ред.ред. код]

Герб Бриндена Таллі

Бринден Таллі — відомий як сір Бринден «Чорна Риба», є членом родини Таллі і молодшим на п'ять років братом лорда Хостера Таллі. Він отримав прізвисько «Чорна Риба», через відмову одружитися з жінкою, обраною для нього. Його особистий герб складається з традиційних кольорів Таллі, але з чорною рибою.

Сір Бринден посварився зі своїм братом, Хостером. Під час одної із сварок, Хостер назвав його «чорним козлом» їхньої сім'ї. Тому Бринден замінив в сімейному гербі срібну стрибаючу форель на чорну. Він супроводжував свою племінницю Лізу Таллі в Долину Аррен, коли вона вийшла заміж за лорда Джона Аррена. Лорд Джон назвав його «Лицарем Воріт».

Сір Бринден добився визнання під час війни П'яти Королів. Пізніше він захищав Ріверран від сил, вірних королю Томмену і родині Ланністерів. Коли Едмур Таллі здав Ріверран Джейме Ланністеру, Бринден вночі виплив під водою із Ріверрана і втік.

Родина Тіреллів[ред.ред. код]

Герб Дому Тіреллів

Родина Тіреллів[1] — головна родина Роздолля, менші родини присягнули їм на вірність. Їх столиця знаходиться в Хайгардені, на річці Мандер. Їх герб — золота троянда на зеленому полі, їх девіз — «Зростаючи — міцніємо».

Тіреллі здобули могутність як стюарди Королів Простору Гарденерів. В їх володіння входили родючі рівнини на південному заході від Дорнскіх Марок і Черноводної до берегів західного моря. Тірелли стверджують, що по жіночій лінії ведуть свій рід від Гарта Зеленої Руки, короля садівника Перших Людей, що носив корону з квітів і винограду. Коли Мерн IX, останній король родини Гарденерів, загинув на Вогненному Полі, його стюард Харлей Тірелл здав Хайгарден Ейєгону Завойовнику, за що Ейєгон подарував йому замок і всі землі, які належали Гарденерам.

На початку війни «П'яти Королів» лорд Мейс Тірелл підтримав Ренлі Баратеона і віддав йому руку своєї дочки Маргері. Після несподіваної смерті Ренлі, Хайгарден уклав союз з Ланністерами, і Маргері стала нареченою короля Джоффрі, а після його смерті — Томмена.

Мейс Тірелл[ред.ред. код]

Мейс Тірелл — лорд Хайгардена, Хранитель Півдня, Захисник Дорнійських Марок, верховний маршал Роздолля. Мейс Тірелл це передчасно постарілий і досить стомлений чоловік, якому завжди не вистачало політичної кмітливості. Хоча він намагався використати битву з Робертом біля Ешфорда, як свідчення його стратегічного блиску, вона насправді мала мало спільного з бойовими діями. Його єдиним військовим досягнення була облога Штормової Межі, але вона продовжувалася майже рік і закінчилася нічим. В наш час[9] він служить лише номінальним главою своєї могутньої родини, для своїх впливовіших членів сім'ї.

Мейс завжди мріяла, що його дочка буде королевою, таким чином, коли Ренлі Баратеонов і Лорас Тірелл запропонували план, щоб коронувати принца Ренлі і попросили його згоди на одруження Маргері Тірелл із принцом, вони одержали його повну підтримку. Тим не менш, правління короля Ренлі було віртуальним і не тривало досить довго, після чого він був убитий перед битвою із військами свого брата Станніса. Коли звістка про це досягла Мейса, він привів близько десяти тисяч чоловіків у Біттербрід плануючи свій наступний хід із своїми синами. До них приєднався Петир Бейлиш з пропозицію від короля Джоффрі Баратеона. Після цього був сформований союз із родиною Ланністерів, а армія Мейса Тірелла приєдналася до армії Тайвіна в поході проти Станніса, який був розгромлений в битві на Чорноводній. За це Тірелл одержав місце в Малій Королівській Раді.

Після битви на Чорноводній, вельможі зібралися, щоб розділити військові трофеї. Лорд Мейс зажадав і отримав землі родини Флорентів. Сам він, за порадою короля Джоффрі, був зроблений майстром над законом. Після ув'язнення королеви Маргері по брехливому звинуваченню, Мейс знімає облогу Штормової Межі і на чолі своєї армії пішов на Королівську Гавань. Маргері була випущена із в'язниці до суду над нею (оскільки докази проти неї були дуже слабкими). Мейс і його армія, дислокувалися біля Королівської Гавані до результатів суду над Маргері. А Ківан Ланністер був змушений прикласти максимум зусиль, щоб усунути розбрат між родинами Тіреллів і Ланністерів, який спричинила Серсея своїми інтригами.

Віллас Тірелл[ред.ред. код]

Віллас Тірелл — старший син і спадкоємець лорда Мейса Тірелла і леді Алерії Хайтауер (Тірелл). У Вілласа була скалічена ногу, коли він, ще в юності змагався проти Оберіна Мартелла і з тих пір йому доводилося ходити з палицею, але Віллас не тримав за це образу на Оберіна. Хоча Віллас не був воїном, він є одним із лідерів своєї родини, розумний, ніжний і вишуканий з репутацією великого знавця по розведенню найкращих коней і собак в семи королівствах.

Гарлан Тірелл[ред.ред. код]

Гарлан Тірелл — відоміший як «Гарлан Галантний», є другим сином лорда Мейса Тірелла і леді Алерії Хайтауер. Його дружина, леді Леонетта з родини Фосовеїв. Він отримав своє прізвисько від свого старшого брата Вілласа, коли зробив все, щоб захистити свого брата від насмішок і образ від однолітків за його товсту фігуру, коли вони були ще дітьми. Він одержав титул лорда Брайтуотера, після битви на Чорноводній. Він зазвичай практикувався у поєдинках із трьома чи чотирма мечниками, і любив справжні бої.

Сір Гарлан взяв участь у битві на Чорноводній, очолюючи частини армії вбитого Ренлі Баратеона, будучи одягненим в його панцир і одежу, щоб налякати неосвічених людей з армії Станніса Баратеона. Гарлан сказав добрі слова на адресу Тіріона Ланністера під час весілля Маргері Тірелл і короля Джоффрі, будучи на весіллі зі своєю дружиною, Леонеттою. В наш час[10] Гарлан збирає війська і будує кораблі, з тим щоб повернути землі, які були захопленні людьми із Залізних Островів.

Лорас Тірелл[ред.ред. код]

Лорас Тірелл — третій син лорда Мейса Тірелла, на прізвисько «Лицар Квітів», яке він отримав за звичку завжди носити на своїй одежі і панцирі квіти. Лорас — молодий, але вже досить досвідчений лицар і мисливець. Він описується як стрункий і красивий, завжди був улюбленцем натовпу, а особливо жінок. Ще на самому початку історії, на турнірі на честь нового Десниці, він перемагає першого воїна королівства Григора Клігана і вручає червону троянду дочці Десниці, Сансі Старк, яка, як і безліч інших дівчаток Вестероса, закохалася в нього. Тим не менш, автор роману ясно дає зрозуміти, що Лорас насправді мав сексуальні відносин із принцом Ренлі Баратеоном. Коли Ренлі проголосив себе королем, Лорас та інша частина родини Тіреллів підтримали його і віддали йому за дружину Маргері Тірелл. Ренлі зробив Лораса командиром своєї особистої охорони. Вони завжди були у двох, навіть після весілля Ренлі.

Після вбивства Ренлі, Лораса охоплює невимовна лють від горя, і він вбиває трьох охоронців Ренлі, які були присутні в момент смерті короля. Лорас вбив би і Брієнну із Тарта і Кейтилін Старк, якби вони залишились би у військовому таборі. Однак, після допиту Брієнни в Королівській Гавані, він більше не звинувачує її. Лорас пізніше приєднався до королівських військ і швидко відновив свою популярність в оточенні короля. Королева Серсея, щоб позбутися небезпечного і впливового противника, відправляє його на облогу Драконового Каменя, де, згідно з повідомленням, він був сильно обварений киплячою олією і, міг скоро померти.

Маргері Тірелл[ред.ред. код]

Маргері Тірелл — єдина дочка Мейса Тірелла, була розумною і проникливою молодою жінкою, і протеже її хитрої і впливової бабусі, Оленни Тірелл. Вона описується як дуже красива, з м'яким кучерявим каштановим волоссям, карими очима і тонкою, доволі стрункою фігурою. Їй шістнадцять років.

Маргері вперше була одружена з королем Ренлі Баратеоном, як запорука лояльності її сім'ї. Коли він був убитий, Тірелли укладають союз із Ланністерами, і запорукою цього союзу було весілля Маргері і короля Джоффрі. Після того, як Джоффрі був отруєний на своєму весіллі, Маргері вийшла заміж ще раз, цього разу за молодшого брата Джоффрі Томмена, маленького хлопчика, який був коронований на Залізний Трон. Протягом кількох місяців після весілля, Серсея Ланністер плете інтриги проти Маргері і сімейства Тіреллів, звинувачуючи її в тому, що вона не незаймана. Незважаючи на шлюб із Ренлі, Маргері і її батько говорять, що вона невинна.

Хоча королева Маргері багато зробила, щоб Томмен, отримав палку прихильність населення, вона продовжувала відвідувати місцеві ринки, щоб купити свіжі фрукти, хліб і рибу, заказувала сукні від багатьох місцевих швачок, і постійно займалася благодійністю. Маргері запропонувала ряд заходів для Томмена, щоб зробити його успішним правителем: таких як їзда на виду у своїх підданих і приймання невеликих порадів. Серсея відкинула і заборонила всі пропозиції Маргері. Пізніше, Маргері визнана військову загрозу створену людьми із Залізних Островів, і ставила все це у провину Серсеї, через її недолугі, незлагоджені дії.

Серсея звинувачує Маргері в подружній зраді, всі ці звинувачення вражають, але не відповідає дійсності, хоча кількість змовників і фальшиві докази зробили свою справу. Маргері була заарештована і поміщена у в'язницю в очікуванні суду Віри у Великій Септі Бейлора. Перебуваючи під вартою, вона зустрічається із Серсеєю, показуючи їй, що вона знала, що Серсея стоїть за цими фальшивими звинуваченнями, і мета цих інтриг полягає в тому, щоб усунути молоду королеву із політичної сцени, а можливо і домогтися її смерті. Пізніше один із ключових свідків Серсеї показав під тортурами, що вона була його коханкою, після чого Серсея незабаром опинилася в камері поряд із Маргері. Оскільки докази проти Маргері були дуже слабкі, вона була звільнена під клятву Ренділа Тарлі (Тарлі поклявся святою присягою перед вівтарем Сімох, що поверне її назад у септу, коли почнеться суд). В наш час[10] вона проживає в Червону Замку і чекає дня її випробування.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Маргері Тірелл грає Наталі Дормер.[11]

Оленна Тірелл[ред.ред. код]

Оленна Тірелл — мати лорда Мейса Тірелла і описана, як висохла, хитра стара жінка із неабияким розумом і гострим язиком, на прізвисько «Королева Шипів». Оленна з'являється в «Бурі Мечів», коли Сансу Старк, за наказом Джофрі, заставили спуститися до гостей. Після того, як Санса розповідає їй про жорстокість Джоффрі і побої, які завдають їй охоронці молодого короля за його наказом, Оллена запропонувала, після весілля, забрати Сансу у Хайгарден і одружити на ній свого онука, Вілласа. Слова Санси про жорстокість Джофрі заставили задуматися «Королеву Шипів», і вона приймає рішення отруїти Джоффрі на його весіллі, хоча деталі цього отруєння залишаються невідомими.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Гравці в престоли. Великі будинки Вестероса(рос.)
  2. За законами Дорну, королем міг бути не тільки син, а і дочка. А так як Мірцелла була старшою за Томмена, то вона була повноправною спадкоємницею Залізного Трону після смерті Джоффрі.
  3. «Game of Thrones» casts sorceress Melisandre and Stannis Baratheon(англ.)
  4. The Beans Are Spilledl(англ.)
  5. Hollywood Reporter article(англ.)
  6. Хто є батьками Джона Сноу?(англ.)
  7. Під час подій викладених у першій книзі: «Гра престолів»
  8. «George R. R. Martin talks 'Game of Thrones' as the HBO show's 'Daenerys' departs». Chicago Tribune. 29 квітня 2010 року. (англ.)
  9. Під час подій викладених у третій і четвертій книгах: «Буря Мечів» і «Бенкет Стерв'ятників»
  10. а б Під час подій викладених у четвертій книзі: «Бенкет Стерв'ятників»
  11. Hibberd, James (23 June 2011). «'Tudors' star joins 'Game of Thrones' cast». EW.com. Процитовано 23 June 2011.