Перейти до вмісту

Осока гостроподібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Осока гостроподібна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Осока (Carex)
Вид:
Осока гостроподібна (C. acutiformis)
Біноміальна назва
Carex acutiformis

Осока гостроподібна[1], осока гостровидна[2] (Carex acutiformis) — вид рослин родини осокові (Cyperaceae), поширений у Європі, західній Азії, Африці.

Багаторічна колоніальна трав'яниста рослина 50–120(130) см заввишки. Кореневище довго-повзуче. Стебла грубі, трикутні, шершаво-куті. Базальні піхви блідо-зелені до коричнюватого чи червоного відтінкові; лігули 5–14 мм. Листові пластинки сірувато-зелені, 4–8(20) мм шириною. Нижні лускоподібні листки при розпаді сітчато-волокнисті. Суцвіття 15–35 см; проксимальні 2–5 колосків мають лише маточки, висхідні; кінцеві 1–2(3) колосків тичинкові. Жіночі колоски 6 мм завширшки. Мішечки плоско-опуклі або плоскі з одного боку і незграбні — з іншого, яйцюваті, 4 мм завдовжки, з тонкими випуклими жилками, які поступово переходять у короткий конусоподібний неясно-2-зубчастий носик. 2n = 78[2][3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, західній Азії й Африці[4][5].

В Україні зростає на низинних болотах, у чорновільшняках і заболочених березняках, на берегах озер — у Поліссі та Лісостепу звичайний; у Степу, Карпатах і гірському Криму нерідко[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Carex acutiformis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 431. (рос.)(укр.)
  3. Flora of North America. Процитовано 12.02.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 12.02.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 12.02.2019. (англ.)