Остання війна Римської республіки

Остання війна Римської республіки
Битва при Акції
Дата: 32 до н. е. - 30 до н. е. Місце: Мис Акцій, Александрія Єгипетська Результат: Перемога Октавіана Августа зробила його одноосібним правителем Римської республіки, яку він почав перетворювати на імперію
Сторони
Октавіан Август	Марк Антоній, Елліністичний Єгипет
Командувачі
Марк Віпсаній Агріппа	Марк Антоній, Клеопатра

class=notpageimage|

Місце морської битви біля мису Акцій

Остання війна Римської республіки (березень 32 до н. е. — серпень 30 до н. е.) — військовий конфлікт між колишніми тріумвірами і співправителями Римської республіки Октавіаном Августом та Марком Антонієм за одноосібне панування в Римській державі. Важливим союзником Антонія була Клеопатра, цариця Єгипту.

Передумови

Війна почалася через наростаючі протиріччя між двома тріумвірами.

Так, Марк Антоній покинув свою дружину — Октавію Молодшу, сестру Октавіана — і переїхав до Єгипту, де розпочав тривалий роман з Клеопатрою та фактично став вітчимом Цезаріона. Намагаючись затьмарити престиж Октавіана, Антоній підтримав висунення Цезаріона, сина Клеопатри, як законного спадкоємця Юлія Цезаря — попри те, що в заповіті Юлій Цезар Цезаріона не згадував. Також Антоній звинувачував Октавіана, що той узурпував владу, самовільно захопивши володіння Секста Помпея і усунувши тріумвіра Лепіда, та без погодження з ним завербував нові легіони.

Октавіан, у свою чергу, дорікав Антонію за самовільну присутність в Єгипті, позасудову страту Секста Помпея, дипломатичне приниження Риму через поразку у Вірменії, привласнення воєнної здобичі, а також за його союз із Клеопатрою і намагання проголосити Цезаріона законним спадкоємцем Цезаря.

Наприкінці 33 до н. е., коли офіційно завершився термін дії Другої тріумвірської угоди, Антоній надіслав до Сенату листа, в якому відмовлявся від подальшого призначення.

Розбіжності тріумвірів в 32 до н. е. перейшли до сенату і розколи його: третина Сенату, а також обидва консули — Гней Доміцій Агенобарб і Гай Сосій — відкрито стали на бік Марка Антонія. Хоча консули намагалися применшити масштаб претензій свого союзника, 1 січня Сосій виступив із пристрасною промовою в його підтримку. Він намагався домогтися офіційного затвердження актів Антонія, однак ця ініціатива була заблокована народним трибуном.

Октавіан тоді був відсутній, але його відповідь на наступному засіданні Сенату була настільки разюча, що обидва консули негайно залишили Рим і приєдналися до Антонія. Сам Антоній, дізнавшись про ці події, остаточно розірвав політичний та родинний союз з Октавією (сестрою Октавіана) й вирушив до Ефесу з Клеопатрою.

Ще в липні в липні 32 до н. е. Октавіан незаконно отримав заповіт Антонія (який зберігався в Римі у цензора) і тепер викрив його римській громадськості: заповіт обіцяв значну спадщину дітям Антонія від Клеопатри та залишив інструкції щодо відправлення його тіла до Александрії Єгипетської для поховання. Публікація заповіту Антонія викликала такий бурхливий спалах емоцій в сенаті, що Октавіан легко домігся скасування призначення консульства Антонія на 31 рік до н. е., на яке він вже був призначений. Окрім того, Октавіан домігся оголошення війни Клеопатрі (Антонія оголошено її агентом, отже, хоча його ім'я не називалося, йому теж). Оголошуючи війну, Сенат позбавив Антонія будь-яких юридичних повноважень.

Перебіг конфлікту

У Ефесі з усіх кутків Сходу почали збиратися сили Антонія. Було зібрано грандіозний флот, суттєву частину якого надала сама Клеопатра — не лише союзниця, а й активна співтвориця амбіцій Антонія. Після нетривалого перебування на Самосі Антоній перебрався до Афін, а його сухопутні війська, які перебували у Вірменії, рушили до узбережжя Малої Азії. Там вони сіли на кораблі під командуванням Публія Канідія Красса і готувалися до воєнного протистояння з Октавіаном.

Октавіан продовжував свої стратегічні приготування. Військові операції розпочалися в 32 до н. е., коли його полководець Агріппа захопив Мефону, грецьке місто, союзне Антонію.

Генеральна битва відбулася на морі біля узбережжя північно-західної Греції поблизу мису Акцій. У вирішальний момент Клеопатра і Марк Антоній залишили поле бою, і римська частина його флоту здалася і перейшла на сторону Октавіана.

Після тієї битви Антоній втратив більшість свого флоту та змушений був залишити головне військо в Греції, яке без постачання капітулювало. Флот Октавіана вирушив до Єгипту, де висадив десант і завдав остаточної поразки Антонію під Александрією, після чого він та Клеопатра наклали на себе руки, а військо Октавіана без спротиву захопило Єгипет. Після цього Єгипет було проголошено особистим володінням Августа і невдовзі перетворено на римську провінцію.

Наслідки

Октавіан став одноосібним правителем Римської республіки й заклав основи для її перетворення на імперію.

Джерела

• Страбон. Географія. Книга XVII, стор. 10