Остапчук Віктор Миколайович

Остапчук Віктор Миколайович
Народився	16 травня 1955(1955-05-16) (63 роки) місто Магнітогорськ, Челябінська область, Росія
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Посада	Народний депутат України і Народний депутат України
Партія	Партія "Відродження"
Нагороди

Остапчу́к Ві́ктор Микола́йович (нар. 16 травня 1955(19550516), Магнітогорськ) — Герой України, Народний депутат України VII,VIII скликаннь, доктор технічних наук.

Народився 16 травня 1955 р. в м. Магнітогорськ Челябінської області, куди на початку війни була евакуйована з Житомирської області його родина.

Освіта

• З 1972 по 1977 роки навчався у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту ім. С.М. Кірова на механичному факультеті «Тепловози та тепловозне господарство».
• Вересень 1998 року – липень 2000 року – здобував освіту в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Харківської державної академії залізничного транспорту, де йому було присвоєно кваліфікацію магістра за фахом «Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного транспорту. Локомотиви»
• Травень 1998 року – Обраний член-кореспондентом Транспортної Академії України.
• Травень 2000 року – Обраний дійсним членом (академіком)Транспортної Академії.
• Червень 2000 року – Присуджено науковий ступінь кандида технічних наук зі спеціальності «Технологія машинобудування».
• Грудень 2001 року – Обраний дійсним членом (академіком) Міжнародної Академії комп’ютерних наук і систем за виробничим напрямком «Інформатизація залізниць».
• Жовтень – листопад 2001 року – Навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації державних службовців I - IV категорій в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Української Академії державного управління при Президентові України (з одержанням відповідного свідоцтва).
• Квітень 2007 – Присвоєно вчене звання доцента кафедри матеріалів та технології виготовлення виробів транспортного призначення Української державної академії залізничного транспорту.
• Квітень – червень 2011 року – Підвищення кваліфікації в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Харківської державної академії залізничного транспорту з актуальних питань розвитку залізничного транспорту (з одержанням відповідного свідоцтва).
• Березень 2012 року – Присуджено науковий ступінь доктора технічних наук із спеціальності «Експлуатація та ремонт засобів транспорту».
• Січень 2014 року – Присвоєно вчене звання професора кафедри матеріалів та технології виготовлення виробів транспортного призначення Української державної академії залізничного транспорту.

Трудова діяльність

Віктор Миколайович у ВРУ, 2016

• Жовтень 1977 — працював в цеху періодичного ремонту локомотивного депо станції Основа Південної залізниці (Харків) — бригадир цеху періодичного ремонту локомотивного депо.

• Жовтень 1977– травень 1979 — служив в армії.
• Травень 1979 – січень 1982 — продовжив роботу у локомотивному депо ім. С.М.Кірова станції Основа Південної залізниці (Харків), але вже як старший майстер локомотивного депо.
• Січень 1982 – грудень 1986 — дорожній центр науково-технічної інформації, технічний відділ Південної залізниці (Харків) — заступник начальника дорожнього центру, начальник Бюро раціоналізації та винахідництва - заступник начальника технічного відділу залізниці.
• Грудень 1986 — травень 1990 — партійний комітет Управління Південної залізниці (Харків) — секретар партійного комітету.
• Травень 1990 — листопад 1995 — електровозне депо «Жовтень» Південної залізниці (Харків) — начальник електровозного депо.
• Листопад 1995 — листопад 1997 — госпрозрахункова служба локомотивного господарства Південної залізниці (Харків) — начальник госпрозрахункової служби.
• Листопад 1997 — квітень 2000 — Південна залізниця (Харків) — головний інженер Південної залізниці (Харків).
• Квітень 2000 — травень 2000 — Південна залізниця (Харків) — перший заступник начальника Південної залізниці (Харків).
• Травень 2000 — червень 2005 — Південна залізниця (Харків) — начальник Південної залізниці.
• Червень 2005 – грудень 2005 – Українська державна академія залізничного транспорту (Харків) –проректор з навчальної роботи та практичної підготовки студентів Української державної академії залізничного транспорту
• Грудень 2005 — листопад 2012 — Південна залізниця (Харків) — начальник Південної залізниці.

Громадсько-політична діяльність

У ВРУ, 2016.

• З 2000 року — Почесний Президент волейбольного клубу «Локомотив» (Харків).
• З 2013 року — Почесний Президент Громадської спілки «Соціальний рух поваги».
• З 2014 року — Президент Громадської організації «Федерація синхронного плавання України».
• З 2015 року — Член Національного олімпійського комітету України.
• Почесний голова опікунської ради Люботинської школи-інтернату.
• У 1990 і 1998 роках обирався депутатом Ленінської районної ради м.Харкова.
• З 2002 по 2012 рік – депутат Харківської обласної ради.
• 2012  – Народний депутат України VII скликання , виборчій округ № 177, Харківська область, самовисування.
• 27 листопада 2014 року – Народний депутат України VIII скликання. , виборчій округ № 177, Харківська область, самовисування.
• Фракція – Член депутатської групи "Партія "Відродження".
• Посада – Член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.

Особливі досягнення

Серед найбільш значущих результатів діяльності на посаді начальника Південної залізниці – електрифікація стратегічних магістральних напрямків Харків – Київ та Полтава—Красноград—Лозова, Харків – Кременчук, впровадження новітніх технологій, пуск прискорених поїздів, будівництво та реконструкція вокзалів. Відомий своєю діяльністю в сфері енергозбереження та екології.

Родина

• батько Микола Володимирович (1925–1991)
• мати Ганна Іванівна (1927— 2006)
• дружина Наталія Василівна (1955) — інженер
• донька Владислава (1976) — економіст
• дочка Катерина (1988) — економіст

Почесні звання, нагороди, відзнаки

• Звання Героя України, орден Держави – 2004 р.;
• Орден «За заслуги» III ступеня – 2003 р.;
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня – 2009 р.;
• Орден Дружби – 2010 р.;
• Почесне звання «Заслужений працівник транспорту України» – 2001р.;
• Грамоти Верховної Ради України – 2001 р., 2004 р.;
• Державна премія України в сфері архітектури за комплексну регенерацію історико - архітектурного середовища та ансамблів вокзальних комплексів в місті Харкові та Харківській області – 2004 р.;
• Знаки «Почесному залізничнику» – 1991 р., 2007 р.;
• Знак «За заслуги. Укрзалізниця» ІІІ, ІІ ступенів – 2012 р.;
• Почесна відзнака «Слобожанська слава» – 2002 р.;
• Почесний диплом Організації співробітництва залізниць – 2006 р.;
• Нагрудний знак «Почесний працівник транспорту України» – 2007 р.;
• Почесна грамота Державної адміністрації залізничного транспорту України – 2007 р.;
• Почесна грамота Харківської міської ради – 2008 р.;
• Почесна грамота Ради із залізничного транспорту країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав – 2006 р.;
• Почесний громадянин Харківської області;
• Почесний громадянин міст Харків, Чугуїв, Люботин, Мерефа, Куп’янськ, Миргород;
• Відзнака Міністерства оборони України – медаль «За сприяння Збройним Силам України» – 2011р.;
• Почесна відзнака Національного олімпійського комітету України за вагомий внесок у розвиток та пропаганду олімпійського руху – 2015 р.;
• Срібні медалі Виставки досягнень народного господарства СРСР – 1985, 1986 р

Ордена та відзнаки УПЦ

• Ордени святого рівноапостольного князя Володимира ІІ и ІІІ ступенів – 2001р., 2000 р.;
• Знак ордена «Святого Дмитра Солунського» IV ступеня – 2001 р.;
• Знак ордена «Святий князь Володимир» IV ступеня з присвоєнням титулу «Лицар ордена «Святий князь Володимир» – 2002 р.;
• Ювілейна медаль «Харківський собор 10 років» І ступеня – 2002 р.;
• Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня – 2003 р.;
• Орден «Різдва Христового» ІІ ступеня – 2003 р.;
• Орден преподобного Іллі Муромця І ступеня – 2007 р.;
• Орден святителя Миколая Мірлікійського, 2013 р.;
• Орден святого апостола Андрія Первозванного, 2014 р.;

Творча робота

• Голова редакційної комісії книги «Магистраль возрождения».
• У співавторстві написана книга «Энергия. Экология. Будущее», автор низки наукових статей.

Захоплення

Спорт, технічна творчість, українська народна музика, зокрема, бандурне мистецтво, історія.

Посилання

• Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 2016-07-24.