Луцький Остап Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Остап Луцький)
Перейти до: навігація, пошук
Луцький Остап Михайлович
Луцький Остап.jpg
Прізвисько «О. Люнатик», «Немирич»
Народився 8 листопада 1883(1883-11-08)
с. Лука, нині Самбірський район
Помер 8 жовтня 1941(1941-10-08) (57 років)
м. Котлас, СССР
Країна ЗУНР ЗУНР ZUNR coa.svg
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Звання 09 УГА Сотник.svg сотник УГА
Командування Шеф штабу IV Золочівської бригади
Війни/битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919

Оста́п Миха́йлович Лу́цький (8 листопада 1883, с. Лука, нині Самбірський район, Львівська область — 8 жовтня 1941, Котлас, Архангельська область, РФ) — український військовий, політичний і громадський діяч, кооператор, публіцист і поет. Літературний критик, псевдоніми: «О. Люнатик», «Немирич». Брат Мирона, батько Юрія Луцьких. Ад'ютант австрійського архикнязя з династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців та УГА Вільгельма Габсбурга-Василя Вишиваного.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 8 листопада 1883 року в с. Лука,[1][2] нині Самбірський район, Львівська область, Україна (тоді Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в родині інтеліґента. Батько походив зі шляхти, був свідомим українцем-господарником,[3] власником маєтку, земельних ділянок у с. Лука[4] За іншими даними — в селі Лука (тепер Монастириського району Тернопільщини).[5] Мати походила з українізованого німецького роду, разом з чоловіком мали 8 дітей.[3]

Під час хліборобського страйку в Галичині влітку 1902 року селяни Луки Бучацького повіту не брали в ньому участі через пристойну платню, яку отримували від батька О. Луцького.[6]

Світлина з книги «Остап Луцький — Молодомузець»

Навчався у народній школі в Луці, яку закінчив, певне, 1892 року. Потім у Бучацькій (нижчі класи), Станиславівській (1 рік), Самбірській (тут склав матуру 1900 року) гімназіях.[3] Студент права Львівського університету, вивчав філософію у Празі та літературу у Краківському університеті. У Кракові разом з Богданом Лепким, Василем Стефаником брав участь у літературно-мистецькому житті. Перші свої твори друкував у часописі «Руслан» (1902). Збірки поезій: Без маски (Коломия, 1903), З моїх днів(Львів, 1905)[7], В такі хвилі(Львів, 1906)[8].

Співорганізатор літературної групи «Молода муза» (1906—1909 р., Львів[2]), автор збірок поезій «З моїх днів» (1905), «В такі хвилі» (1906). Співредактор часопису «Буковина» (1907—1914). Протягом цих років фактично редагував часопис, що дуже позитивно позначилося на якості газети. У ці роки якісно змінилося публіцистичне та літературне наповнення газети. Завдяки активній публікації на сторінках «Буковини» творів «молодомузівців», багато з них швидко стали популярними у тогочасному літературному процесі.

Написав низку літературно-критичних статей, присвячених літературному процесові кінця XIX — початку XX століття у яких проповідував модерністські шляхи розвитку літератури, стверджував про необхідність збагачення та урізноманітнення естетичних та художніх принципів в українській літературі.
Франко Іван присвятив йому вірш «О. Лунатикові».[9]

Остап Луцький

З 1918 р. в австрійській армії та в УГА. Ад'ютант ерцгерцога Вільгельма Ґабсбурґа (Василя Вишиваного) у 95 піхотному полку австро-угорської армії. Сотник УГА — шеф штабу IV Золочівської бригади (зокрема, міста Тернопіль, Бучач[2] — тут проживав з кінця листопада 1918 до 6 травня 1919 року у монастирі оо. Василіян разом з шефом Вільгельмом Габсбургом-Василем Вишиваним[10][11]). Старшина з особливих доручень при штабі Головного Отамана Симона Петлюри. Як член штабу Армії УНР виголосив промову на похороні Мишковський Євгена.[2]

Від 1921 р. у с. Воля-Довголуцька (тепер Стрийський район).[2] У 19251939 р. член ЦК УНДО. Посол до сейму Польщі (19281935)[12] та сенату (1935—1939).[13] Виступав 1938 року в сеймі проти укладення додаткової угоди 20 червня 1938 року до Конкордату 1925 між урядом Республіки Прльща та Ватиканом, внаслідок чого було знищено понад 100 православних церков Підляшшя та Холмщини, ревіндиковано близько 2800 га землі, що належала церкві.[14][15]

З 1928 р. один з провідних діячів української кооперації в Галичині. В 1929-1939 р. голова дирекції РСУК. Очолював наглядову раду Центросоюзу (1928—1939)[16]. Під час наради у Центросоюзі після пацифікації сказав: Ми не каліки, щоб світові наставляти наші рани і просити милостині… вертайтесь, продовжуйте працю…[17]

Автор збірок поезій, перекладів (в тому числі творів Богдана Лепкого, Михайла Яцківа.[2]), статей на економічні й суспільні теми.

Заарештований НКВД в жовтні 1939 р. Загинув у більшовицькому концтаборі.

Ім'ям О. Луцького названа вулиця у Залізничному районі м. Львова.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Качор А. Остап Луцький… — С. 5.
  2. а б в г д е Пиндус Б. Луцький Остап… — С. 409.
  3. а б в Качор А. Остап Луцький… — С. 6.
  4. Пластовий портал
  5. Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 579.
  6. Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252.
  7. З моїх днів (Луцький О.)
  8. В такі хвилі. Поезії (1902—1906). (Луцький О.)
  9. Франко І. Гримить. — К. : Радянська школа, 1986. — 671 с., іл. — С. 628.
  10. Вільгельм Габсбург. Автобіографія
  11. Шкраб'юк П. Спогади француза з Квебеку о. Жана, ЧСВВ, як засіб концептуалізації конфесійної та національної ідентичности. — С. 154.
  12. Svoboda-1931-247 (1931)
  13. Sejm i Senat 1935—1940 IV kadencja, opracował Scriptor. — Warszawa: nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1936. — S. 411. (пол.)
  14. І. Пилипів. Правовий статус Греко-католицької церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939 рр.)
  15. Вишневський В. Трагедія православних церков у Польщі // Пам'ятки України. — К., 1990. — № 4; 1991. — № 1. — С. 18—19. — ISSN 0131-2685.
  16. Мартюк І. Центросоюз: Союз Кооперативних Союзів у Львові в роках 1924—1944.
  17. Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 298.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]