Острови Верховського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Острови Верховського
рос. Острова Верховского
Закат на Воеводского.jpg
42°53′ пн. ш. 131°48′ сх. д. / 42.883° пн. ш. 131.800° сх. д. / 42.883; 131.800Координати: 42°53′ пн. ш. 131°48′ сх. д. / 42.883° пн. ш. 131.800° сх. д. / 42.883; 131.800
АкваторіїЯпонське море, затока Петра Великого
Загальна площа0,037 км²
Найвища точка27,3 м
Населення (2008 рік)0 чол.
КраїнаРосія
РегіонПриморський край
Острови Верховського (Росія)
Острови Верховського
Острови Верховського
Острови Верховського (Приморський край)
Острови Верховського
Острови Верховського

Острови́ Верхо́вського (рос. Острова Верховского) — група невеликих островів в затоці Петра Великого Японського моря. Знаходяться за 4,6 км на південний схід від острова Рейнеке та за 5,3 км на південь від острова Шкота. Адміністративно належать до Первомайського району Владивостока Приморського краю Росії[1].

Географія[ред. | ред. код]

Острови утворені двома групами гостроверхих голих скель червонуватого кольору, розташованих одна від одної на відстані 900 м. Висота найбільшого на найвіддаленішого із островів 27,3 м[2]. Здалеку острови нагадують дві групи кекурів. Іноді ближчу групу називають Малими Верховськими, а віддалену — Великі Верховські. Острови відносяться до Далекосхідного морського заповідника.

Поверхня Великого острова вкрита трав'яною рослинністю. На найбільшому острові Малих островів рослинність зустрічається лише місцями, на голих гранітних скелях поширені сукулентні форми, які беруть вологу із морських туманів та дощу. Острови є популярними для гніздування мартинів. Через віддаленість островів, вода біля їхніх берегів дуже прозора, а 40-метрові глибини біля берега є популярним місцем для дайвінгу.

Історія[ред. | ред. код]

Острови вперше були відкриті французькими та англійськими моряками на початку 1850-их років. В 18621863 роках досліджені експедицією підполковника Василя Бабкіна. Тоді ж були і названі на честь члена екіпажу корвета «Калевала» лейтенанта Володимира Верховського. Вдруге були зняті експедицією підполковника корпусу флотських штурманів Олексія Стеніна 1886 року.

В радянські часи острови були частиною прикордонного гарнізону і доступ до них був обмежений. В 1978 році острови стали частиною Далекосхідного морського заповідника. На початку 1990-их років їх відкрили для туристів. В південній частині Великого острова був збудований автоматичний маяк. В кінці 1990-их років на одній із скель була встановлена дошка в пам'ять про загиблого аквалангіста[3].

Примітки[ред. | ред. код]