Острожецьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Острожецьке князівство
кін. XIV ст. – 1585
Столиця Острожець
Мови Староукраїнська
Релігії Православ'я
Форма правління Монархія
Князі Дмитро Головня
Історія
 - Засновано кін. XIV ст.
 - Ліквідовано 1585

Острожецьке князівство — невеличке удільне васальне князівство 1416 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у Острожцю (нині у Ровенській області, Україна). Власниками були представники роду Головня. Герб являє собою щит, на якому вміщено знак у вигляді з'єднаних стовпом двох півкіл з кінцями, загнутими додолу і вбік; над щитом — шолом, у нашоломнику два дерева, навколо щита намет. У 1560-х роках нашоломник став у вигляді страусового пера та намету.

Історія[ред. | ред. код]

На зламі XІV—XV ст. (між 1386 та 1399 роками) Дмитро Головня одержав у володіння князівство з центром у місті Острожець у Луцькій землі. Втім, ймовірно, згодом цей уділ було втрачено, оскільки у 1446 році великий князь Свидригайло передав ці володіння Іванові Дмитровичу на прізвисько «Лизинос» та його синові Глібові з братами, зазначивши, що повертає дідичині володіння. Спочатку окрім замку Острожець до князівства входили Косарів, Блищани, Терешів, Войниця, Перекали, частина Радомишля, Суськ і Березненська волость у Луцькому повіті.

Напочатку XVI ст. внаслідок фінансових негараздів та судових суперечок було втрачено міста Блищани, Терешів, Войниця, Перекали, Радомишль, Суськ. Тому через малий розмір і статки князів цей уділ не мав значного впливу в Волині. З огляду на це князі Острожецькі орієнтувалися на князів Острозьких й Корецьких, перебуваючи в їхньому почті, обіймаючи державні посади нижчої та середньої ланки.

Розширення володінь, активний обмін, купівля та продаж відбуваються з часів Петра Михайловича Головні-Острожецького (онука Івана Дмитровича Головні) у 1520—1530-х роках. У 1585 році після смерті князя Андрія Федоровича Острожецьке князівство припинило своє існування: його володіння поділили роди Потіїв, Острозьких, Козинських та Тушевицьких.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
  • Однороженко О. До історії Української генеалогії і геральдики: княжі роди XIV–ХVII ст.//Генеалогічні записки. — Львів, 2010. — Вип. 8 — С. 25-28