Януш Острозький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Януш Острозький
Janusz Ostrogski.PNG
Народився бл. 1554
Помер 12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнів
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Громадянство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність русин (українець)
Діяльність державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул князь
Посада воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія православний, греко-католик, католик
Батько Василь Костянтин Острозький
Мати Софія Тарновська
Рід Острозькі
Родичі Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестри Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Elisabeth Ostrogska[d]
Дружина Сузанна Середі (Зузанна Шередій[1])
Катажина Любомирська
Теофіла Тарло
Діти Елеонора, Єфросинія, Василь Войтех,[джерело?] Януш Володимир
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • Баклай Заслав герб.JPG

Януш Острозький (1554 — 1620) — князь, магнат руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»[2]. Перший римо-католик у роді князів Острозьких.

Життєпис[ред.ред. код]

Портрет
Елеонора Острозька
Медаль Василя Костянтина Острозького

Син князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Вихований у латино-польському дусі.

Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).[3]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.

У 1579 році (може, й раніше[4]) перейшов до католицизму[5] (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному[6]. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.[7]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.[8]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи[9]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.[10] У костелі в Тарнові встановлено йому надгробок з епітафією.[11]

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди[ред.ред. код]

Волинський воєвода (15841593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл[4]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (15941620) та володимирський староста (16041620).

Шлюби, діти[ред.ред. код]

Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій[1]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[12]. Діти:

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів. Син від третьої дружини Януш Володимир помер малолітнім.

Маєтності[ред.ред. код]

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші[ред.ред. код]

Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.
  2. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна…nbsp;— C. 308.
  3. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.
  4. а б Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
  5. Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.
  6. це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
  7. Там само. — S. 483.
  8. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)
  9. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
  10. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.
  11. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 644—645. (лат.)
  12. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 3. — S. 517.
  13. Вознюк О. Родовід князв Заславських.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Андрій Вишневецький
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Воєвода Волинський
1585-1593
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Наступник
Олександр Острозький


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.