Яків Острянин

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Острянин (значення).

Яків Острянин
Народження	невідомо Остер, Чернігівське воєводство, Річ Посполита
Смерть	26 квітня (6 травня) 1641 Чугуїв, Харківський полк, Московія
Поховання	Чугуїв
Національність	русин-українець
Країна	Річ Посполита → Військо Запорозьке Низове → Московія
Приналежність	Річ Посполита → Військо Запорозьке Низове
Звання	Полковник
Командування	Військо Запорозьке Низове Полтавський реєстровий полк
Війни / битви	Повстання Федоровича Смоленська війна Повстання Павлюка Повстання Острянина  • Похід Мелецького  • Оборона Говтви  • Битва під Говтвою  • Жовнинська битва
Титул	Гетьман Війська Запорозького Низового
Рід	Іскри
Діти	Іван Іскра Юрій Іскра

Я́ків Степа́нович І́скра, більш відомий за прізвиськом «Остря́нин» (або також «Остряни́ця») (невідомо, Остер, Річ Посполита — 26 квітня (6 травня) 1641, Чугуїв, Слобожанщина) — український політичний і військовий діяч, полковник Полтавського реєстрового полку в 1630-х роках, учасник повстання Павла Бута, після придушення якого відправився на Січ, де був обраний гетьманом Війська Запорозького Низового, та розпочав власний заколот проти Речі Посполитої з метою захисту прав козацтва від постійних обмежень з боку поляків. Після поразки під Жовнином відступив на Слобожанщину, де заснував сучасне місто Чугуїв.

Біографія

Ранні роки

Відповідно до усталеної в історіографії думки, Яків Іскра народився у місті Остер, що перебувало в адміністративних межах Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Він походив із роду Іскр, представники якого спочатку перебували на королівській службі, обіймаючи дрібні урядові посади, а вже в 1630-х роках перейшли у стан козаків.

Вважається, що Яків в молодості протягом певного періоду часу служив на соляних копальнях, що розташовувалися на території Дикого Поля, яке було домівкою як для охочих знайти свободу від панського гніту, так і для розбійників, кримських татар, кочівників тощо. Приблизно 1629 року втік на Запорізьку Січ, де доєднався до козаків. Як і решта січовиків, Острянин добре відчував наслідки постійних обмежень прав запорожців з боку короля Речі Посполитої, а тому в майбутньому взяв участь у повстанні Тараса Трясила, яке увінчалося успіхом, посприявши збільшенню реєстру з шести до восьми тисяч вояків.

Козацький лідер

У 1633 році Яків Острянин згадується в офіційних документах як полковник реєстрових козаків з Полтавщини та очільник тамтешнього полку, що брав участь у Смоленській війні на боці військ Речі Посполитої. Згідно з дослідженнями російських істориків, він відіграв вагому роль у битві під Валуйками, де разом зі своїми підопічними вийшов у тил московських військ та розграбував місто. Також полковник брав участь в облозі Путивля, після невдалого завершення якої був обраний гетьманом реєстрових козаків замість Дорофія Дорошенка. На чолі реєстровців Острянин двічі ходив на Білгород та Курськ, допомагав Коронному війську в облозі Сєвська.

Згідно з даними інших дослідників, Острянин до серпня 1634 року залишався у Полтаві разом зі своїм полком.

Після завершення війни Острянин продовжив службу у складі реєстрового козацтва, вже встигнувши здобути великий авторитет серед побратимів. Немає відомостей щодо його можливої участі у повстанні Івана Сулими, однак достеменно відомо, що він не залишився осторонь під час виступу Павла Бута. Як вказують деякі джерела, на той час Острянин очолював Ніжинський полк, хоча останній, за найпоширенішою версією, був вперше сформований лише з початком Хмельниччини, а тому цю інформацію потрібно сприймати з обережністю.

Гетьман та повстанець

Яків Острянин, перебуваючи на Запорізькій Січі, дізнався про жорстоке вбивство свого батька польським ротмістром Хедоровським на Великдень 1637 року. У травні 1637 року на Правобережній Україні вибухнуло повстання під проводом Павлюка. Острянин долучився до повстання (Павлюка). Лише восени  Річ Посполита змігла зібрати проти повстанців коронне (або так зване кварцяне) військо.Військо повстанців очолювали Павло Павлюк,Дмитро Гуня та Карп Скидан, коронне військо — польний гетьман Миколай Потоцький.

Після поразки під Кумейками Острянин вирушив на Січ, де невдовзі був обраний гетьманом Війська Запорозького Низового. У лютому 1638 року туди ж відправилося польське військо на чолі з Кашмиром Мелецьким, головною метою якого було влаштувати велику розправу над бунтівними козаками. Зорганізувавши ефективну оборону, Острянин разом із Дмитром Гунею та Карпом Скиданом (які також брали участь у повстанні Бута та були його найближчими соратниками) зміг розбити ворога. Поляки відступили, їхній очільник отримав поранення в бою, а козаки розпочали нове повстання проти Речі Посполитої.

До травня 1638 року біля Говтви вдалося розбити і армію Миколая Потоцького, який у березні вирушив на Запоріжжя для придушення заколоту. Здавалося, цього разу вдасться досягнути бажаного, однак, як виявилося пізніше, всі успіхи козаків були тимчасовими. Вже в червні повстанці зазнали надважкої поразки під селом Жовнине, що й вирішило подальшу долю кампанії. Острянин з частиною війська відступив до Слобожанщини, залишивши командування на кошового отамана Дмитра Гуню, якого козаки водночас обрали новим гетьманом. Останній спробував дати бій на Старці, але безуспішно.

Смерть

Опинившись на Слобожанщині, Острянин разом із підлеглими поселилися на території сучасного Чугуєва (де московський уряд хотів починати зведення нової фортеці), у такий спосіб заснувавши це місто. Проживаючи тут, колишній гетьман був змушений підкоритися білгородському воєводі, як і решта слобідських козаків. Брав участь у боротьбі з татарами, які здійснювали набіги на південні кордони Московії.

Воліючи підтримувати порядок серед вірних йому козаків, Острянин встановив жорстку дисципліну, яка не припала до душі волелюбним запорожцям. Саме тому вони збунтувалися на 6 травня 1641 року за новим стилем убили свого очільника та його найближче оточення, а після цього перетнули кордон Московії та повернулися на Полтавщину, де в майбутньому осіли.

Також поширеною є версія, що гетьмана було вбито у Варшаві. Вважається, що йому вдалося укласти перемир'я з поляками, після чого Острянин вирушив до Канева на богослужіння, проте був зрадницьки схоплений, відправлений та столиці Речі Посполитої, де помер від тортур. Однак ця версія достовірного підтвердження серед істориків не знайшла.

Вшанування пам'яті

Вулиці, названі на честь гетьмана Якова Остряниці є у таких містах як Бровари, Дніпро, Миргород, Полонне, Львів.

Провулок Яцька Острянина у місті Черкаси.

Джерела та література

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.: Видавництво «Україна», 1993. — 396 с.
• А.И. Папков. Оборона Белгорода от черкас летом 1634 г. www.historybel.narod.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2018.
• Кривошея, Володимир (2014). Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І Ч.: Десна Поліграф ISBN 978-617-7223-01-5.

Посилання

• Острянин Яків // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 741.
• Щербак В. О. Яків Острянин — С. 287—298 / Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут історії України НАН України, Науково-дослідний інститут козацтва. Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. Кн. 1. 400 с. ISBN 966-518-011-8

Попередник Ілляш Караїмович

Гетьман України 1638

Наступник Дмитро Гуня